хочу сюди!
 

Анастасія

39 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 20-50 років

Замітки з міткою «мої думки»

сьогодні Свято Яр-Даны

Сьогодні за календарем наших предків відзначається Свято Яр Дани або ВодоСвяття. Дана - Богиня і Повелителька Земної Води. Яра - Свята. [Приєднана картинка] Цього року свято припало на 6 січня. А взагалі воно рухливе і розраховується від Різдва Коляди Божича - на 12-й день. Ця Містерія має величезне космічне значення для нашої планети, тому що має астрономічне і астрологічне обгрунтування. Чому Вода на Землі стає Святою? Тому що саме в цей час, в ці дні, ми знаходимося...

Читати далі...

Пригадала свій перший віршик.. Байдужим лишитися важко)))))))

[Приєднана картинка]Блошки Баксю загризають,Бідний Бакся ледь терпить.Тільки й знають що кусають,Треба їх трішки провчить!Будуть тоді блошки знати,Як Баксюню ображати!

Не прислухайся до холодних нот

Не прислухайся до холодних нот. Вони німі. Вони жорстокі й грізні І не тому, що це грудневий лот Зимового аукціону пісні. По струнах їхніх кров розлук тече, Терзає болем й так самотню душу. Не слухай їх. Хай снігом на плече Вони летять, а ти їх струшуй, струшуй… Візьми струну із переливів дум, Що я плела мереживом барвистим. У них життя із веселкових струн Нанизаних на сонячне намисто Відчуй мелодію сріблястих снів, Дзеркально чисті подихи надії Й мою любов, що не така як...

Читати далі...

Тобі

Живу я в полоні надії,Її відпускати не смію,Що прийде нарешті розрадаІ ми будем завжди разом. Розвіються біль та тривоги,Розтануть сніги-оманиІ тихе, безцінне щастяДушею нашою стане. У щасті, у смутку, в турботах.. Із посмішками і сльозами.. Життя це пройдемо разом У вірі, надії, коханні.

«Ти моє щастя»

Твої запорошені вії і ледве усміхнені губи без жодного зілля уміють мене приворожувать згубно. Торкнуться зірниці волосся, сковзне по обличчі долоня, – і все попливло, понеслося мов дика шалена погоня. Твої ледь примружені очі і трішки замріяний погляд запалюють зорі щоночі із кожною мрією поряд. Притихне задумано вітер, задивиться нічка зірчаста як я із сніжиночок-літер складатиму «Ти моє щастя»…

Дарма, що дощ

Дарма, що дощ свої ремарки пише серед зими зіпсованих картин, ти зупинись, послухай просто тишу і наклади на смуток карантин. Поглянь у вись – там серце долі б’ється, відчуй його, як відчуваєш біль, а дощ нехай все ллється, ллється, ллється… Це краще, ніж на серці заметіль. Лови губами кожен подих неба, тримай очима мить і цілий світ, щоб він крутився лиш навколо тебе, летіти щоб не в прірву, а в політ. Дарма, що дощ! Його плачі безсилі, коли душа летить в щасливу вись, як...

Читати далі...

Похмурий день. І річ не у погоді

Похмурий день. Ні проблиску надії, холодний щем і спалені мости… Екрани снів від пустоти німіють, з байдужих фраз чекання не сплести… Жалючий крик пронизливих мелодій, що вже давно став тінню почуттів, проплаче знов: «та ж вистачить пародій на сни, а на кохання поготів!..» Поглине сум думок нестримну зграю, до всіх бажань загублені ключі, забутий шлях до вкраденого раю, в театрі мрій – ми тільки глядачі… Емоцій вир калюжею назветься,– нема стремлінь, ні прагнень терезів...

Читати далі...

Спогади…

І знов зима… Їй завжди до снаги Плести вуаль з сніжиночок тремтливих… І знов зима. Навкруг сніги… сніги… Мов біле полотно без плям фальшивих Невпевнено по ньому проведу Із спогадів несмілі візерунки. Вітри сліди вже вкотре заметуть, Лишивши, як тоді, – лиш поцілунки… Я з кожним переливчастим штрихом Все впевненіше буду малювати Прекрасну казку, що, нехай давно, Та так натхненно вчились ми складати. Вдихнуть на повні груди знов вітри Й полине казка птахом перелітним… Зима…...

Читати далі...

Мандри

[Приєднана картинка] Під рудим покривалом осені Засинають думки і мрії. Вони в сон кольоровий запрошені, Де печаль їхню вітер розвіє. Там знайдУть вони спокій і затишок. Зорі їм колискові співатимуть. Назбирають букетик пОсмішок І віночки любові сплітатимуть. Побувають в країні Ангелів, Вмиють душу небесними росами. Полетять над світами незнаними Серця піснею стоголосою. Почуття переможуть емоції, Перед Мудрістю Розум вклОниться. На останній сходинці осені ...

Читати далі...