Les moulins de mon coeur
- 22.08.24, 21:29
- Стих_и_я
Млин мого серця
В.Н. 2016 (ontheway) ID: 910546
Млин мого серця
В.Н. 2016 (ontheway) ID: 910546
цитую епіграф (скриншот вгорі): «Поэтический ответ на стихотворение одного автора, к сожалению он не спрятал в блог, а совсем снес, та, что ссылку дать не могу, но решила дать право голоса мышке тоже))»
(Поетична відповідь на вірш одного автора, на жаль, він не сховав у блог, а зовсім зніс, та, що посилання дати не можу, але вирішила дати право голосу мишці теж.)[УКР]
Крючкодерство, як рудимент стукацтва. Чому так назвав?
В скриншоті, який ілюструє тему допису, міститься брехня, маячня, сукупність протирічь:
«Поэтический ответ на стихотворение одного автора,…». Назвати допис «Поэтический» - не що інше, як наруга над поезією взагалі.
«Поэтический ответ»? шановна авторка, в мене до вас не було жодного запитання. Дайте мені аргументовану відповідь-«ответ»: в чому полягає чи де міститься моє ЗАПИТАННЯ до вас?
А краще не треба.
Бо суть ваших коментарів - «ответів», припорошених смайлами – достеменне крючкодерство.
«…на стихотворение одного автора, к сожалению он не спрятал в блог, а совсем снес, та, что ссылку дать не могу,…». Тобто, ви неабияк жалкуєте, що від вас начебто сховали вірша та ви не взмозі розродитися посиланням на нього? Тут виникає питання в мене: - чи ви така дурепа, чи маєте за дурнів інших?
Мабуть, що два в одному.
Попри все, ви й зараз в мене «в друзях» і безпосередньо маєте доступ до мого блогу. І ваше «а совсем снес» - маячня та брехня.
Про життя гризунів та їх права нічого коментувати не буду, тим паче хворих глистами, ковідом, тощо. Це ваша парафія, і вона ніяким чином не стосується ні мене, ні мого віршу, який я начебто «снес». Тобто, ваш римований насрач треба опублікувати в блозі «життя гризунів» окремим «творенієм», без згадування «отвєта», до якого не існувало запитання.
Ще б можна трохи поговорити за ілюстрації, які ви вкладаєте в свої дописи з римовками … Зауважу тільки одне: ні одна ілюстрація - не є продовженням чи доповненням наримованого вами.
З чого роблю висновок: або вам байдуже, або відповідний зв'язок між ілюстрацією і текстом для вас незбагненний.
На останок, щоб вгамувати ваше роздратування, додам скриншот з віршем, який викликав у вас заворот звивин. Хоча впевнений, це ніяк не вплине на ваше когнітивне упередження.
Arthur Rimbeaud «Ophelie» (переклад)IМіж чорних хвиль, у зоряній дрімотіЯк біла лілія, Офелія пливлаВ прозорому серпанку – незбагненній цноті -Де в хащах лісових сурмить імла.Так декілька віків, як марево сумнеБілявки привид темрява крадеТа віковічно вздовж ріки снує,Під журкотіння хвиль свої пісні пряде.Там вітер не вщуха, з її серпанком грає,В оголені перса цілує, мов коханець.Верба тремтить та плаче, душу крає;Схилився очерет - понурий бранець.Зім’яте латаття зітхає біля неї;В вільшанику проснувся ранній птах -Тремтінням крил Офелію стрічаєПід дивний спів… і зорепад в очах.IIОфеліє бліда! Чудова ти, як сніг!В бурхливій річці твоя цнота згасла!Вітри, що дмуть з північних криг,Свободи терпкої донесли гасло;Цей подих вітра, що скуйовдив коси,В твоїх думках здійняв буремний вир;І серце чуло, як спадають росиПід шелест лісу, де чатує звір.Цей буревій, як божевільний в'язеньЗламав цнотливий стан твій - білий наче сніг ;Тьмяніє ранок – квітень, блідий красеньСхилився мовчки, як жебрак до твоїх ніг.О Боже! Кохання, воля – марево сумне!Твоє жадання, наче сніг в багатті танеТі сумні марення твій розум не збагнеТа жах безодні в твої сині очі гляне.IIIМріяв поет про зорепад, а вранці- Де ти на березі собі вінок плела –Там поверх хвиль в прозорому серпанціБіла Офелія, як лілія пливла…2019 ID: 910131
«Delilah» (Tom Jones song)
«Делайла» (переклад)
Блукаючи у темряві нічній
Впізнав знайомий профіль у вікні -
Сяйвом охоплений, він мерехтів у танці,
Тут я згадав, як ми були коханці …
Відлуння спогадів наринуло сумне
Я пам'ятаю, як ти зрадила мене. …
Моя, моя, Делайла
Чому, чому, Делайла!
