Однажды Мастер рассказал историю о старинной чаше, которая с аукциона
ушла за целое состояние, а до того принадлежала бродяге, закончившему
свои дни в нищете. Бродяга понятия не имел об истинной цене самой чаши,
в которую ему бросали жалкие гроши.

Ученик спросил Мастера, что символизирует эта чаша.

- Твое "я"! - был ответ.

Ученик не понял, и Мастер объяснил:

- Ты слишком высоко ценишь грошовые знания, полученные тобой из книг и
от учителей. Лучше обрати внимание на сосуд, в котором их хранишь.

(Энтони де Мелло)

Рамачандра (воплощение Бога) однажды спросил своего великого сподвижника Ханумана:

— Сын мой, в каком отношении ты рассматриваешь меня?

Сподвижник отвечал:

—Когда я думаю о себе, как о воплощённом, я — Твой слуга, и Ты — мой Господин.
Когда я думаю о себе, как о дживе (т.е. высшем «Я»), я — Твоя часть, и Ты — Всеобщее Целое.
Но когда я думаю о себе, как об Атмане, то я с Тобой — одно.
Тогда я чувствую, что я — это Ты, а Ты — это я.

У наемников есть такая фраза «Убей их всех, Бог рассортирует правых и виноватых».

К чему это я?

А к тому, что из этой фразы можно вывести даже очень позитивный момент

И взять себе на вооружение в своей жизни...

......................................................................

Проклятия как и благословения имеют особенность

возвращаться к тому кто их посылает, если не найдут цели.

Поэтому мудрость говорит мне, что надо желать добра всем,

а Бог усмотрит, кому что присудить.

 

Поэтому я желаю всем от чистого сердца... всем тем,

кто читает эти строчки(и «врагам» и «друзьям» и всем остальным):

 Счастья, успехов в быту и в любви, здоровья, долгих лет жизни,

Ну и конечно же ВЗАИМОПОНИМАНИЯ между вами и теми кто вас окружает......

И пусть каждый последующий день будет лучше предыдущего,

 и так.... каждый последующий день.....

Часто вижу заметки о том, что «молчание золото»,

«В словах правды нет»,  «давайте помолчим»,  

«Уметь молчать - великий дар!» - http://blog.i.ua/user/692039/347887/

и пр, и тому подобное...

И все эти заметки в болшинстве своем исходят от женщин(девушек).

А как же быть с тем что «женщина любит ушами»?

 

Ну вот представьте себя на месте мужчины, который познакомился

С девушкой на блогах, или на худший случай по анкете знакомств,

Встретился с ней и думая, что он знает все о ней

(ну как же, он же читал все ее опусы о молчании) 

он героически молчит на своем первом свидании,

да и не только на первом и на всех последующих, выдерживая марку.

 

Как быстро он убедится,  что женской логики не существует?

Думаю, что его пошлют очень быстро и очень далеко....

 

Или я не прав? И логика у женщин безупречна?

