Замітки війна в україні

Зеля на 21 лютого 2022 року очима чужими

27.03.22, 22:54
Знання є сила
війна в україні, президент україни, україна

Гуморист, який став президентом, серйозно задурений

КИЇВ, Україна — Неважко здогадатися, чого саме зараз жадає президент України Володимир Зеленський: одного звичайного дня.

Комік, який став президентом, звичайно, ніколи не уявляв, що робота буде настільки напруженою. По-перше, він заплутався в імпічменті Дональда Трампа. Тоді йому довелося боротися з пандемією Covid. А тепер перед ним стоїть перспектива повномасштабного вторгнення Росії.

Росія, звісно, веде війну на сході України з 2014 року. Але зараз загроза повна: біля кордонів України та в сепаратистських регіонах зібралося до 190 тис. російських військ, і вторгнення, що принесе спустошення та катастрофу, може статися будь-який час. Це дуже серйозна ситуація. А пан Зеленський, який більшу частину свого життя виступає в ролі коміка , у нього на голові.

Коли пан Зеленський прийшов до влади в Україні у 2019 році, перетворивши свою телевізійну славу на зіркову політичну кар’єру, ніхто не знав, чого очікувати. Його опоненти казали, що він настільки недосвідчений, що неминуче стане катастрофою . Його прихильники думали, що він відірветься від старих шляхів і покінчить з корупцією. Його найжорсткіші критики стверджували, що пан Зеленський, російськомовний чоловік, народжений на сході України, майже продасть країну Росії. Інші казали, що він маріонетка олігарха .

Проте правда більш прозаїчна. Пана Зеленського, шоумена та виконавця, розкрила реальність. І це виявило, що він жахливо посередній.

Після майже трьох років перебування на посаді стає зрозумілим, у чому проблема: тенденція пана Зеленського ставитися до всього як до шоу. Жести для нього важливіші за наслідки. Стратегічні цілі приносяться в жертву короткостроковим вигодам. Слова, які він використовує, не мають значення, якщо вони розважальні. А коли відгуки погані, він перестає слухати і оточує себе шанувальниками.

Він почав яскраво. На початку свого перебування на посаді пан Зеленський володів більшою владою, ніж будь-хто з його попередників. Його популярність і привабливість проти істеблішменту дали йому парламентську більшість, добірний кабінет і мандат на реформу. Спочатку здавалося, що це працює. Його уряд відкрив ринок сільськогосподарських угідь і розширив цифрові послуги по всій країні. Він розпочав величезну програму будівництва доріг , заявивши, що хоче, щоб його пам’ятали як президента, який нарешті побудував хороші дороги в Україні.

Але успіхи в основному на цьому зупинилися. Інший великий проект пана Зеленського, кампанія, яку він називає «деолігархізацією», яка спрямована на обмеження впливу дуже багатих, виглядає більше як піар-хід, ніж серйозна політика. Незважаючи на його передвиборні обіцянки, прогресу в боротьбі з корупцією не досягнуто. За даними Transparency International, Україна залишається третьою найбільш корумпованою країною в Європі після Росії та Азербайджану. Антикорупційні та правоохоронні органи або гальмують , або керують лояльними , призначеними президентом.

Здається, корупція не дуже хвилює пана Зеленського — принаймні, коли причетні до нього близькі. У березні 2020 року, коли брата його керівника апарату спіймали на тому, що він пропонував державні посади за гроші, пан Зеленський нічого не зробив. Зовсім нещодавно високопоставлений депутат потрапив на камеру , коли він п’яний пропонував хабар поліцейському на місці автомобільної аварії, яку він міг спричинити. Громадськість обурилася, але пан Зеленський пробурмотів несхвальний коментар і пішов далі. Навіть красиві нещодавно побудовані президентські дороги викликають суперечки . Вважається, що процес закупівлі сфальсифікований , а ціни зависокі .

Скандали та толерантність до корупції підірвали популярність пана Зеленського. Шістдесят два відсотки українців не хочуть, щоб він балотувався на вибори, і якби вибори відбулися сьогодні, він набрав би близько 25 відсотків голосів – менше, ніж 30 відсотків, які він легко виграв у першому турі. вибори 2019 року. Він, швидше за все, виграє, але історичні 73 відсотки, які він набрав у другому раунді, нагадують нам далекий спогад.

Не допомагають і напружені стосунки президента з пресою. Колишній актор, який звик до оплесків, пан Зеленський, як відомо, тонкошкірий, коли йдеться про критику та складні запитання. Він помітно роздратований традиційними журналістами: у листопаді цей крихкий підхід призвів до непристойних конфронтацій на прес-конференції.

Не тільки медіа, з якими пану Зеленському важко працювати. Перший рік його керівництва був хаотичним. Його наспіх зібрана команда швидко розпалася , і вчорашні союзники перетворилися на деяких із його найсуворіших критиків. Постійно відбувалися перестановки . Новим міністрам давали дуже мало часу, щоб проявити себе, і їх виганяли, якщо вони цього не робили.

Згодом відтік припинився, але дорогою ціною. Пан Зеленський, вражений наслідками, почав в основному покладатися на лояльних, а не на кваліфікованих. Колишній кінопродюсер і давній друг був призначений головою апарату, приєднавшись до інших друзів і довірених осіб пана Зеленського у володінні величезною владою. Службу безпеки контролює друг дитинства , колишній корпоративний юрист, а партією президента в парламенті керує лояльний колишній ІТ-бізнесмен . Коло навколо президента стало луною.

У процесі пан Зеленський перетворився на версію політика, проти якого він агітував: острівний, замкнутий, оточений чоловіками. За звичайних обставин цього було б досить погано. Але зараз, коли Україні загрожує Росія, це може вплинути на рішення пана Зеленського.

Останніми тижнями це стає дедалі зрозумілішим. Оскільки Захід застосовував мегафонну дипломатію, щоб перешкодити вторгненню, пан Зеленський намагався применшити загрозу . Але це зрозуміле намагання спроектувати спокійні та стійкі невпевнені ринки було підірвано його ефектним стилем.

У січні, наприклад, у неголосному зверненні пан Зеленський фактично висміяв українців за їхню схильність до паніки та висміяв можливе вторгнення. Вже наступного дня він заявив, що Росія може вторгнутися до Харкова , другого за величиною міста України. Замість того, щоб втішитися, країна була розгублена. Не дивно, що 53 відсотки українців вважають, що пан Зеленський не зможе захистити країну, якщо буде вторгнення.

Проте поведінка пана Зеленського, дивна аж до безладної, приховує істину: у нього немає хороших варіантів. З одного боку, будь-які поступки Росії, зокрема щодо конфлікту на сході України, ймовірно, виведуть сотні тисяч людей на вулиці, погрожуючи йому долею Віктора Януковича , президента, поваленого революцією в 2014 році. З іншого боку, рух проти Росії ризикує дати Кремлю привід для смертельної вторгнення.

Шоу, звісно, має тривати. Криза триває. Але виступ президента — напружений, незграбний, часто недоречний — навряд чи допомагає.

https://www.nytimes.com/2022/02/21/opinion/ukraine-russia-zelensky-putin.html?action=click&module=RelatedLinks&pgtype=Article