Великодня листівка
Листівка надрукована Ukrainian Bicentennial Committee у Філадельфії, 1976.
Опис на зворотньому боці: ПАСХАЛЬНІ ЯЙЦЯ –– “PYSANKY” РІЗНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Упорядковано : D. Barabach та S. Bilynsky

джерело:
http://community.livejournal.com/postcard_ua/49801.html

Выставил на волну два текста о формате революции. Тексты большие, но концептуальные, есть немало интересных моментов. 

Первая часть

Вторая часть 

Последний круглый стол, который посвящен взаимоотношениям Украины с Молдовой, ПМР и Румынией. Есть масса интересной информации.

Часть первая.

Часть вторая. 

За день до візиту прем’єра до Москви в розмові з друзями я змоделював ситуацію як Тимошенко оцінить свої успіхи на переговорах в Білокамінній. Так і сталося.

Великим успіхом Ю.В. назвала свої домовленості про те, що Росія не буде застосовувати до України штрафні санкції за вибір газу за квотою, передбаченою у Контракті на купівлю газу, підписаною в присутності Тимошенко 19 січня 2009 року.

Правда, жодним словом прем’єр не обмовилася, що ці ганебні контракти потрібно конче переглянути. Чому? Бо з самого початку було зрозуміло, що Україна їх в жодному уразі не зможе виконати.

По-перше, квоти удвічі завищені від потреб України в імпортному газі. Передбачено штрафні санкції за невибірну квоту газу: 300 % вартості за недобір газу у літні місяці і 150 % - зимою. Відверто бандитські санкції, які можуть зрівнятися хіба що з найгіршою контрибуцією, яку переможна сторона вимагає за програну війну держави.

По-друге, ціна на газ, з якою погодилася прем'єр у січні, найбільша в Європі і не має нічого спільного з ринковою.

По-третє, ціна тарифу за транзит газу через Україну найнижча в Європі є збитковою для роботи Укртрангазу.

По-четверте, такі кабальні контракти українська сторона підписала аж на 10 років.

По-п’яте, якщо у семиденний термін Україна повністю не розрахується за отриманий газ у попередньому місяці, то подальші закупки газу здійснюються тільки за передоплату.

Такі умови нам виставила Росія , наш "стратегічний" партнер, яка, до речі поставила свій підпис під Будапештським Меморандумом 1994 року і нібито є однією з держав-гарантів нашої безпеки, і не повинна допускати будь-якого тиску на Україну, в тому числі і економічного. Це так, до слова.

Мета Росії очевидна : загнати Україну у невилазну боргову яму, знекровити нашу країну фінансово через газове мародерство. Правда, тоді Тимошенко намагалася видати ці кабальні умови за нібито велику перемогу. Більшого цинізму важко уявити.

Звичайно, Юлія Володимирівна чудово розуміла яку удавку вона допомогла накинути Росії на Україну.

Тому сама вона не підписувала документів, аби уникнути юридичної відповідальності і змусила підписати керівників "Нафтогазу" (Олега Дубину – Контракт про закупівлю газу та Ігоря Діденка – Контракт про транзит газу), вчинки яких підпадають під статтю 111 ККУ – державна зрада : діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду економічній чи інформаційній безпеці України...

Хоча, Тимошенко, все-таки, не убезпечила себе і від юридичної відповідальності - політична відповідальність лежить повністю на ній, бо згідно угоди між Кабінетом Міністрів України і урядом Російської Федерації від 2002 року, яка ратифікована ВРУ і набула сили закону, встановлення обсягів транзиту газу і розмірів платежів віднесено до компетенції урядів України і Росії, і не може врегульовуватися виключно господарюючими суб'єктами (на корпоративному) рівні. Тобто, поведінка Тимошенко підлягає під кваліфікацію ст. 367 ККУ (службова недбалість).

Саме так потрібно оцінювати наших високопосадовців, якщо ми хочемо жити у правовій державі. Інакше їхня безвідповідальність і безкарність створює загрозу національній безпеці і суверенітету держави.

