хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «мусора»

«То був не суд, а судилище...»

Затриманий на Грушевського фотограф Мар’ян Гаврилів — про катування, «лікування» і заручників системи
Львівського фотографа Мар’яна Гавриліва було затримано 22 січня на вулиці Грушевського у Києві. Йому інкримінують участь у масових заворушеннях. На фотографіях, які вдалося зробити колегам, видно, що чоловіка ведуть «беркутівці», а той не чинить жодного спротиву. На одній з них Гавриліва міцно тримають двоє у шоломах, на іншій — його зі скривавленими долонями вже заводять у автобус.

24 січня Оболонський райсуд столиці обрав для фотографа міру запобіжного заходу — утримання під вартою. 6 лютого мали розглянути апеляцію, але її перенесли на 14 число. Проте вже 7 лютого прокуратура вирішила поклопотати про заміну запобіжного заходу. «День» одразу зателефонував адвокатові Мар’яна Олені Сказко, яка й повідомила: «Їду до слідчого. Тримайте за нас кулаки!» І вже пізно ввечері того ж дня Оболонський райсуд відпустив чоловіка під домашній арешт. Мар’яна Гавриліва перевели зі спецпалати Київської лікарні швидкої допомоги до звичайної. Там ми і зустрілися з фотографом у переддень його від’їзду у Львів.

«Надвечір голова сильно болить, — говорить Мар’ян. — Беру дві таблетки знеболювального і лише тоді засинаю. Болить не тільки голова, а й увесь лівий бік тіла». Піднімає рукави та показує жовто-сині плями на руках від крапельниць.

— Від такого лікування треба буде ще лікуватися.

— Сподіваюсь, що за кордоном. Можливо, у Вроцлаві. Я там у свій час вчився. У мене там багато знайомих.

— Як ви опинилися на Грушевського 22 січня?
— Мені інкримінують, що 22 січня о восьмій ранку я брав участь у заворушеннях на Грушевського. Але у цей час мене ще не було в Києві. Я лише доїжджав. Близько дев’ятої я був біля станції метро «Нивки». Пізніше потрапив на Майдан, зустрівся з друзями. Поки розклався, поки чаю випили, поговорили, аж потім дізнався, що на Грушевського щось знову почалося. Пішов туди знімати. Я фотографував, які гранати кидала міліція, якими патронами стріляли по людях. Я розумів, що деякі з них були заборонені для використання у тих обставинах. І потім я відійшов на Майдан. Але десь о пів на другу дня я повернувся на Грушевського до готелю «Дніпро» — не йшов далі. У мене мало бути дуже багато цікавих знімків (варто зауважити, що Мар’ян мав не лише професійний фотоапарат, а й зум-об’єктив надвеликого збільшення. — Авт.). Я думаю, що снайперам не сподобалося, що саме я знімав. Чому я говорю про снайперів? Бо у моїх протоколах затримання було записано: «інспектор-снайпер». Їх я і фотографував — то один на даху, то інший за сіті-лайтом. Я зняв, як хлопець з «Правого сектору» кинув пляшку із запальною сумішшю у бік «Беркуту», але вона не зайнялася. Тоді один з людей у формі підняв її і кинув у протестувальників. Я бачив ящик готового «коктейлю» біля ніг «Беркуту». Але, на жаль, ці знімки я вже ніколи не побачу.

— Як вас затримали?

— Кілька гранат майже одночасно розірвалися біля мене: одна збоку, інша — біля ніг. Потім ще одна біля ніг. Мене трохи оглушило. І тут почався наступ «Беркуту». Усі побігли назад. І я теж біг. Але не встиг — мене збили з ніг.

— «Беркут» чи внутрішні війська?

— Які там внутрішні війська?! «Беркут». Скільки мене тоді били лежачого, не можу сказати. Пам’ятаю, як мене підняли, а потім різко та сильно вдарили у ліву щоку. Одразу ж вдарили і по переніссю. Є фотографії мого затримання — журналісти надали їх моєму адвокатові. На них видно, що я не опирався бійцям «Беркуту», не нападав на них з битою, не був у стані алкогольного сп’яніння, як записано у рапортах.

Коли вели, то всі, хто зустрічався по дорозі до автозаку, обов’язково били мене. Потім мене передали за кордон — внутрішні війська розступилися, і мене прийняв «Беркут». Усі бійці були російськомовні. То вже потім, коли я читав свою справу, дізнався, що у моїй справі проходить севастопольський загін. І ось коли мене вже передали, то там почалася «кухня». Мені наказали роздягатися. Зняли куртку. Почали витягати речі. Щоправда, нічого не забирали собі, все кидали у пакет. Під курткою на мені була американська військова форма. У боковій кишені — паспорт. У ньому вони побачили місце народження — Львів. То це означало: «Ну все, Бандера, будемо тебе вбивати!» Я злякався тих поглядів. І тоді вони вже не дали мені можливості самостійно розстібувати форму... Під формою вони побачили вишиванку. Це їх ще більше розлютило. Полетіли мати, «беркутівці» рвали мою вишиванку, як мавпа газету. Спочатку на мені. Потім — тримаючи залишки сорочки ногами. То була моя улюблена вишиванка — чорна з червоним вишиттям...

Потім почали мене вже бити. Двоє тримало, а третій наніс мені два дуже сильні удари по обличчю. Я думаю, що вони і стали катастрофічними. Били дубинками по тілу. Пізніше, у лікарні, я побачив, що плечі, сідниця, нога з одного боку були не сині, а фіолетові. Потім ще дістав палицею по шиї. А згодом ребром долоні по ній ж. Цей біль досі відчуваю. Я не знаю, як довго це би продовжувалося, на той час у мене обличчя було залите кров’ю, якби не прийшов якийсь офіцер — витерши очі від крові, я побачив, що у нього була велика зірка на погонах. Той сказав: «Что вы делаете? Оденьте его». Віддали мені той американський камуфляж та куртку. Все у крові. На фотографіях видно, як я виглядав до 22 січня і як після. Першу фотографію після побиття я зняв телефоном і надіслав братові Михайлу. Це було не биття, а катування. На морозі роздягли. Я не просив мене не бити, я просив віддати мені одяг, бо мороз був сильний.