Философия третьего уровня Фото из архива ЕМ Привет, дружище. Добро пожаловать к нам. Не могу сказать, что рад видеть тебя здесь, но ты сам пришел. Давай знакомиться. Я - системный администратор, и в мою обязанность входит объяснить тебе систему Дна, куда ты попал, и есть ли шансы выбраться отсюда. Хорошо? Итак, ты упал на Самое Дно. Разумеется, ты что-то чувствуешь, делаешь, живешь. Все это так, но наиболее точная характеристика Дна - это пустая страница твоей жизни. У тебя вопросы? Уже? Хорошо, но прежде я дам краткое описание места, где я работаю.  На самом деле это непросто, ведь какими словами можно передать бессмыслие? Как объяснить? Но попытаюсь…   На Самом Дне нет такого понятия, как смысл жизни. У нас все выхолощено и мертво. Все, что имело цвет, – выцвело. Все, что имело цену, – обесценилось. Все, что имелось, – потеряно. Это мир небытия, когда однажды все исчезает и остается лишь Дно. Это целый мир, откуда очень трудно уйти по своей воле, но есть и удачные побеги. Только где взять силы, чтобы сбежать, оторваться от Дна? Где взять цель, чтобы было куда идти? Надежду? Как найти дорогу, увидеть свет, чтобы освещал путь? И где, наконец, найти того, кто бы согласился с тобой бежать? Ты думаешь, почему это - Дно? Да потому что ответ на эти вопросы найти очень трудно! Ха-ха! У тебя еще есть ко мне вопросы? Вот видишь, нет… Смотри, здесь так хорошо, одиноко. Никто не бодает, не суетится, не рвет от жизни все возможное и невозможное, не отталкивает от кормушки, не ненавидит. Все это было там, наверху. Здесь же нет ничего и нечего терять. В том мире, откуда ты пришел, было ведь все, не так ли? Огромные возможности, великие надежды, наполеоновские мечты. Все! Где это в тебе сейчас? То-то. Ты думаешь, что просто не повезло, не сложилось, дураком был и прочее. Не-е-т, милый. То, что было, – сплыло, и подумай, почему. Ты потерял цель. И весь этот блеск превратился в нищету. Отсутствие духа. Когда все возможности отняты, одна за другой. Исчез кураж, огонь желаний - и вот результат. Теперь не от чего оттолкнуться, нечего приобрести, уже более нечего терять. Самое Дно. Ты понял? Однако я не могу не сказать, что у тебя, все же, есть шанс покинуть Дно. Какой? Ох, какой шустрый! Что, уже надоело? Э, батенька, не так скоро! У нас тут строгая иерархия уровней Дна, кругов ада, помнишь Данте? Ладно, не злись, знаю, что он не принадлежал к кругу твоих друзей. Хе-хе… Слушай внимательно. Тот мир, откуда ты пришел, построен по принципу: ради достижения своих целей ущемить ближнего, навредить ему – хорошо и правильно. Победить любой ценой, уничтожить, принудить, растоптать врага, дать по зубам. Большинство людей там пребывает в состоянии тихого отчаяния, с воодушевлением или по необходимости играя ставшие привычными роли, навязанные им системой общества. Оно старается сформировать человека жадным и безразличным, озабоченным лишь собственным имиджем, т.е. карьерой, шмотками, машинами и т.д. Здесь же все это отсутствует. Хорошо? Как сказать... Ты еще не понял, куда ты провалился. Уровней Дна всего три. Первый – когда ты чувствуешь абсолютную безысходность, беспомощность распластанного на дыбе человека, нет ничего в твоей власти. Пустота, одним словом, безжизненное состояние, безжизненные мысли. Таким мы предлагаем много: алкоголь, наркотики, идиовидео игры, и т.д. Лежи и наслаждайся! А что, многим нравится! Так они и проводят оставшуюся часть своего бытия, пока не провалятся в ничто. В смерть. Это круг первый. Когда достигают дна и ползают по нему. Круг второй. Вдруг в тебе может появиться некая точечка, осознание ужаса того, куда ты попал, а также желание что-то сделать, чтобы смыться отсюда. Ты не подумай, ты не на галерах, где бедные рабы, пристегнутые намертво к сидениям, размахивают веслами. Мы очень даже демократичное Дно. Если проснется в тебе осознание плохости своей, то развиваться ему дальше мы мешать не будем. В этом круге самое лучшее - это ждать. Ждать, когда спустишься на третий круг. Почему? Потому что с первых двух сбежать нельзя. Дорога только вниз. В кругу последнем в тебе "просыпается" некий новый твой начальник, требующий, что ты должен решиться заглянуть в себя! Этот начальник – огромное желание выяснить, что происходит у тебя внутри, ведь хочешь узнать, отчего страдаешь! Нужно взять такой огрОООмный телескоп, который самому не удержать. Что делать? Найти желающих помочь! Чтобы направили трубу прямо в пустоту, что в тебе ширится, увидеть все закоулки ее, обшарить так, чтобы, не дай бог, квасного не завалялось…. Какого квасного? Прости, я увлекся, это тебе не нужно, это из другой истории. Так вот, все дело в них. В тех, кто протянул бы тебе обе руки, ухватил и так нежно, с любовью, поднял бы тебя над последним кругом, поддержал, подтолкнул наверх. Скажу тебе по секрету, дружище: жизнь без них бессмысленна, бездушна. Но все зависит от тебя: ты обязан захотеть так, как хотят предмет самой большой любви… Прежде всего, тебе нужно понять, чего тебе не хватает. Если той жизни, где ты не преуспел, но хочешь, то нет, не вернешься к ней отсюда. Но если твои желания гораздо выше желаний того мира, тогда у тебя есть шанс. Только товарищи дадут тебе желание уйти и силы это сделать. Есть философия третьего уровня. Она говорит: имеешь таких друзей - ты живешь. Ты способен на многое, может быть даже на все. Что тебе еще сказать? Лично мне ты нравишься, я вижу: ты способен сделать этот шаг. Вместе с теми, кто будет вытягивать тебя с Самого Дна, осторожно, но настойчиво, преодолевая притяжение Дна, очень даже сильное, скажу я тебе. Ты же должен не просто протянуть им руки, но довериться полностью, отдаться их желанию спасти тебя. Это круговая порука, ведь вы соединяетесь, чтобы попасть в Новый Мир. Не спрашивай меня о нем, я ничего не знаю, я служу Дну. Я туда не попал, не смог... Говорят, что Новый Мир совершенен, что там не будет конкурентов, ненавидящих тебя, что в новом мире правит закон любви, отдачи. Там не имеет значение ни социальный статус в обществе, ни деньги, ни почет… Это место, где ты полностью становишься самим собой, - нужно это просто узнать и понять самому. Через страдания и круги Дна, ведь не будь его - от чего отталкиваться? Новый Мир начинается здесь, немедленно после того, как ты обрел связь с товарищами. Сама связь не ради себя, но ради других – это начало Нового Мира. Что будет дальше, я не знаю, ведь остаюсь здесь. Тебе предстоит разобраться и почувствовать Новый Мир. Когда в него придешь, поднимешься, тогда сравнишь оба: тот, где оказался, и тот, где был. Тогда и поймешь их различие. Итак, ты должен знать, что мы не удерживаем никого и не помогаем уйти. Это все ты, твоя потребность. Если она у тебя есть, ты сможешь это сделать. Так я говорю с упавшими в бессилие, слабость, безразличие, разочарование. Я им говорю, что есть шанс пересилить эти состояния и уйти. Ты все понял? Тогда успеха тебе, а я должен идти; вон еще партия прибыла и еще... Будешь ли ты удачен в своем стремлении оторваться от Дна? Не знаю, это уже вопрос, относящийся к твоей судьбе. Но без силы поддержки ты останешься на Самом Дне до конца жизни.

Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 7  Думка з листування: судити про інший світ нам складніше, ніж уявити четвертий вимір.

ЯК УЯВИТИ ЧЕТВЕРТИЙ ВИМІР?

Що ж, спробуємо уявити четвертий вимір.
Давайте у нашому пояснені, матеріальний світ будемо вважати двомірною площиною, а духовний світ – тримірним простором.

Якщо ми вважаємо себе матеріальними істотами, то будемо мати вигляд точки, або плями на площині. У такому випадку нам важко уявити тримірний простір тому, що наша свідомість налаштована на існування у площині. Щоб відірватися від неї та злетіти у простір духовної
реальності необхідно змінити налаштування нашого сприйняття та мислення.

НАЛАШТУВАННЯ СПРИЙНЯТТЯ.

Знаєте, чому дітям подобаються казки? Тому що вони відображають містичну сторону світу, до якої діти є ближчими, ніж дорослі. Діти цілісно та більш безпосередньо сприймають оточуючий світ, вони вміють занурюватися у процес життя та переживати його повноцінно, вони інтуїтивні у спілкуванні, що дозволяє їм безпомилково відчуваючи ставлення дорослих до себе. Але, найбільша відмінність від дорослих проявляється у дітей в емоціях, адже їхнє життя вщерть наповнене радістю.

Діти сприймають світ, як велику загадку. Це відбувається не тому, що вони нічого не знають про фізичні закони, а тому, що вони бачать загадкову сторону реальності, відчувають її всім своїм тілом. Адже сприйняття дітей є цілісним. Воно не обмежується п’ятьма органами
чуття, все тіло дитини є органом, який сприймає енергетичну та духовну сторону світу .

В процесі соціалізації, дорослі всіляко заохочують дітей до інтелектуального розвитку:

Пам’ятаю маленького хлопчика років п’яти, який безперестанку говорив. Він говорив, задавав запитання, не слухаючи відповіді продовжував говорити. Він не замовкав ні на хвилину, а дорослі, які опікувалися ним, безперестанку вихваляли його – який розумний.  Дитина втрачала інтерес до звичайних дитячих забав, адже їй сподобалося бути в центрі уваги дорослих та отримувати схвальні відгуки про себе.

Дитина, успішна в інтелектуальній діяльності, втрачає здібність до розуміння світу через тілесне сприйняття. Її увага витісняється з тіла та концентрується в голові. Тіло дитини
перестає бути органом сприйняття та розуміння оточуючого світу.
Внаслідок цього реальність втрачає свою містичну сторону та набуває рис матеріального, обумовленого раціональними поясненнями, світу.

НАЛАШТУВАННЯ МИСЛЕННЯ.

