Думка написати це прийшла після появи такої публікації:
"ВІРОГІДНІСТЬ ТОГО, ЩО БОГ ІСНУЄ, ДОРІВНЮЄ 62%"
Математична формула, якій вже близько 200 років, допомагає зробити такі розрахунки. Щоб дійти такого висновку, автори статті з останнього номера P.M. Magazin спочатку попрактикували в математиці.
Розрахунки вірогідності і достовірності торкалися цього разу не сухих чисел, а найскладніших питань людства.
Автори P.M. Magazin висунули гіпотезу «Бог існує» і стали роздумувати на цю тему: наскільки велика вірогідність того, що Бог створив Всесвіт? Наскільки велика вірогідність того, що еволюція на Землі відбулася при його участі? Наскільки велика вірогідність того, що добро немислиме без Бога? Кожна ствердна відповідь говорить на користь існування Бога, а будь-яке переконливе пояснення, що не має нічого спільного з «промислом Божим», знижує вірогідність його існування.
В результаті було встановлено: Бог існує з вірогідністю 62%. Як прийшли автори до такого висновку, можна прочитати в свіжому (тоді) номері P.M. Magazin. «Список наявних доказів існування Бога великий, - говорить Томас Васек. - Проте всі вони не витримують перевірки на достовірність». Деякі теологи і філософи шукають альтернативу і вдаються до допомоги формули священика і математика Томаса Байеса.
Були проведені дослідження і зроблені розрахунки в 5 найкрупніших областях: виникнення та устрій космосу, еволюція, добро і зло, релігійні відомості - на багато важких питань повинна мала бути знайдена математична відповідь.
Щоб кожен зміг зробити подібні розрахунки, P.M. Magazin пропонує докладну інструкцію по використовуванню формули Байєса. Так кожен, спираючись на свої особисті переконання, може розрахувати для себе вірогідність існування Бога.
Взагалі мас-медіа завжди грішать проти істини, більшою чи меншою мірою. Але в цьому випадку останній абзац висвітлює уважному читачу суть справи - формула, яку чомусь ніхто не приводить, допомагає оцінити суб’єктивне відношення людини до ідеї існування бога, тобто зміряти його особисту зараженість містицизмом, а зовсім не надати оцінку об’єктивній реальності.
Та мене цікавить трохи інший ракурс питання.
Кожен випробовуваний по формулі Байєса задається, як прослизнуло в публікації, засадним припущенням, що бог дійсно існує. Задаймося й ми.
Властивості бога такі:
Всезнання;
Всемогутність;
Справедливість;
Непогрішимість;
Всеблагість;
Безсмертя.
Розберемо по пунктах.
Всезнання по суті означає, що ця сутність (бог) володіє повною інформацією про всю матерію і події, що відбувається у всесвіті, від мікро- до макрорівня, про кожен атом та елементарну частинку, про кожен квант енергії. Не займатимемося чисельними оцінками, це заняття невдячне і даремне. По деякім роздумі достатньо освічена розсудлива людина неминуче повинна дійти гіпотези, що розміри носія, здатного містити такий об’єм інформації, можуть бути співставлені, а вірогідніше всього, рівні (якщо не перевищують!) власне джерело, предмет цієї інформації. Тобто всесвіт. (Не говорячи вже про принцип невизначеності Гейзенберга, що забороняє таке повне знання). Залишається, правда дещо «відкритим» питання, як слід розцінювати інші всесвіти. Але оскільки їх існування є гіпотетичним, то ми на цьому довго не зупинятимемося. Відзначимо тільки, що факт існування інших всесвітів, будучи доведеним, повинен поколивати ідею існування бога і його всемогутності в іще більшому ступені.
Всемогутність завжди була джерелом парадоксів і насмішок атеїстів. Чи може Господь створити такий камінь, який йому не під силу підняти? Цей нехитрий софізм, ймовірно, ровесник поняття всемогутнього бога, і судячи з його монументальної простоти, належить комусь з античних філософів. Будь-яке припущення - може або не може - при спробі розвинути цю думку приводить до усвідомлення збитковості самої ідеї всемогутності. Заперечення віруючих у всемогутнього бога звичайно не відрізняються різноманітністю. Найбільш просунуті теїсти вказували на недосконалість бінарної людської логіки, нездібної на таку високу абстракцію. Людина прагне до простої відповіді «так» чи «ні» на поставлене питання. Богу ж, на думку віруючих, властива інша логіка.
Залишимо ж їм їх переконання (у Інтернеті зазвичай в цьому місці ставлять підморгуючий смайлік) і перейдемо до третього пункту.
Справедливість бога - це та болюча проблема, наявність якої в більшості своїй визнають навіть віруючі. Найемоційніші, найчутливіші люди живуть у стані перманентного стресу від того валу несправедливості, яку всевідаючий та всемогутній бог допускає щомиті. Торжество злочинців, страждання безневинно ув’язнених, весь цей брудний і хамський світ з його мільйонами голодуючих і тисячами щосекундних страшних і жорстоких смертей зовсім не додає віри в справедливість Господа.
