алкоголь

Я не унікальний виняток. Всі ми пили спиртні напої. Без брехні, будь-ласка. Навіть при сповіді причащають хлібом і ВИНОМ! Просто хтось більше пив (п’є), хтось менше, АЛЕ пробували хоч раз, за своє життя, ВСІ. Курсу до 3-4-го я іноді знаходила своє відображення в різного забарвлення рідинах, що горіли. Іноді я на ногах не стояла (тобто стояла на «шпильках» не надто впевнено), АЛЕ продовжувала проголошувати тости.

Потім відповідальна посада на роботі, де мені довелось бути приміром наслідування. Який з мене був би приклад, якби я не казала «МУ». Погодьтесь НЕГАРНО! Півтора метри зросту, на каблуках, намальована … здавалось би порядна. Аж ні, синя! Бухий директор? Лягайте від сміху всі, вона ж зараз впаде…приклад подасть.

Та й особисте сприяло припиненню «веселого» життя. Тобто, воно не заперечувало, АЛЕ я навіть палити кинула.

Змінила роботу на таку, яка б відповідала моєму віку і сподівалась це початок…

Два роки… Надто мало для зміни особистості, але достатньо для переконання в захищеності. Мені було не затишно. Знати, що «страхувати» доведеться мені, не властиво слабкій половині. Чи це сміття, яке забули викинути (хоч я нагадувала), чи водіння (права ж забрали через рік). «Страхувала» я.  І річ не у тім як? Річ у опорі, а її не було.

Отже я іноді пила, символічно АЛЕ пила. Потім аварія…

Неприємно згадувати.

За кермом була не я. Я ж на корпоративній вечірці пила! Ну а як же, причина вагома – свято! Новий рік на підприємстві, де я працювала з 2005-го року.

Навіть через 2-3-ри роки після ДТП я ДИВНО реагувала на алкоголь. Для мене це те, що ледь не вбило. Мене і віру в «Новорічну казку» у моїх батьків, рідних і друзів.

Що я відчуваю, коли при мені розпивають спиртні напої? Відразу? Огиду? Ненависть? Зовсім НІ!!!

Я відчуваю ОТУПІННЯ! Перші думки: СВІТ ЗДУРІВ? ЧИ Я?

Та п’єте, то вже пийте… МОВЧКИ!

Пригадую, проголошували з горілкою тост… ЗА МОЄ ЗДОРОВ’Я! Тоді ще всі за столом здивувались, що я обурилась. Це ж РОДИНА. Так, може я і не права, АЛЕ МОЯ родина ТАКОГО собі не дозволить НІКОЛИ.

Тому при мені НЕ ВАРТО (прохання) вживати спиртні напої! Або мовчки (щодо мене)! Це вже не так сильно, АЛЕ ображає.

Як не парадоксально, АЛЕ алкоголь це моє тавро… Зараз, через ураження спричинені внаслідок ДТП, я справляю враження «вічно веселої». Я завжди була кумедною, АЛЕ ж не НАСТІЛЬКИ! Хоч напиши на лобі «Я НЕ П’ЯНА, Я – ІНВАЛІД». Питала нещодавно подруга:

-- Ти справляєш враження п’яної або хворої... Що б ТИ обрала?

-- Хай думають, що я п’янюща! Хай краще ненавидять і заздрять ніж жаліють і співчувають!!!

Сумна вийшла замітка, АЛЕ жити з цим мені вже набридло. Хочу почати інше життя. Не НОВЕ, його я вже починала – не вийшло («фейл» ПОВНИЙ). 

ІНШЕ ЖИТТЯ - для себе! 

Для батьків, рідних, близьких і тих кому важливіша я, а не привід випити 100 грам.