Існує два принципово різних методи пізнання : цілісний та інтелектуальний.

Про інтелектуальний метод пізнання ми знаємо все, адже користувалися ним у школі. Його суть є у тому, що кожний об’єкт та явище світу розглядається через посередництво інтелекту.
Нам пояснили, що світ складається з окремих матеріальних об’єктів. Їх можна бачити, торкатися руками, але зрозуміти їх можна тільки через інтелектуальне мислення.
В основі інтелектуального методу пізнання покладене припущення, що людина є істотою, відокремленою від явищ світу.

Уявіть собі людину, яка знаходиться у скляній колбі та розглядає дерево, що росте на вулиці. Для того, щоб зрозуміти якесь явище, наприклад – дерево, ця людина вимушена спочатку створити абстрактний образ-поняття дерева, а потім через це поняття вона може зрозуміти, що саме вона бачить перед собою.
Виглядає це приблизно так: людина щось бачить, знаходить в своїй голові підходяще поняття та говорить про себе: - ага, дерево. Наліпка приклеєна, пізнання завершилося. Але, чи зрозуміла людина суть саме цього конкретного дерева?
 
Інтелектуальний метод пізнання відокремлює нас від світу. Між нами та світом виникає штучно створений бар’єр. Він не дозволяє нам розчинятися у явищах світу та відчувати їх
сутність. Крім того, вся наша увага постійно зайнята інтелектом, який весь час, всі двадцять чотири години на добу говорить нам що є що.
Внаслідок цієї внутрішньої зайнятості ми стаємо неспроможними відчути особливість та неповторність кожної миті життя та відчути його справжність так, як ми робили це у дитинстві. Ми відчуваємо, що життя проходить повз нас, та нічого не можемо вдіяти.

Інтелектуальний метод пізнання є громіздкий та важкий у використані. Він потребує довготривалих процедур навчання, які забирають у нас роки життя.

Але, найбільша особливість інтелектуального пізнання є у тому, що воно має обмежене коло застосування. Воно є відповідним у галузі технічної цивілізації. У царині живої природи та людини, інтелектуальне пізнання спрощує та спотворює світ до простих механічних уявлень, які не відповідають складній природі реальності. Людина вимушена перебувати у штучно
створеному світі механічних уявлень, які підміняють собою реальність.

Іншими словами: між людиною та реальність виникає прошарок, що складається з інтелектуальнообумовленого сприйняття та мислення, який ізолює нас від реальності.
Таким чином, саме завдяки інтелектуальному методу пізнання, ми сприймаємо себе матеріальними істотами та перебуваємо у двомірній площині матеріального світу.

Перейдемо до розгляду цілісного пізнання.

Людина має здатність до цілісного пізнання, до такого, коли необхідне знання приходить саме собою без обтяжливого інтелектуального навчання. Слід зауважити, що це знання є особливим. Воно не є інтелектуальним чи технічним. Воно завжди стосується реальної потреби людини в конкретній життєвій ситуації, в даний момент часу. Різницю між
інтелектуальним та цілісним пізнанням можна побачити на прикладі. Інтелектуальне пізнання нагадує собою процес будівництва. Спочатку закладають фундамент, потім, цеглина за цеглиною, будують стіни та дах. Кожна цеглина є частиною інтелектуального знання. Зведення будинку, як процес інтелектуального пізнання, є досить довготривалий та потребує
значних зусиль.

Цілісне пізнання нагадує собою політ у повітрі. Ви пливете у небі та бачите ліси, поля, будинки. Ви бачите їх одразу цілими. Ви можете спуститись нижче та роздивитися все більш детально. Будинок, як символ інтелектуальної науки ви бачите вже збудованим. Тобто, цілісне пізнання, приходить миттєво, спочатку як загальне бачення, потім проясняються деталі. Цілісне знання пізнається не інтелектом, а всім тілом. Воно схоже на вміння плавати, або їздити на велосипеді. Ти схоплюєш це миттєво і тепер користуєшся ним все життя.

Ще один цікавий момент. Коли людині відкривається цілісне знання, вона нерідко говорить, що завжди знала це. Вона усвідомлює, що володіла цілісним знанням завжди, але не вміла, точніше – забула, як їм користуватися.

Інтелектуальне пізнання опирається на інтелектуальне, раціональне мислення. Перехід до цілісного пізнання змінює якість мислення. Відбувається вихід мислення за рамки буденності та загально прийнятих значень. Цей процес називається трансценденція мислення. Розповім про психологічне дослідження, яке проводилося в одній з шкіл нашого міста.

