хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 39-48 років

Замітки з міткою «мої вірші»

Двi закоханi дiвчини...


Цвiтуть дзвiночки на веснi
I сповiщають день
Про двох закоханих дiвчат
Їх поцiлував напевно Бог
Бiжiть душею i любiть
Носиками трiться собi
Я трави вам встелю
I сон ваш обережу)))!!!

Маленький клубочок великого щастя

Маленький клубочок великого щастя,

ясні оченята, мов радості цвіт.

Як гарно блищали сніжинки сріблясті,

коли появився на Божий ти світ.

 

Спокійно на серці і затишно в домі,

коли у колисочці в снах ти летиш,

коли ноженята "біжать" без утоми,

коли до сестрички всміхаєшся ти.

 

Моя ти потіха! Хвилиночку кожну

любов я душею і серденьком п'ю.

Спасибі за діток, святий милий Боже,

даруй їм здоров'я і ласку Свою!


Чекаю


За вікном плюс чотири. Сніжно.
Я так хочу думки зігріти,
пригорнутись до тебе ніжно
і сховатись від всього світу,
заварити міцної кави

і з ковточками оживати,

відчувати весни октави

у зимових піснях-сонатах.


За вікном плюс чотири. Сиро.
Я так хочу зігріти душу,

посміхнутись від щастя щиро

і забути про слово "мушу",

як ніхто на землі не сміє

закохатися до без тями,

заспокоїти сни і мрії

розтривожені холодами.


За вікном плюс чотири. Вітер.

Я так хочу зігрітись... Знаєш

із останніх сніжинок-літер

я тобі напишу "Чекаю..."

Ще зовсім недалеко

Ще зовсім недалеко до весни,
а я замерзла. Чашечкою чаю

я хочу відігріти свої сни,

та солоду для них не вистачає.


Ще зовсім недалеко до дощів

привітних, теплих, а не льодовитих,

та тільки б не стопити почуттів,

отих, що заставляли взимку жити.


Ще зовсім недалеко до тепла,

а я навчилась дихати морозом,

а я згоріла полум'ям до тла

іще тоді, коли сушила сльози.

Побудь зі мною

Заплаканими мокрими снігами
Постукав вітер у моє вікно.

Так жалібно спліталося сльозами

Небес вечірнє крижане панно.


Пронизливо скрипіли сонні клени,

Зітхала в сні обшарпана сосна

І снилось їм вбрання таке зелене,

Таке розкішне, свіже, як весна!


Хитався промінець очей ліхтарних,

Між мокрих снігових краплин тремтів,

А зорі десь в своїх світах примарних

Самотньо догоряли взаперті.


Побудь зі мною. Вкутай покривалом,

Поближче сядь, міцніше пригорни,

Щоб серце битись не переставало,

Щоб дочекати все таки весни.

Спогад)

З щирими усмішками

Тупотіли ніжками

Літніми дібровами

З росами медовими,

Травами духмяними

Ранками рум'яними...


Затишками житніми

З стежками привітними...

Стрункими берізками,

Голосами різними...

Ніжними, далекими

Білими лелеками...

Соснами ледачими,

Ягодами смачними,

Польовими квітами

Зустрічало літо!

            * * *

Все дитинство у минуле

За хвилину промайнуло...

Ожиданье Рождественского Чуда

podarokpodarokpodarok

Ещё немного ожиданья, 
Еще чуть-чуть и  Рождество !
И мои сокровенные желанья,  
Превратятся в торжество.

urauraura

Разделена  зима на части,  
До  … и  после 7-го  января,
2013-тый  пришёл к власти,  
Меняя  листки календаря.

elkaapplauseelka

Колядка,  … и кутя,  подарки - … 
Озорную юность вспоминаю опять.
Свет гирлянд, вертеп и колядки, 
Волшебство и их возвышенность хочу понять.

smilepodmigsmile

Бывают  чудеса на белом свете, 
Приходящие и уходящие от нас.  
Счастливый  тот, кто Рождество с  колядкою встречает,
Для них  счастливым,  добрым  будет целый год !

podarokpodarokpodarokpodarokpodarok

Свидетельство о публикации №112010409191

Белое слово

Снегопад – это та же молитва,
Только зренье, увы, не готово
Отделить безразличною бритвой
Облегченье несущее слово

Что несется сквозь точки-пунктиры
К крышам страждущим многообразно,
В темноте лихо пляшут сатиры
Мохнорыло и так копытасто,

Не понять легкий, велеричистый
Древний слог, для меня нечитаем
Не веди чрез майдан, снежно-чистый,
Поле не перейди, там где Каин,

Не срывай гроздья позднего гнева,
И не стань для кого-то обузой,
Не гляди в подсознанья химеры
Как в глаза у известной медузы,

Не… а, впрочем, откуда я знаю?
Все лишь домыслы-предположенья,
Нам ль сияют обещанным раем
Букв и звуков снежинок движенья?

Мы поутру напишем сонеты
И трагедии – ликом суровы,
Пробежав легким почерком следа
Во дворах белых молитвослова.

Зорі дивляться в душу ласкаво

Зорі дивляться в душу ласкаво,
Візерунками бавляться сни.
Філіжанка духмяної кави.
І божественний присмак весни.

За вікном сяє місто вогнями.
Вітер темряву в небо жене.
Як приємно літати без тями,
Коли так ти кохаєш мене.

Зранку знову тебе я побачу,
Я цього так шалено хотів.
І все поруч закрутиться наче
Дзига нашіх казкових світів.




Поранена душа.

 В В вечірніх сутінках моїх

на березі похмурої ріки,

де стежка між протоками води,

душа пливе струмком в віки.

 

Самотня,як береза в полі.

Немаючи тепла від болі.

Пливе душа така холодна,

і одинока і самотня.

 

Похмуре небо сльози ллє

І скоро вже зима прийде.

Покриє землю сніг лапатий.

Душа сховається і заплаче.