                          «Я РЕАЛЬНО ЗЛЯКАВСЯ, КОЛИ ЗРОЗУМІВ, ЩО НАС ВЕЗУТЬ ЗА МІСТО»

— Яким чином вам вдалося зберегти телефон?

— У мене їх було два. І коли вони знайшли один, то зупинилися. Другий лежав просто у кишені. Спеціально я його не ховав. Це вже потім поклав у взуття, коли був в автозаку. Тоді я зміг зв’язатися з братом, розповісти йому все. Тим часом нас кудись везли. Я реально злякався, коли зрозумів, що нас везуть за місто. Навколо не було ні хат, ні дерев. Нас катали до дев’ятої вечора. Потім я почув питання з розмови: «Ну что, возвращаемся?» Далі я зрозумів, що везуть на Оболонь. Уже у райвідділку, ще не знявши з мене кайданків, почали шукати телефон. Мабуть, побачили фотографію в Інтернеті.

— Коли надали першу медичну допомогу?

— Я час від часу просив викликати «швидку». Вони не реагували. Мали мене оформити. Я сказав, що без адвоката нічого підписувати не буду. Нарешті викликали «швидку». Але лікарі нічого не робили. Я попросив у них вологу серветку, але навіть її не отримав. Тоді я вже втратив відчуття часу. «Швидка» з конвоєм везла мене у лікарню на Підвисоцького (Київська міська клінічна лікарня №12. — Авт.). Там зробили рентген. Хотіли взяти кров — я відмовився. І не дарма так зробив, бо могли у висновках написати що завгодно — у справі ж записано, що я був у стані алкогольного сп’яніння. Лікарі сказали, що у мене невеличка тріщинка, є кілька гематом — і все...

— Прізвище лікаря запам’ятали?

— Ні. Але знаю, що у тих висновках усюди стояв знак запитання. І здається, головний лікар не підписав тих висновків. Тоді мене знову повезли у райвідділок і розподілили нас усіх по камерах. За дві години мене забрали у Лікарню швидкої допомоги. Там сказали, аби я потерпів до ранку — тоді мали прийти лікарі. Спочатку поклали спати у коридорі. А потім привели у ту палату, де утримувався колись Юрій Луценко. Наступного дня зробили мені всі аналізи та дослідження. Після чого поставили діагноз: черепно-мозкова травма закритого типу зі струсом мозку, зламана гайморова кістка, зламаний ніс зі зміщенням, численні гематоми. Почали надавати медичну допомогу. Кололи чотири уколи вранці і чотири ввечері. Не буду стверджувати, але мені сказали, деякі з них робили, аби швидше сходили синці. ЛОР мені трохи поставив кістку на місце, але попередив, що процес лікування буде довгим: кістка має зажити, потім її зламають, зроблять операцію, за нею ще одну.

                                                     «УСІ СПРАВИ НАЧЕ ПИСАЛИСЯ ПІД КОПІРКУ»

— 24 січня, коли суд розглядав для вас міру запобіжного заходу, адвокат Олена Сказко ще до засідання казала, що ви у тяжкому стані і вас мають залишити у лікарні...

— Мене привезли. Але то був не суд, а судилище. Якийсь цирк-шапіто. Усі справи наче писали під копірку. Упевнений, що то була якась указівка згори, що мають дати певний запобіжний захід. Після трьох-чотирьох однакових рішень, ілюзії зникли — всі були готові. Шкода було Миколу Пасічника — діду 72 роки, а він ніби «терорист». Але нічого, я у цю суботу був у нього в палаті — козак тримається.

Потім була апеляція. До суду нас не повезли. Встановили відеозв’язок. І коли почали приходити хлопці з нашої палати після засідань зі звістками, що розгляд справ відкладають, я теж готувався до цього. Відклали й мою на 14 лютого. Тож те, що мене відпустили під домашній арешт 7 лютого, було несподіванкою. Звичайно, без Божого промислу нічого не минулося, але мій адвокат Олена Сказко зробила все, що могла і не могла.

— Що ви думаєте про так званий закон про амністію?

— Я не почував себе затриманим. Я був і є заручником. Та й усі, з ким я був у райвідділках, лікарнях — усі вони заручники. Певно, була якась вказівка згори: зловити певну кількість людей, аби був певний «товар» для переговорів. Обмінювати когось на щось. Я був готовий, що нас у будь-який момент могли перевести до СІЗО. Йти розмінною монетою, аби народ звільнив Майдан, не хотілося. Нині я, звичайно, тішуся, що на волі, хоча вона і не повна, але у мене є надія, що не влада дотисне, а Майдан. Я надіюсь на краще, але руки опускати не можна.
Тетяна КАТРИЧЕНКО
Газета "День"

З приводу вбивства 19-ти річного студента

Всеукраїнський попереджувальний захід з приводу вбивства 19-ти річного студента

Друзі, як ви вже знаєте в Шевченківському відділку МВС, міліція забила до смерті 19-ти річного хлопця. Після чого заявила, що він сам кілька разів впав, через що і помер. У відповідь на це цілий ряд провідних молодіжних та студентських організацій влаштовують всеукраїнську попереджувальну акцію з вимогою покарати нелюдів в пагонах.

Це питання життя і смерті. Страшно, що завтра таке може статися з кожним. Маємо прямо зараз покласти край кривавому бєспрєдєлу.

