хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «доля»

Призначення: навіщо ви тут?

У чому ваше призначення? Ваше призначення – це не ваші цілі. Тож у чому ваше призначення: навіщо ви тут? Одним тим, що ви знаєте своє призначення, і проголошуєте його, і щодня прагнете його виконати, ви вже можете швидко просунутися в бажаному вами напрямку та отримати при цьому величезне задоволення.
Правильне питання звучить так: чому ви вирішили з'явитися тут, на цій Землі?
Звідки береться ваше призначення? Розгляньмо все по порядку. Ви маєте вільну волю. Де ця вільна воля починається? Дехто думає, що вона починається з народженням людини. Вони впевнені в тому, що вони не мали вибору, народжуватися чи ні, але коли вони з'явилися на світ, вільна воля була їм дана, щоб вони могли самі вирішувати, як прожити своє життя.
Інші вірять у те, що їхня вільна воля вічна і що починається вона ще до їхнього народження. І ця ідея не здається такою вже дивною. Ваша душа вічна. Ваші очі говорять вам про те, що життя починається, коли ви з'являєтеся на світ, але щось глибше говорить вам, що народження може бути не справжнім вашим початком. Призначення чи доля – це те, через що ви, ваше «Я», або душа, вирішують з'явитися на цій землі – і цей вибір залежить від властивостей та бажань вашої душі. І обставини, і місце вашого народження є ідеальними для вас, щоб ви могли зібрати всі необхідні інструменти для виконання обраного вами призначення, якщо житимете саме для цього. Ось чому ви відчуваєте таку радість, коли знаходите це своє призначення. Ось чому вам приносить таке задоволення виконувати ваше призначення - адже ви вибрали його дуже давно. Саме через нього ви на цьому світі і з'явилися.
На жаль, багато людей так і не знаходять свого призначення – в основному через будову нашого суспільства та системи освіти. І все ж таки ви можете легко виконати ваше призначення, якщо вирішите зробити це. Спочатку знайдіть своє призначення, приділивши певний час тому, щоб сісти і спокійно поміркувати про те, що змушує вас добре почуватися, про те, до чого ви відчуваєте пристрасть. Не думайте про якусь конкретну роботу чи кар'єру. Відкиньте всі ярлики, вірою в які забезпечило вас суспільство. Ці ярлики – перша причина, чому люди не знаходять свого призначення. Просто запитайте себе: «Яке заняття приносить мені найбільше задоволення?» Це може бути прогулянка по саду з метеликами або відрядження в різні країни і укладання угод, або приготування їжі, або спілкування з людьми, або ще щось. Як тільки ви знаходите своє призначення, візуалізуйте його, виміряйте його і ставте собі цілі, що наближають вас до його здійснення, доти, доки ваше призначення не стане вашою роботою, вашою професією.
Наприклад, припустимо, що ваше призначення - вивчення метеликів і зараз ви працюєте на роботі, що зовсім не цікавить вас, ніяк з метеликами не пов'язаною. Не впадай у відчай. Почніть із читання книг про метеликів та знайомств з людьми, які цим професійно займаються. Використовуйте усі можливості. Потім почніть ставити перед собою цілі та приймати рішення, які в кінцевому рахунку дозволять вам зайнятися чимось, що безпосередньо відноситься до обраної вами області – до метеликів. Не турбуйтеся про гроші і забудьте про всі інші дрібні проблеми, які у вас можуть початися; якщо ви не турбуєтеся про них, вони дозволяться самі собою. І ви будете дуже щасливі та успішні, як тільки ваше призначення стане вашою роботою, оскільки це доля, яку ви обрали задовго до того, як з'явитись на цій Землі. Ваша задоволеність також зросте, адже ви робитимете свій найоптимальніший внесок у буття.