Непогрішимість особисто для мене не цілком ясне поняття. Чи то це злегка спотворене формулювання справедливості, чи то властивість, про яке прийнято говорити - до нього не пристає, чи то версія твердження «Бог завжди має рацію». В усякому разі, ті віруючі, з якими я говорив, користувалися цими трьома поясненнями непогрішності. Несправедливість ми вже обговорили, варіант не «пристає» інтуїтивно зрозумілий і атеїсту - власне кажучи, а що може пристати до голої абстракції? - а що стосується вічної правоти бога, то це преверсия справедливості, дивися вище.
Всеблагість - це, очевидно, твердження, що все, що ні робиться (богом), робиться до кращого. Неважко помітити, що якщо прибрати слово в дужках, фраза не втратить нічого з свого не цілком виправданого оптимізму. Все, що ні робиться, все до кращого - таким реченням оптиміст заспокоює себе, збираючи з підлоги уламки дорогоцінної вази епохи династії Мін або перекидаючи чарку на похоронах тещі. Що стосується самого твердження - чи все дійсно робиться до кращого, можна зазирнути одним очком в абзац про справедливість, заразом пригадати про глобальну екологічну катастрофу, що назріває в світі з потурання і благословення всемогутнього і справедливого бога, котрий міг би помахом брови привести в порядок і природу і людей, що спаскудили її… але чомусь не робить цього.
Єдина властивість бога, по якому мені майже нічого сказати, це його безсмертя. Принаймні, ця ідея, будучи неодноразово похитана, не зникає. Не дивлячись на успіхи науки, польоти в космос, залишається деяка кількість людей, які для своєї внутрішньої рівноваги потребують безсмертного бога і матимуть цю потребу й надалі. Що ж до біологічного безсмертя індивіда, то на рівні сьогоднішнього знання ясне одне - якщо довголіття і досяжне, то безсмертя, будучи реалізованим, призвело б до жорсткої стагнації і з великою ймовірністю, врешті-решт до самознищення. Що, власне, і робить ідею безсмертя порожньою абстракцією.
Всі перераховані вище властивості бога в їх реальному втіленні здатні людину з містичним складом світогляду врешті-решт підвести до думки, що та істота або сутність, якщо вона дійсно існує або уявна дяки внутрішній потребі містика, володіє зовсім іншими якостями.
Жорстокість. Безперечна витончена жорстокість владики світу приводить у подив. Людські натовпи, що кишать у світі, терзають один одного з такою старанністю, неначе покликані доставляти збочену насолоду садисту, що спостерігає за ними. Якщо ж це коїться його волею - а віруючі кажуть, що і волосок не впаде з голови проти волі господа, - то ступінь його садизму такий, що просто не укладається в голові. Слабкі зусилля етичних принципів, вироблених століттями людської еволюції, не в силах встояти перед потоком злої волі, яка нібито править світом.
Тупість. Про тупість цієї гіпотетичної істоти можна складати пісні. Скажіть на милість, ну за яким бісом потрібно було створювати світ, який тебе по сто разів на дню кляне?
Підступність. Відома приказка - бутерброд падає маслом вниз - не виросла на рівному місці. У цієї події дійсно вірогідність на 20% вища, ніж у протилежної. Можна, звичайно, міркувати на тему того, що пересічна людина має певний середній зріст, що вона тримає його ЗАВЖДИ маслом вгору, що масогабаритні характеристики бутерброда за гауссіаною розподіляються навколо якихось пересічних значень, але досвідчений містик піде далі - а хто зробив так, що у людини саме такий середнє зріст і відповідно, йому зручніше тримати бутерброд саме таких розмірів… йому, містику і невтямки, що цим він підтверджує тезу про наперед заплановану недоброзичливість, тобто про підступність вседержителя.
Декілька слів про мучеників. Мученик релігійний приймав муку різних видів, ступенів і категорій ради того, щоб своїм прикладом навернути на істинний шлях людей, що помиляються. Якій брудній меті можуть служити такі методи, просто чудуєшся. Якщо є можливості відразу, однією особистою волею, змусити людей поступати згідно догматам, для чого таким бузувірським чином катувати та страчувати своїх прихильників?
Багато можна ще міркувати на тему негативу, вільно поширюваного гіпотетичним богом про самого себе. Бо немає такого зла в світі, яке, за твердженням віруючих, не коїться без його особистої і безпосередньої участі. Ті властивості бога, які вимальовуються в результаті цього простенького, аналізу, що не претендує на повноту, неминуче приводять до його сприйняття, як носія та промотора всесвітнього зла. А це є не щось інше, як поняття сатани.
Таким чином, ми «афінно» перетворили бога в його одвічного ворога. А отже, привели мислячу людину до розуміння глибокої внутрішньої суперечності в обох поняттях.
І урочисто, при збіговиську публіки, відмовляємо їм обом у праві на існування.
Хочеться примітити, що, наприклад, російська православна церква поставила на своєму Соборі мету витравити з системи освіти традицію матеріалістичного, наукового світогляду, що склалася в комуністичний час. Мені невідомі подібні спроби української церкви, але припускаю, що й вони не є за горами.
Група відомих російських учених написала лист президенту про небезпеку для майбутнього Росії такого напряму. Відповідь його мені невідома, але чомусь здається, що Путін в цьому питанні швидше підтримає неуків, ніж учених.
Хтось підкаже, якою була
відповідь їхнього президента?
