Роль розвідувальної аналітики в діяльності правоохоронних органів складно переоцінити – попит на такі послуги повсякчас зростає, особливо після 11 вересня 2001 року. Ефективність використання результатів розвідувальної аналітики може стати саме тим компонентом, який визначить успішність чи провал операції. Підрозділи розвідувальної аналітики забезпечують відповідну підтримку в процесі виконання державними інституціями широкого спектру визначених завдань на всіх рівнях від муніципального до загальнодержавного та міжнародного. Особливо сьогодні, коли обсяг інформації є досить значним (дехто навіть вважає його надмірним), але при цьому вона може бути незрозумілою або суперечливою, розвідувальна аналітика здатна забезпечити результативну правоохоронну діяльність.

Відкриваючи друге десятиріччя тієї епохи, яку раніше було прийнято називати «новим тисячоліттям», правоохоронна спільнота отримала нову можливість змінити свій підхід і розуміння специфіки розвідувальної аналітики. Праці провідних іноземних фахівців, офіцерів кримінальної розвідки та аналітиків з трьох континентів: «Базові принципи розвідувальної роботи» (1971, 1976 рр.) (Е. Дрекселя Годфрі та Д. Р. Харріса, «Розвідка-2000: перегляд основних принципів», (2000 р.), «Кримінальна розвідка у ХХІ сторіччі» (2011, 2017 рр.) (Міжнародна асоціація аналітиків правоохоронних структур (IALEIA) та Асоціація розвідувальних відділів правоохоронних структур (LEIU) сформували новий підхід до осмислення концепцій, представлених у «Базових принципах розвідувальної роботи». Він містить огляд історичного розвитку служб кримінальної розвідки та їх поступової інкорпорації в правоохоронні структури, авторську позицію щодо значення кримінальної розвідки, необхідності формулювання місії тактичної та стратегічної розвідки, а також опис розвідувального процесу.

Ефективне залучення підрозділу розвідувальної аналітики є надзвичайно важливим для діяльності правоохоронних органів у контексті забезпечення більш глибокого розуміння кримінального середовища та визначення методів протидії злочинним угрупованням. Зазначений підрозділ надає державним інституціям відповідні знання та рекомендації, що зумовлює ефективне застосування їхніх ресурсів. Завдяки правильному визначенню завдань підрозділ розвідувальної аналітики може бути неоціненно корисним під час розроблення стратегічних планів для підготовки до потенційних викликів.

Розвідувальна аналітика це процес, що передбачає планування та спрямування, збір, оцінку, зіставлення, аналіз, розповсюдження та повторне оцінювання інформації про підозрюваних, злочинців та/або організації. Розвідувальна аналітика надає знання, які створюють можливість обрання правоохоронними органами проактивного підходу до реагування на дії правопорушників, тобто спроможність виявляти й розуміти наміри злочинних груп, які діють у межах їхньої юрисдикції. Після виявлення злочинних груп та ознайомлення з відповідними алгоритмами й принципами їхньої діяльності правоохоронні органи можуть розпочинати оцінювання поточних тенденцій у злочинному середовищі, прогнозувати їх розвиток і за певних умов запобігати майбутнім злочинам. Розвідувальна аналітика також надає знання, на яких базуються прийняті рішення й обираються відповідні цілі (суб’єкти, злочинні групи або підприємства) для ініціації розслідувань. Незважаючи на те, що розвідувальна аналітика може бути використана для забезпечення відповідної підтримки процесу розслідування, операцій зі здійснення нагляду та судового розгляду кримінальних проваджень, її цінність полягає також у забезпеченні раціонального управління та розподілу ресурсів правоохоронних структур, наповнення бюджету й виконання ними своїх обов’язків щодо прогнозування загроз для суспільства з метою запобігання злочинним проявам.

У перші десятиліття минулого сторіччя «організована злочинність» була синонімом La Cosa Nostra (LCN) або мафії. Сучасна структура організованої злочинності є більш ускладненою, оскільки фактично становить мережу із безліччю нових злочинних груп, багато з яких є добре організованими утвореннями як і LCN, метою яких є прибуток і влада. Ці злочинні групи вміщують у себе ОЗГ, що торгують кримінальними бізнес-моделями; кримінальні організації, що формуються на основі національної чи етнічної приналежності; наркоугруповання і безліч злочинних груп загальнокримінальної спрямованості. Існують також різні злочинні екстремістські групи й неформальні збройні угруповання, які демонструють антиурядові настрої.

Всі злочинні групи так чи інакше пов’язані з однією чи декількома кримінальними схемами (азартні ігри, проституція, крадіжки, торгівля наркотиками, ухилення від сплати податків, розкрадання бюджетних коштів, здирство, рейдерство, контрабанда, фінансове шахрайство та вбивства). Деякі з них застосовують складні технології для підтримання своєї злочинної діяльності – поява численних Інтернет ресурсів буквально за останні кілька років відкрила нові можливості для отримання фінансової вигоди злочинцями. Активізація ж «високотехнологічної» злочинності залишається одним із найскладніших викликів для правоохоронних органів.

Розвідувальна аналітика відіграє важливу роль у правоохоронній діяльності, оскільки вона є надійним інструментом виявлення незаконної діяльності в межах громади і дає можливість висунути обґрунтовані гіпотези в процесі прогнозування потенційних злочинних проявів. Повсякчас відбувається ускладнення структури злочинних організацій та ОЗГ. Завдання правоохоронних органів полягає в тому, щоб бути готовими до такої «еволюції» та мінімізувати вплив злочинної діяльності на громаду або (як більш глобальна мета) запобігти вчиненню подальших злочинів.

У досягненні зазначеного правоохоронні органи потребуватимуть досить жорстких і комплексних стратегій для протидії загрозам з боку організованих злочинних груп. Своєю чергою, розвідувальна аналітика, за умови отримання правильних завдань та ефективного використання її потенціалу, є головною зброєю в арсеналі правоохоронних органів. Збір, аналіз та розповсюдження оперативних даних забезпечують набуття правоохоронними органами знань, необхідних для нейтралізації або запобігання злочинності.