хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «музей»

Катерина Рай посетила «Museum of Modern Art” (MoMA).

 Где представлено одно из самых значительных собраний произведений современного искусства в мире. Музей был основан в 1928 году при покровительстве семьи Рокфеллеров и за эти годы собрал в своей коллекции настоящие шедевры живописи, такие как «Авиньонские девицы» Пикассо, «Звездная ночь» Ван Гога, «Танец» Матисса и многие другие. 



А так же знаменитую картину "Крик" норвежского художника Эдварда Мунка, которая ушла с молотка за 120 миллионов долларов. Таким образом, этот шедевр экспрессионизма стал одной из самых дорогих картин в истории.


Эротика музейная

Продолжение предыдущей заметки (из инета)
sexmus 050 (700x381,  178Kb)


Но о презервативах я вам расскажу все-таки немного попозже. Пока же хочу вернуться к фаллосам.
Как я уже говорила, символом плодородия мужской половой орган был не только у африканцев. У нас тоже так было. Ну, а под плодородием можно считать не только хорошие урожаи на полях, но и урожаи в семьях. В виде детей, конечно же. В общем, в 2000 году один бульдозерист из города Кургана сгребал что-то в карьере своим бульдозером, как вдруг заметил в земле странный камень. Взял его в руки и обомлел - это был и не камень вовсе, а каменный фаллос, причем, вполне себе человеческих размеров. Бульдозерист был уже не молод, он принес находку жене, та подержала ее в руках и вдруг... через несколько месяцев выяснялось, что она забеременела. Но как? Жене было уже больше сорока, и как они с бульдозеристом не пытались завести детей раньше, у них это категорически не получалось. В общем, как и полагается, через девять месяцев женщина родила, а удивительный фаллос попал в коллекцию Донского. [ Читать дальше ]

Музей эротического искусства

Музей эротического искусства в Москве 
Стоят две девятиэтажки напротив друг друга. Один сосед кричит другому.
- Миша! У тебя когда день рождения?
- В январе. А зачем тебе?
- Я тебе шторы подарю.А то весь дом видит, как вы с женой сексом занимаетесь!
- А у тебя когда?
- В апреле. А тебе зачем?
- Я тебе бинокль подарю, чтоб ты видел чья это жена.

Это я к чему? А к тому, что в июне этого года в Москве открылся музей секса и эротического искусства, и мы, наконец-то, в него решили сходить.

Дорогие друзья! Убедительно прошу тех из вас, кому не исполнилось 18 лет, не читать этот пост. Так же прошу пропустить его всех тех, кто считает тему секса и эротики аморальной, неприличной, чуждой и неправильной!
sexmus 095 (700x448,  175Kb)


Называется музей "Точка-G", то есть да-да, та самая эрогенная. Вообще же, как мы насчитали вместе с экскурсоводом музея Денисом, который рассказывал нам о собранных здесь экспонатах, всего музеев эротики и секса в мире не меньше десятка - они есть в Голландии, Германии, Чехии, США, Дании, даже на Украине, а теперь еще и в России. Правда, из всех этих музеев я побывала лишь в одном - в Гамбургском. А потому посетить второй и сравнить его с первым мне было очень интересно. Тем более, что перед его открытием один из создателей подобного музея в Амстердаме признался, что он пока что не видел ничего подобного нигде в мире, ибо европейские музеи - это просто музеи, а в Московском сразу можно посмотреть и экспозицию, и посидеть в кафе с эротическим уклоном, и даже закупиться в секс-шопе, так как все это находится в одном месте под одной крышей.
Располагается музей в довольно-таки просторном подвале на Новом Арбате. Вниз мимо выкрашенных в красный цвет стен ведет черная металлическая лестница. А когда мы спустились по ней, то нашим глазам тут же предстали два огромных фаллоса в положении стоя: один обычный, а другой оформленный под гжель.
[ Читать дальше ]

Приватний український музей при церкві святого Юра в Нью-Йорку


Народний артист України Іван Бернацький – автор ідеї та господар кімнати-музею при церкві святого Юра в Нью-Йорку, що на Сьомій вулиці Мангетену. Це район української дільниці, де відбуваються щорічні фестивалі української культури, поряд – відома крамниця “Сурма”, неподалік – Український музей, Народний дім та інші організації. Іван Бернацький– народний артист України, відомий громадсько-культурний діяч в метрополії Нью- Йорку, актор Львівського театру ім. М. Заньковецької. В Нью-Йорку він організував Драматичний театр-студію, є її художнім керівником, режисером, театральним педагогом та актором. Друга сторона його діяльності – це поширення знань про українську народну культуру саме через цей музей. Господар музею Іван Йосипович, для одного – двох- трьох відвідувачів завжди готовий розказати про його експонати з глибоким знанням історії народного костюму.


