хочу сюди!
 

Наталия

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «люди»

Все люди похожи, а точнее, одинаковые?



На самом ли деле все люди похожи? И да, и нет. Да, потому что природой людям даны восемь векторов, и если приглядеться, то в толпе всегда можно различить кожников с одинаковым поведением, анальников не отягченных своей семейной ношей, кожно-зрительных девочек, летящих на крыльях любви, и других не менее интересных персонажей. 

Нет! Потому что среди нас есть люди со звуковым вектором, которых мало интересует материальное. Отстраненность от собственного тела, забывчивость в элементарных физических нуждах, таких как еда и сон, выделяет их из ряда тех, кого волнует собственное физическое благополучие. 

Это звуковики в поисках наполнения своих пустот ночи напролёт ищут у Вселенной ответы на вопросы «кто я?» и «зачем я пришел на эту землю?». Это они своими идеями устремляются в будущее, совершая гениальные открытия, и тащат за собой все человечество в космос или к вершинам мироздания. Подробности здесь: http://www.yburlan.ru/biblioteka/shkola-perelmana-kak-ne-vzyat-million

...случайно нашла..и просто накрыло..

Лежали в больнице в палате одной
Два тяжко больных человека
Один у окошка лежал, а другой
У двери, где не было света

Один постоянно в окошко глядел
Другой лишь на краску дверную
И тот, что у двери узнать захотел
Про жизнь за окошком  иную.

С готовностью первый больной рассказал
Что видно ему из окошка.
Там тихая речка, дощатый причал
И ходит по берегу кошка.

По синему небу плывут облака
Причудливые как зверушки
Сидят на причале там 2 рыбака
И с внуком гуляет старушка

И так каждый день, то про сказочный лес
Рассказывал, то про влюбленных
Другой же сосед перестал даже есть,
Считая себя обделенным.

Он мучился злобой, и зависть росла,
Его постепенно съедая.
Не мог он понять, почему же была
Тут несправедливость такая.

Однажды сосед у окна занемог,
Что не было сил разогнуться.
Он стал задыхаться и даже не мог
До кнопки своей дотянуться.

У двери сосед мог на кнопку нажать
И вызвать сестру милосердья.
Но он не нажал, а остался лежать,
Глаза закрывая, усердно.

Наутро сестра милосердия пришла
Постель поменять за покойным
Сосед попросил, и она помогла
Занять эту самую койку.

Когда ж он в окно, наконец, посмотрел,
На шее задергалась вена
Увидел он вместо того, что хотел
Глухую высокую стену.

Он был потрясен и сестре рассказал
Про тихую чистую речку
Про сказочный лес, про дощатый причал
И небо в кудрявых овечках.

«Ах! если б он видел- сказала сестра -
Всю жизнь он слепым оставался...»
«Зачем же тогда?!» - тут больной прошептал.
-«Да он вас утешить старался...»

//Светлана Копылова

ЛЮДИНА

ЛЮДИНА

  намагаєтся    створити  Рай  на  Землі.

Істота  Без  ДАРів, талантів  і  істота  - Раб  власних  Тіла  і   Жлобства-

Засмічує   Землю  Торгово -  розважальними  новобудовами,  генделиками,  барами  Банками,.......





віршування в окупації

4. відзеркалений.

...і було так дивно мені усе -
хрестом палаючим я на колії залізничній
і похмурі гудзики своїх очей
втопив у погляд здивованозляканий машиніста
і чується - дзінь!
то врізався в мене потяг -
палають вагони і люди
люди з байдужим обличчям як в мене
на мене схожі усі
і теж завмерли палаючими хрестами -
аж раптом впала вода водоспадом на плечі
і стрімкими потоками зносить усе в чорторий
крутить в шаленому коловерті -
порозліталися гудзики-очі
риски-роти блідої шкіри
клаптиками овали облич
обгорілі
прострілені... -
усі врізнобіч
і скрутилися враз в єдине обличчя
й летять у безодні водній в нікуди
і наче крізь плазмову  лінзу впадають у Всесвіт...
і я з поміж зір удивляюсь
у водоверті пульсуюче дзеркало
й бачу своє відзеркалення:
у межах овалу обличчя гудзики замість очей
риски блідої шкіри - зімкнуті міцно вуста
простріли два по краям обпалені -
ніздрі кривого носа обличчя з пап"є-маше,
яке шкереберть
падає в прірву космічну
...у потойбіччі...