Повернімося до вчорашньої поведінки нашого прем'єра у Москві. Так вона публічно заявила, що модернізація української газотранспортної системи (ГТС) не може відбуватися без якнайбільшої участі Росії. І вже зовсім мовчки вислуховувала претензії до України за підписання Брюссельської Декларації, а також розмірковування Путіна про створення консорціуму, який би взяв у своє управління українську ГТС! Цікаво, хто дав прем’єрові директиви на таку поведінку. Може РНБО, яке прем'єр дозволяє собі ігнорувати, чи може глава держави? Напевно – ні!

Викликає неабияку тривогу поведінка Тимошенко, яка щораз торгує інтересами держави, як перекупка на базарі. Звичайно така поведінка Тимошенко не що інше, як сигнал Росії про її намір саботувати Брюссельську Декларацію, як це вона робить з нафтопроводом Одеса-Броди, з реалізацією уранової програми, нищенням нашої геологічної служби і розробки вітчизняних енергоресурсів.

Якби пані Тимошенко вболівала за інтереси України, то спокійно пояснила б, що Брюссельська Декларація в інтересах Росії також, і закликала б Путіна якнайшвидше зайнятися модернізацією Російської ГТС, яка в значно гіршому стані ніж українська, і аварійність на ній більша, і протяжність більша, і проходить вона в значно складніших геологічних і кліматичних умовах.

Було б по діловому доброзичливо підказати Росії синхронно терміново покращувати свою ГТС, бо ми теж зацікавлені, аби вона справно працювала. І що Україна готова допомогти нашими фахівцями, хоч і зараз їх чимало працює в системі нафто-газового комплексу Роcії. Що ж до управління української ГТС, то наші фахівці з Укртрансгазу доказали свій професіоналізм найвищого гатунку і надійність ГТС під час зимової газової війни, яку застосувала Росія. Правда на знак вдячності Тимошенко звільнила керівника Укртрансгазу Марчука і призначила свого депутата.

Могла б також Ю.В. запропонувати Путіну створити міжнародний консорціум по управлінню російського "Газпрому", в якого ой як багато своїх проблем, дай Боже, щоб він з ними справився. Могла б це зробити Тимошенко, яка набагато краще розуміється на газових проблемах, ніж російські хлопці з КГБ. Могла б, але, на жаль, не може.

Не може, бо росіяни міцно тримають її за кримінальний хвіст. Вони вже зробили благородний жест, подарувавши їй кримінальні грішки на понад 400 млн $, хоч її посправників російських генералів посадили до криміналу. А як відомо, російська влада ніколи просто так нікому нічого не дарує. Думаю, що й Ю.В. такий щедрий подарунок вони зробили не за гарну посмішку. Отже, українці, будьте пильними!

Степан Хмара, для УП.

На территории нашей благополучной страны за восемнадцать лет независимости так и не возникло горячих точек (и слава богу!). Крым, скажем так, самая «теплая» точка нашей страны. Во всех смыслах )
В настоящий момент есть только два (как ни странно... должно быть больше...) государства всерьез претендующих на этот полуостров. Этот спор длится уже много лет. Ссорит лучших друзей, близких родственников, и даже армейских товарищей.

Военное значение Крыма.
Украина:
Украина не имеет сильного флота и сильной ударной авиации, способной контролировать традициоонно интересные для крымских самолетов нефтепромыслы Румынии и пролив Босфор. Да и военно-политические цели Украины вообще не предполагают воздействия на эти точки.
Россия:
В военном смысле для России интересен только порт Севастополь. Этот город невозможно штурмовать с моря и крайне тяжело штурмовать с суши. Там имеется множество удобных бухт, способных укрыть большой флот. Например, порт Новороссийск не идет с Севастополем ни в какое сравнение. Слабая сторона Севастополя - невозможность снабжения из России (элементарно - водой, а также продовольствием и боеприпасами). По-этому в случае масштабного конфликта ценность Севастополя, как военной базы, предполагает абсолютный военный союз с Украиной. При потере Украины, как союзника, Севастополь долго не продержится, что и было видно в ходе двух войн.
Политическое значение Крыма.
Украина:
Ни для кого не секрет, что большая часть населения Крыма относится к Украинской державности, мягко говоря, без особого энтузиазма. Такие настроения совсем не способствуют развитию национального самосознания и укреплению государственной власти.
Россия:
Крымчане в большинстве своем мечтают вернуться в состав России. Но от такого возврата, естественно, они ожидают заметного улучшения уровня жизни и социального обеспечения. Я не думаю, даже такая мощная страна, как Россия, в состоянии это обеспечить (вспомним про сложности со снабжением Крыма и экономические трудности в самой России). Скорее всего, через несколько лет после такого возврата, мы будем наблюдать жестокое разочарование и диаметральное изменение настроений у населения, что совсем не будет способствовать укреплению Российского государства.