Тут на маникенах представлено 11 жіночих та 2 чоловічих народних костюми кінця ХІХ – початку ХХ століття на фоні кролівецьких, полтавських та переяслав-хмельницьких рушників. Нині – це третя тематична виставка із його приватної колекції під назвою “Покуття” (Станіславщина, або Івано-Франківщина).
Музей діє з 2005 року. Зі слів власника колекції у нього – одна з найбільших приватних колекцій. Лише полтавської її частини вистачило б на сотню манекенів. Детальніше тут

Особняк Рябушинского в стиле модерн

 Особняк Рябушинского (г.Москва) замечательный образец дома в стиле модерн, построенный архитектором Фёдором Шехтелем по заказу промышленника и мецената Рябушинского в 1900-02 гг. Первый владелец особняка, Степан Павлович Рябушинский, был выходцем из большой купеческой старообрядческой семьи, но, кроме предпринимательства, увлекался искусством и коллекционированием. Коллекция в особняке Рябушинского, насчитывала более 100 шедевров живописи и большое количество икон, часть из которых была реставрирована и спасена хозяином от гибели. Рябушинский недолго владел этой замечательной недвижимостью. После революции семья вынуждена была покинуть Россию, а их особняки и картины остались советской власти. Часть коллекции попала в Третьяковку и некоторые другие музеи, но многое пропало.
После революции в здании находились различные государственные учереждения.  
В 1931 г. из Сорренто в Москву приехал Горький, и Сталин пожаловал ему особняк Рябушинского. Горькому это не очень нравилось: пролетарский писатель в буржуазном особняке, да ещё модерн, который писатель недолюбливал, но делать нечего. Горький попросил разобрать и вынести уникальный модерновый камин, который действовал ему на нервы, но остальное оставил. После смерти М.Горького  в особняке Рябушинского был дом приемов МИДа.  В 1965 г. в этом доме был открыт мемориальный музей-квартира Горького.

Особняк Рябушинского (дом-музей М.Горького). Путешествие, тур, турпоездка.5645609509_16231fddae_b.jpg

 Украшением особняка является, проходящий по периметру верхней части, широкий мозаичный фриз с изображением ирисов.

5645607015_505825f786_b.jpg

Знаменитая "тающая" лестница с абажуром в виде медузы

Витраж

5646169304_081b15826c_b.jpg

Капитель колонны с саламандрами

5646169524_d077bb1474_b.jpg

Переместимся в гостиную-столовую. Тут расположено большое окно с видом на сад. Лепнина на потолке, старая мебель, любопытен тот факт, что ранее тут располагался и камин, который писатель попросил убрать.

Привожу старую, дореволюционную фотографию гостиной ещё с камином. Очень был красивый, жаль, его уже нет. Хорошо, что всё остальное сохранилось.

Потрясающий потолок в библиотеке. Лепнина в виде цветов на деревьях, улиток, красивая роспись у окна. Кстати говоря, библиотека представляют собой обширную коллекцию книг, стоящих и по сей день в шкафах.


Коллекция китайский статуэток и камин в одном из помещений особняка

Элементы украшений шкафа из дерева в спальне. Над ним можно увидеть ещё одно небольшое окно-витраж. На стенах роспись + красивое оформление потолка. Вообще, очень много внимания архитектор уделял деталям. Элементы лепнины, витражей, паркета, резьба по дереву на дверях - всё сразу и не заметишь.

Окна на второй лестнице. На них сохранились ручки начала прошлого века.


Вестибюль и главный вход в особняк.

И снова на парадной лестнице. На этот раз - вид в сторону витража с дождём над лестницей

Вид на парадную лестницу со второго этажа

 

По материалам интернета

Музей-садиба "Вишиванка"

У музеї Галинки Верховинки з любов’ю підібрані вишукані, оригінальні речі, які наче діляться теплом, таємницями життя людей цього гірського краю.



Завітайте у Карпати
З вечора чи з ранку.
Вас гостинно запрошує
музей "Вишиванка"! Детальніше тут



Михайло Коцюбинський і сучасність. ч.1

ПЕРША НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ “МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ І СУЧАСНІСТЬ“

місто Сонячногірськ,

 (Алушта, Крим)

16-17травня 2011 року 

З М І С Т

1.ВадимОліфіренко. Про першу науково-практичну конференцію “Михайло Коцюбинський ісучасність“

2.ПетроБабець, Надія Костянець. Кримськими слідами Сонцепоклонника.

