У минулій замітці писала про грушу, насправді їх двоє, стоять, як сестри.

І припрошують скуштувати таких соковитих плодів.

І білий налив цього року вродив, як кулак в гарного боксера.

Лісна красуня, бідненька, хилить віти від ще не дозрілих плодів, і скидає частину, щоб зберегти життя іншим.

І троянди, це вже насадив мій дядько. В бабуні на цьому місці квітнули айстри.

Ще погляньте на абрикоску: ну хто скаже, що це - каліровка? Цього року рясно, але плоди зовсім маленькі й не м'ясисті з величезними "каліровочними" кістками. А я на неї так чекала!

І як вишенька на тортові - шовковиця. Так, досі є. І навіть незрілі ягідки деколи висять.

Я щаслива з того, що досі маю можливість повертатися в дитинство. Наступний фоторепортаж зроблю з батьківського двору.

Це дерево садив дідусь, коли був молодшим від мене теперішньої.

І двоє лелек з трьома дітками.