Сядьте у тиші та постарайтеся з'ясувати, чому ви тут. Ви маєте призначення. Ви можете вже знати його чи не знати. Ви можете зрозуміти своє призначення, запитавши себе і залишаючись чесними із самими собою. Ваш особливий талант і є ваше призначення. Або це може бути щось, що ви завжди відчували, особливо в дитинстві. Щось таке, що ви можете робити дуже добре. Діти нерідко знають своє призначення, але поки вони ростуть, суспільство та система освіти збивають їх зі шляху. Або, можливо, ваше призначення в тому, що приносить вам найбільшу радість. Насправді ваше призначення просто не може бути чимось, що не приносить вам радості та задоволення. Коли ви його знаходите, живіть ним – і багатство прийде до вас легше та найприємнішими шляхами. І ви полюбите свою роботу.
Робота – це виявлене кохання. Якщо ви не можете працювати з любов'ю, а тільки з огидою, краще киньте цю роботу, сядьте біля входу до храму і просіть милостиню у тих, хто працює з радістю.
Каліл Джебран
Визначайте своє життєве призначення дуже чітко. Постійно підтримуйте його своїми думками. Заявляйте таким чином про ваші цілі. Ваші думки, слова та дії повинні завжди йому відповідати – і ваше життя стане наповненим і радісним.
Найвірніший спосіб отримувати задоволення від своєї роботи – це працювати відповідно до свого життєвого призначення. Працюйте в тій галузі, яку ви визначили як своє призначення, і нехай ваша робота не буде для вас примусом або обов'язком, але тим, що ви відчуваєте, тим, що виходить із вас самих. Робіть те, що ви мрієте робити, і радість у роботі вам забезпечена. Про що це каже? Про те, що кожен може обіймати якусь посаду та вести свій бізнес – і отримувати від цього задоволення, поки він знає своє призначення і працює в цій галузі.
Коли ви без страху підкоряєте свої думки своєму життєвому призначенню, ваше життя набуває потужної творчої сили.
Коли ви працюєте відповідно до вашого призначення, робота для вас перестає бути обов'язком; вона перетворюється на задоволення, вона стає вашим життям. Кордон між роботою та приємним проведенням часу зникає.
Скільки призначень може бути у вашому житті? Стільки, скільки ви знайдете в собі. Вас ніхто не обмежує лише одним. Ви – багатовимірна істота.
За всіх інших умов, що залишаються незмінними, людина або суспільство знаходять щастя і багатство стільки, наскільки вони знаходять своє призначення і працюють відповідно до нього.
Життя – це свято, а радість – якість свята. Радість – це дух, виражений у той спосіб, який йому подобається, і відповідно до його бажання. Призначення дає духу цю можливість. Знайдіть те призначення, яке ви собі обрали, і ви знайдете любов, радість і багатство в роботі і зробите оптимальний внесок у життя суспільства.
Говорячи про наш внесок, про те, що ми даємо іншим, чи знаєте ви, що один із найшвидших шляхів набуття багатства – це віддавати? Те, що ви віддаєте, повертається до вас, семиразово помножене. Давайте просунемося далі, до нової, ще прекраснішої істини.
Бути собою у світі, який постійно намагається зробити тебе чимось іншим, найбільше досягнення.
Ральф Волдо Емерсон