Для потрійного результату!

Більшість з нас виросли в суспільстві, де успіх нагороджується, а провал карається. Це починається ще в дитинстві, коли ми тільки встаємо на ноги. І продовжується в школі, у спорті і на роботі.
 
Заохочувати успіх і карати за невдачу здається абсолютно логічним. Люди, як ми вважаємо, заточені повторювати дії, які призводять до похвали. І уникати дій, за які карають.
 
Однак .......: У більшості сфер, де люди вчаться, змагаються, переможців меншість. І коли  нагороджують тих, хто виграв,  одночасно засуджуєють більшість, за те, що вони не виграли.
 
Ті кілька людей, які завжди на вершині, процвітають при такому підході (і впадають у страшну депресію, коли не досягають успіху). А решта поступово перестають навіть намагатися ...
 
Постійний  вплив покарань і  несхвалення створюють тип мислення, з яким людина скоріше не буде навіть намагатися спробувати і потерпить провал.
 
 «Краще не пробувати, ніж пробувати і потерпіти провал». Якщо  були якісь труднощі в роботі, спорті, навчанні, докладалось зусилля секунд 15. І поразка . Однак якщо бути  наполегливим, можна досягти мети. І тільки коли позбутися такого мислення,можна  зробити гігантський прорив у бізнесі і житті.
 
Якщо  хочеш максимальної продуктивності від  підлеглих або дітей, не хвали або карай за результат. Заохочуй процес.


Детальніше тут: http://slovo-motivator.webnode.com.ua/news/dlya-potrijnogo-rezultatu/

Личное. О людях

Люди, люди, и куда мы катимся??? Ни нравственности, ни морали, ни ценностей. 
Никого и ничего кроме себя не замечаем и замечать не желаем. 
Вот никогда не считала себя лучше других, но сейчас с уверенностью могу сказать, что я таки лучше.
 Может это громко и не совсем скромно сказано) 
но вот я никогда не позволяла себе не сдержать слова, если сказала, что сделаю, значит сделаю. 
Мне неудобно подводить кого-то, кто на меня надеется. И я того же ожидаю от других. И, по-моему, я вправе рассчитывать на подобное отношение и со стороны.  Но видимо это только я так думаю.
 Видимо у меня синдром человека не из этого времени, когда слова еще что-то значили, 
когда люди были готовы на поступки. 
А может мне ооооочень не повезло с окружением? Или может я сильно требовательно отношусь к людям?
Я понимаю, что все мы разные. И каждый живет так, как считает правильным. У каждого свои приоритеты и ценности.
Вот на днях я знакомому задала вопрос "Что бы ты сделал, если бы тебе жить осталось год?" 
А его ответ меня просто убил... 
Он сказал: "Бухал"
А книжку он всего одну прочитал, и то с картинками и в младших классах.
И я словила себе на мысли, что даже из вежливости, но общаться с ним в дальнейшем нет никакого желания( 
Либо это я перечитала книжек, пересмотрела кино, и как наивная дурочка верю в лучшее и жду чего-то сказочного.
Пусть. 
Но как по мне, то лучше витать чуток в облаках, чем падать в бездну безнравственности и такой серой приземленности. 
Конечно, есть и в моем кругу надежные, добрые, отзывчивые. И я им безмерно благодарна и говорю об этом при каждом удобном случае. Побольше бы таких! 
Просто меня сильно-сильно задевает, когда тебя кидают, я не научилась еще не реагировать на предательство и обман.