Дослідження було направлене на вивчення трансценденції мислення школярів. У ньому приймали участь учні сьомого, дев’ятого та одинадцятого класів. Учням запропонували тест, що складався з коанів дзен та даоського вислову. Потрібно було прочитати ці вислови та
написати, як вони їх зрозуміли. Пояснимо на прикладі.

Перший коан у тесті був такий: “Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли – це вже занадто.” Розуміння цього вислову поділялося на три рівні:
- буквальне розуміння;
- розуміння на рівні переносного смислу;
- трансцендентне розуміння.
На перший коан учні відповідали приблизно так – „Не можна вбивати птахів.” Це була сама проста відповідь, яка означала буквальне розуміння коану.. Більш складна відповідь була такою – „Все треба робити добре з першого разу”. У цьому випадку учень розумів коан, як прислів’я, яке має переносний смисл.
Перша та друга відповіді були показником буденного, або раціонального мислення. Але самими цікавими виявилися прояви трансценцентного мислення. Під час обробки тестових матеріалів необхідно було прочитати відповіді учнів та віднести їх певної категорії. Спочатку попадалися звичайні відповіді. Але, коли зустрічалися трансцендентні відповіді, кожний раз
відбувався енергетичний та емоційний поштовх - відчувався сплеск радості та бадьорості. Адже трансцендентна відповідь учня несла у собі енергію самого коану: - „Жодної стріли не треба. Орел, що кружляє у вишині, дарує мені свободу”.

Дослідження виявило найвищий рівень трансценденції мислення в учнів сьомого класу (середнє арифметичне кількості трансцендентних висловів - 0.3), нижчий рівень у дев’ятикласників (середнє арифметичне - 0.25) та ще нижчий у одинадцятикласників (середнє арифметичне - 0.15). Тобто, у семикласників виявлено трансцендентних висловів в два рази більше, ніж у одинадцятикласників. Це підтверджує те, що в процесі шкільного навчання містичний компонент свідомості дітей зменшується а раціональний - збільшується.

Виникає питання, чи можна повернути цей процес в зворотному напрямку? Так, але спочатку необхідно:

- усвідомити обмеженість раціональне мислення;

- відмовитися від спроб осягнути містичну сторону реальності за допомогою свого інтелекту (цей крок є найважчим)

Тільки після цього можна розпочинати пошук методів досягнення трансцендентного мислення.

Для того, щоб відірватися від площини матеріального світу та злетіти у простір духовної реальності слід зробити дві речі:

- розширити сприйняття реальності;

- досягти трансценденції мислення.

Тільки після цього перед нами відкриються двері у справжню реальність, символом якої є третій або четвертий вимір.

З повагою,...                  ПЕРЕХІД НА БЕСІДУ 8

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 5

ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?

З дитинства запам"яталось суворе потрясіння, яке сталося, коли я вперше дізнався, що люди живуть один раз, а потім помирають НА-ЗАВЖ-ДИ! Пам’ятаю пронизливий страх, який заповнив тоді все моє тіло.

Пізніше, в школі, я пережив ще одне розчарування, яке виникло на уроці географії. Нам показали карту світу, та сказали, що всі географічні відкриття закінчились, і на Землі більше не лишилося білих плям. Вчителька промовила це, чомусь, з гордістю. Пам’ятаю, я відчув себе ошуканим: адже найцікавіше на світі вже відбулося, але потім втішився – ще залишилася далека та загадкова Африка.

Так у своєму житті, я вперше зустрівся з двома глобальними істинами про себе, та про навколишній світ:

- ми, люди, є істотами, які помирають;

- ми живемо у матеріальному світі, і все цікаве у ньому вже відбулося.

Ці істини принесли у собі непозбутню печаль і нудьгу, які тінню лягли на серце.
Так, чи приблизно так, кожна дитина у нашому раціональному світі стає частинкою сучасного світобачення.
Хто ми насправді: - люди, які живуть один раз та щезають назавжди, чи істоти з вічною душею?

Матеріалістична психологія розглядає людину, як біосоціальну істоту. Біологічна частина – тіло людини, а соціальна – її свідомість.
Одночасно, свідомість є продуктом головного мозку. Вона „виділяється” мозком так, як наприклад, жовч виділяється печінкою. Відповідно, коли людина вмирає, свідомість вмирає разом з нею. Звернемося до сучасної психології.