40%, 2 голоси

0%, 0 голосів

20%, 1 голос

0%, 0 голосів

20%, 1 голос

0%, 0 голосів

20%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Свято калити

Ой, Калита, Калита,
Із чого ти вилита?
Ой, я з жита сповита,
Ой, я Сонцем налита – 
Для красного цвіту
По білому Світу!

Калита – одне із Сонячних свят, пов’язане із “завмиранням” Сонця взимку. В цей вечір та ніч хлопці мають найбільше права – єдиний раз у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають. Свято вгадування чоловічої Долі, молодіжні гулі, де юнаки та дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Усі дівчата печуть Калету – великий корж із діркою посередині або чотирма по боках, оздоблений пташками, зірками, кривульками. Обмащується вона медом, принесеним хлопцями, та обсипається маком – з дівочої складки. Ритуал кусання підвішеної на голубу стрічку Калети, під час якого лунають жарти, сміх, означає прилучення Людини до Бога, очищення, оздоровлення. Кінчається свято тим, що Калети ділять між учасниками дійства. Причому дівкам – задарма, а хлопці – платять дівчатам на стрічки, за те, що Калету місили. Після цього всі сідають за стіл. На братчину готують зокрема узвар, медову воду тощо.


Дійство відбудеться 14 грудня (неділя), початок о 16:00.
Місце проведення: дитячий центр “Червоні вітрила”, вул. Мішина 37А.
Пан Калитинський – Фесун Олексій Васильович.
Пан Коцюбинський – усі по-черзі, хто прийшов Калету кусати  

Підготовчі заняття: 
- 9 грудня (вівторок) о 18:30, вул. Мішина 37А – їхати тролейбусами №№ 8, 9 (с.м. Університет, пл.Л.Толстого), 21, 22 (ст.м.Шулявська).

Довідки по телетону:
8063 748 93 72
Миловида

Хіромантія

 Читаю долю я по лініях руки,
А на долоні ліній тих багато.
Тут закодовані прожиті дні й роки.
Та чи зумію я розшифрувати?

Все починалося з помітних ледь кривуль.
Сліди вже майже стерлися на шкірі
Читаю, як ховали немовля від куль.
Навколо чатували дикі звірі.

Глибока протягнулась лінія життя
Від пальців, аж до самого зап'ястя.
А той зигзаг наліво - мої почуття -
Колись сприймався, як велике щастя!

Розігрівали поцілунки грішну плоть
І билось серце горобцем у клітці.
Та то не почуття - черговий епізод,
То щастя - ніби дрібязок каліці...

Видніється серед долоні буква ЕМ...
А борозни ем-букву обрамляють.
Тріумф у голові, але на серці щем,
Бо соловейки зранку не співають...

Зелені коники цвірінькають в росі.
Порепана долоня гладить щоки.
Твоя рука маленька у моїй руці ...
Дай Боже так ще довгі-довгі роки !

Василь Іваночко, 16.07.2021 р

Не забирай дочасно нас мамо...





