світлина стирена з інету)

Сорти були різні, я всі й не знаю. Але вмію їх збирати: треба стати на драбинку й акуратно зривати, передавати вниз татові, а він складатиме у ящики. А гірші - у відро. З відра їстимемо в першу чергу, вони ж підуть на пиріжки, компоти, запікання тощо. І не дай Боже те яблучко кинути або стукнути, бо тоді гнитиме, попсує увесь ящик.

Батько помер, кілька дерев померло слідом. Наразі в мами залишилося вісім різносортних яблуньок. 

Оце моя улюблена. Колись давно вона достигала якраз на яблучний Спас. Яблучка м'якенькі, червоно-жовті, соковиті та запашні.

І ще пара інших дерев.

Таке велике впало. Наче й вітру не було.

Мамуська зібрала всі докупи на компот. Я перестала чомусь їсти домашні яблука. Купую кілограм 50 флоріни на зиму аж у вересні-жовтні.

Але обов'язково в сезон вкидаю кілька домашніх літніх яблучок в машину. Щоб пахло літом. І дитинством. І молодими батьками.

У минулій замітці писала про грушу, насправді їх двоє, стоять, як сестри.

І припрошують скуштувати таких соковитих плодів.

І білий налив цього року вродив, як кулак в гарного боксера.

Лісна красуня, бідненька, хилить віти від ще не дозрілих плодів, і скидає частину, щоб зберегти життя іншим.

І троянди, це вже насадив мій дядько. В бабуні на цьому місці квітнули айстри.

Ще погляньте на абрикоску: ну хто скаже, що це - каліровка? Цього року рясно, але плоди зовсім маленькі й не м'ясисті з величезними "каліровочними" кістками. А я на неї так чекала!

І як вишенька на тортові - шовковиця. Так, досі є. І навіть незрілі ягідки деколи висять.

Я щаслива з того, що досі маю можливість повертатися в дитинство. Наступний фоторепортаж зроблю з батьківського двору.

Маленька дівчинка тримала в руках два яблука.
Їй мама з усмішкою запитала :
- Люба, ти могла б дати своїй матусі одне з двох яблок?
Дівчинка протягом декількох секунд дивилася на маму, а потім подумала надкусила одне яблоко, а потім швидко інше.

 Жінка відчула,, як посмішка застигла на її обличчі, але намагалась не показати як вона розчарована. що її кохана доця  не хотіла з нею поділитися.
Через мить дівчинка протягнула одну з надкушених  яблук і сказала:
- Матуся, візьми ось це, воно більш солодке!
  

Незалежним від того, наскільки ви дорослий, досвідчений та обізнана людина, - ніколи не осуджуйте  інших. Дайте їм можливість пояснити. То, що ви бачите, може бути ілюзія. Часто ми бачимо тільки загальну картинку, ми помиляємося в істинних мотивах дії іншої людини. 

Бажаю всім, щоб  поряд були  люди, які готові не тільки відкусити купу яблук, але й віддати саме солодке   Вам. І щоб  поруч із вами були  люди, з яким ви були  готові віддати краще !!!

 

Для тебе