З точки зору трансперсональної психології, свідомість існує незалежно від людини та її мозку. С.Гроф пояснює зв’язок між мозком та свідомістю на прикладі телебачення:
Всім відомо, що телевізійна передача записується на студії, потім транслюється в ефір у формі електромагнітних хвиль, і тільки після цього її можна подивитися по телевізору. У наведеному прикладі, свідомість аналогічна електромагнітним хвилям, які існують у просторі
незалежно від приймача, тобто, мозку. А мозок людини і є приймачем свідомості.
Природа реальності у С.Грофа розширюється – поруч з матеріальним світом існує поле свідомості.

З позицій процесуальної психології, світ, у якому ми живемо є потоком. Цей потік складається з матеріальних об’єктів, живих істот та подій. Кожна людина здатна бачити світ, як потік, та керуватися його течією.
Сутністю людини є життєвий потік.
Його можна уявити у вигляді джерела, або струмка. Якщо життєвий потік тече, людина відчуває себе наповненою радістю та щастям. Всі ми переживали цей стан у дитинстві, а потім поступово втрачали, коли наш життєвий потік блокували в процесі нашого виховання.

З позиції тілесно-орієнтованої психології, тіло людини можна розглядати, як проекцію свідомості на матеріальний план, як затверділу думку, думку людини про себе саму та про зовнішній світ. Взаємодіючи з тілом людини, можна здійснити вплив на свідомість.

З точки зору психології духовності, людина є духовною істотою. Всі проблеми людського буття вкорінені у духовній площині, і саме тут вони мають повне та гармонійне вирішення.

Ми люди, є духовними істотами. У дитинстві ми є цілісними та живемо повноцінним життям. У процесі виховання нас „розрізують” навпіл: блокують та відкидають духовну частину, та створюють у тілі новий (ворожий до людської сутності) центр свідомості – інтелект. Дитина
поступово втрачає відчуття занурюваності, розчинення у бутті. З’являється внутрішній спостерігач, який не живе повноцінним життям, а тільки спостерігає за ним. З цього моменту ми відчуваємо, що живемо не по-справжньому, що нам невистачає чогось важливого. Залишаються спогади про яскраве та радісне життя у дитинстві, які перетворюються у мрії про майбутнє щастя. Щастя же нам обіцяють, тільки після успішного соціального  самоствердження. Так ми стаємо невід’ємною частинкою соціальної машини.

З  погляду тілесно-орієнтованого психолога, люди виглядають непривабливо: блоки на горлі, на руках, внизу живота, панцир на Серці, в очах нескінчений буденний діалог з самим собою, голова „від’єднана” від тіла.  Така тілесно - енергетична форма суперечить людській природі.

У нашому тілі, там, де повинен горіти вогник радості, тепер маємо відчуття холоду та порожнечі .

Шукати істину нас примушує відчуття того, що ми живемо несправжнім життям.

Але, найголовнішим є те, що кожний з нас здатний повернутися до своєї істинної природи та стати щасливим. Варто тільки відкрити двері та вийти з матриці.

З повагою...

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 4

ЧИМ Є НАШ СВІТ?

МАТЕРІАЛІСТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ

Заглянувши у минуле, можна побачити, як створювалася сучасна форма матеріалістичного світобачення. Станіслав Грофф у книзі „За межами мозку” та Фритьоф Капрі "Дао фізики" пов”язують цей процес з науковими відкриттями у природничах науках дев’ятнадцятого сторіччя. Найбільший вплив на громадську свідомість набула тоді фізика Ньютона.
Саме вона своїми постулатами про непорушність матерії створила та кристалізувала картину матеріального світу, як завершеної реальності. З дев’ятнадцятого сторіччя уявлення про світ міцно увійшли в соціальну свідомість, обумовили напрямок розвитку сучасної науки та хід
цивілізації.

Саме на основі фізики Ньютона дітям у школі пояснюють, що вони живуть у матеріальному Всесвіті.
Виглядає він, як великий годинниковий механізм - планети обертаються на своїх орбітах, все діє на основі фізичних законів. Дітям легко уявити такий простий механічний Всесвіт, і вони погоджуються з своїми вчителями. Пояснення матеріалізму супроводжується подібними доказами: - бачиш перед собою стіл? - він існує, якщо не віриш, можеш доторкнутися до нього.

Реальність це те, що ми здатні побачити, відчути, до чого можна доторкнутися, -

пізніше це визначення трохи розширюють – реальністю вважається ще те, що можна зафіксувати фізичними приладами.

