хочу сюди!
 

Ирина

35 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «весна»

Весенние ассоциации…

Вы послушайте, как за окном

 заиграла весенняя  флейта

 Пригласите меня, вечерком

Объясню вам учение Фрейда


Опьянённый цветущей Весной,

стану рьян я и чуть авантюрен

Я так чудно скрещу вас с собой

 Позавидует даже - Мичурин!


Положив ваше тело в постель,

я творить буду, сладко лаская

 Я Весною - Творец! - Рафаэль!

Я, ТАКОЕ, порой, ВЫТВОРЯЮ!


Вас купать буду в ласке; в ответ -

ваше тело выталкивать радость

 Я ж, в купание ТЕЛ - Архимед!

Так купаю, что и не мечталось!


В вашем сердце, услышав порыв,

 чудных ног, пируэтом объятый

 Я устрою в вас Ядерный Взрыв!

Ведь в душе я - безумец Курчатов!


А, с рассветом омлет голышом,

приготовить вы мне устремитесь

Вам со мной будет так хорошо,

 что вы сами ТОМУ удивитесь!


Я б вас страстно ласкал и ласкал,

что ВОСТОРГ разлетался б на мили

  ...Я ещё бы НИ ТО вам сказал!

Если б дверь предо мной не закрыли

 

 

Ириски

Iris pumila...Самый раннецветущий ирис. необыкновенно очаровательный малыш с чудесным ароматом.


Одежда важна..?

Весна ....самое время менять одежду.Сегодня задумалась, как должен быть одет парень,и поймала себя на мысли, лишь бы не в узких штанах(конечно  троллить будут модники)я и объяснить не могу по чему.. ну это отдельная тема.
      Больше интересно, как должна выглядеть девушка,чтобы это выглядело и сексуально и прилично.Интересен женский взгляд и мужской. В общении с супружеской парой,в поезде,поняла,что мужской и женский взгляд очень разнятся.
     Сколько раз я видела что с моей точки зрения безвкусно одетая девушка мужское внимание собирает табуном,а очень стильная и сексуально одетая девушка с моей точки зрения)))меньше..хотя на количество ухажеров, это не влияет никак.
    И отдельная тема женщины возрасте...... Мне кажется, большинство женщин с возрастом, напротив, чрезмерно теряют связь с телом и отключают имидж (во всяком случае, по части внешности) вообще за ненадобностью ((( Носят что попало, вот в самом деле - ощущение "что нашла - в том пошла", шапку дочь отдала, сумке уже десять лет - ну и что, зато целая, ботинки удобные, и все это перемешано в дикий винегрет - полуспортивный верх, черные брюки со стрелками, ботинки на толстой подошве и авоська (у меня вкуса особо нет, но это даже мне очевидно...) Вот чисто "абы не голая". Одетую не по возрасту и слишком сексуально женщину в возрасте уже тысячу лет не видела, хотя нет бывает редко.... спереди пенсионерка, сзади пионерка))))))
Неужели это означает, что не только других ресурсов не развили (или развили, но недостаточно... хотя мое лично (!) ощущение, что и работа, и семья из таких женщин просто тянут остатки сил, а дают намного, намного меньше), но и имидж с возрастом отвалился. И так много этих Бедных Кляч и Баб со скалками по улицам ходит. 
(извините за сумбур).....
А может одежда, вообще не так важно?

Дачные заметки удачной собаки 2.

Кто не в курсе почему пишет собака http://blog.i.ua/user/6314888/1658885/

Вот скажите мне, люди, для чего вы покупаете дачу? Мои хозяева купили дом для того, чтоб возить туда разные ненужные вещи (по моему твёрдому убеждению)  ... Мы снова собираемся в село. Хозяева носят в машину разную всячину с очень важным видомblind  и боятся что-то забыть, а перед этим ещё составляют список для того, чтоб не забыть ничего из ненужных вещей, а потом (по приезду) долго обсуждают, кто виноват и кто именно забыл какую-то очень важную (ненужную дома и просто необходимую в селе) мелочьwakeup . Дорога к свободе проходит как-то незаметно, мой собачий организм научился в автомобиле моментально сворачиваться клубком и отключаться до самого приезда. Что уже приехали?!

А-а-а кот, ты куда? Я опять вынужден бегать по всему огороду, чтоб сказать тебе: "Привет, наглая морда!!!" cat Этот глупый котяра возомнил себя птицей, иначе чего он постоянно сидит на дереве?

На даче самое главное - это одых!!! Так сказал хозяйкин кобель (муж) и начал заливать фундамент под сарай. Сам не спит и мне даёт... Как можно расслабиться, если кто-то постоянно шастает мимо тебя с вёдрами. К концу дня я так устал, что мне просто необходим был массаж.

На следующий день этот строитель зданий и сооружений просто вынуджен был делать выходной - нарисовался праздник. Решено было коптить рыбу! Лучше бы они коптили мясо... речную рыбу мне не дают... 