Над селом Немовичі лунає жалібний голос церковного дзвону. Завтра Маковія.
З букетом польових квітів  на кладовище іде поволі  , до часу посивілий
чоловік. Іде на зустріч з Нею, з тою,яку кохав коли була живою і яка
ніяк  не покидає його в примарних теперешніх снах. Вона пішла від нього
туди, в Невідомість, в такий же спекотний день напередодні Маковія.  
На пам"ятнику її фотознімок -усміхнена. І йому здається,що Вона
посміхається і радіє,що прийшов. Допитливі ,примружені очі,мовби
запитують,як його справи,як живуть сини,чи женився неспокійний старший і
як справляється з роботою розважливий меншенький?...
  Кладе на гарячу від сонця гранітну плиту квіти, запалює свічку.
Мерехтить, похитується вогник. Навколо серпневе багате і щедре на урожай
поле,високо в голубому безхмарному небі кружляє яструб,з ближнього від
кладовища лісу чути перегукування грибників,на випаленому сонцем
полі-на своїх "сотках" длубаються жінки; звичайний літній сільський
день.
   Присідає біля могили. Мимоволі у пам"яті зринає минуле.Те минуле,яке
так швидко пролетіло,що й не віриться,чи воно було. Було, звичайно
було.Зринають спогади туманні і яскраві. Всього було в житті; туманних
не менше,ніж світлих, але пам"ять зберегла більше
приємних і яскравих, може тому, що вже така людська природа-здатність запам"ятовувати
тільки приємне і добре.Та й негоже недобре згадувати про тих кого вже ніколи не побачиш, і які вже предстали на Божому суді.
   ...Повернувся з армії. Прийшов провідати хрещену матір і там
зустрівся з Нею, з миловидною дівчиною-гуцулкою. Припала до душі її щира
вдача та гуцульська співуча говірка.
    Невдовзі справили весілля і Вона перейшла жити до його батьків. Роки
були тяжкі.Обоє працювали зранку до ночі щоб жити самим і щоб жили
літні  батьки,а потім і їх діти.
Увечері зустрічалися і від втоми не хотілося навіть вечеряти ,але Вона
зустрічала його такою,властивою тільки їй посмішкою.Пройшов час. Купили
квартиру в будинку для місцевої інтелігенції. Щастю не було меж, але
Вона тужила за своїм Верховинським краєм. І як приходило літо, а з ним і
канікули, бо ж працювала вчителькою, їхали в її рідні краї. Подовгу
бродили полонинами й лісами, не могли намилуватися Верховиною.
   Минали роки. Вже батьки пішли у Вічність. Порідшало між близькими та знайомими. І вже приходили до покійників.
      Щеміло від туги серце і здавлювали горло спазми...Тепер Він на
могилі коханої людини,своєї дружини і згадує,згадує... Не може без
душевного трепету думати про той серпневий день,коли разом поїхали  у
Рівне на черговий медичний огляд. Ніщо не віщувало біду. Вона з надією
на краще зайшла до лікарні... і не вийшла. З того огляду забрали її в
труні. Прийшов той страшний день. Довкола все почерствіло, зів"яло і
почорніло.Стояла немилосердна спека, а Вона... лежала в труні, ніби
посміхалася. Здавалося, що Вона у глибокому спокійному сні.
   На похорони зійшлося все село; родичі,знайомі й незнайомі люди.У
дворі не було де стати. Попереду труни йшли діти з вінками, у яких Вона
була "класним" керівником, в школі
 якось незвичайно і надривисто переливався її  останній дзвоник...
    Повернувся з кладовища в опустілу хату. Все, що в хаті є, нагадує про неї...Так і хочеться
спитати "Де ти?... А Вона посміхається  йому із збільшеного аматорського
фото і йому здається,що вона вибігла через дорогу - в школу на уроки й
ось-ось повернеться...
     А може це сон? Ох! Якби добре було б,що це так... Але на превеликий жаль,то не так.
                 ...Післямова поневолі...
- Не забирай дочасно нас мамо
А далеко, далеко від поліських Немович,на краю української землі,за
зеленими Карпатами, Його старшому братові на світанку  приснився дивний
сон,і як показав слідующий розвиток подій - цей сон виявився віщим...
-...приснилася покійна мама на сороковий день ... Покійні мама і батько зібрали
трьох своїх синів на якусь бесіду. Брати босими ногами стояли на
підлозі,яка по кісточки була вкрита липкою, мокрою грязюкою. Мабуть дощ
падає і бараболі копають -подумалось...  Батько стояв осторонь і
мовчки, скоса спостерігав за бесідою. Мама ж,чомусь нагримала на
старшого і найменшого і відправила їх геть з "літньої" кухні,а
середньому  наказала залишитися з нею...
...Коли вийшли на подвір"я , Старший помітив в небі , над батьківською старенькою хатою
сяйво меншого брата,а  зелений двір, встелив білий,білий сніг.  Вмить...
до того брудні від багнюки, руки і ноги стали абсолютно чистими.
Майнула здогадка -...Ого!... Який сніг , з мильним порошком, падає в
Немовичах - мабуть після Чорнобиля....Чудеса та й годі. Он і сяйво над
хатою...І чого ми їздили дивитися на Сяйво Ісуса Христа,що з"являвся
між вітками дерев в Лінчині-той образ був нечітким, коли тут, в нашому
селі - он, який чіткий,сіяючий в променях сонця,що якраз сходило,
образ  нашого середнього брата...над старою батьківською хатою...
   ... Пройшло всього три дні і ось на свято Успення Святої Богородиці,в
останній день Успенського посту - 28 серпня   немовицький люд
величезною процесією понуро брів  за Його труною...
Не витримала душа самотності. Пішов Він із життя  до своєї Горянки, за
два дні до  такого довгоочікуваного всіма родичами весілля старшого
сина...
Ось так і таке в житті буває - прибирались до весілля , а побували на поминках...
...Після похорон свого середнього; старший і найменший брати
помолились над могилою покійної мами і попросили її, щоб дочасно не
забирала  їх до себе..

           Світла пам"ять і Царство Небесне Мамі, Йому і його Горянці...
 -Не забирай дочасно нас мамо-просимо і молимо Вас!!!

25.06.2014 рік. Кульбаба



Кульбаба: " Що поробиш -  доля в мене така! Виросла  на пустці... Тут і цвісти буду!"

Одна львівська історія.