Друзі, приєднуйтеся до заходу. Якщо ми залишимо цей злочин безкарним, гріш - ціна усій нашій громадській активності!

У вівторок, 1 червня, о 10.30 біля Шевченківського відділку МВС за адресою Герцена, 9 свідома громадськість розпочне акцію протесту проти сваволі вітчизняних міліціонерів, які катують та вбивають людей в Україні. Активісти також протестуватимуть проти як фактичних, так і законодавчих (законопроект 2450) спроб влади та міліції обмежити право на мітинги в Україні. Проект закону 2450 пропонує узаконити механізми заборони мирних зібрань громадськості, що сприятиме ще більшому свавіллю міліціянтів щодо як громадських активістів, так і простих громадян.
Громадськість, студенти та матері пройдуть траурною ходою доШевченківського відділку міліції, під який покладуть траурні вінки та квіти в пам'ять вбитого нелюдами в погонах хлопця (всі присутні хлопці мають бути з зав'язаними на рукавах світлими хустинками). Наголос на тому, що тиждень ми чекаємо реакції, після чого влаштовуємо їм другу Грецію.

Акції солідарності пройдуть і в багтьох інших містах (наразі вже приєдналося більше 16 міст). Контакти координаторів, сценарій та прес-реліз акції тут - https://spreadsheets.google.com/ccc?key=0AoHMr1s52mfCdHRtVUllR0JpaGliZFpaSDVsRzNBQ3c&hl=en Cписок міст, у яких будуть акції солідарності, оновлюється.

Організатори акції: громадські організації, активні люди, журналісти, одногрупники та сусіди вбитого хлопця. Приєднуйтеся! Організаторів у прес-анонсі не згадуємо.

Щодо символіки організацій - вирішено, що усі ми ВІДМОВЛЯЄМОСЬ ВІД СИМВОЛІКИ. Загинув хлопець - піаритись на цьому гріх. Організації, для яких пріорітетом була символіка вже відмовились від участі в акції.

Від ВСІХ: прохання залучати народ (запрошувати на акцію,повідомляти про хустинки білі на руку), інформувати суспілство (розсилки, сайти тощо).

З усіх питань звертайтесь до координатора акції - Євгенії Малих, +38 093 388 33 66, [email protected]

А давайте сочувствовать садистам и палачам!



именно это предлагается в следующем посте:
Мало того, что в нем содержится жуткое вранье, так еще и хронические садисты из МВД показаны беззащитными кроликами.
Считаю, что вышеприведенный пост - фашистский, разжигающий национальную рознь по отношению к населению Украины со стороны мусоров (это же не проФФесия, это национальность такая у нас уже сложилась, наследственная) и мусороприспешников.

26%, 5 голосів

11%, 2 голоси

58%, 11 голосів

5%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Добро и зло сошлось в схватке во Врадиевке.

В поселке Врадиевка в Николаевской области жертвой маньяков стала 29-летняя Ирина Крашкова.
В этом деле уже задержали четырех бандитов, трое из которых - мусора.

Женщину изнасиловали и затем растерзали, намереваясь убить, но неожиданно для маньяков
жертва выжила.

Всё это произошло около полуночи 26 июня когда она возвращалась домой. По воле рока её путь
пересёкся с нелюдями, вышедшими на привычную уже кровавую охоту. Бандиты подъехали к одиноко
идущей девушке и силой затащили в автомобиль. Девушка знала всех, это были два мусора
Полищук и Дрыжак и их шестёрка-таксист Рябиненко. Дрыжак был с пистолетом, ведь у него
сегодня было ночное дежурство в мусарне.

Трое здоровенных уродов отвезли ее в лесополосу возле села Сырово, по дороге оба мусора
жестоко били ее, а уже в лесополосе вытащили из машины и к избиению присоединился шестёрка.
Вдоволь насладившись избиением, садисты начали насиловать девушку, в это время шестёрка
продолжал бить её по голове.

Били умеючи, с удовольствием. Били ножом в лицо, резали. Проломили голову в нескольких
местах, изрезали лицо, верхняя губа была практически оторвана. Прекратили, только когда
уже были уверены, что перед ними умирающее тело. Оставив её в лесополосе, поехали за
лопатами, но вернувшись, тела не нашли. Искали с фонарями, но будучи уверенными, что жертва
мертва уехали отдыхать.

Только благодаря Богу девушка выжила и смогла преодолеть за ночь пол-километра до мельницы,
где для нее кто-то из людей вызвал "скорую".

Взаимопомощь и предательство нелюдей.

Главный врач местной больницы Оксана Ростова тоже из нелюдей. Она сразу поняла, что у её
друзей могут быть неприятности и приложила все силы для дискредитации их жертвы. Пыталась
собрать у подчинённых подписи в подтверждение того, что Ирина Крашкова - проститутка и
утаить факт изнасилования. Затем дала заключение о "лёгких телесных повреждениях".
Только когда Ирина попала в другую больницу, где главврач был человеком, медики
диагностировали многочисленные открытые перелоы черепа, множественные рваные раны лица,
оторвана верхняя губа, 5 глубоких резаных ран головы, многочисленные ушибы.

Первыми сдали самых малозначительных маньяков Полищука и Рябиненко. Мусор Полищук
приказал шестёрке всё взять на себя, а сам категорически отрицал своё участие в
преступлении. Рябиненко же урезоненный аргументами признавался во всём. Трудно не
согласиться с резонным "-за групповуху больше дадут. А мы тебя подогреем на зоне.
А не захочешь взять всё на себя, потеряешься, как те...".

