Несподіване відрядження

       Розвідувальне управління вирішило з'ясувати, як саме контрабандна вогнепальна зброя зі США потрапила до “ІРА” (“IRA” ) в Ірландії. Вони дізналися, що її транспортували через місто Краннаґ (Crannagh). Тож туди для проведення  розслідування й направили агента Мерфі.
       Кожного понеділка об одинадцятій годині він надсилав закодований проміжний звіт. Першого понеділка він повідомив, що зустрів деяких людей, стосовно  яких у нього виникли підозри щодо їхнього  членства в ІРА. Другого понеділка він повідомив, що з'ясував, де знаходиться місце зустрічі ІРА. Третого – що він має певність відповідно до деяких підтверджених членів ІРА і що скоро вони зведуть його з чільниками організації. Але наступного понеділка жодного повідомлення не надійшло. Так само, як  і того, що настав за ним.
       Тож служба розвідки вирішила відрядити в Ірландію Рейлі, аби з’ясувати, що сталося з Мерфі. Прибувши у пункт призначення, жінка одразу ж пішла в таверну  і спробувала зазнайомитись із барменом.
       Відчувши приязнь бармена, запитала в нього, де можна знайти Мерфі.
 "Що ж, -  відповів бармен, - якщо ви хочете знайти Мерфі-констебля, то йдіть до автостради, поверніть ліворуч і пройдіть 4 квартали до поліцейського відділку".
       Рейлі зрозуміла, що це був не її Мерфі. Вона описала докладніше  зовнішність чоловіка, котрого їй потрібно було знайти.
       Бармен сказав:
"О, здається він схожий на Мерфі-фермера. Добре, тоді  прямуйте по Болотяній Вулиці вниз, далі – пагорбом до околиці міста, повернете праворуч і тоді 2 милі прямо ".
       Рейлі знов зрозуміла, що це не є потрібна їй людина. Вона терпляче пояснила, що її Мерфі  приїхав із Америки приблизно 5 або 6 тижнів тому.
 "O, - відповів бармен, - то ви шукаєте Мерфі-шпигуна".

Тиждень потому…

     Це діялось десь опівдні. На автобусній зупинці було чимало людей. Серед них була доволі стильно одягнена дівчина років двадцяти п’яти. На ній були капелюшок, плащик та  рукавички. Однак  вигляд вона мала таки досить серйозний. На зупинку підійшло кілька молодиків, не надто обтяжених як  інтелектом, так і будь-якими уявленнями щодо моралі. Вони на всю реготали, дудлили  пиво з пляшок та лаялись на чому  світ стояв. Звісно, побоюючись цих хлопців, присутні мовчали. Але тут один з-поміж них спромігся  образити дівчину. Не просто штовхнув або обізвав, а плюнув на капелюх. Вона, не довго думаючи, відкинула його подалі. Але натомість одразу витягнула з-під плаща SIG P228. Кілька пострілів дуже швидко пролунало у напруженій атмосфері. Ніхто з-поміж нахабних молодиків більше не піднявся, хоча надалі стало відомо, що одному з них пощастило вижити. Дівчину так і не знайшли.

Вечір наступного дня

      Літак здійснив посадку в Даллесі… На Мерфі та Рейлі вже очікували співробітники Управління розвідки. Адже їх мали негайно доправити на розмову з відповідальним працівником. За складних умов їм вдалося налагодити близький  контакт із керівництвом ІРА. Доправлена в Ірландію зброя мала так само повернутися до США контрабандою, але натомість було потрібно створити умови для поставок обладнання в цю країну з метою нарощування виробництва віскі (хоча містер О’Каллаґан наполягав також на кількох контейнерах горілки)…
      Адже що може бути важливішим для справжніх ірландців?

P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також я не маю на меті вигравати конкурс (або ж боротися за приз), тож прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до мого блогу.

З продовженням Ви маєте можливість ознайомитися на http://blog.i.ua/community/1307/421158/.

ХОРОШЕГО ВСЕМ НАСТРОЕНИЯ!
(может что-то было)









[ Читать дальше ]

 

(ШУТКА из интернета)

