
Мета - об'єднувати українців і створювати дієву команду патріотів. Акція без строку давності.
Сторінка на Facebook: http://www.facebook.com/UkraineUA

Після тривалого і конструктивного обговорення Рада Старійшин ухвалила рішення вцілому схвалити діяльність Організації “Патріот України”.Текст рішення подається нижче без змін у відповідності із оригіналом:
Рішення Ради Старійшин стосовно діяльності ВГО «Патріот України»
Останнім часом у Васильківських засобах масової інформації з’явилася серія статей, переважно критичного характеру, стосовно діяльності від недавнього на території м. Василькова та Васильківського району Всеукраїнської громадської організації «Патріот України». Нестандартність мислення та дій молодих юнаків, які протягом короткого часу зуміли проявити себе рядом дієвих акцій в м. Василькові та районі по наведенні елементарного порядку, породили в одних страх та намагання перешкодити їхній діяльності, оскільки в ідеї соціал-націоналізму, яку сповідують ці молоді люди та монографічному символі організації Ідея Nації, вони насамперед побачили ознаки відродження фашизму. В інших їхня діяльність викликала настороженість. Але в більшості тих, хто з ними спілкувався, а це переважно прості мешканці м. Василькова – пенсіонери, робітники, домогосподарки, їхня діяльність викликала розуміння та підтримку. Саме те, що громадкість м. Василькова не залишилась байдужою до факту виникнення ВГО «Патріот України», побудила Раду Старійшин м. Василькова, обговорити на своєму черговому засіданні, залучивши до участі в ньому священників Української Православної церкви, Української Православної церкви Українського Патріархату, Української Греко-Католицької церкви, керівників ряду євангелічних церков м. Василькова, представників ВГО «Патріот України», та працівника Васильківського міського відділу освіти, можливості пошуку шляхів співпраці духовенства, представників старшого покоління та активної частини молоді в питаннях виховання молодого покоління на засадах патріотизму та відродження духовно-моральних цінностей. Обговоривши сучасний стан виховання молоді в місті Василькові, Рада Старійшин м. Василькова вважає: 24.08. 2010р. виповнюється дев’ятнадцять років існування незалежної Української держави, яка за цей час, так і не зуміла створити хоча б якусь певну систему виховання молоді. В результаті виросло покоління молодих людей, вихованих на дешевих російсько-американських серіалах, де проповідувалось та оспівувалось лише зло: насильство, беззаконня, хамство, проституція. Тай позбавлене будь-яких виховних і моральних принципів українське суспільство, де панує культ грошей, насильства, підступництва, беззаконня, корумпованості та хабарництва, не служило також взірцем з якого б мало брати приклад молоде покоління. А як наслідок всього цього, ми бачимо деградацію українського суспільства та його фізичне вимирання. Необхідність радикальність змін в житті суспільства, усвідомлюють всі. Усвідомлюють… Та не мають єдиного бачення, цих змін, їх водночас і бояться. А тому і не дивно, що коли в м. Василькові організувалася група молодих людей, які чітко заявили, що так далі жити не можна, що вони прагнуть змінити життя суспільства і насамперед показують приклад з себе, то саме ті, хто за фахом покликані турбуватися про відродження духовно-моральних цінностей у молодого покоління, шукати виходи з тієї духовної криза, в якій воно перебуває, почали шукати в їхніх дітях не те нове, позитивне, яке необхідно було б підтримати, а саме ті ознаки радикалізму, які притаманні молоді взагалі, тобто всім молодим людям. Молодь завжди прагнула радикально змінити цей світ, оскільки вірила і вірить, що світ має стати кращим і що саме їм вдається змінити його. Але ж голосуючи 1 грудня 1991 року за незалежність України, ми з Вами, являючись на той час ще достатньо молодими людьми, також хотіли саме цього. Свастика, є одним з найдревніших символів на землі і в якості національних символів в різних видах, вона вживала практично усіма європейськими народами. Користувалися нею, хоч і не в значній мірі, в більш давні часи й українці. Свастика і до цього часу є одним з державних символів таких демократичних країн, як Фінляндія та Латвія. Але фашизм, це насамперед не свастика, а ідеологія, яка виправдовує насильство, агресію, упокорення та знищення інших народів в ім’я панування одного народу над іншим. І саме цим він ненависний людям. Як могли впевнитися мешканці міста Василькова, що дивляться телеканал «Рубікон» на якому проводилася теледитскусія з представниками ВГО «Патріот України», таку ідеологію ця організація не сповідує і таких цілей перед собою не ставить. Тому, Рада Старійшин м. Василькова вважає, що не монографічний знак ВГО «Патріот України» Ідея Nації має стати предметом дискусії, а її справи, адже в Євангелії сказано: «… по ділах їхніх пізнаєте їх» і саме справи, а не слова мають стати мірилом визначення правдивості намірів кожного з нас. Лише справи, а не слова можуть принести нашому суспільству ті зміни, яких вона так потребує. І лише конкретні справи кожного з нас скеровані в ім’я з Любові до Бога, до себе та до ближнього свого, а не словоблуддя, якими благими намірами воно б не прикривалося, зможуть об’єднати наше суспільство та вказати йому шляхи подальшого його розвитку.
