інтерв'ю з Василем Гонтарським Петра Вольвача, "Газета по-українськи"

11.07.2006 14:45:36

Василя Гонтарського, 42 роки, зазвичай називають просто — Вася. Він замовляє дві кави, закурює. По тенту відкритого кафе, де ми сидимо, накрапає дощ.

Гурт, заснований Гонтарським п’ять років тому, зветься ”Вася-Клаб”. Стиль команди визначити важко. Рок, шансон і українське весілля в одному флаконі — так говорять музичні критики. А слухачі відзначають шалену енергетику. Драйв, одним словом. На минулорічному ”Мазепа-фесті” в Полтаві саме виступ ”Вася-клаб” підняв у танок увесь стадіон. Та й на концертах в інших містах реакція публіки схожа.

— Недавно приїхали зі Львова. Там був день пива. Приймали на ура! Тож ми з ”бандою” жахали так, наче останній раз у житті.

А де найкраще приймають?

— В Івано-Франківську. А ще у Львові, Херсоні і... і Донецьку.

Мовних бар’єрів нема?

— Нє-нє-нє. Майже 100 відсотків співаємо українською. Якщо політики не спроможні об’єднати Україну, то це зробить музика. А де тут попільничка? — Вася гасить цигарку. На пальцях срібляться персні. — Це я купив у Львові. Я ж фетишист насправді. Мені дуже подобаються всякі обручки, бранзулетки, кепочки і гітари. А ще — запальнички.

Чому ”Вася-клаб” ще не зірки?

— Парадокс, але дехто каже: неформат. Взяти Англію. Знаєш, яка різниця між англійцями й українцями? Англійці слухають музику, а українці — радіо. От і все! Мої пісні не часто крутять на FMах чи як там.

Потерпаєш від цього?

— Є трохи. Розумієш, ситуація — неадекват. Як виконавець я витрачаю масу енергії. На кожному концерті в мене трусяться коліна. Бо я дійсно хочу подарувати людям максимум радості. А виходить як у приказці: туда дуй, оттуда — ....

Як знімаєш стрес?

— Раніш випивав. Але, чувак, я беру гітару і лабаю концерт. Усі бачать, що я ”в бейті”. Напідпитку тобто. Але це ціле шоу на сцені. Я можу вискочити на барну стійку й бігати по ній. Випити чиюсь текілу, забрати сигару й співати з нею. А чувак мені ще й аплодує. Тепер ось кинув пити. До вересня.  Так я вирішив. Усі кіряють, а мені — по цимбалах...

Хлопці теж не подарунки?

— Іноді нас сприймають як персонажів фільму. ”Карти, гроші, два ствола” — пам’ятаєш? Хоча це перебільшення. Коли не наступають на мозоль, нікого не напрягаємо. Нормальна команда. Інтернаціонал такий — українці, двоє татар, єврей, молдованин...

Це впливає на творчість?

— Звісно. У мене в самого мама — чешка, це ще прадіда сюди занесло. На Житомирщину. Карл Прайзнер його звали. Потім, я великий прихильник балканських культур. Зокрема сербської. Та й мегаполіс дався взнаки. Я його дитя і всотав тут багато чого...

Мама померла, переоформлюю на себе хату

Київ?

— Звісно. Воскресеночка. Райончик ще той, робітничі квартали. Хоч спочатку я був правильний, в совєтском духє воспітаний мальчік. Я знав, що таке добро, що таке зло — по книжках. Це вже потім, коли країна вся перегреблася... Коли мене в тюрму посадили...

Було й таке?

— Буває, що й собака співає... Стривай, цигарки скінчилися, — Вася вертається від сусіднього столика. — А спочатку була студія при Театрі оперети. Служба в армії, стройбат. Потім — Київський театральний інститут. Звідки пішов на третьому курсі. Це був початок махрового радянського шоу-бізнесу. Виступав у Москві з гуртом ”Міраж”, із Тетяною Овсієнко. Працював конферансьє. Дружив із Костею Кінчевим з ”Аліси”. І сам трохи почав писати.

А коли самостійно виступив?

— Уже коли з Росії повернувся. 1991 року на ”Червоній руті” в Запоріжжі став дипломантом як бард. А потім почався спад. Став сам себе жаліти. Мовляв, я — такий геніальний, і нікому не потрібний. Жалів-жалів — і дожалівся, що в житті з’явився опіум. Результатом цього знайомства була тюрма.

Як там ставилися до тебе?

— Дуже нормально. Я не давав приводів, щоб було по-інакшому. Не так страшний чорт, як його малюнки — хе! Але й медом там теж не намазано... Можу щиро сказати, що наркотики в минулому. Ого! — вигукує Вася радісно. Дощ посилюється. Переходимо за інший столик. Вася забирає папку з паперами. — Мама померла, давно вже. Переоформлюю на себе хату. Бігаю по ЖЕКах.