Однако шестёрка есть шестёрка. Ссыкливый Рябиненко сдал Полищука. Более матёрого мусора
побоялся, а так вроде пошёл на сотрудничество с органами, ради смягчения приговора.
Третьего, самого опасного матёрого убийцу старался выгородить. Я не удивлюсь, если
Рябиненко получит самое строгое наказание, ведь нелюдская система раздаёт наказания
обратно пропорционально занесённым аргументам в конвертах. А поскольку у Дрыжака и
его покровителей явно много баблоса, то его отмазывать будут со страшной силой.

Из СМИ:
Сведения об этом случае внесли в Единый реестр досудебных расследований по признакам преступлений, предусмотренных ч.1 ст.121, ч.3 ст.152, ч.4 ст.187 УК Украины (причинение тяжких телесных повреждений, изнасилование, разбойное нападение).
И тут не обошлось без уродов. По сути это дело следовало квалифицировать как покушение
на убийство! Куда же вы смотрите, продажные твари?

Задержанный маньяк Полищук оказался племянником прокурора Заводского района города
Николаева Сергея Полищука. Матёрый бандюга!
Прокурор Николаевской области Дмитрий Ефименко заявил, что никакие родственные связи на
данное расследование не повлияют. Ясное дело, что на другие дела связи влияли, влияют и
будут влиять, пока эта шайка у власти.
Дракон велик и силён, пока его боятся. Как только бояться перестают, он становится
маленьким и жалким. Это следует помнить всем, и не бояться, и не жалеть, тогда сможем
победить и уничтожить зло.

Организатора Дрыжака начали отмазывать все гниды сразу. Пять мусоров клялись мамой и били
себя пяткой в грудь, что "милиционер Дрыжак" всю ночь нёс службу Украине защищая её народ
от преступного элемента! Видеокамеры к тому же над парадным входом висят. Правда есть ещё
выход непарадный, без видеокамер, но зачем опускать тень недоверия на кристаллически
честного "служителя закона"?

-Ты наша гордость! В крайнем случае, будешь свидетелем! Сказали Дрыжаку и отпустили домой.
Он шёл по селу весело улыбаясь, - сегодня с друзьями будем жарить шашлычки...

Люди узнав о таком повороте событий были оглушены. Кровь закипела в жилах. ЛЮДИ поняли,
или они - или их. На штурм местного бандитского кубла районного значения более 500 человек.
Гниды в погонах испугались за свои шкуры.

Мусора защищались изо всех сил, стреляли из пистолетов, травили людей газом, благодаря
чему сохранили свои шкуры в целости! Зачот, я считаю!
Только почему СМИ вдруг молчит о стрельбе из боевого оружия по людям?

Затем распространили с помощью гнид в СМИ "новость", мол "отделение милиции штурмует пьяная
толпа, а доблесные защитники правопорядка пытаются усмирить негодяев!"

Что же говорит глава МВД? Кто он? Человек или упырь? Посмотрим по его реакции.
Если хоть один из участников народной самообороны будет наказан, хоть каким-то образом,
значит однозначно упырь.

Что сообщают СМИ.
Министр внутренних дел Украины Виталий Захарченко отстранил от занимаемой
должности начальника УМВД в Николаевской области Валентина Парсенюка и безымянного руководителя Врадиевского райотдела милиции 2 июля.
Такое решение принято в связи с тем, что информация о нападении на местную жительницу с участием работников милиции была предоставлена руководству МВД не в полном объеме, что не позволило быстро и объективно разобраться в ситуации и привело к беспорядкам, - говорилось в официальном заявлении МВД.

По моему мнению реакция была быстрая. Только сначала она состояла в том, чтобы отмазать гнид
от ответственности и утихомирить народ. Не получилось. Для сохранения лица взялись за
мелочёвку. И только под давлением ЛЮДЕЙ пошли на уступки и взяли в качестве подозреваемого
гниду чуть крупнее. Движение остановится, как только люди успокоятся.

Кроме того, по факту нападения на Врадиевский райотдел милиции начали уголовное производство по ч.4 ст.296 (хулиганство, совершенное группой лиц) и по ч.1 ст.194 (умышленное уничтожение или повреждение имущества) Уголовного кодекса Украины.
Закономерная обраточка от мусоров! Поздравляю народ Украины, МВД возглавляет нелюдь!

Потерял свою должность и прокурор Врадиевского района Николаевской области Сергей Мочалка.
Какая печаль! Интересно, сколько невинной крови на его лапах?

Генрокурор Виктор Пшонка распорядился уволить его за ненадлежащее исполнение своих функциональных обязанностей в сфере обеспечения надзора за законностью при проведении следствия органами внутренних дел.
Спросить бы у Пшонки, как он сам надзирал за делом избиения журналиста битами до смерти в Краматорске?

Расследование - под контролем Виктора Януковича.
Расследование ГПУ дела об изнасиловании 29-летней женщины во Врадиевке взял под личный контроль Президент Украины Виктор Янукович.
Теперь конечно с преступностью в МВД будет покончено раз и навсегда!

Янукович поручил Генеральному прокурору Виктору Пшонке провести совещание с руководством СБУ и МВД для изучения всех фактов участия правоохранителей в противоправных действиях.
Умиляет это "участие правоохранителей"! По этой логике, чтобы мусора ни творили, они
всё равно остаются "правоохранителями"? Прямо по Оруэллу, "министерство добра"!

Руководители СБУ и МВД, по поручению президента, должны в ближайшее время провести коллегии по выявлению фактов и предотвращения правонарушений. Результатом проведенных коллегий должен стать четкий план по приведению действий персонального состава правоохранительных служб с требованиями действующего законодательства, - говорилось в сообщении.
Спасибо, отец родной! Выходит до сих пор всё это было не нужно? Выходит мусорам было
можно всё, а теперь пахан запрещает? Чем же до сих пор занималось руководство?
Считало занесённые бабки?