3.Володимир Алтухов. м.Донецьк.  ТворчістьМ.М.Коцюбинського непомітно, але неминуче допомагає людині ставати дюдиною.

4.ПетроБабець смт.Межова. Земляки – «Січеславці» в літературній долі Коцюбинського.(творчий«тріумвірат»: Михайло Комаров, Михайло Коцюбинський та Микола Чернявський).

6.В.В.Навроцький.Козача віха XVІІ століття в горах Південно-бережжя.

7.ОлександраВісич.  Лицар кримських  виноградників. 

Матеріали доповідей і повідомлень

 учасників Першоїнауко-практичної конференції “Михайло  Коцюбинський і сучасність“ 

Вадим Оліфіренко

кандидат педнаук. Літературний    критик.

Про Першу науково-практичну конференцію “МихайлоКоцюбинський і сучасність“ у місті Сонячногірську (біля Алушти)16 травня 2011року. 

Конференція відбулася  у відродженій нещодавно кімнаті-музею  Михайла Коцюбинського у приватній садибі  підприємця А. Редіна у Сонячногірську заактивної участі й ініціативою Всеукраїнського Товариства сприяння відродженнюлітературних музеїв М.Коцюбинського в Криму. 

 Товариствоє громадською організацією, утвореною 3011 року у м. Ялта, що  добровільно об‘єднує людей небайдужих долітературних надбань українського художнього слова, зокрема до  увічнення пам‘яті видатного українськогописьменника-класика Михайла Михайловича Коцюбинського і ставить за мету:

1.Відродженняу смт. Сімеїз музею Михайла Михайловича Коцюбинського.

2.Пропагандутворчої спадщини М.М.Коцюбинського у Криму, в Україні і в українській діаспорісеред дорослого населення і дітей.

3.Широко залучати  до поставленої метипресу, Інтернетвидання та інші засоби інформації.

ГоловоюТовариства став Навроцький ВолодимирВолодимирович, доктор медичних наук, Ялта.

Секретар Товариства Оліфіренко Вадим Володимирович, доцентДонецького національного університету, кандидат педагогічних наук,  літературний критик,письменник, м. Донецьк . 

ЧленамиОргкомітету Товариства є

  • Доценко Юрій Іванович, журналіст, член Національної Спілки письменників України, кореспонт загальнонаціональної газети Українського Реєстрового Козацтва  «Україна козацька»,   м. Донецьк;
  • Білецький Володимир Стефанович, доктор технічних наук, професор Донецького Національного університету, головний редактор аналітично-інформаційного журналу «Схід», Голова «Українського культурологічного центру» та Донецького відділення НТШ, м.Донецьк;
  • Нецвєтов Максим Вікторович, кандидат біологічних наук, доцент, викладач Донецького національного університету, старший науковий співробітник Донецького ботанічного саду., м.Донецьк;
  • Оліфіренко Світлана Миколаївна, Відмінник народної освіти України, вчитель-методист, вчитель ЗОШ№117 м. Донецька;
  • Лозиков Олександр Олександрович, письменник, видавець-редактор громадсько-художніх і політичних журналів “Экумена“, “Далекосхідна хвиля“, м.Хабаровськ;
  • Петро Бабець, історик, краєзнавець, смт. Межова Дніпропетровської обл.
  • Рашпіль Наталія Іванівна, відповідальна за вивчення української мови в Криму, Кримський інститут підвищеня педагогічної кваліфікації  м.Сімферополь;
  • Кононенко Юрій, головний спеціаліст Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, М.Київ;
  • Шульга Ігор Іванович, кандидат історичних наук, доцент кафедри «Історії Вітчизни та культури» Саратовського державного політехнічного університету. Голова Правління Саратовської регіональної громадської організації «Український культурно-просвітницький центр «Родина». Головний редактор Інтернет – проектів «Жовтий Клин», Саратов;
  • Роджерс Алла, мистецтвознавець, Вашінгтон (США). 

            Відродженнямузеїв Михайла Коцюбинського (м.Сімеїз і м. Сонячногірськ) стало складовою частиноюжиття багатьох людей доброї волі в Україні і за її межами.

Найважчий тягар у відновленні музеїв взяв насебе ялтівчанин, доктор медичних наук Володимир Володимирович Навроцький. Він постійно підтримуєконтакти з владою Ялти й Сімеїзу: разом з керівництвом Навроцький вирішуєпитанняматеріального порядку, де взяти кошти і як їх доцільно витратити воформленні стендів музею та інтер‘єру приміщення.. тощо. Він людина немолода, алейого можна часто бачити на вулицях Сімеїза, безпосередньо на вулиціМ.Коцюбинського, де й розташовується відновлюваний музей, хоча сам ВолодимирВолодимирович мешкає у великій в Ялті. 

