16:43 04 серпень Київ, Україна
Третього серпня 2021 року на сторінці пресслужби компанії «Конкорд», яка є онлайн-резиденцією Пригожина, з’явилася чергова погроза на адресу журналістів, які розслідують убивство своїх колег Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва в ЦАР.
Днями в російському виданні «Новая газета» журналіст-розслідувач Денис Коротков опублікував своє чергове розслідування про злочинну діяльність «групи Вагнера» та її інвестора Євгенія Пригожина. Коротков вивчив документи однієї з кримінальних справ про злом смартфона, який належав одній непростій особі. У своєму тексті Коротков не називає прізвища Євгенія Пригожина, але підводить фактами до очевидного розуміння того, що саме власник «групи Вагнера» міг бути замовником зламу чужого смартфона.
Як повідомляє Коротков, у справі про неправомірний доступ до комп’ютерної техніки, який карається за статтею 272 Кримінального кодексу Росії та обіцяє 5 років колонії, судили аж вісьмох осіб. Усі восьмеро становили ланцюжок, за яким дані для зламу месенджера WhatsApp та скачаних переписок передавалася від виконавців до замовників.
Пригожин проти журналістів
Денис Коротков — це російський журналіст із Санкт-Петербурга, який раніше працював у пітерському виданні «Фонтанка.ру», але після погроз із боку тих же «вагенрівців» був змушений змінити місце проживання. Пізніше він влаштувався на роботу до «Нової газети».
Причиною погроз з боку невстановлених осіб, які, ймовірно, пов’язані з Євгенієм Пригожиним, стала професійна діяльність Короткова у «Фонтанці.ру», де він із 2014 року активно й наполегливо писав розслідування про російську групу найманців, яку на замовлення Пригожина зібрав колишній боєць спецназу ГРУ, нацист РФ Дмитро Уткін із позивним «Вагнер».
Після чергової статті Дениса Короткова про злочини «групи Вагнера» в Україні та Сирії, в російській блогосфері почали поширювати адресу місця проживання журналіста, що, поза всяким сумнівом, можна було розцінювати як загрозу життю журналіста.
Тоді, у листопаді 2017 року, перебуваючи у статусі заступника міністра інформаційної політики, я направив електронного листа керівнику журналістського об’єднання European Federation of Journalists Рікардо Гуттіерешу із проханням звернути увагу на цей кейс, оскільки розкриття злочинів «групи Вагнера», які здійснювалися по всьому світі, було одним із пріоритетів інформаційної безпеки України.
На жаль, пан Гуттіереш так ніколи й не надіслав відповіді. Про жодні дії міжнародних журналістських організацій на захист Короткова мені також не відомо. Однак Коротков не зупинив своєї роботи і продовжив розслідування щодо «Вагнера» вже в іншому виданні.
До слова, слід сказати, що видання «Фонтанка.ру», де працював Коротков, хотів купити особисто Євгеній Пригожин, щоби, таким чином, заткнути рота розслідувачам. У результаті продаж відбувся, однак власником став інший медіамагнат — Віктор Шкулев.
Про ступінь зв’язків між Шкулевим та Пригожиним можна дискутувати. Однак цікавим фактом є те, що журналістка видання «Фонтанка.ру» Юлія Нікітіна здійснила візит до ЦАР для розслідування вбивства її колеги Орхана Джемаля з Центру управління розслідуваннями, що належав Ходорковському, саме за підтримки «Федерального агентства новин», яке фактично належить саме Пригожину.
Кого «зламав» Пригожин?
Денис Коротков повідомляє, що в матеріалах кримінальної справи, з якими він ретельно ознайомився, фігурує номер телефона жертви злому та викрадення даних.
Це був номер корпоративного клієнта мобільної мережі «Білайн» — російської компанії ТОВ «Марафон Групп». Сам номер телефона (+79039680872) також є в матеріалах справи, і, за даними Короткова, він абсолютно точно належить акціонеру, партнеру та президенту ТОВ «Марафон Груп» Олександру Винокурову.