Экономическое значение Крыма.
По роду своей деятельности мне приходится наблюдать, какие грузы поступают в Крым и какие выходят из Крыма. В Крым везут ВСЕ. Из Крыма половина машин возвращаются пустыми. Другая половина везет ракушняк водку и вино. Крым, практически, ничего не производит. Добычи полезных ископаемых там нет. Крымские порты находятся вдали от основных магистралей и больше подходят для военных целей, чем для хозяйственных.
    Можно было бы упомянуть туристический бизнес. Но эта отрасль целиком находится в частных руках. И эти "руки" из поколения в поколение совершенствовались в исскустве сокрытия своих доходов от государства. По-этому, для страны было бы выгоднее скупать акции крымских турбаз и отелей, чем включать территорию в состав государства.

Культурное значение Крыма.
Старая история Крыма, крымский этнос и крымская культура имеют очень мало общего как с культурой России, так и с культурой Украины. Логичнее было бы спорить о Крыме грекам и татарам.

Ну что дальше. Во первых, надо согласится с тем, что геополитические силы  есть нечто в себе намного мощнее, чем то, что наша страна могла бы им противопоставить. У нас, да и вообще у всех нынешних народов отсутствует некая, вменяемая, национальная идея . Думаю, что время  узко национальных приоритетов  просто ушло из исторической арены. Собственно потому и эпоха глобализма, всеобщих принципов и всеобщих проблем. Так что, какой будет Украина решат Меркель с Обамой и Путиным. Но не хочется согласится с такой брутальной необходимостью и неизбежностью.  Нам вот видится выход в создании неких, можно сказать, маргинальных групп или сообществ, внутри которых  люди могут устанавливать те формы отношений между собой и обществом в целом, которые посчитают для себя приоритетными. Как раз декларируемая демократия и позволяет создавать такие формы. Ну а далее, если такие  социальные организмы разовьются, что качественно, что количественно, то вполне возможно, что они и изменят эту страну, так сказать,  de facto.

Accоциация "Футдаблбол – новая эра" проводит конкурс на создание оригинального дизайнерского макета кубка чемпионата Киева по футдаблболу.

Участниками конкурса могут стать художники, скульпторы, дизайнеры, архитекторы ,  студенты соответствующих художественных учреждений, а также художественные союзы и объединения, небезразличные к состоянию современного искусства, одержимые потребностью творческого самовыражения, наполненные блестящими оригинальными идеями и готовые к конструктивному взаимодействию. 

Более детальные условия проведения конкурса на сайте ассоциации. www.footdoubleball.org.ua

Так официально ДЕНЬ ЗЕМЛИ был учрежден в Украине.

Инициаторами выступили:
Международный благотворительный фонд "СОТВОРЧЕСТВО", президент Лиана Мусатова http://sotvorchestvo.ru; http://sotvorchestvo.moi-mir.com; е-mail: [email protected]
тел.: 234 93 27
и направление "Земля" от МБФ "Сотворчество" -
Школа ландшафтного творчества "ОРАНТА", руководитель Людмила Клыкова
http://landscapecreation.com.ua; http://landscapeacademy.com.ua; e-mail: [email protected]
тел.: 8 (067) 273-60-62
первая афиша
субботник в Гидропарке
шествие по Крешатику


кучи мусора в Гидропарке
сбор под Земным шаром
Хай розквітне Україна!!
субботники, клумбs в микрорайонах

благоустройство территории в Софии Киевской

Оформление интерьера в больнице им.Павлова, детско отделение

Страна, не осознающая своего смысла и не имеющая его представленным в своем сознании в виде достаточного набора идей, обречена на аннексию инородными смыслами. Аннексия на географическом и политическом уровне на самом деле и по сути оборачивается забвением страны как самостоятельного образования.

20 квітня - день народження Гітлера. 22 квітня - день народження Леніна. Першому кату  пам'ятників в Україні немає, першому є. Несправедливо.

То як зробити справедливо?