Так з дитинства, самі того не розуміючи, ми стаємо матеріалістами.
Тепер ми впевнені, що світ складається з мертвої матерії. Відчуття мертвості світу, пронизує нас страхом.
Ми боїмося пропасти у цьому великому, мертвому світі, тому нашою найголовнішою турботою стає прагнення до виживання.
Щоб вижити, ми маємо багато і важко працювати, накопичувати ресурси (запаси „на чорний день”), перемагати супротив навколишнього світу, конкурувати з людьми.
Життя перетворилося на нескінченну боротьбу за виживання.
Але, чи дійсно наш світ є мертвий?

РЕЛІГІЙНЕ СВІТОБАЧЕННЯ.

Наряду з матеріалістичним, існує релігійне світобачення.. Воно є напівматеріалістичним.
Його суть складається у тому, що в матеріалістичну картину світу вмонтована ідея Бога..

Тепер на тлі мертвого світу існує жива субстанція, що вносить в життя людини значні корективи (слід нагадати, що ми аналізуємо не інтелектуальний рівень людини, мова йде про глибинний рівень нашої свідомості (рівень світоглядних стрижнів) , на якому ідея перетворюється в акт сприйняття, переживання, життєвий досвід ).
Тепер людина відчуває наявність Бога, має з ним зв’язок, переживає Його присутність, як частину свого життя.
Виникає питання – Бог це ілюзія чи реальність? Для віруючої людини Він – АБСОЛЮТНО ОБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ!

Мова йде не про те, що людина створила собі ілюзію, вірить у неї та відчуває її. Йдеться про

істинну природу нашого світу, який має здатність відкриватися людині поступово
- настільки, наскільки вона (людина) готова його сприйняти..

По суті, релігійна свідомість на порядок вища, ніж матеріалістична, вона більш відповідає природі світу та людини.

МІСТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ.

Як матеріалістичне, так і релігійне світобачення є складовими сучасної культури та обслуговуються нею.
Йдеться про те, що кожній людині в рамках культури „вмонтовують” в глибинний рівень свідомості матеріалістичну, або релігійну ідею. Ця ідея виконує налаштування сприйняття відповідної реальності.

Містичне світобачення є ще ближчим до істинної природи світу. Воно є не матеріалістичним.

З чого складається містичне світобачення, та яка основна ідея відповідає його суті?

Тут є складності, адже основну, базову ідею містичного світобачення необхідно шукати: а) за межами культури, б) за межами інтелектуального пізнання..

Індійці вважають наш матеріальний світ - ілюзією, у тибетському буддизмі він відноситься до двох (світ людей та світ тварин) з шести існуючих світів, толтекі вважають нашу планету Земля живою істотою, що має свідомість.

Для матеріаліста наведені погляди є маячнею, або, як сформулював би науковець – уявленнями та віруваннями примітивних народів, адже вони суперечать нашому здоровому глузду.
Між матеріалістичним та містичними світами – прірва.
Ми можемо спробувати подолати її, але що спонукає нас до такого кроку?

Людина розпочинає духовний пошук з якоїсь своєї причини.
Для одних поштовхом до пошуку стає глибокий зв’язок із своєю внутрішньою сутністю, для других - неподолана життєва проблема, або хвороба, для третіх - бажання змінити своє життя та щирий інтерес до всього незвичайного.
Інтерес до містичного виводить нас за межі нашої обізнаності. Ми потребуємо нових знань, але де їх знайти? Культура технічної цивілізації ігнорує існування духовної реальності, тому знання ми маємо шукати за її межами.

Наступна складність у розумінні містичного світобачення є у тому, що його неможливо осягнути за допомогою інтелекту. Адже логічне, раціональне мислення є чинником техногенного буття.
Для передачі духовних знань, необхідно спочатку зупинити інтелект людини, потім вказати напрямок пошуку істини.
На цьому принципі побудовані християнські притчі, дзен-буддійські коани.

Містичне світобачення має принципову особливість - воно не може бути доповненням до існуючої матеріалістичної картини світу тому, що основане на іншому сприйнятті,
розумінні та переживанні реальності.

Замість того, щоб наводити інтелектуальні кальки з базових ідей містичного світобачення, запропоную вам спробувати осягнути ці істини безпосередньо.
Поставтеся до цього завдання легко - так, як до гри.

Прочитайте наступні вислови, обдумайте їх, визначте, чи сподобалися вони вам.
Було би цікаво довідатися, як ви зрозуміли ці вислови.

1. Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли — це вже занадто.

2 У літню місячну ніч кумкання жаб пронизує Всесвіт і поєднує усіх в одну велику родину.

