Мыс Аркона. Чётко виден вал города.

Откуда есть пошла Русская земля?… этот вопрос еще печерский монах-летописец поставил в подзаголовок своему великому труду – «Повести временных лет». Так откуда же, кто создал эту Державу «от финских хладных скал до пламенной Тавриды»? Летопись говорит так: три северных народа – словене ильменские, кривичи и меря – прогнали собиравших с них дань варягов, но захлебнулись в усобицах. «Восста род на род, и не бысть в них правды». Устав от резни, три народа послали за море, к варягам-руси, со словами: «Земля наша велика и обильна, а наряда в ней нет. Придите княжить и володеть нами по праву». И откликнулись три брата – Рюрик, Синеус, Трувор. «И от тех варягов прозвалась Русская земля»...

     Внуки Гостомысла: Рюрик, Трувор, Синеус.  Илья Глазунов. 1986

Французский путешественник Ксавье Мармье записал в первой половине ХIХ века интересное ободритское (Земля Мекленбург-Передняя Померания) предание: В VIII веке народом ободритов-рериков правил князь Годлав. У него были три сына, сильных и храбрых, жаждущих славы: Рюрик Миролюбивый, Сивар Победоносный и Трувар Верный. Так как они не могли испытать себя на родине, братья отправились на восток, где прославились в битвах. Они приходили на помощь к угнетенным, совершили много подвигов в «страшных боях», а затем пришли в Руссию. Русский народ в это время находился под игом «долгой тирании, против которой больше не осмеливался восстать». Братья вдохнули в него мужество, возглавили собранное войско и уничтожили власть угнетателей. После того, как мир и порядок в Руссии были восстановлены, братья решили вернуться домой, к отцу. Однако освобожденный от гнета народ упросил их остаться и взять на себя бразды правления. Рюрик получил в управление Nowoghorod, Сивар – Pleskow, а Трувар – Bile-Jezoro.  [ Читать полностью... ]

Сергій Грабовський . Телебачення від свого народження полюбляє різноманітні конкурси. Це стосується всіх континентів і всіх країн, винятків тут, мабуть, немає. Інавіть у таких специфічних державах, як Північна Корея, є свої телеконкурси – теж вельми специфічні. Загалом же усюди по світу змагаються найкмітливіші, найвродливіші, найсильніші, найосвіченіші, найголосистіші, найтовстіші... Аматори та професіонали, зірки шоу-бізнесу та домогосподарки. Одне слово, змагаються всі і вся. Й Україна в цьому конкурсному рейваху не виняток. З кожним роком телевізійних конкурсів більшає, вони стають складнішими й різноманітнішими, хоча ніде правду діти – від деяких за кілометр тхне вульгарністю. Та нічого не поробиш – плебейства вистачає і в реальному житті, отож на кожен товар існує покупець. Навіть попри те, що цей товар може завдати певну шкоду суспільству. Але ж – ринок... Утім, телебачення – це специфічний ринок. Тут не стільки покупець вимагає той чи інший товар, скільки виробники та власники товарів формують смаки й потреби масового покупця. Специфіку цю добре розумів щедоктор Йозеф Геббельс, творець першої загальнонаціональної системи пропагандистського телебачення (так, саме тоді, у другій половині 1930-х, й почали вироблятися ті прийоми, які перейняло і розвинуло радянське телебачення). Розуміють її і спадкоємці російсько-радянського більшовизму – «кремлівські чекісти» – та їхні надійні пахолки в Україні –давні й новітні. [ Читати далі ]

Засилля російських ведучих на вітчизняних телеканалах  унеможливлює внутрішню селекцію

Тут стрижуть купони і заробляють шалені гонорари. Сюди їдуть поїздами і летять літаками. Та де ж це легендарне Ельдорадо? Не повірите — в нас, в Україні. Ось тільки шлях більшості співвітчизників до цієї землі обітованої, що зветься вітчизняним телебаченням, закритий, адже майже всі дохідні місця окуповані російськими гастарбайтерами.

Час гастарбайтерів

Політичні ток-шоу, розважальні програми, численні «фабрики», «кухні», «майдани» — російські ведучі практично всюди. Колись у себе вдома вони мали високі рейтинги і, поза сумнівом, непогані гонорари. Тільки ті часи давно минули, на російському телебаченні з’явилися нові, молоді й популярні журналісти. Їх там пестять, виховують, розкручують. А колишні зірки затишно і привільно почуваються на українському телебаченні.