Сервіс GetConnect підтверджує, що цим номером телефона користується саме Олександр Винокуров.
Тридцятивосьмирічний Олександр Вінокуров є талановитим російським підприємцем, однак широкому загалу він відомий завдяки своїм родичам. По-перше, завдяки своєму батьку Семену Винокурову, якого вважають патріархом російської фармакологічної галузі. А по-друге, завдяки своїй дружині — Катерині Сергіївні Винокуровій (у дівоцтві — Лавровій), яка є донькою міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Попри значні здобутки на комерційній ниві, в російських медіа його так і продовжують називати — «зять Лаврова».
Саме у дні, коли вийшло розслідування Короткова, стало відомо, що президента й основного власника інвестиційної компанії Marathon Group Олександра Винокурова призначено на посаду голови комісії Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП) з торгівлі і споживчого ринку. Про це повідомила Асоціація компаній роздрібної торгівлі (АКОРТ), яка об’єднує провідні російські торговельні мережі. Винокуров також є членом ради директорів «Магніту», одного з найбільших російських ритейлерів, а Marathon Group — один із акціонерів цієї компанії.
Іншими словами, Винокуров має значний вплив на російський бізнес у сфері ритейлу й торгівлі. Однак усе ж таки Сергій Лавров є набагато цікавішим об’єктом дослідження. Саме тому Коротков припускає, що Пригожину міг бути цікавим як сам Винокуров і його бізнес-стратегії, так і спроба довідатися інформацію про його тестя — міністра іноземних справ Росії. А зважаючи на масивну діяльність Пригожина далеко за межами Російської Федерації, за яку регулярно доводиться відбиватися на пресбрифінгах Марії Захаровій, власник «групи Вагнера» може бути зацікавленим у тиску на міністра іноземних справ Росії.
Вагнерівці зламують смартфон зятя Лаврова
Журналіст Денис Коротков пише, що двома з восьми фігурантів кримінальної справи, порушеної через злом смартфона Винокурова, є 33-річний Ткаченко Андрій Андрійович та 51-річний Малолетко Олександр Григорович. Вони виступали кінцевими ланками передачі даних зі зламаних переписок та месенджерів Винокурова.
Щодо обох фігурантів Коротков провів власні розслідування, засновані на отриманні білінгів їхніх телефонних розмов та аналізу перельотів літаками. Він виявив, що і Ткаченко, й Малолетко постійно перетиналися з іншими співробітниками імперії Євгенія Пригожина. А з деякими з них регулярно літали одними й тими самими літаками.
Так, Андрій Ткаченко у 2015-2016 роках літав до Краснодара й Ростова, де були розташовані постійні бази військових підрозділів, що здійснювали агресію проти України. А в 2017-2018 роках Ткаченко з тими самими попутниками літав уже в Бейрут і Стамбул, а після того в Дубай та Доху, зупиняючись у місцях призначення на три-чотири дні. За словами Короткова, розслідувачі виявили, що у списках пасажирів рейсів Ткаченка постійно знаходилися прізвища раніше встановлених бійців «групи Вагнера».
Коротков не виключає, що супутники Ткаченка могли бути бійцями особистої охорони Євгенія Пригожина. Так, у квітні 2019 року двоє з них супроводжували «путінського кухаря» із сином та посла Судана до ООН при перельоті в Хартум на приватному літаку з бортовим номером M-SAAN.
На рейсі Москва — Бейрут — Москва, який відбувся 13 січня 2017 року (і 16 січня 2017 року назад), разом із Ткаченком летіли не тільки бійці «групи Вагнера», але й Рафаель Слайманов — із листопада 2019 року — генеральний директор компанії ТОВ «Євро Поліс», яка належить Пригожину. До листопада 2019 року журналістам не було відомо про участь Слайманова у проєктах Пригожина. А виявилося, що він почав працювати на «кухаря Путіна» більш ніж за два роки до свого офіційного призначення.
Що ж стосується Олександра Малолетко, то про його участь у процесі стало відомо від джерел журналістів. Адже офіційно його прізвище в документах справи не траплялося. Його називали здебільшого «невстановленою особою», якій Андрій Ткаченко пересилав білінги та архів повідомлень WhatsApp Олександра Винокурова.