Если бы вы только могли себе представить запах!....По довольным мордам хозяев было понятно, что рыбка получилась очень вкусная. Понюхав рыбы и поев каши с куриными головами, я с превеликим наслаждением покувыркался в траве...ну и заодно погонял блох. Насекомых у меня никто не находил, но судя по тому что меня иногда называют блохастой мордой, они у меня возможно есть. 


Хозяйкин щенок целый день пытался научить бабочку летать, мальчику только под вечер сказали, что бабочка ещё спит.... Но этот неугомонный ребёнок ещё долго ждал пока она проснётся.... пока его самого не сморил сон. Я благодарил собачьего бога, что мальчик не стал учить летать меня. Поверьте, хозяйкин щенок умеет добиваться своего! 

Пробыв в селе три дня, мы приехали в город. На этот раз обошлось без клещей....

Моя собачья жизнь по-моему удалась. Чтоб жить "в шоколаде" нужно соблюдать пять простых правил: 

1. Не грызть обувь больше 38 размера (до 38 прощается, а начиная с 41 можно получить мухобойкой по морде).

2. Не залазить при хозяевах на диван.

3. Научиться терпеть до утра.

4. На прогулке не валяться в говне. 

5. Научиться давать лапу и жалобно смотреть в глаза.

Но если ты хорошо усвоил правило № 5, то правило № 4 иногда можно нарушать.

Люди, я желаю вам не собачиться с соседями, не лаять друг на друга, не вымазываться в дерьме и не лизать зады сукам.... всё это наше и нечего свою человеческую жизнь превращать в собачью. 

Дніпро Моунтейнс ) и сон-трава для флешмоба ))

Так, так, саме таку назву ми знайшли на мапі Дніпропетровська (Дніпровські гори). 
Кожного року на весні ми ходили в гори у Крим, звичайно це було не в березні-квітні, а у травні, але ж організм звик до гір і з цим щось треба робити ))) Ми вирішили подивитись що ж за гори можуть бути серед лісо-степу lol  Тим більше, знову ж, це перекликається з хоббі, бо цеглу і черепицю робили з глини. А де її добували? Звичайно в балках. 
Був такий виробник черепиці Сємєргєєв, а на карті є Балка Семергейка. Можливо там і був черепичний заводик? Ну у нас як завжди, перший похід без карти ))) Забрели не в ту сторону, а так як вже були значно стомлені і зголодніли, почемчикували додому. Зате ж є нові плани на подальші вихідні bravo 

05.04.2015

Як тільки ми покинули жилі вулиці і зійшли з гірки, обернувшись побачили Українські Мачу Пікчу umnik  lol  І це Вам не хухри мухри, а роками передавалось з покоління в покоління любов до рідної Землі  prey





Йдемо далі і зустрічаємо весняні першоцвіти







Вперше в житті побачила Сон-траву живою і в природі. Знаючи, що вона занесена в Червону книгу, ми ніжно зробили фотосесію і пішли далі.



А ось дерево, таке дивне явище: воно зламане, зігнуте зовсім, але воно живе, на його молодих гілочках набухлі бруньки. 



Далі зустріли дерево, схоже, що в нього вдарила блискавка. Бо вигоріло воно знизу і навколо нічого окрім нього не згоріле.



Ми йшли, і на всьому шляху на пагорбах виглядала глина. Вона була різного кольору. Так як і черепиця бувая червонішою, буває більш жовта. 

Червона глина - ми поліпили її, вона масна і дуже липка. Одразу зліпилась і зовсім не розпалась.





А поряд була біла глина. Вона ще липучіша ніж червона.



Коли ми пройшли трохи далі, то знайшли пісок hypnosis Що нас дуже здивувало. Як може пісок знаходитись окремо від води? Можливо ми помиляємось, але все ж таки це дивина. Він чистий, чистий, білесенький і цукристий. Я пам"ятаю такий пісок бачила лише в дитинстві.



А цю глину ми побачили пізніше, але вона взагалі не ліпиться, одразу ж розсипається.



Так ми обійшли одну балку по горбах, потім в розщелині і стали доходити до її закінчення. Тут нас зустріли природні ворота. Як наче перехід з одного рівня на інший )))



Ми пішли по стежці, звернули і тут відкрилась цікава картинка - Поклади граніту )))





Подякувавши цій Балці, ми пішли далі. І тут диво. Ну здавалось би дві балки, які знаходяться поряд, але вони різні. В одній балці більш сиро і трава стара, нової майже немає, лише на пагорбах. А інша балка вже зелена, сухенька і така привітна. От в цій балці ми і побачили Дніпро Моунтейнс lol  Звичайно це не Роман Кош, не Ай-Петрі, не Мангуп, але все одно це наша природа, наша рідна Земля.









А чим це не Мармурова гора? Ну подумаеш, трошки з глинки, але ж як кльово виглядає uhmylka




До речі вона дуже тверда, майже як кам"яна. Колупали її, але вона не сипеться, а лише відбиваються великі кам"яні брилики, які теж дуже тверді.