Безумець! Я раніш не помічав
Чаклунський спалах у твоїх очах -
Як приворожений в тенетах твоїх зваб
Я втратив волю, час,… я став твій раб!
В часи коли я був приречений чекати
Я мав і час, і привід ревнувати …
Знайомий дім, ось ганок, моє серце впало -
В прочинених дверях ти сміючись стояла…
В своїй долоні я відчув метал ножа
І посмішку твою спотворив жах …
Моя, моя, Делайла
Чому, чому, Делайла!
Останню хвильку ще побуду твоїм бранцем
Остання мить, і стану я вигнанцем,
Та невблаганна доля на мене чекала -
В прочинених дверях ти сміючись стояла…
В своїй долоні я відчув метал ножа
І посмішку твою спотворив жах …
Моя, моя, Делайла
Чому, чому, Делайла!
Останню хвильку ще побуду твоїм бранцем
Остання мить, і стану я вигнанцем,
Остання мить, і стану я вигнанцем...
ID: 910374
Евгений Евтушенко «Непонятным поэтам»(переклад з російської)Зазвичай заздрив я завждивсім тим,хто пише вкрай безглуздоі чиї вірші - наче пустка,мов млою вистлані рядки.Я буквоїдів поважав,очі з захопленням таращив,а сам лякливо оминавабракадабрта тарабарщин.Я ліз із шкіри гетьу боротьбіз здоровим глуздом, наче зодчий,але шаленості в собіз таємним пострахом не зочив.Мені так соромно було.Тож мав зусилляв собі шаленство віднайти …Єдине,що пізнав тоді -життя по суті -божевільня.То як покара – себе думками мучив -де ж, в чому я недоборщивта нічого не відчебучивтакого,мовби: «дир… бул… щир…»?Агов, незрозумілії поети!Єдині в світі ви предметицнотливих заздрощів моїх …Я -з хробаків найзрозумілих.Нічий кантарок вас не стрима,ніхто вас в розум не зашорив,чиєсь там:«Нічого не втямив …» -солодше меду та вина.Творці блаженних нісенітниць,поверху плинучих хвилинживіть,наповнюючись вірой,що зрозуміють вас колись.Щасливці!Лячно, все ж таки,всім зрозумілим бути, проте хибно!Усе життя писати зовсім зрозуміло,а відійти незрозумілим назавжди.ID: 1020271
Arthur Rimbaud «Ma Boheme» (переклад)
Я мандрував. В кишенях оселився вітер,
Моє манаття було пугалу взірець;
Я йшов до тебе, Музо, найдорожча в світі,
І мріяв про кохання молодих сердець.
Мої штани світилися дірками.
Сповитий римами щоночі, мов малюк
Вдивлявся в небо я, осяяне зірками -
Те сяйво перлами торкнулось моїх рук.
На небі Шлях Чумацький майорів,
Багрянцем вересень та зорями горів.
Той зорепад - наче вино – п'янив щоночі;
Безодня Всесвіту відкрила мені очі -
Химерні постаті я мав за товариство,
І замість струн бринчав шнурками урочисто.
ID: 910175