Той самий Ткаченко, ймовірно, здав свого «старшого партнера» Малолетка на допитах, інформацію про які здобув Коротков. Справа на Малолетка, як на невстановленого члена угрупування, була виведена в окреме провадження за тією самою статтею 272 Кримінального кодексу РФ, за тиждень до того, як основну справу було передано до суду.
За цією «окремою справою» Малолетка з «невідомої особи» зробили відомою й навіть оголосили обвинувачення та направили в СІЗО в лютому 2021 року. Однак менш ніж за місяць у апеляційній інстанції арешт Малолетка скасували та відправили під домашній арешт. А 16 червня 2021 року суддя Митіщенського міського суду Ольга Дегтярьова повернула справу для виправлення недоліків обвинувального акту до прокуратури, де справа, вочевидь, і буде похована.
З 1990 по 2004 рік Олександр Малолетко служив в оперативно-пошуковому управлінні (ОПУ) міліції Ленінграда, займаючись переважно зовнішнім спостереженням у ролі оперативного водія. Після звільнення у 2004 році Малолетко пішов до приватних служб безпеки й після кількох місць приватної роботи потрапив до структури Євгенія Пригожина ТОВ «Головна лінія», яка виконувала контракти на постачання харчування для Міністерства оборони Росії.
Там він почав працювати водієм та виконувати різні завдання свого шефа, просуваючись по службі. За словами Короткова, в телефонних записниках своїх додзвонювачів Малолетко записаний як «Александр Приг», «Спец. Поручения Сб Питер» або «Саныч Личн».
Малолетко є засновником та гендиректором ТОВ «Ретро», яке володіє тільки автомобілем Mercedes-Benz GLЕ 400 4МАТIС чорного кольору. Однак крім цього він нагороджений трьома орденами Мужності. Де він міг їх отримати — не відомо (хоча цілком зрозуміло). Оскільки за період його офіційної роботи у правоохоронних органах Росії таких записів не зафіксовано.
Крім того, Малолетко також нагороджений «Хрестом військової звитяги», який йому вручив президент ЦАР Фостен-Арканж Туадера, де «група Вагнера» здійснює військові злочини проти цивільного населення. Про нагородження стало відомо зі слів представника «Союзу офіцерів за міжнародну безпеку» Олександра Іванова.
Журналіст «Нової газети» також зазначає, що радник президента ЦАР Валерій Захаров, як і Малолетко, є колишнім співробітником міліції Санкт-Петербурга. Ба більше, вони проходили службу в один час. Тож із високою ймовірністю можна сказати, що вони близько знайомі й Малолетко міг рекомендувати Захарова для роботи на Пригожина.
Вседозволеність Пригожина
Третього серпня 2021 року на сторінці пресслужби компанії «Конкорд», яка є онлайн-резиденцією Пригожина, з’явилася чергова погроза на адресу журналістів, які розслідують убивство своїх колег Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва у ЦАР. Пригожин обіцяє «відірвати їм брудні язики», якщо його будуть торкатися звинувачення у вбивстві журналістів.
Окрім постійного тиску на журналістів та розслідувачів, який Пригожин здійснює за допомогою підконтрольних судів, він, імовірно, здійснює тиск і на судову систему.
Виведення кримінальної справи на близького до Пригожина Олександра Малолетка в окреме провадження було, очевидно, зроблено, щоб відмазати останнього від відповідальності. В той час як усі інші фігуранти отримали на повну котушку. Саме через це, ймовірно, Андрій Ткаченко залишився незадоволеним та на допитах назвав прізвище Малолетка. Однак Пригожин зміг відмазати свого співробітника і в цьому разі.
Жертва злому — Олександр Винокуров — відмовляється щось коментувати. Однак сам факт викриття атаки на зятя міністра закордонних справ — це ще одне підтвердження війни Пригожина з іншими представниками російського топполітикуму, за допомогою якої він намагається зміцнити свій вплив в економічній та політичній сферах.
