Робота у ЄС на будівництві, легально.
- 15.02.16, 18:41
точнее говоря попросили написать по собственному. Жаль конечно, хорошая была робота и мне нравилась. Теперь сижу вот как та бабка из сказки о "Золотой рыбке", у розбитого корыта и думаю: "куда дальше идти?"....мысли в голове все переплелись...
Так и сижу уже полдня на роботе, и домой идти не хочеться и здесь сижу без толку...у разве что только жду ответа от юриста...должен веруть мне обходной лист чтобы зарплату получить....
А в голове одна фраза крутиться "И дальше куда?"
Вже другу ніч вдається бачити "сни на замовлення".
Це такі сни, в яких я бачу те, про що б насправді зараз хотів би дізнатись в реальному житті.
Вчора сон був коротенький, і в ньому я розробляв концепцію нового дизайну для сайта Клуба.
Вийшло щось настільки прикольне, що ніхто не став перевіряти макет на наявність помилок, а відразу запустили на друк та в використання. Здається, помилок там всеж не було (-:
А сьогодні мені снились люди. Багато-багато людей. Половина з них були знайомими, інших - бачив вперше...
Ми зібрались на нічному семінарі, щоб обговорити помилки в діях кожного з команди (ну, тобто те, що більшу частину з присутніх я бачив вперше, не заважало нам бути єдиною командою з якоюсь спільною метою - сподобалось і запам'яталось)
Пам'ятаю, як сидів поруч із одним з керівників, і ми дружньо обговорювали якісь важливі справи, в такому манері, наче плакались один одному про те, що керування організацією практично неможливо - кожен робить що йому заманеться, і ніхто не розуміє суті... що це мабуть наша втрата контролю, і час вже зупинити цей безлад та занепад. Але ж це можливо тільки за умов, що розраховувати прийдеться лише на себе, та на пару найближчих друзів, а довіряти автоматичне керування натовпу - найшвидший шлях до розвалу будь яких, навіть найкращих починань.
І ще скаржились друг другу, що пунктуальності ніякої нема... (Ох, у мене самого це зараз питання гостре - бо останнім часом постійно запізнююсь повсюди... хоч на 5-10 хвилин, але запізнююсь...) Добре, що це питання обговорили уві сні - тепер знаю, як позбутись проблеми із хронічними запізненнями (-:
І ще надали друг другу пару цікавих ідей, чим та як зараз можна займатись із користю... а потім і розпочався сам семінар... який через затримення при зборах та очикуванні запізнившихся, майже відразу перейшов в обідню перерву
Найцікавіші події розпочались під час обідньої перерви, коли всі повиходили на вулицю дивитись на зоряне небо (нагадую, що це був нічний семінар, зібраний прямо посеред ночі). А активна група почала мозковий штурм для тих, кому не байдужа доля команди (-:
Ось вже в цій напів-грі, напів-серйозній справі я відірвався на повну! Зірвав джекпот! Отримав все найкраще від ситуації (подробиці розповідати не стану, бо хоч то і було уві сні, але тепер це є моєю приватною комерційною таємницею)... і триумфально прокинувся
Такі цікавенькі сни сняться. Коли хочеться
Була в моїй трудовій діяльності і робота кур"єром... Щоправда не довго. Хочу розкрити плюси та мінуси цієї діяльності з особистого досвіду.
