Кто-то скажет что вечером, хотя нет, скорее ночью, любой город становится неповторим... Будь то Киев, Париж или Лондон. Я не соглашусь. Ночь покрывает мой город некой "поэтической печалью", на улицах становится пустынно, исчезает дневная суета и хочется прогуляться по его улицам. Особенно здорово прокатиться на авто по городу - отсутствие других машин делает поездку-прогулку легкой и приятной. Эх, если б сейчас было лето, а в моем гараже - кабриолет... )))
Я вообще ночь люблю больше, чем день. Это мое время суток. Днем как-то все буднично, светло слишком, пыль, грязь, толпы людей...! А ночью совсем все по-другому... другие люди, другой воздух, другие звуки, другие запахи...
Это время суток особенное, как и я с такой вот ночной любовью к городу. Это на самом деле такое чувство, которое трудно передать словами; как говорится, надо самому прочувствовать... Хотя таких людей наверно и нет. К сожалению, многим ночной город стал надежным прикрытием для тусовок, криминала и обострением вредных привычек...
Хотя вот говорят: главное не где, а с кем.. Главное - это делить с этим человеком ночной город!

Выйдя вечером, просто любуешься красками закатного неба. Благо - телефон под рукой - можно запечатлеть :)

Фотографии Города, которые сделал в последнее несколько дней

        Подорожуючи Поділлям і Закарпаттям, мій шлях додому пролягав через одне з найулюбленіших міст України - Львів. Та він і не міг пролягати іншим шляхом, бо за любої нової нагоди я з превеликим задоволенням навідую місто Лева. У Львові я була лише 4 години, але вражень, як завжди, неймовірно багато.

На сьогодні ця будівля є найвищою в місті, її висота 88 метрів. Її я теж хотіла роздивитись краще на зворотному шляху, але не встигла...

Біля Храму я сіла на трамвайчик і поїхала гуляти на площу Ринок. У вікно трамвая побачила будівлю, але не знаю що це таке.

І ось я в історичному серці Львова.  Площа виникла за князювання Лева Даниловича у другій половині ХІІІ ст. внаслідок регулярного планування забудови за взірцем середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя нового міста.

Тут куди не повернись з глибини віків  на вас дивиться історія і старовина, стоїш і не знаеш в яку сторону краще підти. 

На площі Ринок розташована будівля Чорної Кам"яниці, більш відома як Чорний Будинок, є унікальним пам"ятником ренессансної архітектури 16-17 століть, яке не має аналогів не лише в Україні, але й у всій Європі. Фасад будівлі і куткові пілястри були викладені тесаними кам"яними блоками темного кольору, що нагадують форму діаманта, вишукано прикрашені різбленням і орнаментом. На рівні першого і другого поверхів розташовані світлі фігурки святих покровителів медицини: Св.Мартин, Св.Флоріана і Мадонни.

Поряд я зайшла на пошту на площі Ринок і відправила додому листівку, яку вже отримала сама 

Потім я просто пішла по вуличками цього прекрасного міста, насолоджуючись атмосферою старовини, свободи, глибиною віків.

Зверху на правому будинку якийсь герб, звичайно з символікою Львова

На черговій вуличці я побачила арку, а в її глибині хід далі. Галюсь, тут я уявила як ти ходиш і обстежуєш подібні об"єкти 

Захожу в арку, піднімаю голову вверх і бачу ооооууу, цікаві сходи. Але вверх я не стала йти, бо там було якось зовсім безлюдно і самій жуткувато. 