Может, когда-то подобное я научусь игнорировать. Пока так...

Удивительная история...

Нам, людям, надо учиться доброте, заботе и любви у таких созданий..heart


Тот, кто имеет меньше — более благодарен за малость. Эта фраза почему-то сразу пришла мне в голову, когда я увидел пса, поведение которого трудно объяснить словами. Ее приручила женщина из трущоб в Бразилии. Но вместо того, что бы довольствоваться малым, собака выбрала другой путь.

Эта история заслуживает стать отличным сценарием для экранизации диснеевского фильма.

Женщина, которая приручила Лисию удивлялась, куда это ее любимица направляется каждый вечер.
1_resultВ конце концов она узнает этот секрет. Лисия направляется далеко на несколько миль по шоссе.2_resultУ нее встреча с профессором Люсией Хеленой де Соуз.3_resultОказывается, что они встречаются каждый вечер в 9 часов в течение многих лет.13_resultЖенщина привязалась к собаке и начала ее подкармливать. Но собака не собиралась кушать все целиком, часть она забирала с собой домой.4_resultСледовательно, профессор начала готовить больше еды для этого невероятного пса,чтобы он мог взять с собой побольше.5_resultЛисия несет пакет с едой несколько миль к трущобам. Ее не просто приручил человек — эта удивительная собака сама приручила бездомных животных из трущоб.6_resultНо она приносит еду не только для бездомных псов. Ее поклажа также предназначена и для других животных.7_resultОбычно часть еды она отдает двум псам.8_resultТакже Лисия отдает часть продуктов для кошки, которую она опекает как родная мать.9_resultИ даже куриную семью, которую она поддерживает по возможности.10_resultЖивотным не запрещено кушать все, что Лисия приносит. Каждый день животные знают, что пока жива Лисия, они не будут ложиться спать с пустыми желудками. Всем этим они обязаны Лисии.11_resultЕе глаза излучают бездонный океан доброты и заботы. Бог благословил этого удивительного пса на невероятный жизненный путь. Животное, в которого душа больше, чем у миллионов людей.12_resultКаждый день обычный пес проходит более двух миль, чтобы заботиться о тех, кто слабее и нуждается в поддержке.

Просто невероятная история!

Поделитесь пожалуйста этим случаем с друзьями, подарите им частичку доброты и чудес, которыми полон наш удивительный мир!

Живут же такие уроды....Закопать живую собаку ....

Парень гулял с собакой. То, что они увидели....

ОТ В МИРЕ ЧУДЕС · 

Нам бы очень хотелось найти объяснение тому, почему люди могут делать такое с невинными созданиями, но мы не можем. Невозможно найти оправдание людям, которые осознанно наносят животным вред.1_resultКогда парень по имени Педро Динис выгуливал свою собаку в парке на западе Парижа, он заметил французского мастифа. Со стороны казалось, что он просто сидит в грязи, но, приглядевшись, Педро понял, что его закопали заживо!2_resultПедро: «Виднелась только голова, и было сложно понять, как глубоко ее закопали».3_resultПолиция отмечает, что собака была окружена камнями, а поводок был привязан к мешку с песком, чтобы она не могла выбраться. Люди порой обращаются с собаками, как с имуществом, а не живыми существами.4_resultК счастью, в мире гораздо больше людей, которые имеют доброе и любящее сердце. Французский же мастиф был обезвожен и шокирован, поэтому сразу же после чудесного спасения его забрали в ветеринарную клинику, где уже ждали врачи.5_resultВладельца собаки нашли, но он, разумеется, отрицал все обвинения. По его словам, собака он него сбежала. Но животное уже 10 лет страдает артритом, и сложно было бы представить его убегающим от хозяина. Петицию за то, чтобы дать бывшему владельцу максимально возможное наказание, уже подписали 135,000 человек.6_result

Божественный промах.