Что теперь делать потерявшим свои хлебные должности? Как семьи кормить?
Судьба повернулась очком к бывшему прокурору Врадиевского района Николаевской области
Сергею Мочалке, бывшему начальнику УМВД в Николаевской области Валентину Парсенюку
и безымянному руководителю Врадиевского райотдела милиции.
Все гниды встают и молчат одну минуту в глубокой скорби.

На кичу попали Дмитрий Полищук, Евгений Рябиненко и Евгений Дрыжак. Ни за что пострадали!
В этом деле открыли уголовное производство по трем статьям - причинение тяжких телесных
повреждений, изнасилование, разбойное нападение. Друзья не позволят им присесть за
покушение на убийство!
Но что же вы хотите, рука не поднимается обидеть таких хороших парней!

Безымянного Начальника Врадиевского райотдела милиции обвинили в сокрытии совершенных в
районе преступлений. Будут ли за этим последствия кроме снятия с должности только Богу
известно. Собственно преступлений то он сам не совершал, только покрывал! За такие мелочи
и так человек серьёзно пострадал!

Посмотрим, чем всё закончится, упыри просто так не сдаются. У них всегда заготовлен
подленький выстрел в спину...

«Извини, мать мы отпустим, а брата нет, мне группа нужна»

  Cправа «запорізьких паламарів»: «Извини, мать мы отпустим, а брата нет, мне группа нужна»

22 лютого 2012 р. у Києві, в агентстві УНІАН відбулася прес-конференція, присвячена справі «запорізьких паламарів» і одночасно – новому Кримінально-процесуальному кодексу. У ній взяли участь мати підсудних Антона Харитонова і Сергія Дьоміна Ольга Дьоміна, правозахисник Володимир Лесик і адвокат Микола Бірюк.

Суть справи: 28 липня 2010 р. у Свято-Покровському храмі м.Запоріжжя (УПЦ МП) прогримів вибух. Загинула 80-річна черниця. Президент наказав тодішньому голові МВС Могильову знайти винних протягом тижня. І їх «знайшли». У підриві звинуватили паламаря храму Антона Харитонова (хлопця, що відстав у розумовому розвитку), іншого паламаря Євгена Федорченка та Сергія Дьоміна, брата Антона. Вони вже майже два роки сидять у СІЗО. Найближчий суд – 28 лютого, 10:00 у Жовтневому суді Запоріжжя.

Після затримання з хлопців катуванням (побиття, плюс три доби не давали їсти, спати і пити при сорокаградусній спеці) вибили явки з повинною. Причому, Антон написав таких явок чотири, і всі вони протирічать одна одній. За версією слідства, мотивом була помста. Паламарю Антону за дрібну провинність (освятив кільце замість священика) було заборонено на деякий час входити у вівтарну частину храму. І він вирішив помститися, для чого став організатором злочину. Брат Сергій нібито виготовив вибухівку (за більш пізньою версією, коли стало ясно, що Сергію бракує для цього знань – придбав її у невстановленої особи), а Євген Федорченко, хлопець із дуже слабким здоров’ям і поганим зором, перелізши у 40-градусну спеку через двометровий паркан, підклав її на місце злочину. Не варто і коментувати, наскільки ця версія є маячнею. Зараз над хлопцями тривають суди. Процес вже близький до завершальної стадії.

Розповідає мати, Ольга ДЬОМІНА: «Єдині «докази» проти мого сина Антона, якому зараз «світить» 15 років – 4 явки з повинною, які повністю різні, і покази психічно хворої людини. Це жінка, близький друг Антона. Під час допиту у слідчого їй ставили питання, які вже передбачали готові відповіді. На всі питання вона відповідала: «Да, да», бо їй було погано, вона дуже боялася слідчого і хотіла скоріше піти додому. Про все це вона розповіла на суді. Казала, що Антон і Сергій ні в чому не винні, вона їх добре знає, тепер почуває себе добре і хотіла б дати правдиві покази. І суддя повів себе дивно: спитав, який у неї діагноз, які таблетки вона регулярно приймає, і врешті-решт прийняв рішення її не допитувати. Хоча коли цю жінку привезли у райвідділ, вона показала посвідчення, що вона інвалід і має психічне захворювання. Її треба було або у присутності лікаря допитувати, або вже тепер вислухати на суді». «Навіть у часи інквізиції у Європі психічно хвора людина не мала право свідчити, — додає правозахисник Володимир ЛЕСИК. – 1 лютого ми пікетували офіс омбудсмена, надали їй відео з матеріалами справи, на яких видно безліч порушень. В результаті Карпачова направила звернення на ім’я голови Жовтневого суду Запоріжжя. У таких випадках голова суду передає його судді, що розглядає справу, а той ставить на обговорення, приєднати чи ні цей документ до матеріалів справи. Зараз звернення омбудсмена просто приховується, невідомо на рівні якого судді воно «зникло».

Адвокат Микола БІРЮК: «Матеріали справи почали фальсифікуватися ще на стадії перших допитів свідків і підозрюваних. Їх допитують вночі, і вони про це потім кажуть у суді – а в протоколі вказується, що допитували наступного дня. Ольга ДЬОМІНА розповідає про своїх синів: - Антон з 12 років паламарив у церкві. Коли вийде з тюрми, хоче піти у монастир. Він присвятив своє життя Богу, Біблію знає напам’ять. Крім церкви, у нього нічого не було. Цікавився лише історією і релігією. А Сергій – спортсмен, член збірної України з легкої атлетики. Має нагороди від Януковича, «коли той ще не був Януковичем». Має вищу освіту, як спортсмен і тренер, перед арештом його запросили викладати у юридичній академії. Жодного відношення до церкви Сергій не має. Ну, ходив на свята, як більшість. Збирався викладати і ще продовжувати виступати, він тренувався, збирався за кордон з’їздити… У Антошки був конфлікт, з якого роздули цілу історію, мотив злочину. У кожного з нас бувають конфлікти. Люди дуже поспішали, просили освятити кільця. Антон бігав з цими кільцями, батюшку не знайшов. Його звинуватили, що він начебто освятив сам, на що не має права, і відсторонили на місяць-півтори від входу у вівтар. Коли стався вибух і треба було негайно розкрити злочин, слідчим «підвернувся» Антон. Він дуже добрий, «гипервнушаемый». І у нього такий страх… Коли його били і принижували у міліції… Є такий Рябуха, він зараз терміново на пенсію пішов, так він йому казав: «Ти, Антоне, допомагаєш президенту. Маєш зробити так-то і так-то». У суді Антон сказав: «Як я міг не допомогти президенту, якщо весь райвідділ мені сказав, що треба допомогти президенту?».