Прийнято на розширеному засіданні Ради Старійшин 28.05.2010р.
Україна 2015 рік - виступ одного з "незалежних" каналів, що належать чинній владі у світлі початку нової кампанії...
"Экономика страны растёт бешеными темпами, благодаря инвестированию и экономии средств на ремонте и инновациях в Донецке запущен крупнейший завод по переработке лапши..."
Після закінчення першого сюжету, ведучий продовжує випуск далі:
"Факты коррупции замечены в рядах оппозиции..."
Опісля сюжету, ведучий кілька секунд п"є воду із склянки, що поруч і продовжує:
"Сегодня состоялся рабочий визит Президента во Львов, львовяне встретили Януковича радостно..."
"А у нас перерыв на социальную рекламу..."
Українець, допомагай Українцеві!
Щоби забезпечити себе газом, державі слід вкласти у розвідку покладів близько 200 мільйонів доларів. Газ лежить на глибині 5-6 кілометрів, одна свердловина обходиться у 5-6 мільйонів доларів. Але ж ми відкриваємо ресурс, який коштує 3-5 мільярди”.
Чи буде сучасний уряд вкладати у це кошти чи їм простіше продовжувати розкрадати кошти із кредитів та перегоном газу чужого?
Холодний Яр – це Святе місце для кожного Українця. Він зберігає в собі загадки багатьох історичних подій рідної Батьківщини: Коліївщини, Визвольних змагань Козацького спротиву та Повстанського Руху. Наразі 18 квітня, в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області відбулося вшанування Отамана полку гайдамаків Холодного Яру Василя Чучупака та його козацтва. Було запрошено всіх бажаючих приєднатися до цього свята, чим і скористався Харківський осередок Організації.
Наш шлях пролягав на Черкащину через Кам’янку – Грушківку, по місцях, де кожен клаптик землі є свідком героїчної минувшини нашого народу з прадавніх часів. Ми рушили в славний козацький край – легендарний Холодний Яр, де розгорілося полум’я Гайдамаччини, хутір та гетьманську столицю Богдана Хмельницького Суботів.
Щойно ми потрапили до Чигирину – перед нами постали мальовничі краєвиди, вражаючі й одночасно захоплюючі місця, які оживають в уяві героїв роману Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр». Під час поїздки до Мельників місцевий таксист розповідав нам, як комуністична влада послідовно нищіла все, що пов’язано з історичною пам’яттю нашого народу, просто фізично зрівнював з землею цілі хутори, затоплюючи навіть цвинтарі… Так були поховані під Кременчуцьким водосховищем і плавні поблизу Холодного Яру, і Великі Луки – місця панування нескоримого українського духу, чину Спротиву.