Free Image Hosting at FunkyIMG.com

Из серии "на приеме". Внезапно и очень рельефно. Почти до мурашек, но веселых.

В кабинет зашли двое - грузная мама 60-ти лет и дочка где-то вдвое её младше, что хоть и  логично, но не так очевидно.

Сразу залили информацией, почти как канализацию прорвало.

- Так, доктор!. Мы к вам и вот по какому поводу...У нас в роду все из двоен. И дочка из двойни, и ейная мама (я, которая) тоже из двойни, и у тети тройня, и у сестры двойня и так далее вглубь и испокон веков. Короче, никто вообще одиночным выстрелом не отдуплялся еще.

.. Ну, разные бывают пациенты. Сижу, слушаю этот поток сознания.

Потом (наконец-то от слов к делу)  дочка мамашина улеглась под мой аппарат, чтобы узнать - ну сколько их там, будущих спиногрызов,  у неё внутри? Два или три? Или еще больше? Ну не томите уже, мажьте животик гелем, доставайте презерватив и запихивайте волшебную палочку в мою писю...

Сказано, сделано. И... Упс... Один.

Уходили мама с дочкой такие грустные, как будто обиженные. Ну я-то при чем? Ну один. Ну и что? Ну промашка вышла.

Но смешно совсем не не это.

Следом (даже не через одного, а просто следом) заходит девушка с непонятной задержкой месячных. Давно мечтала забеременеть, но все никак не получалось, а уж тридцать лет ей стукнуло давно... И ведь совершенно случайно попала к нам. Оказалось - беременность. И...(угадайте, что?) ..двойня. При этом - ни у кого в роду ни по ее линии, ни по линии мужа, ни вообще нигде не было двоен.

Срок у первой и второй пациентки - одинаковый . Вот как тут не поверить в то, что просто кто-то наверху промахнулся слегка и не туда попал? Или наоборот, специально прицел сбил, чтобы восстановить справедливость.

PS: Первоначально хотел назвать заметку - матрица-шматрица или как Илыш-Шочын-Ава   впросак попала, но побоялся гнева религиозно оскорбленных и умственно отсталых.
Map

5 уроків про те, як ставитись до людей


1. Знайте ім'я прибиральниці
Коли я був на другому рівні інституту, наш професор влаштував нам письмовий тест. Я був старанним студентом, і тому відповів на всі питання, крім останнього: «? Як звуть жінку, що прибирає наш корпус інституту»

Мені здалося, що це якийсь жарт. Ну так, я кілька разів бачив нашу прибиральницю. Вона була високою темноволосої жінкою злегка за 50, але звідки мені було знати її ім'я? Я здав тест, так і не давши відповіді на це питання. Перед самим закінченням заняття один зі студентів запитав, чи буде це питання враховуватися у виставленні підсумкової оцінки.

«Природно», сказав професор. «На яку б ви роботу не влаштувалися, вам неодмінно доведеться спілкуватися з багатьма людьми, і серед них немає тих, хто абсолютно не важливий. Вони заслуговують вашої уваги і турботи, навіть якщо це звичайне вітання ».

Я проніс цей урок через усе своє життя. А ще я дізнався, що ту жінку звали Дороті.


2. Не залишайте людину мокнути під дощем
Одного разу рівно о 23:30 одна літня  жінка стояла на узбіччі траси в Алабамі під проливним дощем. Її машина зламалася, але їй було дуже потрібно дістатися до пункту призначення. Вона вирішила спробувати зупинити машину - хоча вийшовши під дощ, відразу ж промокла наскрізь.

Незабаром зупинилася машина, з якої вийшов молодий чоловік, відразу ж погодився їй допомогти - річ, нечувана в повних конфлікту 60-х. Чоловік не лише довіз її до місця, але й допоміг їй висушитися, і навіть викликав таксі.

Хоча жінка кудись дуже поспішала, вона все ж знайшла час подякувати йому, а також запитати його ім'я та адресу. І через сім днів у двері чоловіки пролунав стук. Як же він здивувався, коли побачив, що там стояла коробка з величезним плоским телевізором.