Жахлива історія недавно сколихнула Львів і всю західну Україну.
З Іспанії додому привезли мертвого молодого чоловіка. Родині
наполегливо пропонували поховати його, не заглядаючи у труну. Можливо,
так і сталося б, якби дружина небіжчика не помітила великої різниці у
двох документах. В одному з них причиною смерті вказано падіння з
риштування, а в іншому документі — зовсім протилежний забоєві діагноз.
Мовляв, молодик помер від серцевої недостатності. Саме цей другий
документ й викликав у дружини підозру. Вона добре знала свого чоловіка.
Він був доволі міцним, мав «залізне» здоров’я, ніколи не нарікав на
серце чи якісь інші внутрішні хвороби. І, насамкінець, він був молодим.
Тому смерть від хвороби виглядала надто підозрілою. Інша річ — смерть
від виробничої травми. Тому молода вдова вирішила труну відкрити, і вже в
Україні провести розтин трупа. Лікарі вжахнулися, коли зробили розтин: у
тілі не було серця і нирок. На місці серця і нирок були згустки крові.
Це означало, що внутрішні життєво важливі органи людини були вийняті
тоді, коли чоловік був живим. Тобто тіло молодого українця в Іспанії
перетворили у донорський банк. Спочатку з живої людини вийняли нирки, а
потім — і серце. Львів закам’янів від жаху. Нині до 7 млн. українців
працюють нелеґально у країнах Європи, Азії, Австралії, Америки й Африки.
Там вони абсолютно безправні. З українцями за кордоном поводяться як з
худобиною. Сотні кращих молодих людей помирають від виробничих травм,
хвороб та від нелюдського ставлення до себе. Держава не надає ніякої
допомоги своїм громадянам. Тому останнім часом за кордоном процвітає
рабство українців та перетворення їх у донорів для багатих буржуїв.
Львівська історія — це тільки одна, що набула розголосу, серед десятків
тисяч, які щодня трапляються з українцями за кордоном.

Как продать «свои метры» в общей квартире

Рубрика: Дела семейные | Метки: доляквартиранотариуспродажа


Продажа квартиры 1Казалось бы, наличие квартиры на праве собственности избавляет владельца от множества проблем. Не нужно думать о том, где и как добыть средства на покупку крыши над головой, не надо платить в никуда деньги за аренду чужого жилья – список «не надо» можно продолжать до бесконечности. Однако и собственникам жилых помещений (домов, квартир) порой приходится сталкиваться с массой вопросов, которые, в итоге, будут разрешаться судом. Речь идет о тех гражданах, которым «повезло» владеть, пользоваться и распоряжаться жилищем сообща, т.е. на праве совместной собственности. Ведь зачастую в квартире проживает несколько родственников, которые не очень-то и жалуют друг друга, а порой совместное проживание превращается в сущий ад.

Родственники – родственниками, а квартира-то одна

К этому разговору нас подтолкнуло письмо читателя, поднявшего довольно серьезную проблему, стоящую перед совладельцами жилых помещений.

Основной жилищный вопрос возникает не только, когда родственники получают право совместной собственности на жилье в результате наследования или дарения, но и в случаях приватизации квартиры в общую совместную собственность. Как указано в письме, имеет место такая ситуация. Трехкомнатной квартирой в столице владеют пятеро сособственников (две семьи) на праве общей совместной собственности. Эта квартира была в свое время приватизирована в общую совместную собственность всех пятерых проживающих, и в Свидетельстве на право собственности на жилье закреплено, что квартира, действительно принадлежит на праве общей совместной собственности гражданам 1, 2, 3, 4, 5 в равных долях. Отношения между проживающими в этой квартире, как следует из письма, совсем испортились, возникают постоянные ссоры. Одна из семей (мать и сын) занимают комнату и желают каким-то образом определить (выделить) свои части (каждый по 1/5 общей совместной собственности), продать их, выехать из квартиры и приобрести иное жилье. Остальные жильцы не дают согласия ни на продажу, ни на иное отчуждение части квартиры.

Вот и возникают вопросы: можно ли в судебном порядке определить одну или несколько частей (без выделения их в натуре) в имуществе (квартире), находящемся в общей совместной собственности, например, в связи с тем, что отношения между жильцами квартиры испортились, и совместное проживание стало невозможным? Существует ли еще какая-нибудь возможность или основание для того, чтобы в судебном порядке определить часть в имуществе?