Коли вони зрозуміли, що такий хлопець нічого сам зробити не може, знайшли його брата. Подзвонили йому, і Сергій добровільно приїхав давати покази. Так досі їх і дає… На місці Сергія мала бути я. Я ж теж сиділа, мене закрили на 3 доби в Орджонікідзевському райвідділі, хотіли зробити з мене організатора, вимагали явку з повинною, погрожували, але я сказала: «Хоч мене, хоч моїх синів убийте – я цього не напишу». Коли Сергій був уже побитий, і йому сказали: «Твоя мати у райвідділі, підписуй, а то її посадимо», і приїхав заступник міністра Зима, Сергій сказав: «Я все підпишу, але відпустіть маму і брата». І Зима йому сказав: «Извини, мы мать отпустим, а брата нет, мне группа нужна». І зробили «групу». Один «виготовив», а другий «заніс». Так у справі з’явився Женя Федорченко. Його теж били. Грамотний тихий хлопчик, цікавився лише літературою, слабкого здоров’я, дуже погано бачив. Начебто він у 40-градусну спеку переліз через двометровий паркан і підклав бомбу. Сергій дістав бомбу, Женя підклав, а Антон – організатор… Володимир ЛЕСИК: «Головна причина фабрикації справи – це Янукович, який віддав наказ Могильову в тижневий термін розслідувати цю справу. До цього наказу справу розслідували, як належить, у матеріалах навіть є фоторобот молодої жінки у яскравому шалику, яка занесла вибухівку. Але коли слідчі зрозуміли, що за тиждень їм не знайти цю жінку і не розкрити справу, знайшли цапів-відбувайлів». Ольга ДЬОМІНА: «На останньому засіданні був запрошений ще один свідок – експерт, який робив вибухотехнічну експертизу. Висновок експертизи був об’єктивним: що даний пристрій Харитонов, Дьомін і Федорченко самі зібрати не могли, бо вони в цьому повний нуль. Дроти були скручені у формі жгута, тобто, це робила людина, що має певний рівень знань в електротехніці. І що схему такого пристрою неможливо знайти в Інтернеті і з першої спроби зібрати. Але, даючи покази в суді, цей експерт зробив акцент на тому, що цей пристрій міг зібрати будь-хто з середнім рівнем освіти. Тобто, сказав не те, що було в експертизі – вочевидь, щоб бодай щось дати стороні обвинувачення. Бо у них же нічого немає проти дітей, під час обшуків теж нічого не знайшли. Знайшли лише звичайні плоскогубці, і сказали, що вони були потрібні, щоб перекусувати дроти.

28-го числа ще має бути допитана мадам Половнікова, експерт з Києва, яка допитувала дітей на поліграфі. Ми вже скільки засідань не можемо її викликати до суду. Суддя вже доручив доставити її приводом, щоб пояснила, як вона без дозволу синів у ці перші три дні, коли їм не давали їсти і спати, допитувала їх вночі, і коли вони відповідали не так, як потрібно їй, до них застосовували фізичну силу. Це ще одна сфальсифікована експертиза. Допитані вже всі свідки, всі охарактеризували дітей позитивно, жодних доказів нема, справа наближається до кінця. Міліціонери за розкриття цієї справи отримали нагороди і підвищення, а троє невинних людей вже скоро 2 роки як сидять у СІЗО. Відповідаючи на питання журналістів, кому могла бути вигідною фабрикація справи і взагалі підрив храму, Ольга ДЬОМІНА розповіла: - Коли Антону задавали питання, там була дуже довірча бесіда, і це є на відео, Антон розказує, що навколо храму був земельний конфлікт. Приїздило КРУ з Києва, було багато перевірок, комісій і інвентаризацій. І все, ця тема закрилася. Коли у справі з’явилися київські адвокати, зокрема, Олег Веремієнко, вони вийшли на земельний слід. Там ішла земельна війна, у якій був замішаний супермаркет «Амстор». Земля поруч з територією храму була продана, був внесений завдаток у мільйон, який кудись зник. Питання із землею і з цими грішми так і не вирішилося. Є рішення донецького суду, що церква має повернути цей мільйон. А якщо відбувся вибух, то вже не перевіриш, де дівся мільйон на реконструкцію. Коли допитували священика, він нічого про це не сказав. Вважаю, що в цьому вибуху замішані не останні люди у місті. І, вочевидь, хтось із священнослужителів. По цій справі проходив свідком працівник церкви Антон Афанасьєв. Коли його допитували в суді, були видно, що він бреше. Моя і адвокатів думка: він або причетний до цієї справи, або знає, хто причетний. Бо якщо людина не бреше, вона не стане міняти свої покази в суді 6-7 разів. Священики, коли їх у перші дні допитували у райвідділі, як під копірку давали негативну характеристику Антону і Жені. В суді вже стали казати напівправду, обходячи гострі кути. А в багатьох церквах в Україні і Росії вже моляться за Антона, Сергія і Женю, і навіть називають їх новомучениками. Один священик мені навіть сказав: «Гордитесь, что на детей надет венец мученичества, пускай они его поносят». Ще один сказав: «Що ви лізете, хочете, щоб знову невинних схопили і посадили?» А я їм кажу: «А ви не хочете запропонувати вашим дітям поносити цей вінець? Мої вже відносилися, досить».

