Кричат кошак, зовя подруг и тапки,

Мода наступающей весны наполнена романтическими образами с высокими воротниками, цветочными принтами, длинными подолами и рюшами.

Вопросы есть — ответов нет
И как всегда далёкий свет
Влечёт к себе, как ангел непорочный,
Но если очень много лет
Всегда лишь в нём искать ответ,
То света непорочность рвётся в клочья,

И обучая навсегда
В ночной прохладе города
Невинным снам доверчивой природы,
Клочок безгрешности хранит
Любовь прочнее, чем гранит,
И принимает всеми брошенные роды,

И учит разводить огонь,
И согревать теплом ладонь,
И гений детский пеленать в отходах,
И светит материнству в ночь,
Неважно сын ты или дочь,
И коронует мыслью нищенские годы,

Из баков мусорных щегол,
А что не съел щегол на стол,
И выучить пять букв газетной строчки,
Как хороша всегда весна,
Весною жизнь прекрасней сна,
Ведь левый туфелек без дыр у «царской» дочки.

Автор: Геращенко Сергей Иванович
             Sengey
             18.10.2015
 Это стихотворение написано мной на основе жизненных впечатлений, Вы говорите об источниках, Я эти источники, проходя мимо мусорных баков, каждый день вижу.
Ещё. Человек -- царь земной природы, он имеет на основе своего мышления возможности, которых не имеют коты, собаки и другие животные, поэтому в стихотворении идёт речь о короновании человека, как царя природы, и о маленькой "царской" дочке, то есть по своим возможностям дочери царя природы
Геращенко Сергей Иванович
Sengey

17. весінній натиск.

у карку тиск шаленний що аж ну!
думки там всі відлунюють у вухах -
шепочуть, плачуть, з реготу на сміх,
соломкою шкребуть і б"ються глухо.

ось вибухне у дрУзки голова -
у безлічи дрібненькі черепушки
розлущаться, а там...пусті слова -
в хрестах козирні, тінь в червоній масті.

і джерелом тупцює, гупотить
прокляттям дуля, думочка в серпанку -
склада у сіть рожеву всі думки,
співає щось забавне спозаранку

і дивиться у очі з-під руки,
в хаос перетворила мені душу,
показує малюнки мовчазна
мультимедійні - їх дивитись мушу...

там повіви метеликових крил
і фурхіт бджіл над квітами в дзинчанні,
ілюзія без чіткості крихка
весною йде бліда сумна обманна

і водоспад ховає темний грот,
і крик лунає в кривді у тортурах,
і чути як квітучий степ і сад
ті звуки п"ють у дощ клавіатурний -

минуле все там випнулось в ТЕПЕР,
у сьогодення...бульбашка на разі
вмить лопнула, розсілась на гілках,
над долею миттєвостями часу...

...і кавою випарюю цей тиск,
затягую в петлі тютюннодимній -
а він, пся крев! рахує мені час,
пульсує в скронях і в усіх судинах...

11. чорні коні...

чорні коні а на конях козаки
чорні хмари табунами та й над степом
буревійним вітром збіглися полки
їх шаблі блищать і сяє криця небом... -
то гроза зібралась в гости до весни
б"є у накри в танці в громи-барабани
в зливу блискавки - у скрі як мить вони! -
характерники викрешують в тумані...

8. на роздоріжжі...

...на останньому слові поставив крапку -
плямою впала з пера нечепури каламаря...

а хтось брутальний
смалкИй хтось
гримнув дверима і вікнами -
навстіж їх відчинив!
гучноголосий,
смітає мій світ самоти
і... -
входить весна з оберемком цвітіння
під гамір пташиний
зі співами у передзвін.
теплом і коханням,
красою освячена і осяйнА,
бездоганно струнка
у строї прозорому -
їй легіть подувом тихим розхвильовує
пелеринку веселкову на плечАх...

милуюся хмарками в небі,
тихими й білими що пропливають -
легкі, невагомі, у кольорі міняться
і, пригорнувшись, цілують лагідне сонце
і далі пливуть загадкові
й, казкові,
у синьому просторі мрій
зводять замки фантастичних світів -
у вітанні до них овація перших травинок
і... - дощик цілющий напоює зранену землю...

на останньому слові поставив три крапки,
камінчиками їх розкИдав,
кинув у ворожбі -
гадаю майбутнє
на покресленому словом папері,
в сумбурність веселу весни занурений
на роздоріжжі...

(с)
Если вы подумали шо это зимнее фото, то вы не в курсе шо есть на земле Воркута. фото 5-го июля, а тут 6-го)))

Приглашаю со мной на прогулку....тихим весенним днем...


[ Читать дальше ]