Общая собственность как яблоко раздора

Продажа квартирыКак верно отметил сам автор письма, в соответствии со ст. 369 ГК распоряжение имуществом, находящимся в общей совместной собственности осуществляется по согласию всех сособственников. Поэтому без согласия иных собственников отдельный житель квартиры, приватизированной в совместную собственность, не может не только продать за деньги свою часть квартиры, но и даже не имеет возможность подарить свою часть собственным детям или оставить им в наследство (конечно, при условии, что остальные сособственники против таких сделок). Наш читатель справедливо ссылается и на ст. 370 ГК, которой установлено, что сособственники имеют право на выделение в натуре части из имущества, являющегося общей совместной собственностью.

«Однако, — отмечает автор письма, — на практике эту норму практически невозможно реализовать, т.к. в соответствии с п. 14 Постановления Пленума ВСУ от 25 мая 1998 г. № 15, квартира, находящаяся в общей совместной собственности, подлежит разделу в натуре лишь в одном достаточно редком случае – если возможно выделить сторонам изолированные жилые и иные помещения с самостоятельными выходами, которые могут использоваться как отдельные квартиры или которые можно переоборудовать в такие квартиры».

Действительно, как показывает анализ положений ГК и судебной практики, сособственник, выделяя свою долю в общей массе совместного имущества, становится участником долевой собственности, но если его доля, скажем, ничтожно мала, а он требует выделения ее в натуре, что делать нецелесообразно, то оставшиеся участники совместного имущества должны выплатить ему денежную стоимость его доли. Разумеется, при этом выделенная доля «приобщается» к их имуществу в равных частях. При всем этом не следует забывать и о том, что удовлетворить требования истца о выделении его доли в натуре (комнаты в квартире) суд вправе при наличии возможности осуществить перепланировку жилья с последующим выделением изолированных комнат (Постановление Пленума ВСУ от 04.10.1991 г. № 7 (с изм. от 25.05.1998 г. № 15 «О практике применения судами законодательства, регулирующего право частной собственности граждан на жилой дом»).

Выделение доли как способ решения проблемы

Продажа квартиры 3Думается, при желании «избавить» соседей по квартире от собственного общества не следует мудрить и требовать выделения комнаты в натуре. Достаточно заявить иск о выделении доли в общем совместном имуществе. Ведь в случае выделения доли из такого имущества считается, что доли каждого из собственников в праве общей совместной собственности равны, если иное не установлено соглашением сторон, законом или решением суда. Таким образом, выделив собственную конкретную долю в общей совместной собственности, сособственник становится «дольщиком», т.е. право собственности на квартиру распределится следующим образом: тот сособственник, который выделит свою долю в общем имуществе (комнату в квартире) по отношению к остальным проживающим совладельцам, будет владеть комнатой на праве общей долевойсобственности. Оставшиеся соседи (между собой!) сохранят право общей совместнойсобственности на квартиру.

Для чего нужно выделить долю и преобразовать свое право в совместной собственности на долевую собственность? Для того, чтобы получить право распоряжаться своей долей имущества без согласия остальных проживающих. Такое утверждение основывается на ст. 356 ГК, согласно которой собственность двух или более лиц с определением долей любого из них в праве собственности является общей долевой собственностью. Далее, став участником долевой собственности, полномочия такого сособственника подчиняется требованиям ст. 361 ГК: «совладелец имеет правосамостоятельно распорядиться своей долей в праве общей долевой собственности».

Продажа квартиры 4Правда, чтобы продать свою комнату, необходимо придерживаться правил ст. 362 ГК, согласно которым в случае продажи доли в праве общей долевой собственности совладелец имеет преобладающее право перед другими лицами на ее покупку по цене, объявленной для продажи, и на иных равных условиях. Поэтому продавец доли обязан письменно сообщить остальным сособственникам о намерении продать свою долю, указав цену и прочие условия договора. Причем, согласно ст. 84 ЗУ «О нотариате», Инструкции о порядке совершения нотариальный действий нотариусами Украины, доказательством уведомления участников общей долевой собственности о последующей продаже доли может быть свидетельство, выданное нотариусом о передаче им заявления продавца, заявление участников права общей долевой собственности с надлежаще удостоверенными подписями об отказе от осуществления права преимущественной покупки доли с указанием условий продажи.

