Стояла нічка, сиза і похмура,
Літали духи пізньої весни,
Блискучий грім вихоплював
фігуру
Стрункої, кучерявої сосни.
Сміливо вітру піднімались
крила,
Страху маленький ворушився
біс,
А дощ ішов, здається, через
силу,
Напевне, літу клятву вже
приніс.[Приєднана картинка]