Урочистості почалися 17 квітня на околиці села Розумівка, що в Олександрівському районі Кіровоградської області. Тут, в урочищі Чорний Ворон, представники Історичного клубу “Холодний Яр”, Історичного товариства “Чорні запорожці”, Козацько-стрілецького братства з Луцька, партії “Батьківщина”, Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, ОУН, “Щирого братства” та інших козацьких формувань вшанували світлої пам’яті отамана Чорного Ворона (Миколу Скляра) і триста його козаків, які полягли в бою з будьонівцями 1920 року. Урочистості відкрив кобзар Василь Литвин піснею “Ой умер козак”.
Також були проведені вшанування у Соснівці, Цвітній та Цибулевому, де на полі під Соснівкою у вересні 1920 р. червоний ескадрон курсантів Єлисаведградської кавалерійської школи порубав близько 70 хліборобів Соснівки, Девятки, Скаржинки і Тирнавки, які виступили із протестом проти свавілля червоних продзагонів. “У людей були порубані обличчя, шиї, руки, плечі, спини, – розповідав свідок тих жахливих подій. – Люди кричали від болю, засохлі рани розривались, кровоточили. Рядна – хоч викручуй від крові… Очі відкриті, в них застиг жах… Голови покладені на праве плече, на одній шкурочці держаться…” Червоні довгий час не давали поховати цих людей, обстрілюючи похоронну процесію з гармат, а тоді, “щоб покарати Соснівку, червоний бронепоїзд із гармат, прямою наводкою, розстрілював селянські хати, – розповідала Марія Кирилівна Павловська, 1913 р. нар., із с. Соснівки. – А двох наших сільських хлопців укинули в топку паровоза…” До майже розораного кургану, де колись збиралися на нараду люди, які виступили проти диктатури чужинців, було покладено квіти, запалали свічки. Молодь, взявшись за руки, слухала кобзаря Тараса Силенка, що заспівав полеглим старовинну пісню, яку, напевно, і вони колись співали… У неділю 18 квітня від самого ранку скликав козацтво до Мельників, столиці Холодноярської республіки, величезний тулумбас. До Мельників приїхали козаки і козачки також з Києва і Київщини, Галичини й Волині, Харкова і Херсона, Одеси і Житомира, Кіровограда і Кіровоградщини, Черкас і Черкащини, Закарпаття, Запоріжжя, Рівного, Нікополя, Перемишля та багатьох інших міст та сіл. “Окупанти століттями нищили українську провідну верству, – продовжував Роман Коваль, – мужів довір’я, отаманів, українську шляхту – нашу аристократію. Окупанти розуміли, що військо без отамана – зграя, що народ, позбавлений еліти, – отара. Саме тут, у Холодному Яру, і в минулих століттях, і тепер панує національний дух, до могил наших збираються українці, які мають національну честь і готові у боротьбі відстояти її”. Промовляли на меморіальному мітингу Левко Лук’яненко, Василь Литвин, Олександр Стець, письменники Володимир Яворівський, Іван Драч та Василь Шкляр. У вшануваннях взяли участь нащадки повстанських родів, зокрема Василя Чучупака, Олександра Кваші, гайдамацького ватажка ХХ ст., Семена Неживого та козака Армії УНР Олексія Здоровецького. За півгодини на мельничанському цвинтарі на могилах Василя Чучупака та братській могилі холодноярців відбулися панахиди, але завершальним акордом вшанувань стало освячення зброї на берегах Гайдамацького ставу. Також 18 квітня силами Українського козацтва в Чигирині було поставлено меморіальну дошку наказному отаманові Вільного козацтва Іванові Полтавцю-Остряниці.
Бачили б ви, як горіли очі людей, коли вони від’їжджали у рідні місця, які просвітлені у них були обличчя, яке бажання працювати, яка впевненість, що ми таки виборемо національну свободу на рідній, та поки не своїй землі.
Це був перший виїзд невеличкої групи Харківського осередку, але в наступному році ми обов’язково зберемо когорту Патріотів зі всієї України – щоб глибокими та безмежними Холодними Ярами прокотилося гучне «Одна – Раса, Одна – Nація, Одна – Батьківщина, це – Україна!!!»