В том случае, если совладельцы отказались от своего права на преимущественную покупку или не осуществят свое право относительно недвижимого имущества на протяжении одного месяца, то «дольщик» вправе продать свою долю иным лицам. Названное требование закона необходимо реализовать, т.к. несоблюдение оного дает право оставшимся совладельцам предъявить иск в суд о переводе на них прав и обязанностей покупателя. Да, кстати, в этом случае истцам будет необходимо (ч. 4 ст. 362 ГК) внести на депозитный счет суда денежную сумму, которую по договору должен уплатить покупатель. Следует помнить и о том, что для таких категорий дел установлен специальный срок исковой давности – один год.

Именно так надо поступить тем, кто хочет продать свою комнату, находящуюся в общей собственности. Тем гражданам, кто намерен подарить свои метры (или завещать) следует поступить также, т.е. для начала стать совладельцем в праве общей долевой собственности, а затем, реализовывая свое право, предусмотренное ст. 361 ГК, подарить долю в квартире.

При дарении части дома спрашивать разрешения у сособственников не нужно

Продажа квартиры  5Довольно интересное дело (№ 2-1618/10) о признании договора дарения недействительным, переведении прав и обязанностей покупателя с выплатой стоимости части дома рассматривалось в июне этого года Шевченковским райсудом г. Запорожья.

Истец обратился в суд с иском, в котором указал, что он является собственником 7/8 части жилого дома, а ответчик без надлежащего предупреждения его как совладельца, распорядился принадлежащей ему частью дома и подарил ее лицу, не являющемуся родственником. В связи с изложенным заявитель просил суд признать договор дарения недействительным, перевести на него права и обязанности покупателя 11/18 часть указанного дома, выплатив одаряемой (привлечена также на сторону ответчика) 38 384 грн.

В ходе судебного слушания, истец пояснил, что в 2005 году ответчик предлагал ему выкупить часть дома за 10 000 долларов, но в то время он не мог найти такую сумму и попросил ответчика отсрочить продажу. В октябре 2009 года ответчица пыталась вселиться в спорное домовладение, сообщив при этом, что она купила часть дома. В свою очередь, ответчик, возражая против иска, сообщил суду, что владел частью дома, однако жить там он не смог из-за конфликта с истцом. В 2005 году он пытался продать дом за 10 000 долларов (50 000 грн.), уведомив истца о продаже, однако тот отказался. Поскольку истец конфликтный, ответчик решил подарить свою часть родственнице его знакомой девушки, которая в то время нуждалась в жилье. При этом ответчик заявил, что никакой продажи принадлежащей ему части дома не было, денег он не получал. Таким образом, ответчик реализовал свое право собственности и распорядился принадлежащей ему частью дома на свое усмотрение.

Допрошенная в зале суда ответчица также просила суд отказать в иске и пояснила, что она нуждалась в жилье, и друг ее родственницы решил подарить ей часть дома, на что та и согласилась. Договор дарения оформляли в нотариальной конторе. Однако истец не пускал ее в дом и в октябре 2009 года, ответчица пыталась вселиться в дом при помощи участкового инспектора, но истец в дом ее не пустил. Ответчица утверждала, что она не говорила в присутствии иных лиц о том, что купила часть дома.

И что же суд? Суд решил, что исковые требования не подлежатудовлетворению. Так, судом было установлено, что спорное домовладение принадлежало на праве общей долевой собственности сторонам: истцу – 7/8 частей, а ответчику – 11/18. Согласно договору дарения от 24.06.2009 г., ответчик принадлежащую ему часть дома подарил ответчице. Статья 361 ГК дает право совладельцу самостоятельно распоряжаться своей частью в праве общей долевой собственности, что и сделал ответчик, подарив принадлежащую ему долю. Суд также признал действительным оспариваемый договор дарения, установив, что он был заключен с соблюдением требования законодательства. Кстати, суд посчитал, что «истец не может быть даже заинтересованным лицом по договору дарения, поскольку отчуждение доли в общей долевой собственности путем удостоверения договора дарения не требует согласия или разрешения совладельца».

Читайте также по теме:

Порядок регистрации прав на недвижимость существенно измененБытовые рейдеры: 10 законных способов отъема вашей квартирыПокупателей квартир дороже $50 тысяч будут «сдавать» в Госфинмониторинг

Доля



Життя і смерть, як день і ніч
у глибині свідомості міняються.
Життя і смерть віч-на-віч
без причини не зустрічаються.