Вторник, 12 октября 2010. Вроде обычный день. Ни понедельник, ни пятница 13-е. Но....
Все сотрудники фирмы сегодня опоздали на работу на час. Весь центр Днепропетровска перекрыт ментами и патрульными машинами. Шо ж такое? Обеденный перерыв. 12-00. По привычке иду в столовую облгосадминистрации, которая находится в 50м. от моего офиса. Столовая не работает.  просто так, без предупреждения.
Разочарованные толпы голодных офисных сотрудников разворачиваются и направляются в сторону АТБ и Спара, которые находятся рядом. И тут попандос! Дороги перекрыты, везде машины с мигалками, мальчики-менты перекрыли все тротуары и не пускают никого к заветной цели - заморить червячка хоть чем-нибудь.
Обалдевший народ, зажатый на островах тротуаров, беспомощно осматривается по сторонам и вопрошает у ребят в милицейской форме : Шо тут происходит?
Менты молчат. И тут по дороге на бешеной скорости начинают проносится машины с мигалками. 1-2-3....Сбиваюсь со счета и жду продолжения....
И тут некоторые осведомленные из толпы начинают восклицать: так это ж Янукович щас ехать будет! ....Так вот где собака порылась! К нам приехало мифическое неземное существо, президент всех времен и народов, великое дитя Донбасса, самый честный и справедливый человек страны Украина Виктор Федорович Янукович!
Таким образом, я становлюсь свидетелем самого исторического момента в своей судьбе: мне выпала честь увидеть собственными глазами, как это существо проедет на своей машине по моему родном городу. Вот это казус!
Дальше - больше. После десятка ментовских  малокалиберок, каждая из которых благим матом орала в громкоговоритель "Дорогу, суки, освободите", опять же таки на бешеной скорости пронеслись бронированные черные джипы, лексусы (тоже около десятка), пара крупнокалиберных габаритных микроавтобуса, и всю эту процессию снова замыкал десяток ментовских мигалок. Все это мигало, свистело и гудело. Ну точно супербоевик какой-то!
Так и не поняв, в чем именно ехал наш дорогой Витя, парализованный народ, начал потихоньку шевелиться и просить милицию все-таки разрешить нам достичь нам супермаркета - пириф ведь заканчивается! Хорошие дяди в милицейской форме все-таки разрешили нам ходить!
С надеждой, что в городе отключены только светофоры, а не все электричество, забегаю в Спар в надежде поживиться чем-нить вкусненьким. На кассах очереди. Подхожу к той, где меньше людей, и жду...Ждать пришлось ровно 30 минут. Потому что во всем Спаре одновременно заклинило все терминалы. Вот это уже полный капец! Наверное, Януковичу срочно понадобились деньги в банке, и были заблокированы все банковские линии одновременно. Вобщем, к концу пирифа я все-таки стала счастливым обладателем пакетика со съедобными вкусностями, и вернулась в офис. И тут я попадаю в круг своих, таких же, как я, разъяренных сотрудников, которые по той же причине, что и я, не успели никуда на обеде. Вобщем мы все дружно обматерили ВФ за испорченный обед, поделились впечатлениями. И тут же начали вспоминать: за всю мою сознательную жизнь в этом городе ТАК не охраняли ни одно высокопоставленное лицо! Неужели Витя так нас боится? Нас, свой народ, который посадил его на этот трон и которому он обещал "покращити житття"!

http://www.3porosenka.ru/cgi-bin/humor/krot.pl?action=see

НУ ЕСЛИ ВЫ БЕЗСТРАШНЫЙ НАЖМИТЕ ЭТУ ССЫЛКУ

(История о том как меня поймали на работе за посещение порно страничек
и как я все повернул в свою пользу)

Вызывает шеф к себе однажды и говорит.
- На тебя жалоба.
Я
- Еще бы, неудивительно - я мерзкий тип.
Он
– ты мне свои прибаутки оставь, это не шутка.
- Поступила информация, что ты посещаешь порно страницы.
- Что ты на это скажешь?
Я парень честный, особенно когда вижу что у них все козыри в руках.
Смотрю на него невинным взглядом и гoворю
– конечно посещаю, я там черпаю вдохновение.
У него и челюсть упала, прямо на стол.
Сидит такой глаза как блюдца, челюсть на столе.
Hаверно минуту молчал, в себя приходил.
Я думаю - в следущий раз надо помягче,
что я скажу его жене если сним что-нибудь приключится?
Bсе-же подарки ей делает.
От меня не дождется, я все больше по другой части.
Так посидели помолчали.
Я ресницами хлопаю.
Pесницы длинные, и это придает мне невинный вид.
C детства этим пользуюсь.
Он
– ты понимаешь, что я могу тебя выгнать за это?
Я
– За что?
- За то что я делаю свою работу?
- Hу у вас и методы поощрения.
У него глаза еще больше стали.
Я думал это не возможно.
Y него в нормальном состояние глазки как у поросенка,
а здесь стали как тарелки.
Он помолчав немного
- Давай послушаем твою историю у тебя все не как у людей
посмотрим как ты выкрутишся в этот раз
Говорю
- А что? Mне не надо выкручиваться.
- Скажу как есть.
- Я пишу для вас программы и составляю странички на интернете.
- Для того чтобы изобрести что-то новое или улучшить,
что мы имеем Я должен ознакомится и с другими работами,
и мне необходимо для сравнения быть знакомым с другими направлениями,
включая как вы выразились порно сайты.
Так что эти нечастые посещения были сделаны только в интересах дела,
я же не секс маньяк какой нибудь.
Он посидел пожевал губами и говорит
- ладно убедил, но так как сейчас ты уже ознакомился,
старайся больше этого не делать - это смущает моих работников.
Я говорю
- Какой базар. А можно прибавку к зарплате?
А он
- Иди работай, не паясничай.
Вот так старайся старайся всеравно никто не оценит.