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Також під час прес-конференції йшла мова про новий Кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий у першому читанні Верховною Радою. За словами адвоката Миколи Бірюка, він абсолютно не змінить існуючу систему. Слідчі як вибивали докази, так і вибиватимуть. Необхідна повна реформа усіх правоохоронних органів. Згідно нового КПК, до захисту допускаються лише кваліфіковані адвокати. Просто громадяни з юридичною освітою не допускаються, і мати, наприклад, не матиме змоги захищати свою дитину. У новому КПК захист теж може здійснювати збір інформації і проводити слідчі дії (не конфіденційно). І виходить, що з боку обвинувачення – ціла державна машина. А зі сторони захисту лише одна особа – адвокат, який збиратиме ці докази (якщо підсудний не може найняти більше одного адвоката), а один може не впоратись. Тобто, наявний дисбаланс прав і можливостей. Цього можна було б уникнути, якби до захисту допустили рідних та близьких. Інше питання, що докази, зібрані рідними і захисниками, ще мають бути оцінені судом, чи можуть вони бути доказами. Наприклад, якщо докази були зібрані щодо іншої особи, причетної до особи обвинуваченого, суд може визнати їх неприпустимими, і ці докази стають незаконно набутими, і людина, щодо якої збирали докази, може звернутися до правоохоронних органів, щоб проти тієї людини, яка їх збирала, порушили кримінальну справу. Є й позитивний момент: скасування інституту додаткового розслідування. Тепер справу не можна повертати на додаткове розслідування. Але суд може додатково вживати оперативно-розшукові заходи, даючи вказівки органам дізнання. Кажуть, що права прокурорів були урізані – але це насправді ті самі повноваження, тільки трошки по-іншому виписані. Будь-яка дія може бути прокурором загальмована. Прокурори можуть звертатися про передачу справи іншому слідчому, якщо слідчий не виконує вказівки прокурора. До цього КПК вже запропоновано біля 1000 поправок. Бо в цьому вигляді він ще гірший, ніж попередній.

Ситуацію підсумував Володимир ЛЕСИК: «Нещодавно Портнов у Верховній Раді сказав, що тепер працівники міліції не будуть вибивати явки з повинною, бо вони в суді вже не є доказом. Але насправді вибивали і будуть вибивати, і жоден КПК не змінить цю ситуацію. Бо явки з повинною вибиваються не для доказів у суді, бо усім зрозуміло, що на суді людина відмовиться від явки з повинною і заявить, що написала її під тиском. Явки з повинною вибиваються для того, щоб ця явка була підставою закрити людину на 2 місяці у СІЗО і за цей час сфабрикувати докази для суду. Жоден КПК не змінить ситуацію в системі кримінального судочинства, бо щоб змінити її, потрібно змінити свідомість суспільства. В Україні щомісяця вбивають людину у міліції, а суспільству байдуже. Коли у Греції поліцейські вбили людину, стотисячний натовп розносив Грецію на друзки. А наших співгромадян цікавить, яку білизну носить Світлана Лобода. При такій свідомості суспільства провести якісь реформи нереально. Що у нас погана Конституція? І старий КПК не такий вже страшний. Але закони не виконуються. Людей катують і саджають, бо закони не працюють, бо моральний рівень працівників міліції дуже низький. Треба змінити свідомість суспільства і тих людей, які працюватимуть у міліції і прокуратурі. І щоб ці закони писалися не владою, яка створює їх під себе, а комісіями з правозахисників і адвокатів, за участі представників влади. Додам від себе: у зміну свідомості суспільства я не вірю, це, по-перше, занадто абстрактно, по-друге, для цього має змінитися покоління. І поки ми будемо 40 років блукати пустелею, нас можуть завоювати ті, хто пустелями не блукають. У зміну свідомості працівників міліції я теж не вірю. А от у зміну всіх працівників міліції – цілком.

Олена Білозерська, ІА «Поряд з вами»

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

                          

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ФСБ спасает скрепы




ЭКСТРИМ – КАРТЫ ТАРО КАК АНТИСКРЕПНОЕ ДВИЖЕНИЕ,

или

ФСБ СПАСАЕТ СКРЕПЫ

Майор ФСБ Пердякин Акакий Ксенофобович сидел за своим рабочим столом и меланхолично жевал карандаш с той стороны, где был закреплен ластик. Карандаш, как и ластик на нем, был китайского производства и потому жевался гораздо хуже, чем исчезнувшие уже давно карандаши от отечественного производителя. Уж в этом Акакий Ксенофобыч разбирался прекрасно – отечественные карандаши он грыз еще с детского сада, съедая в год пачек пять, а то и шесть.

[ Читать дальше ]

Журналісти України вимагають відставки Міністра ВС

Рада Незалежної медіа-профспілки та Національна спілка журналістів України 19 липня спільно звернулися до Президента України Віктора Януковича з вимогою звільнити Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Відповідне рішення було ухвалено під час Ради НМПУ. Про це повідомляє Інформаційне агентство “Поряд з вами” з посиланням на прес-службу Незалежної Медіапрофспілки.

«Ми, Рада НМПУ і Національна спілка журналістів, вимагаємо звільнити Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та провести реформу міліції. Міністр публічно давав обіцянки забезпечити безпеку журналістів, однак свого слова не дотримався. У сьогоднішньому вигляді міліція становить суспільну небезпеку», – йдеться в заяві НСЖУ і НМПУ.