   Навроцький Володимир Володимирович (нар. 1928,Полтава) - український вчений, доктор медичних наук, професор, громадський діяч. Голова Всеукраїнського товариствапропаганди діяльності і творчості М.М.Коцюбинського.

У 1946 році вступив до Харківського медичного інституту, якийзакінчив з відзнакою в 1953 році і був направлений на роботу фтизіатром в санаторій Шарівка Харківськоїобласті. У 1954 році Міністерством охорони здоров'я України був переведений нароботу в Ялтинський протитуберкульозний диспансер, де зробив перші свої науковіпублікації. У 1958 році, вступив до аспірантури Київського НДІ туберкульозу, звідки перевівся в аспірантуруЯлтинського НДІ туберкульозу. З 1962 року науковий співробітник цього НДІ. У1963 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичнихнаук на тему «Деякі питання діагностики та особливості перебігу туберкульозупервинного періоду у дорослих в умовах Південного берега Криму».

У 1975 р. захистивдокторську дисертацію в центральному інституті туберкульозу (м. Москва) на тему «Комплексне санаторно-кліматичне лікуванняхворих деструктивними формами туберкульозу легень при застосуванніантибактеріальної терапії».

Навроцький  В.В. Бравучасть з доповідями у багатьох союзних, республіканських з'їздах фтизіатрів,пульмонологів, надавав методичну допомогу фтизіатрична служба республік Союзу.

Проводиві продовжує проводити активну роботу, спрямовану на збереження санаторноїмережі Криму, унікального Південнобережного курорту для лікування хворих країнСНД і з цією метою опублікував понад 100 статей, листів, звернень, в тому числіна адресу Президентів Росії, Україні, Криму.

Післявиходу на пенсію продовжує роботу в медичному кооперативі, опублікував кількакниг з пропаганди здорового способу життя та застосування з лікувальною метоюприродних природних чинників.

            Палкопройнявся проблемою відновлення музею Коцюбинського і ще одинялтівчанин, колишній інженер МирославПетрович Мисяк, який очолює сьогодні громадську організацію Всесвітньо-українськогопатріотичного об’єднання «Корона» . 

            МирославПетрович заявляє, що місцева влада смт Сімеїз зробила лише перший кроквідновивши меморіальний будинок-музей Михайла Коцюбинського. Його відкриттяпланується 15 травня 2011 року. Наступні кроки мають бути ще важливішими, МисякМ.П. пропонує :  1. Відновити роботу Сімеїзської міської бібліотеки ім.Михайла Коцюбинського. 2. Надати Сімеїзській середній школі ім"я МихайлаКоцюбинського. 3. Щорічно,в травні, проводити культурно-мистецьке свято: "Весна МихайлаКоцюбинського в Сімеїзі", у дні свята проводити літературні Коцюбинськічитанняч, конкурси серед учнів та студентів Криму тощо. Певно ,що така сспрямованість пропозицій М.П.Мисяка надає ідеї відродженнямузею Михайла Коцюбинськогов Криму важливого державницького змісту. Слово тепер як за керівниками установкультури та освіти Криму і, напевно. всієї України.

            Отже, справа з відродженням музеїв видатного українськогописьменника зрушила з місця: відроджуються кімнати-музеї М.Коцюбинського  в Сонячногірську й Сімеїзі, проведена Першанауково-практична конференція “Михайло Коцюбинський і сучасність“.

 

 Петро Бабець, історик – краєзнавець,Дніпропетровщина,

Надія Костянець, Завідуюча екскурсійнимвідділом

туристичного бюро «ВІЗИТ»,працівник музею М.М.Коцюбинського в м.Сімеїзі.

Советский музей-туалет.

Экспозиция не рекомендуется к просмотру излишне впечатлительным гражданам!



Сразу на входе взгляду посетителей предстаёт художественная композиция «Забивай и вырезай», посвящённая процессу становления советской власти, когда геноциду подвергались целые малые народности. На мой взгляд (для полноты картины) в композиции не хватает ледоруба.



С обратной стороны входной двери представлена композиция «Комфорт за решёткой», олицетворяющая всеобщий дискомфорт (сидение закрепелно на вертикальной поверхности) советской действительности. По праздникам в центе композиции смотрители музея устанавливают фотографии наиболее знаменитых борцов с тоталитаризмом.