Але я пройшла далі по арці і побачила прикафешний дворик

І знову піднімаю голову, і бачу ого що, у нас я такого точно не бачила   Переходи-сходи між сусідніми будинками зроблені з дерев"яних досок 

Пройшла вперед і побачила теж цікаву картину. Там над вікнами щось написано буквами подібними до грузинських, чи вірменських... Там були сходи вверх, але я і так вже привернула увагу жіночок, які там стояли, то вже мені було не зручно туди залазить. Уявляєте: така собі мадам тю-лю-лю у платтячці з бантиком преться хто зна чого і хто зна куди    Але тепер жалію, треба було таки залізти )))

Поволнувала я публіку, своїми діями і пішла назад, а при виході ось такий цікавий вид

 Іду далі, роздивляюсь на всі сторони і тут якесь диво. Сидять чудіки, махають всим руками. Нижній наче тримає на залізній трубі верхнього, а той так невимушено висить у повітрі і махає всим руками 

Іду далі і роздивляюсь Львівські балкони

І знову мій погляд падає на цікаві двері

Пішла заглянуть, а там цікавинка 

В цьому будинку було більш цивільно і не моторошно, то я вже піднялась уверх

Ця арка теж прохідна і зворотній вихід веде на іншу вулицю.

Далі не пішла, бо ще хотілось пройтись по старовинним костьолам, які розташовані навкруги.

І на останок, перед самою посадкою в трамвай, зупинилась послухати талановитих хлопців. Я в захваті! 

 

Я вот такие плакатики наберу, распечатаю и повешу в некоторых местах.

В социальных сетях появились 28 интересных наблюдений коренного киевлянина о Киеве.

Вот полный список:

1) Даже в 5.25 утра (время открытия метро) перед входом уже стоят люди

2) То, что называют "столичным снобизмом", коренным киевлянам практически не присуще.

3) При приёме на работу большее удивление вызывает именно то, что ты родился и вырос в Киеве, а не в каком-нибудь другом городе нашей Украины

4) Родственная "мафия" людей из регионов гораздо обширнее и сильнее киевской.

5) В большинстве своём, Киевляне знают свой город лучше приезжих.

6) Спрашивать, где находится какая-нибудь улица, лучше у человека с планшетом или в телефоном в руке. Нагуглит.

7) Киевляне очень не любят пачкать свой город.

8) Лучше не пытаться узнать у киевлянина, кровь каких родов течёт в его жилах. Он их может перечислить.

9) Киевлянин искренне считает, что Киев небольшой, потому как везде одни знакомые.

10) Фразы: "Да тут всего час пути!" и "Ерунда, три станции пройти пешком!" - абсолютно нормальны.

11) Метро действительно очень удобно

12) Как ни странно, но пробок может не быть не только по выходным и глубокой ночью.

13) В общественном транспорте читают не только Коэльо и Донцову, но и Байрона. И да, здесь уступают место.

14) Ходить одному по тёмным подворотням не страшно. Если всё-таки станет страшно, то попросите группу молодых людей проводить.

Они действительно именно проводят. Но газовый баллончик или электрошокер с собой всё-таки стоит носить. На всякий случай.

15) Несмотря на изрядную циничность киевлян, мы весьма хлебосольны. Но откровенных нахлебников не перевариваем.

16) Киевлянин, оказавшийся без жилья, в беде не останется - помогут. Но жить полгода на халяву никто не даст.

17) Копить полгода на концерт - это нормально. Как и за полгода до события искать того, с кем можно туда пойти.

18) Киевляне знают, что в кино лучше ходить на первый сеанс. Так дешевле и народу меньше.

19) И да, коренные киевляне говорят, в основном, по-русски, хотя любят и уважают украинский язык.

20) В Киеве не принято забывать своих ближайших родственников.

21) Работать не по профессии - это нормально. И это далеко не всегда филолог, работающий в Макдональдсе. Иногда он - технический директор в крупной фирме. К тому же, имеющий в загашнике что-то специфичное, вроде диплома флориста или востоковеда.

22) Машина и айфон - не показатели статуса. Точнее, совсем не показатель - кредиты никто не отменял.

23) Если на Крещатике вы видите грустное или скучающее лицо, к тому же целеустремлённо куда-то идущее, знайте - это киевлянин. Ему просто так проще пройти.

24) Киевляне знают, за что Киев можно недолюбливать, но искренне не понимают, как можно его не любить.

26) Слабого духом Киев ломает, а сильного - возвышает.

27) "Срезать" пол-Киева через дворы - это нормально.

28) Нет ни одного района в городе, где не было бы чего-нибудь примечательного и уникального.