У листі, доданому до коробки, було написано: «Спасибі, що допомогли мені тоді на трасі. Той дощ промочив наскрізь не лише мій одяг, але й надію. А потім з'явилися ви. І завдяки вам я все-таки встигла побачитися з вмираючим чоловіком перед самою його смертю. Спасибі, що допомогли мені, не чекаючи нічого взамін. З повагою, місіс Нет Кінг Коул. ».


3. Не забувайте про тих, хто вам прислуговує
У ті далекі дні, коли морозиво з шоколадом коштувало куди менше, ніж зараз, один десятирічний хлопчик зайшов у кафе при ресторані, і присів за столик. Офіціантка поставила перед ним склянку води. «Скільки коштує морозиво з шоколадом»? - Запитав він. «50 центів», - відповіла офіціантка.

Хлопчик порився в кишені, дістав звідти монети і перебрав їх.

«А скільки коштує звичайне морозиво?» - Запитав він. До цього часу за інші столики сіло ще кілька людей, і офіціантка почала втрачати терпіння. «35 центів!» - Різко відповіла вона.

Хлопчик ще раз перерахував монетки. «Тоді мені звичайне, будь ласка», - сказав він. Офіціантка принесла йому морозиво, рахунок, і пішла. Хлопчик з'їв морозиво, розплатився з касиром, і вийшов з кафе.

Коли ж офіціантка повернулася за той столик і почала його витирати, вона ледь не розплакалася. Під порожньою тарілкою лежали дві монетки - по десять і п'ять центів. Хлопчик відмовився від морозива з шоколадом, щоб залишити їй чайові.


4. Прибирайте перешкоди на вашому шляху
Давним-давно в одній далекій країні її король наказав покласти посеред жвавої дороги величезний камінь. Після він сховався на узбіччі, щоб подивитися, чи зможе хтось прибрати його з дороги. Спершу по дорозі проїхало кілька придворних і багатих купців в каретах - всі вони просто об'їхали камінь, багато хто ще й голосно засуджували короля за те, що на дорогах біля столиці твориться подібне  але ніхто не зробив нічого, щоб прибрати камінь з дороги.

Після всіх них на дорозі з'явився селянин, несучих за спиною мішок з овочами. Підійшовши до бруківки, він поклав мішок на землю, і спробував зіштовхнути камінь на узбіччя. Йому довелося для цього попотіти, але все-таки в підсумку йому це вдалося. І після того, як він знову звалив мішок на плечі, він побачив, що під прибраним каменем  лежить гаманець, повний золотих монет, і лист від короля, в якому він дарував гаманець разом з його вмістом тому, хто прибере камінь з дороги. Селянин зрозумів те, що багатьом з нас не вдається зрозуміти ніколи - 

«Кожна перешкода - можливість поліпшити наше становище».

5. Віддавайте, коли це потрібно
Багато років тому, коли я працював волонтером в лікарні, я познайомився з маленькою дівчинкою на ім'я Ліза, що страждала від рідкісної і серйозної хвороби. Її єдиним шансом на порятунок було переливання крові від її 5-річного брата, який вже перехворів цією хворобою, і виробив антитіла, здатні з нею впоратися. Доктор пояснив її братові, що від нього потрібно, і запитав, чи готовий він віддати сестрі свою кров. Він коливався не більше секунди, а згодом сказав: «Якщо це врятує її життя, я згоден».

Коли йшло переливання, він дивився, як і всі ми, на те, як на бліді щоки його сестри повертався рум'янець, і посміхався ... Але після він раптово спохмурнів і запитав у доктора тремтячим голосом: «А я скоро помру»?

Після ми дізналися, що хлопчик неправильно зрозумів доктора, і вирішив, що для того, щоб врятувати сестру, він повинен віддати всю свою кров.



7381АК