Далее мы можем наблюдать т.н. «счёты». Название это весьма условное, потому что нет счёта преступлениям коммунизма.



Чуть выше расположен портрет Ленина, с которым людей заставляли ходить на демонстрации. В смысле... Заставляли ходить на демонстрации не с Лениным, а с портретом! Короче говоря, ужас этот не поддаётся описанию. Справа можно видеть электросчётчик 1963 года выпуска, потому что коммунизм – это советская власть и электрификация.



На противоположной стене висит плакат группы Кино. Очень символично! Нежные объятья музыкантов как противоположность отсутствию тела на портрете Ленина. Горящая лампочка как противоположность тёмному прошлому – потому что свет не даёт счётчик, его дают свободомыслящие творцы! А ботинки для беговых лыж символизируют их извечное стремление убежать из страны вечной мерзлоты и ГУЛАГа. При этом отсутствие самих лыж символизирует тотальный дефицит и невозможность уехать из страны легально.



Разбитый ноутбук олицетворяет непреодолимое отставание в области компьютерной техники и гонения на кибернетику в СССР.



Этому же посвящается и другая композиция, где в авоське хранятся иностранные компьютерные комплектующие. Тоже очень символичная композиция! Тут вам и постоянные закупки за рубежом, поскольку самостоятельно в совке не могли ничего сделать, тут и расточительство с разбазариванием заодно – хрупкие и дорогие комплектующие в дырявой авоське! 



Отдельный стенд посвящён прослушиванию т.н. «голосов» - как известно, в советских приёмниках были встроены специальные глушилки, которые наводили помехи на трансляции из США, вниманию посетителей представлены разные образцы радиоприёмников, на которых жители СССР не могли слушать свободные радиостанции: компактная глушилка-приёмник «Турист» (чтобы глушить передачи «Голос Америки» в походах), глушилка-приёмник VEF-12 (для интеллигенции) и неопознанная глушилка, в которую радиоприёмное устройство не встроено вообще, только усилитель сигнала. Наверное, этим советским аналогом комбо-усилителя предполагалось глушить радиоточку, если вдруг демократические радиопередачи прорвутся в радиосеть многоквартирного дома.



Пустой чайник – символ государственного антисемитизма: отсутствие питьевой воды в кранах объяснялось не плачевным состоянием магистралей, а злым умыслом евреев. 



И чуть ниже большой, тяжёлый и ржавый утюг, символизирующий прессинг отсталого и прогнившего государства



Целая серия экспонатов: ужасного вида керосинка символизирует тяжкий быт домохозяек, лишённых микроволновых печей, банка с неопознанным черепом – образ наплевательского отношения к природе, бесчеловечных экспериментов над животными, а плафон без лампы дополняет композицию своей беспросветностью.




Каменные шедевры природы

Из серии удивительное рядом или шоу под стеклом))

В пгт Партенит (Крым) есть небольшой, но удивительный Музей шедевров природы Александра Кулиша. "Коллекционер из Партенита Александр Кулиш убежден, что даже самый невзрачный на первый взгляд камень может оказаться настоящим шедевром. Мастер уже несколько десятков лет находит в разрезах камней и минералов миниатюрные эскизы реально существующих пейзажей. Ехать за самоцветами приходится и на Урал, и в Казахстан, на открытые геологами месторождения. Александр Кулиш говорит - можно искать и в Крыму, ведь весь полуостров на камнях, но больших месторождений здесь не так много. Лучше искать в районе рек, в Крыму - это Альма, где реально найти крымские агаты. Правда они небольшие. Красивые камни - на Кара-Даге. Но коллекционер напоминает, что это заповедник. И кстати, советует ездить за самоцветами весной или осенью, когда не жарко и не холодно, погода располагает к поискам." (из интернета).

Заглянуть в эту минисокровищницу мне настоятельно рекомендовал  один из друзей на i.ua (Вова привет!). Пару поездок я игнорировала рекомендацию и после очередного виртуального направляющего пинка нашла в санаторских закутках тайную дверь музея. Это было в июле, в самый разгар ужасающей жары, но наличие кондиционера в помещении было просто спасением. А потом, что называется, разбежались глаза и раскатались губыomg mmmm Смотрите сами. Более полное собрание каменных сочинений можно найти в альбоме http://photo.i.ua/user/4101166/334067/  А лучше посмотрите в музее - РЕКОМЕНДУЮchih (фото без применения вспышки, Олимпус SP-550 UZ). И еще читайте названия (иногда соответсвие картины наименованию т.с.на лицо) или, как говорит коллекционер, придумывайте свои!



Лучше один раз увидетьlook, чемnevizhu