3. Прогулюючи до півночі від Червоних вод, Жовтий Предок піднявся на вершину гори, а повертаючи, задивився на південь і втратив свою Чорну Перлину. Він послав Знання відшукати її, але воно не знайшло; послав Того, Хто Бачить Павутину Здалека, і той не знайшов; послав Сперечальника, і той не знайшов; послав Подібного до Небуття, і Подібний до Небуття її відшукав.
— Як дивно, — викликнув Жовтий Предок, — що відшукати її зумів саме Подібний до Небуття !

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

Бесіда 2

Істинним, справжнім центром людини є Серце. У сучасної людини воно нерідко закрите. Чому?

У Серці кожної дитини палає вогник. Цей вогник є відчуттям радості, він наповнює собою руки, ноги, тіло дитини, примушуючи її бігати, стрибати - віддаватися життю та насолоджуватися ним.
Доки вогник Серця є головним у нашому тілі, світ навколо - яскравий та радісний.

Потім ми йдемо у школу, підскакуючи від радості та нетерпіння.
Перше, чого від нас вимагають вчителі - нерухомо сидіти та утримувати руки на парті. Для дитини це важка, неприродна вимога. Щоб її виконати, потрібно контролювати, стримувати вогник радості спочатку в руках, потім у грудях і нарешті, коли нам це вдається, ми
відчуваємо, що руки та Серце нібито захололи та заніміли.
Енергія Серця витісняється з рук, а Серце поступово закривається та заморожується
(щось подібне сталося з хлопчиком Кеєм у казці "Снігова королева").
З цього моменту в нашій голові запалюють новий холодний вогонь інтелектуального мислення (два на два - чотири, і далі по шкільній програмі).
Чим холодніший вогонь у голові, тим більше заморожується Серце дитини.

Тілесно-орієнтована психологія показала, що Серце дорослої людини,
як правило, заблоковане та вкрито панциром.
Ми відчуваємо це, як втрату безпосередньості переживання життя.
 Нам здається, що ми живемо не по-справжньому, а "на чернетку", що ось, нарешті, ми досягнемо чогось такого, чого дійсно бракує для повного щастя, і тільки після того ми почнемо жити повноцінно.
Панцир на Серці позначається на родинних, дружніх, ділових стосунках, як нестача любові, тепла, розуміння, негативно впливає на наше здоров’я, впливає на всі психологічні проблеми. Розглянемо це більш детально. 

В першу чергу панцир на Серці впливає на стосунки батьків і дітей.
Батьки не надають дітям належної тілесної уваги – не обіймають їх. Але, тільки через тілесний контакт можна передати дитині досвід та розуміння емоційної близькості. Діти з таких сімей мають проблеми стосунків з навколишніми. Як сказала одна жінка – моя мама ніколи не обнімала мене, а тепер я не обнімаю свою дитину.

В ділових стосунках панцир на Серці проявляється, як формальність, відстороненість та поверховість у спілкуванні. Він блокує інтуїцію людини, яка стає нездатною відчувати тонкості стосунків та передбачати їх розвиток.

Панцир погіршує емоційний стан та здоров’я людини. Нам всім знайома ситуація, коли образа чи якась неприємність захоплює всі наші думки. Ми переживаємо неприємну ситуацію, знову і знову повертаємося до неї в думках, і вже хотіли би переключитися на щось інше, але відчуття важкості в грудях знову й знову нагадує нам про це.
 
Негативні переживання застрягають у нашому тілі та породжують психосоматичні захворювання саме "завдяки" панцирю.
 
Але найбільше панцир на Серці впливає на наше особисте життя. Людина з панциром, незалежно від своєї зовнішності, завжди менш приваблива для навколишніх. Саме панциром породжені проблеми, пов’язані з пошуком близької людини. Адже наше Серце є центром близькості та кохання.

Але, найголовніше у Серці те, що воно є органом сприйняття та розуміння світу (у християнській традиції саме серце є центром духовної мудрості).
 
Коли розповідаю про відкрите Серце, мене часто запитують - як бути, якщо я відкриюсь, а мені наплюють в душу?
Не варто думати, що відкрите Серце, це така установка - відкриватися людям, довірятися всім підряд і все про себе розказувати. Відкрите Серце - це глибоке бачення та розуміння людей. Воно миттєво показує - чиста чи брудна людина перед нами.
Для того щоб Серце працювало в режимі бачення, необхідно перебувати в стані внутрішньої рівноваги.

Бажаю, Вам відкрити своє Серце,...