Вчора несподівано дізнався, що вже розпочався музичний фестиваль «Atlas Weekend». Я то думав, що він стартує 4 липня, а виявилось, що перший, безкоштовний, день не враховується. Тож, поки ще був час (концерти розпочинались ввечері) запропонував подружці з'їздити на фестиваль. А перед цим полазити по новій заброшці, поки туди можна залізти.
Але вийшло все не так.

Оскільки на концерт дозволено користуватись лише смртфонами і фотоапаратами-"мильницями", то гарний фотік не взяв з собою. А дарма: знав би, що до концерту не доїдемо — взяв би нормальну техніку. В результаті частина фоток на смарку. Ну, будемо задовольнятись, чим є.

Отже, полізли в першу заброшку.
Надпис просто милує. Ну звичайно, не будемо грюкати дверима. Нащо ж себе виказувати?


[ Ще фотки... ]

Найепічніший недобуд столиці — льодовий стадіон — обгородили новим парканом і навезли кранів. Так що тепер його можна викреслювати. Звичайно, з практичної точки зору, від того, чи той абандон простоював, чи його почали розбирати, мені ні холодно, ні спекотно — все одно я б туди не пробрався. Але все одно неприємна звістка. Так би була гвіпотетична ймовірність відвідати. А на будмайданчик напевно не пустять.

До речі, про заброшки. Шось знайомі сталкери "залягли на дно". Мабуть гроші заробляють. І як назло, нові знайомі не знаходяться. А ну і похрін! Теж знайду справи поважливіше.

Здається, в житті розпочався черговий етап. Додалося скептицизму. Думаю, на це вплинуло 35 річчя і знищення віри в інтернет і віртуальний світ. Хоча по дрібницям теж назбиралися зміни.

— Втратив віру в інтернет. Та й віртуальний світ почав набридати. Тому все більше життя залишається поза інтернетом.
Раніше вважав, що електронний світ живучіший, ніж реальний.

— Перестав малювати. Художник з мене і раніше був не ахті. Але час від часу брав ручку і малював. Тепер же просто ніколи і фантазії нема.

— Закинув розгадування сканвордів/кейвордів. Це давня звичка. Мабуть, з 2013го, коли пошкодив коліно і відлежувався вдома.

— Набридла оточююча обстановка: Київ, своє місто. Здається і домашня обстановка приїлася.

Можливо, це просто така реакція на події, що відбулися в житті і насправді я той самий, що був до березня 2018го?  Коли змінюються звички і світогляд — то це напевно і є новий життєвий етап.

Хоча ніщо не забороняє повернутися до попередніх вподобань і світогляду. Треба все ж шукати оптимізм.

Комп наче працює, як і раніше. Хоча вчора чогось не працював пошук у провіднику.  Хоча у неділю все працювало.
Антивіруси і антивірусні сканери нічого підозрілого не знайшли. Веб-файли більше не створювались. Все на місці. Комп підгальмовує, як і раніше.

Натрапив на інформацію, що Вінду оновили 30 березня. Так що все співпадає.
Але треба ХР зносити і ставити більш сучасну ОС. На всякий випадок.
А краще новий комп з новою ОС.

Щастить на робочі Дні народження. Думав: ну субота. Буде вихідний. Так перенесли робочий день на суботу.
І було б півбіди працювати у свій День народження. Так ще ж треба накрити "поляну". Таксі. Клумаки. А як назад везти?

І в єдиний вихідний на тижні хочеться кудись дременути прогулятись. Не знаю, як це витримаю. Але вдома вже з батьками пересварився.

Помітив цікаве явище: іноді сайти самі скидають пароль. Вчора не міг залогінитись на одному блог-сайті. В поясненнях вказано, що це може бути через браузер. Але слабо віриться. Як це може бути, щоб пароль не підходив? І до чого тут браузер, якщо не встановоював запам'ятовування?! Мабуть таки сайт таким чином нагадує, що треба змінити пароль.
Причому з тим сайтом таке відбувається не вперше.

Цікавить думка когось, хто розбирається в компах і інтернеті.

Скільки часу користуєтесь смартфоном без підзарядки? Мені на кнопковій Нокії вдавалося триматися 7 днів без підзарядки. А в цьому році поставив рекорд на своїй Люмії — спочатку 5 днів 23 години. А тепер — 6 днів і 6 годин. Іноді буває, особливо якщо користуватись інтернетом, заряду вистачає лише на день-півтори.

Подумав, що треба хоча б якийсь звіт зробити. Хоча до цього вагався: підійде, чи фігня. Просто неоднозначна тема. Ні те, ні се. Однак таки вирішив дофоткати місцину з однієї прогулянки. А заодно просунутись далі — розвідати околиці мікрорайону Сільгосптехнікум.

На околиці дикі чигирі! І багнюка!


На карті помітив будівлю, схожу на закинуту. Тож треба було перевірити.
Тим паче, інших вилазок поки нема.
[ Далі — ще цікавіше... ]