Їхав п`яний у трамваї в місяці іюні.
На голові кепка драна, а на ногах чуні.
Це в народі популярні валянки-панчохи:
Трохи вати, трохи клоччя та резини трохи.
Тихесенько, любесенько сидів біля входу,
Любувався на природу і ясну погоду.
А тут раптом до вагону увійшла дівичка
У колготочках прозорих, в білих рукавичках.
Покрутилась, повертілась і спинилась рядом,
Повернувшись до п`янички, вибачайте, задом.
Той, зворушений красою, з нервами не зладив
І дівичку нижче спинки лагідно погладив,
А вона як шарарахне кулаком п`яничку
Та з огидою як кине в вікно рукавичку! -
Дорогої рукавички не пошкодувала,
Бо до пики доторкнулась і брудною стала.
То й нехай...І він для неї кару приготує
І себе перед народом реабілітує.
Як дівичка готувалась вийти до зупинки,
Він штовхнув її ногою трохи нижче спинки.
З неприхованим презирством
Глянув на красуню, зняв з ноги і в теж віконце
Зафурделив чуню.
І по-панськи, по-дворянськи обтрусив долоні:
Шо воно, мовляв, за стерво лазить у вагоні?
Чуні панові не шкода, Погуляє босим,
Зате честь свою відстояв,
Не остався з носом...
П.П. Глазовий
Всіх вітаю з Днем сміху!