Доля стріляє влучно, влучно,
але не завжди для нас благополучно.
Доля стріляє кучно, кучно,
але інколи не те, в житті минає гучно.

Ти нині в гру життєву граєш
причин і наслідків усіх не знаєш,
тому, нізащо не відгадаєш
де згубиш, а де відшукаєш.

Все, що тобі дає сьогодні доля
треба з вдячністю приймати,
тоді і на твоє буде Божа воля,
колись ти будеш його мати.

Крадене, чуже – біду в собі несе!

Злодій тишком-нишком завжди крадеться
не відомо ще чим він там розживеться.
Чи горем, чи бідою, чи жахливою калікою
вікувать йому прийдеться.

Дарма в його долі кража не минеться,
розплатитись мусить він неодмінно.
Йому цей гріх тоді відгукнеться,
коли каятись вже буде пізно.

Ніколи ти не бери чужого,
а то руки повсихають,
і щастя не втримаєш ти свого,
бо прокльони на них понасядають.

А якщо ще й зловлять ненароком,
то буде, це тобі уроком,
тектиме кров стрімким потоком,
отак цей гріх, вилазить боком.

Ще ніхто й ніколи
не розбагатів на чужому горі,
ще ніхто й ніколи
не наїздився на чужому возі.

І ніхто й ніколи
не покращить своєї долі,
якщо по дорозі правди,
буде йти не в змозі.

Не бери чуже добро,
воно біду тобі сулить,
краще зароби своїм трудом,
щоб спокійно потім жить.

Якщо у когось, ти щось вкрадеш,
то в майбутньому воно подіє,
ти у дітей своїх це забереш,
бо такий закон у людській долі є.

Все,що наживеш ти махом,
те піде від тебе прахом,
і буде вся твоя родина з лихом
в злиднях кричати криком:

"За що? За що це нам таке,
     на долю горе випало тяжке?
     Де правда поділася тепер,
     коли сильніший на нас попер?"

На все-про-все відплата є,
кожен колись її дожде,
але не кожен повністю збагне,
за що ж все-таки вона іде.

Тому не варто зла робить ніколи,
щоб не зазнати несподіваної шкоди.
За радість куплену за горе,
хлебнуть біди прийдеться море.

Якщо люди лиш про статки дбають
і своїм душам, розвиватись заважають,
то рано, чи пізно вони їх втрачають,
так на помилки їхнні, їм натякають.


На вірний шлях їх наставляють,
до початку свого повертають,
щоб заново, праведно прожить
з досвідом минулих лихоліть.

Свято Долі 7516

29 листопада 7516 (2008) року 
прославимо та закличемо добру
Берегиню життя нашого. 
Початок дійства о 15:00.
Відродимо традиції Роду українського вечорницями на берегах Зачарованої Десни.

У програмі дійства:
- обряд (кожен може звернутися до Долі та принести їй требу);
- ворожіння (дівоче таїнство);
- змагання;
- братчина (пригостимо однин одного за спільним столом);
- ігри, танці;
- жива музика (зокрема Живосил Лютий, Рomylka+Rezydenta, волинщик Лофінн).

Свято відбуватиметься у Духовному Центрі Майстрів 
с. Виповзів 
(Чернігівська обл., Козелецький р-н) за адресою 
вул. Шкільна 56 (Стара Школа).


Курсуватиме автобус по замовленню о 12:00 зі ст. м. Оболонь до місця святкування та о 22:00 у зворотному напрямку. 
Вартість в один бік - 16 грн.


Замовляти місця та повідомляти про участь за тел.:
8 (095) 284-93-39 // 8 (097) 965-84-60 // 8 (063) 991-33-08
Славомир


Маршрут з автостанції на пл. Т.Шевченка.
Вартість квитка - 16 грн.

Розклад маршруток

Київ-Десна

6:30, 8:00, 9:00, 10:00, 11:05, 13:00, 14:00, 15:00, 17:05, 18:30, 19:30, 21:00

Десна-Київ

5:40, 6:30, 8:00, 10:20, 11:15, 12:00, 13:20, 15:00, 16:00, 17:20, 19:00, 20:30