Нам другое говорили,

Без разбора, всем подряд,

И другие люди были

Много слов тому назад.

Нам другое обещали,

И другой светил закат,

А иного и не знали

Много слов тому назад.

Мы не принимали фальши,

Но теперь иной расклад,

Жаль, что я такой, как раньше,

Много слов тому назад.

14.11.2015

Сложилось так зачем-то –

Быть странностью живою,

Играю я словами,

Слова играют мною.

То проклянём взаимно,

То просто безучастны,

И кто из нас зависим –

По-прежнему неясно.

Кто создал нас под небом,

Тот может быть довольным,

Играем мы друг-дружкой,

Играем очень больно.

14.11.2015

Я пісню написав, вона не нова,

Але ще має право на життя,

На відстані несказаного слова

Живуть у ній ті ж самі почуття.

Такі ж привітні, ніжні та ласкаві

Як вчора і, як завжди, не для всіх,

Відкриті, щиросердні, не лукаві,

З претензією на щасливий сміх.

З надією, що скінчиться негода,

Із вірою, що недаремно це,

Що світ свою продемонструє вроду,

Здолавши долі вогняне кільце.

Душі моїй непевної основа,

Супутник від початку в небуття,

Послухай пісню, хай вона не нова,

Але ще має право на життя.

14.11.2015

Сніжинка тихо сіла на травинку

І стала новим каменем в намисті,

І час забрав у осені торбинку,

В якому та несла пожовкле листя.

Зима ще не прийшла і не лютує,

Та згорблені дерева вже поснули,

І осінь неприховано сумує

За тим, що залишилось у минулім. 

13.11.2015

Я не несу Вам зла

І Ви це знаєте,

Як можна Вам бажати

Нехорошого?

Та навіть сни мої

Вже оминаєте,

Немов у снах чекаєте

Ворожого.

Хто Вам сказав,

Що там пітьма сховалася

Та мочарі туману

Непрозорого?

Там не пітьма,

Там небо розплескалося,

Насніться і побачите - 

Там здорово.

13.11.2015

Как восхитительно красиво

В заветном месте поутру,

Где пламя пышной старой ивы

Дрожит и тает на ветру.

Где нет обрывистого края,

А лишь просторы без конца,

Где ничего не умирает

Под поцелуями свинца.

Где только радостям забота,

Не проклинает вороньё,

Где руку протянуть охота

И знаешь, что возьмут её.

12.11.2015

Чи то всі янголи поснули,

Чи у серцях лише зима,

Що ви тираните минуле,

Що дня майбутнього нема

У вас, нездари та нікчеми,

Що пнуться гратися в богів,

І душі ваші – не поеми,

А жменька примітивних слів.

12.11.2015

Любові хочеш? Зрозумій урок,

Накреслений віками на скрижалі:

Якщо хтось є, світліше всіх зірок,

То він повинен бути якнайдалі.

Чи хочеш потонути в сліпоті?

12.11.2015

Гарує день. Стомився. Піт небесний

Тече струмками з сірих хмарних скронь,

Долає простір настрій безсловесний,

Тривоги залишивши осторонь.

Злітає голос, тихий й невагомий,

Бажаючи натхнення та наснаг,

І грає світ спектакль всім знайомий,

І, як завжди, збирає свій аншлаг.

11.11.2015