Я дякую Тобі за скарб

Любові й ласки пізнання щоденне

Для тебе я не просто "раб"

Дитя єдине і смиренне.

Ти завжди будеш при мені

У день в думках моїх витаєш.

Вночі приходиш в мої сни,

Під ранок з них крадьком тікаєш.

Коли ти поруч у очах

Свободи підняті вітрила.

Душі політ неначе птах

Рве до небес могучі крила.

Якщо зникаєш-лише сум

До мене потайком приходить

І присмерковий холод дум

До небосхилу сонце клонить.

Ти наче янгол серед хмар

Ніжніший аромат весною,

Ти наймиліший із примар...

Спасибі за політ з тобою!

За те, що дав пізнати рай

Серед людей, у днях буденних

Й намалював устами край  

край кольорів й вітрів південних.

Тобі я вдячна і за те

Що ти зробив мене такою.

І дав пізнати саме те,

Що люди звуть душі красою...

 

Скло проколов промінчик сонця, 

День літній зазирає у віконце -

Солодкий, золотавий і духмяний,

Терпкий, суничний, сонячний , рум'яний!

           Вирує дивне, неповторне літо!..

          ....................................................

          Не мовиш "так", не кажеш "ні" мені ти...

 

 

наповнена тобою
як листок раннім світлом
у соняшний весняний день
з думками про тебе
вітаю сонце
прощаюсь із місяцем
і не можу спізнати
розкриваю дні і ночі
мов книгу
яку треба прочитати
і все це

                                           у пошуках твого світу                                            

(чи він існує ?)

дивлюсь у себе й бачу
твоє лице
хоч знаю — цей образ
то дійсно не ти

це — міраж

бо якщо я відерце наповнене водою

чи поселиться у ньому місяць

чи тільки відбиватиме свою подобу
у плесі води ?

 СЛУХАЙ  І  ПОЧУЄШ




про мою любов до тебе
говорить кожний листок
кожна стеблина
кожний камінь
якщо ти
зневірений
думаєш
що моє обличчя —
мовчазний місяць
слухай і почуєш
на грані сну
прийду до тебе
я — вістка
моє ім’я любов
мій дім є всюди

Перетворюсь
на хмару сиву,
Увись злечу,
підіймусь вгору,
РозчУхраю
тифозну гриву -
І дощ  створю
із клаптів грому.
Поллюсь -
солОдко чи солОно -
За комір
цівкою весняно,
Заполоню тебе
полоном -
Всерадісний
і всекоханий!
І дощ, мов згусток
полинОвий,
Ударить в груди -
там, де серце,
Згадаєш ти,
як світанково
Хотів до хмари
зір простерти...
Набудусь вдосталь
я грозою,
Запам'ятаюсь
крапель градом...
І поміж мною
і тобою
Надією весняно
впаду.

Tu w starych domach 

Cio*gle jeszcze marzno* serca  Choc* powiedzial ktos  Ze dobry nastal czas  Kazdy z daleka  woli mijac takie miejsca  Lecz tu  zyje ktos z nas  I czeka  Wcioz czeka na swoj czas  Czas wysniony  w kolorowych snach 

Schowany w sercu zal 

( Goran .Bregovicz )

Знову дощ...
Знову - зболені схлипи
Крапель з даху
І крапель з очей.
І такий задощілий
Цьогорічний цей липень,
І з небес - що не день -
Знову смуток тече.
Крапотить безнастанно
Він по серцю чиємусь,
Умиває обличчя,
І вуста, і думки...
І роз'ятрює рани -
Так підступно й нечемно,
І сплітає у цівку
Дощовиту роки...
Смуток - геть!
Дощ - на радість, напевно...
Він омиє знічев'я
Душу й серце чиєсь.
Так дощить недаремно -
Й по самотнім деревам,
І по пам'яті крапле,
Й хтось у зливі - воскрес...

 

Коханий спить щасливим сном…

Співають зорі за вікном,

Мрійливо грають цвіркуни,

По всій землі чаклують сни …

В садку геть сонний вітер впав,

Струмок шепоче поміж трав,

Безжурним сном коханий спить…

…………………………………………

Життя - Кохання – Вічність – Мить….

16.07.2009

Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

P.S.Прошу вибачити за  те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.