Журналіст Отар Кушанашвілі, який заробив собі ім’я на скандалах та ненормативній лексиці, якось в інтерв’ю поскаржився, що справи його на російському медіа-просторі похитнулися. Зате тепер він цілком комфортно влаштувався на одному з провідних українських каналів. Лексика його, щоправда, відтоді не покращилася, проте платять за це, здається, непогано.

Ще один «свій» — Дмитро Нагієв. Імовірно, його «Вікна» з їхніми копаннями у брудній білизні настільки набридли росіянам, що довелося йому збирати речі і вирушати в Україну, де його зустріли з розпростертими обіймами. А невдовзі, судячи з телевізійних анонсів, Нагієв взагалі перекваліфікується на сваху. А що? Теж справа — за прийнятний гонорар. Анфіса Чехова, яка вже давно займається цим в Україні, на життя не скаржиться.

Отже, останнім часом, немов мухи на мед, злітаються на українське телебачення ведучі, які вийшли в тираж, шоумени, що втратили популярність. Навіть світським левицям фінансовий клімат в Україні подобається більше, ніж московський. Не випадково  у новому телесезоні ведучою однієї з програм на українському телеканалі збирається стати Ксенія Собчак. А чого, скажімо, не сиділося на Рубльовці у фамільному особняку кулінарці Юлії Висоцькій? За «пекельну кухню» платять більше? А Філіп Кіркоров, сяючи радісною усмішкою, зовсім забув про те, як колись заявляв, що не приїде більше в Україну, бо йому лімузин до трапа літака не подали? І ті, хто його сюди покликав, теж про це забули?

Інвестувати  в українське

Перераховувати список іноземної поп-утильсировини можна довго. Вмикаєш будь-який канал  і бачиш обличчя пошарпаних життям і падінням популярності на історичній батьківщині щоуменів і шоугерл.

Панове телевізійники, навіщо ж тягти їх всіх до нас? Ви вважаєте, що ці особи привернуть глядачів і піднімуть рейтинг каналів? А ви впевнені, що вони зможуть  сказати нам щось цікаве? Адже людина, яка приїжджає сюди лише заробити гроші, не знає країни та її мови (розмовляють вони, звісно, російською, а у деяких ведучих «великий і могутній» настільки неформальний, що його доводиться замінювати піпікалками). Що їм  наші проблеми і бажання?

Імовірно, телевізійні топ-менеджери вважають, що розкручені особи додадуть каналу популярності. Дозвольте в це не повірити. Більшість жителів України хочуть чути з екрана вишукану українську мову, бачити людей, для яких цінності, що про них говорять, є істинними — хоча б тому, що вони тут народилися і виросли,  збираються тут жити і виховувати дітей. У мене є знайомий, який більшу частину життя прожив у Росії й завжди розмовляв російською мовою. Коли в нього народився син, він принципово перейшов на українську — щоб перші слова його  дитина вимовила мовою своєї країни. Та що побачить цей малюк у численних програмах, які ведуть заїжджі гастарбайтери, котрі не спромоглися, попри свої колосальні гонорари, вивчити мову країни, в яку приїхали працювати?

Телевізійні топ-менеджери, закуповуючи оптом і вроздріб медійний секонд хенд, привчають нас доношувати чуже ганчір’я. Мільйонні телевізійні бюджети витрачають на гастролерів, які давно вийшли в тираж у себе на батьківщині, замість того щоб виховувати, розкручувати, допомагати своїй талановитій молоді. А її у нас чимало. Шоу «Україна має талант» переконливо це доводить. Ось тільки їхній талант країні чомусь не потрібен.

— Мене турбує засилля російських ведучих. Така «пачка», яка з’явилася на наших екранах за останній рік, — це просто жах. Наші топ-менеджери вбивають внутрішню селекцію. Я на пальцях можу перерахувати нові обличчя, які прийшли на наші основні канали. Їх кількість поступається «варягам» принаймні удвічі. Ось що страшно, — вважає ведучий Нового каналу Сергій Притула.

Стурбований ситуацією, що склалася в українському кінотелепросторі, і видатний актор Богдан Ступка.

— Мої знайомі, які займаються мистецтвом, кажуть, що більшість з тих акторів і ведучих, які приїхали з Росії, вже давно вийшли в тираж. На них ніхто не ходить, не дивиться, перемикають телевізор. А у нас — будь ласка,  — сказав він в одному з інтерв’ю.

На жаль, наше ТБ навіть не намагається шукати у себе вдома обдарованих людей. Але ж якщо такі гроші крутяться в телевиробництві, то, може, частину з них варто інвестувати в нові українські обличчя, а не в заїжджих гастролерів? Адже це проблема майбутнього — не тільки телебачення, а й країни загалом.

Наталія ДОЛИНА