Влітку перейшов я на іншу роботу, трохи огледівся, а так як робота позмінна, то вирішив свій вільний час проводити з толком...Почав підшуковувати підробіток, але працівники з нестабільним графіком особливою популярністю у роботодавців не користуються. Взяли мене в одну контору кур"єром... А діло було перед самою КРИЗОЮ, тож зайвий заробіток міг бути не таким і зайвим... Розказали мої права та обов"язки і видали мені проїздний на трамвай-автобус...(Було це якраз перед подорожчанням проїзду)
В оголошенні вказувалося, що можливо заробити до 100 грн в день! Може і можна, але я, працюючи не щоденно, мав надію отримати 1,5-2 тисячі гривень за місяць . Для цього потрібно було рознести понад 100 журналів в день. (Оплата здійснювалася за розрахунком 90 копійок за журнал, хоча МенсХелс і Космополітен цінувалися трохи вище...) Хтось уявляє собі 100 журналів? Це багато! А 100 адрес у певному районі? Короче, мій особистий рекорд був 56 журналів, район "обслуговування" тягнувся від Куренівського парку по Московському проспекту, з поворотами в різні провулки, далі по Героїв Сталінграду до метро Мінська. По прямій на карті вийшло щось близько 10 км, і це не враховуючи повороти біля будинків та східці. Найкоротший маршрут був по ресторанам Подолу... Туди треба туло доставити по пачці безкоштовних газет... Так, як я працював не постійно, то і постійного району у мене теж не було, тож часто приходилось шукати адреси в нових районах...
Але це було навіть цікаво... Побачив багато цікавих місць, про які навряд чи коли дізнався б, краще розгледів окремі куточки міста, у якому проводиш майже пів життя, але практично нічого про нього не знаєш, багато часу проводив на повітрі, а не за монітором чи телевізором, бачив цікавих людей, дивні будинки (особливо у приватному секторі), цікаві графіті та об"яви, зробив певні відкриття у собі та для себе, практично не було часу на дурацькі песимістичні думки, пропав животик, що почав було виділятися ...
Виявляється багато людей досить прихильно відносилься до кур"єрів: підказують потрібну адресу, впускають у під"їзди, погоджуються передати пакунок сусідам, яких зараз нема дома... Справжне лихо для кур"єрів, це домофони . Так як робочий день кур"єра приблизно співпадає з робочим днем більшості жителів будинку, то приходилося обзвонювати не одну квартиру, щоб знайти живу людину... Або чекати поки хтось вийде з під"їзду... А от будинки з консьєржами, це справжня благодать... Більшість клієнтів просять лишати корреспонденцію у них. А ще мені дуже сподобався мікрорайон по Героїв Сталінграду (що на Оболоні), будинки 2-10 зроблені дуже толково з власною інфраструктурою, між ними навіть єдитячі садочки, схожі на казкові замки...І ще одне цікаве спостереження: більшість дверей з кодовими замками стоять відкритими, а двері з домофоном зачинені...
Дещо інші проблеми з доставкою пакетів до офісів... Здебільшого вони розміщені на територіях колишніх заводів, займають там якісь кімнати чи цілі корпуси, але там трапляються такі лабіринти і розміщення не підлягає нормальній логіці... Деякі контори настільки високої думки про себе, що вказують лише адресу заводу і назву фірми... Спробуй знайди... Зате, у більшості випадків, винагородою слугує посмішка гарної секретарки... Тут я зрозумів для себе ще одну річ: мабуть у мене в душі є непереборна тяга до затишку та гармонії... Іноді просто дивуєшся, як люди можуть працювати у настільки жахливих приміщеннях, іноді на 50% завалених якимось ящиками, за столами ще моделі 50-х років...
Були і досить цікаві побажання по доставці, наприклад, прохання закидати пакунок на балкон, якщо хазяїв нема дома чи лишати журнал під ковриком...
Зараз вже все і не згадаю... Але, коли ввечері стомлений повертався додому і рахував відомості, то виходило, що заробив десь 10-30 гривень... Зате "угулявся" до дурі! А от за цей час я протер п"ятки у зимових черевиках та повністю доконав свій рюкзачок, були і витрати по мобільному (питав код дверей чи як саме можна знайти будинок/офіс), а заробив лише 310 гривень з копійками... Тобто сальдо від"ємне вийшло... Та зараз лишилися тільки позитивні спогади, хоча і тверда впевненість, що кур"єром грошей не заробиш...
Всі фото зроблені на маршрутах у місті Києві мобільним телефоном. А скільки всього лишилося "за кадром..." А скільки ось таких цікавих дрібничок ховається у внутрішніх дворах...
Любіть своє місто, вивчайте його і милуйтеся ним...