хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «порада»

Потрібна порада (всім дякуємо)

... або просто від тих, хто знає, що з тим робити.
Дзвонить подружка. Ірочка.  В машині ззаді везли м'ясо, поки з Тернополя до Дніпра доїхали - вийшла кровава мері. Вночі не побачили калюжу, а зранку відкрити - смердить так, наче хтось здох. 
Вже і помили, і пів-відра води вилили - смердить капєц....
Чим терміново прибрати запах? Бо авто непридатне до експлуатації.
Хелп! Пишіть поради, будь ласка, подружка читає.

____________________________________
Історія закінчилася найкращим чином! 
Допомогла вода з оцтом, далі на ніч розставлені по машині тарілки знову ж таки з оцтом, коли підсохло - закинула в салон абсорбент запаху і вологи для холодильників. Наостанок повісила цитрусовий освіжувач повітря.
Іра дякує всім небайдужим!

Про мою "сестру"

Є у мене "сестра". І я її дуже люблю. Вона мені не рідна. Коли ми із нею познайомились - нам обом було по 13 років (більш ніж половину життя тому). Тоді ми спробували зустрічатись... але не вийшло (щось було зайвим). Потім спробували бути друзями - теж не вийшло (чогось бракувало). І так нам надішла ідея назватись братом та сестрою - бо саме таким чином ми зможемо бути разом, але без всяких зустрічань та романтизму, і при цьому бути ближчими за звичайних друзів.

Я щиро і всім серцем люблю її як сестру.

Зараз у неї скрутний період в житті - роботи вона не має, освіти не має, і... вся закута в забубонах, обумовленостях та принципах, які сама для себе називає "звірячою волею". Вона називає себе "дитиною природи", щоб приховати за цим виразом свої вади та комплекси. Вона називає себе "тваринкою", щоб її не тягнули в суспільство, щоб не було потреби та бажань розвиватись соціально та духовно. Вона ховається за власними "НЕБАЖАННЯМИ", і зовсім не хоче шукати того, чого б вона БАЖАЛА. Вона ховається за тим, чого НЕ ЗНАЄ та НЕ ВМІЄ... але при цьому не навчається, та не тренується.... 

Мені боляче дивитись на те, як вона зараз мучиться... але я не можу їй допомогти - вона мене до себе не підпускає зараз. Вона мене боїться. Все що я роблю, та все про що кажу - сприймається нею в штики, бо я намагаюсь змусити її вийти з зони "комфорту", почати щось робити, навчатись новому, набувати нових вмінь та навичок, щоб реалізувати себе в сучасності... А вона каже, що я не маю права когось навчати, і відвертається від мене...

Сумно, скрутно, боляче... Вона - моя єдина сестра. Вона одна з найближчих для мене людей. Я люблю її, і хочу їй допомогти... Але вона ДУРА І НЕ ЛІКУЄТЬСЯ!

Може, хтось щось порадить? А?

Про поради

Порада - то завджи сповідь

А. Моруа

Прохання до фотолюбителів та професіоналів. (оновлено+голосуван)




Так сталося, що у нас досі нема власного цифрового фотоапарату, і ми практично зізріли для його покупки, щоб радувати себе, знайомих і Вас новими фотографіями з різних куточків України і зарубіжжя. Хочемо купити фотоапарат з гарною передачею кольорів, чітким зображенням за ціною близько 2000 грн. Для гарної передачі пейзажів, можливо портетів та цікавих подій. Тобто, це не дзеркальний, але якийсь напівпрофесійний. Останнім часом подобається мені продукція Canon, наприклад PowerShot SX120 IS,

Або ось цей Panasonic Lumix DMC-TZ3

 

А що ви думаєта про KODAK EASYSHARE Z950 подібного класу:

Тож, шановні фотолюбителі і фотопрофесіонали, що ви скажете про дані моделі, якщо ви "спілкувалися" з ними, або про інші аналогічні моделі подібного класу в межах зазначеної суми плюс-мінус 500 грн.

Дякую за відзиви та допомогу!


33%, 3 голоси

11%, 1 голос

11%, 1 голос

33%, 3 голоси

11%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Потолок/Стеля

Посварилася з сусідкою зверху, яка винаймає квартиру. За той час, що вони винаймають квартиру, вони разів три(явних) нас залили. Останній був в кінці жовтня/на початку листопада, коли я була в відрядженні, на очах чоловіка. Говорить, чую що десь тече вода. В ванну, а там по стінах... піднявся до сусідів, звоню в двері.. не відчиняють. Але по квартирі чутно, що метушаться.


Так я к відпустка, вирішила прибратися. От і за потолок взялась. Фарбую та й думаю, що це ж фігня.. потолок у нас ще й гіпсокартоном підшитий.. так і на голову прогниє.


Двері мені відчинили, але такий скандал влаштували...


Бридко. Я просто констатувала факт.. ні грошей.. ні притензій.. 


Прошлась по сусідах. Знайшла тел. господарки. Але ж і та почала нести що попало.. для чого?! хоча на приємній ноті закінчилась розмова. 


І що з ними робити? Надіятись і вірити, що більш не заливатимуть.. можна. Але потрібно готуватися до інших розмов і таки компенсації. 


Буду вдячна за пораду!