А ця гора bravo ну чим не Ай-Петрі? ))))





Балку завершили такі цікаві Хоббітські ворота, вийшовши в які, ми піднялись на верх і на останок оглянувши пагорби пішли додому.
 





Видение ( Мираж не по погоде)


Твой силуэт очерчен Солнца светом

И я , прищурившись ,схожу с ума -

Красивая,открытая шагаешь смело

Как – будто ты - сама Весна!

 

И тёплый ветер лёгким дуновением,

Лаская кожу, прячась в волосах,

Волною падает к твоим коленям,

Вздымая платье,словно крылья птах!

 

Струится ткань с груди, по талии, к бедру

И замерло моё дыхание…

И Морзе каблучков в моём мозгу

Влечёт к тебе моё сознание…

 

Очнулся я – другая впереди идёт!

Ей Солнце светит, с ней играет ветер…

С печалью и надеждой посмотрю ей в след :

Возможно и с тобой играет ветер где-то!...

09.04.15

Летять роки немов сніги...



Зима відкрилася мені

Мов одкровенням дорогим:

Як ті сніги, спливають дні,

І тануть дні, як ті сніги.

 

Блискучі, білі – як життя.

А чорні – схожі на біду:

Без вороття, без вороття

Вони, підталі, в землю йдуть.

 

І я піду, як ті сніги…

Мені відкрилася зима,

Як втратив друзів дорогих:

Не повернуть – кого нема.

 

І той пішов, і та, і ті…

Як ці сніги. Хоч клич, хоч ні.

Мої ясні ви, золоті,

Мого життя щасливі дні!

 

Хоч слово ще, хоч пів – мені.

Весна ж,  погляньте навкруги!

Як ті сніги, спливають дні,

І тануть дні, як ті сніги.

 

Чорніє зорана рілля.

Усівся промінь на щоці.

Спиває спрагло сніг земля,

Щоб уродили пшениці.

 

Життя! О, земле дорога,

Даєш надію ти мені:

Не час мені! – кажу снігам.

А час життю. І час – весні.

 

І хай слабка утіха та.

І біль, як був, не дівсь ніде,

Радію я, що сніг розтав,

А день і цей – і цей – мій день.

 

Дай, Боже, буде і новий.

А вже як ні, тоді вже ні.

Тоді повірите і ви,

Що, як сніги, спливають дні.

 

Без вороття. Без вороття.

Я тільки зараз це збагнув,

Тому й ціную так життя,

Бо інше втратило ціну....

Ну, зачем заводить тебе кошку?

Не спеши же, подумай немножко

Шерсть повсюду, покоя ни дня

Ну, зачем заводить тебе кошку?

   Заведи-ка ты лучше меня! 


Я не буду "ходить" тебе в тапки,

(видел, ждёт что за ТО впереди)

А, мурлыкать ночами в кроватке

буду нежно, прижавшись к груди


Вот увидишь, мяукать не хуже!

 Я смогу на кровати весь день

И на коврик не сделаю  "лужи"…

… А, как ЧУДНО лечу я мигрень!


 Буду ласков, игрив я и ловок

не достану ни в жизнь коготков!

И два острых десятка "иголок"

не вонжу в ажур новых чулков!


И в еде будешь ты не в накладе

Ни мышей мне не надо, ни птах

А, захочешь за ласку погладить,

подскажу в каких лучше местах


Загибать не останется пальцев,

 чтобы качеств моих перечесть

Не смогу я — вылизывать "яйца"

и в обувку — не сделаю "месть"!


А, Весною...влюблённою парой

мы гуляли б по крышам вдвоём

Вдруг, один уйду...к ветеринару

Обещай!...Никогда не пойдём!!!


Та невже ти почула? Дай, Боже!



Заклинателі змій і вогню,

Я, на жаль, так, як ви, не умію:

Укотре закликаю весну,

Та подібна вогненному змію,

 

Норовлива така ж і палка,

Не дається! Мо став я нездатним,

Бо давненько вже не в юнаках:

А то був би ще той заклинатель!..

 

А весна  –  у віночку дівча.

Де ж мені до дівчати – їй-богу!

Вже й піснями її зустрічав,

І освідчився в щирій любові...

 

Посміхнеться з-за хмарки мені,

Кокетуха: "Ой, діду, не треба!"

…Повернути б ті – юності дні –

Розігнав би і хмари на небі.

 

Підхопив би на руки її

Та ще й міх зі скарбами й полинув

Раннім ранком у рідні краї,

У ласкаву мою Україну.

 

І сказав би: о, весно ясна,

Обнови рідний край, як ти вмієш.

І засяяла б сонцем вона,

Що подібна вогненному змію:

 

Де й поділись би сніг, холоди!

Всяк би вийшов весну зустрічати.

О, прекрасна, о, мила, прийди!

Кличу й кличу – ще той заклинатель!

 

Та почуй же веснянку мою:

Я без тебе  і миті не можу.

Ранок. Сонце – у ріднім краю!

Та невже ти почула? Дай, Боже!