А де квартира?

— На Троєщині. У мене досить світлий і чистий дім. Слухаю музику, маю дуже кльову гітару, ”Філ”. І ще квадратного друга люблю — діванчик.

Ти одружений?

— Уже ні. Але був. Кожному нормальному чоловікові хочеться мати сімейне кубельце. Щоб щось маленьке бігало, лазило між капцями. Я згоден на всі ці умови. Та є одне маленьке ”але”: із ким?

А які статки? Машина, дача?

— У мене ж немає гарантійної роботи. То двадцять концертів на місяць, а то й двох нема. Але на життя не жаліюсь. На машину грошей не зібрав, хоча модель уже вибрав — ”Волга-21”.

Які стосунки з колегами?

— Дуже теплі стосунки з Фомою з ”Мандрів”, із Марічкою Бурмакою. Та багато... Я взагалі товариський чоловік. І діапазон дуже широкий — від зеків до академіків.

І братва?

— Безумовно. Є ж естети! У мене був один знайомий, уже покійний. Досить відома особистість у криміналі. Сам він грав ледь-ледь. Але гітара в нього була — ”Джипсон леспол”! Це супер! Каже: люблю всьо красівоє. Ми з ним іноді в нього дома збиралися. Пили портвейн, співали — він пісню, я пісню...

Дощ закінчився. Збираємося. ”Ой ішов я раз по горах, та й зустрів я Гната”, — наспівує Вася коломийку. — Поезія геніальна. Викинути нічого. ”А у того Гната висить пуца, як граната...” — Вася прощається, і з коломийкою рушає вгору по Прорізній.

1964, 10 липня — народився в Києві
1981 — закінчив школу N201
1985–1987 — служба в Радянській армії, стройбат, начальник їдальні
1989–1990 — праця в Москві
1991 — дипломант другого фестивалю ”Червона Рута” в Запоріжжі
2001 — заснування гурту ”Вася-Клаб”
2002 — вихід першого компакт-диску ”Хіпан”
2004 — другий альбом ”Конокрад”
2005 — участь у фільмі ”Прорвемось”
2006 — сольний альбом ”Вася і Хобот”

Английский
You were born in '67
About 9 o'clock at night

Нам так светло. Вечер. Май.
По воде танцуем.

A couple years before I lost control
and ended up inside.

Кто нас узнал? Угадай.
Мы его рисуем.
Я для тебя стану здесь
Самой звонкой лирой
Пой, пусть слова улетят
На вершину мира.

/chorus/
The clouds in
Camarillo (на вершину мира)
Shimmer with a light that's
So unreal (на вершину мира)
Now I fear the stories
That they told me (на вершину мира)
Of how I hurt my baby
Must be somehow true

I stopped taking all my pills
they made me feel so dead inside.

Время бежит и никто
У него не спросит.

Just like the sun was going out
I didn't think I сould survive

Знает об этом лишь он.
Он тебя попросит
Спеть ему несколько слов
Старого мотива.
И те слова улетят
На вершину мира.

/chorus/
The clouds in
Camarillo (на вершину мира)
Shimmer with a light that's
So unreal (на вершину мира)
Now I fear the stories
That they told me (на вершину мира)
Of how I hurt my baby
Must be somehow true

Now I'm writing from a caravan
behind your nana's place

Солнце играет с огнем
Мы играем с ветром

I think my spirit will be happier
with the stars in outer space.

Нам так светло мы вдвоем,
Вместе станем пеплом.
И когда солнце зашло,
Как же ты просила
Взять за собою тебя
На вершину мира.

 Латиною
Sempiterna sit beatae
Trinitati gloria
Sempiterna sit beatae
Trinitati gloria
Lauream In necem
proelium certaminis
et super Crucis trophaeo
dic triumphum nobilem

Sempiterna sit beatae
Trinitati gloria
aequa Patri, Filioque
par decus Paraclito
unius Trinique nomen laudet universitas
Natus orbis conditor
 Росiйською
Вечный, как Блаженный
Слава Троицы
Вечный, как Блаженный
Слава Троицы
Была смерть, и он заработал
Борьбы является борьба
и на кресте, трофей
Скажите торжество благородных

Вечный, как Блаженный
Слава Троицы
равным Отцу, Сыну;
равные хвалит никогда не будет
имя Триединого одного хвалит всех
Основатель детского, мир
Англійською
Everlasting, as is the Blessed
The glory of the Trinity
Everlasting, as is the Blessed
The glory of the Trinity
Was death and he earned a
Fight is the fight
and upon the Cross, the trophy
Tell the triumph of the noble

Everlasting, as is the Blessed
The glory of the Trinity
equal to the Father, the Son;
equal praises ever be
the name of the Triune of one praises All
The founder of Child, the wor
З.ы.Велике дякую за допомогу Amoeba и Virus_Wrath за переклад