За десять дней Эконом-Маркет полностью реструктурировался. Поувольнял почти всех сотрудников, перестроил интерьер, приобрел новое программное обеспечение и новые весы для самообслуживания со стикерами. То есть работников почти не осталось, а простор для покупателей расширился.

Что-то типа "склад-магазин". Типичный и классический признак глубокого кризиса. Кстати, цены там настолько низкие, что эта идея может сработать. Уважаю.

Сегодня сумели сделать УЗИ сердца очень нервному годовалому пацану. Они всей семьёй очень издалека приехали, а пацан категорически не захотел. Мамашка задумалась... и додумалась всунуть ему свечку с димедролом. На этом фоне и удалось через два часа сделать. Спал, как миленький. Все получилось довольно сносно. Мамашке респект, хотя это на её страх и риск.

Температура в квартире продолжает нарастать. Рядом с нами есть АТБ (сепурмаркет круглосуточный), так вот - там офигенный кондишен, даже два. Каждый почти размером с танк Армата, только гораздо эффективнее. У них там 23 по цельсию, когда снаружи 37. И вот я думаю, может на время жары туда ночным охранником устроиться? Потому что еще немного и я не выдержу. Прошлой ночью я провел лежа несколько часов в ванной, обливаясь "холодной" водой из душа. Температура "холодной воды" была 28-29 градусов.

     В небе чирикнула птичка и закружилось надо мной маленькое легкое перышко. Маленькое-маленькое, почти невесомое... Что это? Весточка от тебя? Протягиваю ладошки, пытаюсь поймать пушинку... Кружится, ускользает сквозь пальцы, только что  была в руках и уже нет... Не от тебя, не мне... извини... ошиблась...

Отупление быдломассы, информационная война вкупе с промыванием мозгов достигли такого небывалого накала страстей, что уже неважно на какой стороне исторической правды ты находишься. Правду разорвали на множество кусочков и тщательно оберегают от другой правды. Независимо от трактовки ВМВ ты будешь оплеван примерно с пяти сторон (ну или с семи). Так что сегодня - без комментариев.

Я не унікальний виняток. Всі ми пили спиртні напої. Без брехні, будь-ласка. Навіть при сповіді причащають хлібом і ВИНОМ! Просто хтось більше пив (п’є), хтось менше, АЛЕ пробували хоч раз, за своє життя, ВСІ. Курсу до 3-4-го я іноді знаходила своє відображення в різного забарвлення рідинах, що горіли. Іноді я на ногах не стояла (тобто стояла на «шпильках» не надто впевнено), АЛЕ продовжувала проголошувати тости.

Потім відповідальна посада на роботі, де мені довелось бути приміром наслідування. Який з мене був би приклад, якби я не казала «МУ». Погодьтесь НЕГАРНО! Півтора метри зросту, на каблуках, намальована … здавалось би порядна. Аж ні, синя! Бухий директор? Лягайте від сміху всі, вона ж зараз впаде…приклад подасть.

Та й особисте сприяло припиненню «веселого» життя. Тобто, воно не заперечувало, АЛЕ я навіть палити кинула.

Змінила роботу на таку, яка б відповідала моєму віку і сподівалась це початок…

Два роки… Надто мало для зміни особистості, але достатньо для переконання в захищеності. Мені було не затишно. Знати, що «страхувати» доведеться мені, не властиво слабкій половині. Чи це сміття, яке забули викинути (хоч я нагадувала), чи водіння (права ж забрали через рік). «Страхувала» я.  І річ не у тім як? Річ у опорі, а її не було.

Отже я іноді пила, символічно АЛЕ пила. Потім аварія…

Неприємно згадувати.

За кермом була не я. Я ж на корпоративній вечірці пила! Ну а як же, причина вагома – свято! Новий рік на підприємстві, де я працювала з 2005-го року.

Навіть через 2-3-ри роки після ДТП я ДИВНО реагувала на алкоголь. Для мене це те, що ледь не вбило. Мене і віру в «Новорічну казку» у моїх батьків, рідних і друзів.

Що я відчуваю, коли при мені розпивають спиртні напої? Відразу? Огиду? Ненависть? Зовсім НІ!!!

Я відчуваю ОТУПІННЯ! Перші думки: СВІТ ЗДУРІВ? ЧИ Я?

Та п’єте, то вже пийте… МОВЧКИ!

Пригадую, проголошували з горілкою тост… ЗА МОЄ ЗДОРОВ’Я! Тоді ще всі за столом здивувались, що я обурилась. Це ж РОДИНА. Так, може я і не права, АЛЕ МОЯ родина ТАКОГО собі не дозволить НІКОЛИ.

Тому при мені НЕ ВАРТО (прохання) вживати спиртні напої! Або мовчки (щодо мене)! Це вже не так сильно, АЛЕ ображає.

Як не парадоксально, АЛЕ алкоголь це моє тавро… Зараз, через ураження спричинені внаслідок ДТП, я справляю враження «вічно веселої». Я завжди була кумедною, АЛЕ ж не НАСТІЛЬКИ! Хоч напиши на лобі «Я НЕ П’ЯНА, Я – ІНВАЛІД». Питала нещодавно подруга:

-- Ти справляєш враження п’яної або хворої... Що б ТИ обрала?

-- Хай думають, що я п’янюща! Хай краще ненавидять і заздрять ніж жаліють і співчувають!!!

Сумна вийшла замітка, АЛЕ жити з цим мені вже набридло. Хочу почати інше життя. Не НОВЕ, його я вже починала – не вийшло («фейл» ПОВНИЙ). 

ІНШЕ ЖИТТЯ - для себе! 

Для батьків, рідних, близьких і тих кому важливіша я, а не привід випити 100 грам.

Решила создать что-то на подобие дневника, НО "вслух". Может кто-то что-то подскажет, посоветует... В процессе...