Медіа-профспілка і Спілка журналістів також звертаються до Генеральної прокуратури з вимогою покарати міліціонерів, які побили журналістів під час висвітлення акції протесту проти свавілля міліції, що тривала 18 липня у центрі Київу.

Приблизно о першій годині ночі 19 липня бійці спецпідрозділу МВС «Беркут» побили журналістів у центрі Києва. Щонайменше чотири працівники ЗМІ постраждали від міліцейської агресії, в тому числі журналісти 5-го каналу.

Відео: 

                                                                                


“Якщо 18 травня 2013 року міліція просто спокійно спостерігала, як невідомі лупцюють журналістів Ольгу Сніцарчук та Влада Соделя у центрі Києва, то тепер міліція сама атакує працівників ЗМІ.

Незалежна медіа-профспілка та Спілка журналістів вимагають від Генпрокуратури розслідувати ці злочини та покарати винних міліціонерів.

Медіаорганізації також вважають, що голова МВС Віталій Захарченко не контролює ситуацію у відомстві і має або сам написати заяву про відставку, або таке рішення має прийняти Президент Віктор Янукович.

НМПУ і НСЖУ закликають до реформи МВС і очищення міліції від садистів та катів у погонах. Керівний склад МВС має пройти переатестацію. Цей процес має бути максимально відкритим для суспільства через широке залучення журналістів та правозахисників. НМПУ готова делегувати своїх представників задля незалежного спостереження за цим процесом, в тому числі у регіонах.” – Йдеться в спільній заяві НМПУ та НСЖУ.

ІА “Поряд з вами"

                                                                             

Вывоз строительного мусора, Киев

Заранее  прошу моих  читателей извинить меня, воспользуюсь блогом не для шлифовки(или дрочения) литературного таланта, а корысти ради...
Итак , в Гуггл статья про лавочку  вышла в топ- с большим отрывом, и по разным ключевым словам.
Надеюсь, это приблизит мой успех. Составлять статью из одних ключевых слов бессмысленно - роботы выкупают, и , как оказалось, оценивают художественные свойства написанного.
Посему, заметка должна содержать большое количество буков ( или букав-как правильно?)
Данная статья рекламная, содержит большое количество специальных терминов , но может быть интересна Вам и как шедевр изящной словесности.
Итак, начинаем.
Для вывоза мусора в Киеве (г.Киев) можно перейти по ссылке на мой сайт- "Утилизатор" ( в контактах точный адрес сайта)
То есть, биоробот Гугел выкупает осмысленность текста , следовательно, обладает зачатками разумности.(это печально , конечно, но придется быть умнее)
Обмануть машину уже не так просто. А приходится. И мой сайт выйдет в топы.
Так вот, вывоз мусора- геморройное занятие, на самом деле. Особенно в Киеве., Ну , во-первых, никто не заставляет мещан вывозить мусор- просто нет законодательной базы. В домовладениях монополия ЖЭКов , а они не торопятся расставаться со  своими деньгами. Раньше, когда Черновецкий еще не купил  себе вертолет, он ( возможно, приняв вещества) , рассекал по  городу на  своем верном боевом Майбахе, и жестко (анально) наказывал (привлекал к анальной ответственности) начальников ЖЭКов, мастеров, и  дворников. За нерадивость, халатность, и т.д. Купив вертолет, на земле его больше не видели ( дозаправка в воздухе), он , видимо, думал, что сверху видно все... аж  нет...перестало видно быть вообще.
Вторая проблема- обилие приезжих перевозчиков, не знающих киевских цен, и порядков. (типа , много машин-мало работы)
На самом деле , мусора в Киеве- возить-не-перевозить, просто никто не хочет платить. Обыватели выносят хлам, старую мебель , пр. говно (а как правильно- гавно, или говно ? если от слова "гав", то гавно. а проверочное слово-  Говенный ?  выходит, от  слова говеть,?) выносят на улицу, и бросают. никто их за это не расстреливает. Тоже, логично- заказать Камаз 10 тонн для вывоза разбитого шкафа - это нонсенс.Я считаю, домовладелец, а это, как правило, ЖЭК,  должен организовать вывоз мусора, заказать машину ((не обязательно у меня) . Под этот шумок можно добавить в квартплату пару копеек. 
Лучше не писать " Вывоз негабаритного мусора" , можно просто- "Содержание придомовой территории в чистоте и порядке"
10 грн ( с квартиры) я думаю, со 120 квартирной хрущевки можно насобирать денег на Камаз , и это при том, что с одного дома за месяц столько говна вряд ли будет.
Прошу также моих читателей писать в комментариях, какие улучшения стоит внести в статью, и работу сайта. А также обращать мое внимание на  стилистические и грамматические ошибки ( к сожалению, я полуграмотен)
Заранее благодарен за понимание!
Уникальность текста, литературная ценность, актуальность, высокая концентрация ключевых слов, тематичность материала, 
наличие ссылок на первоисточники (http://utilizator.com.ua) а шо это? ссылка неактивна , а чего так?
Так, пошли ключевые слова- на них замыкается текст.
Кстати, придумал , как решить проблему нежелания платить за вывоз, и вывоз одиночных шкафов , дверей, и т.д.
Все на моем сайте. Заметка -" крупно-габаритные отходы".


36%, 4 голоси

9%, 1 голос

36%, 4 голоси

9%, 1 голос

9%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Снова о ментах.

Журналисты пишут:
...смерть юноши стала следствием того, что двое милиционеров превысили полномочия...

По моему, просто два мусора убили парня. Их конечно справедливо наказали. Не за убийство разумеется, а за превышение.

В январе 2012 года участкового Сергея Приходько приговорили к пяти годам заключения условно. Другой подсудимый, старший инспектор Сергей Коваленко, попал под амнистию.

Где же ты, ворошиловский стрелок?
Сторінки:
1
2
попередня
наступна