Вирішив продовжити нещодавню розпочату рубрику "Коротко про різне": про події в житті і всяке різне навколо.

Щось знову накрило. Другий тиждень вдома. Вчора набридло — сходив по магазинам. Враховуючи настрій, не втримався від солодкого — купив цукерки — міні батончики. Оскільки найбільш надіборані були "Milky way", їх і купив. Не сподобалось. Може підкажете, що з "міні"-серії батончиків смачно, окрім "Снікерсів"?

Зрозуміло, що в похід по магазинам фотік залишив вдома. Але хто фотографує, знає, що знайдеться що фотографувати якраз тоді, коли нема чим фоткати.

Ну, думаю, треба вийти спеціально на прогулянку. Але руки так змерзли, що захотів відігрітися. Але захмарилось, тож виходити на фотополювання маршруток не захотів. А фоткати є що! Тим паче, скоро повинні відкрити новий міський маршрут!!!

Був у нашому місті соціальний маршрут. З осені 2015-го (чи 2016-го). Особливість маршруту в тому, що він пролягав як по старій частині Боярки, так і по новій. І це був перший маршрут, який об'єднав дві частини нашого міста. Так ось, проїздив він рік, чи може навіть менше. І справа заглохла. І ось знову! Десь пів року велися балачки стосовно купівлі міськрадою нового автобуса і ось нарешті — звістка про впровадження нового маршруту. Причому, він буде в двох версіях: соціальний — з одною машиною і величезним інтервалом в годину (пільговикам доведеться чекати, проте "на шару") і комерційний — на 5 мікроавтобусів (цікаво скільки їх буде насправді). Правда, треба провести конкурс на обслуговування маршруту. Так що ще невідомо коли його запустять. Але факт приємний. Чим більше маршрутів маршруток, тим крутіше місто і транспорте обслуговування. Тепер можна буде доїхати до Одеської траси і на Радуницю до міського кладовища без пересадок.

Робота підходить до завершення, тому запропонували написати статтю. За день настрочив на 6-7 тисяч знаків. Але не вдавалось досягти високої унікальності тексту. Алгоритм розпізнання запозичень якийсь недолугий займенники, числівники і тип продукції сприймає за копіювання. Сьогодні вирішив скоротити найменування, створивши абревіатуру. Допомогло, але не дуже. Не хочеться, щоб праця була марною і не знаю як "добити" статтю, щоб текст вийшов унікальний. Там така тема, в якій не "шарю" і в загальних рисах особливо не розгуляєшся. Можна збільшити кількість тексту, але стаття й так вийшла завеликою — збільшувати нікуди. Не знаю що робити: переключитись на інші завдання, чи домучити текст (тільки як?)?

З радістю б взяв вихідний і кудись поїхав чи злазив. Однак напарник менш, ніж за день, скасував вилазку, яку чекав два тижні!!! Настрій зіпсувався. Можливо, варто самому з'їздити? Тим паче, судячи за статистикою, нова вилазка повинна бути одиночною.

Ще й надодачу скрутило вени. Нога другий день болить і такі відчуття, ніби за день пройшов кілометрів 20-30. Давненько не було таких проблем. Сподіваюсь, що пройде.

Ось такі справи... Де взяти оптимізму?

Їздив у Київ. По дорозі вперед обійшлося без пригод. А ось на зворотньому шляху ледве дістався. По-перше, довго чекав тролейбус потрібного маршруту. По-друге, сів у нього і... кондуктора немає, і водій квитки не видає! Проїхав декілька зупинок і вирішив пересісти на інший тролейбус іншого маршруту, траса якого далі співпадає з необхідною. По-третє, в другому тролейбусі проїхав пару зупинок і він зупинився. В мережі пропала напруга. Скільки стояти — хз. Посидів, потім вирішив піти пішки. Йти далеко, але дорога знайома.

Що цікаво, тролейбус обігнав мене за пів зупинки до кінцевої. От, абідна! Правда, зекономив би хвилини 2. Так що правильно зробив, що не став чекати.

Он скільки тролейбусів стоять!

Куди їздив розкажу пізніше.

От шо б там не казали, а трансформери не лише у фільмах, комп'ютерних іграх. Вони оточуюить нас навкруги в іграшках. Навіть на квитках — трансформер!

Підсумки 2019-го року. Тут коротенько. А от на ЖЖ і Дрімі вирішив зробити підсумки не в звичному щоденниковому форматі, а у вигляді фотозвіту.

За рік опублікував 42 (з підсумковим звітом — 43) звіти. Це не багато, але й не мало. Особливо, врахрвуючи, що вимушених постів майже не було. Рейтинг блогу в ЖЖ трохи піднявся.

Цей рік видався дуже цікавим і був роком відкриттів. Стільки нового я ще ніколи не відкривав у одному році. Це і екскурсія по колектору (підземній річці), перша вилазка у бомбосховище, і вилазка на закинутий військовий аеродром, і голосування на відборі учасників на «Євробачення-2019», прогулянка на човні, відвідання парку Кіото під час квітування сакур, вперше побував у листяному лісі, вперше пройшовся по залізничному мосту, відправлення повідомлень на радіо. А ще — приїзд гуртів «ТНМК» і «Kozak System» у моє місто. Також в 2019-му була рекордна кількість вилазок по заброшкам — 18. Шкода лише, що половину з них довелося здійснювати самотужки. А ще в цьому році спробував чорне морозиво. Протестував новий смартфон. З'їздив у гості, де не був 12 років! І жодного разу не побував на дачі:( Проте вдалося з'їздити в три області(!) — Вінницьку, Чернігівську і Житомирську. Не кожного року вдається так подорожувати. Причому, дослідив дві заброшки в інших областях. Правда, було декілька повернень у вже знайомі і ностальгічні місця.

Звичайно, не обійшлося без пригод (зламався фотік і доламав окуляри, зміни на роботі, були проблеми з фотохостингом). Але, в цілому, рік був більш-менш спокійним. А ось в житті країни, ну і моєму житті, були президентські вибори в два тури із запеклим протистоянням між прихильниками/противниками двох основних кандидатів. Потім — парламентські вибори і досить суперечливі і неоднозначні дії новообраного президента і його політичної партії. Так що були причини позлитися і понервувати. А у нашому невеличкому місті збудували і відкрили перший гіпермаркет.

Погода протягом року була нестабільна. Навесні і влітку — то спека, то прохолода. Затяжні дощі. Тепла осінь. Теплий грудень. Зими, як такої, майже не було. Так що глобальне потепління, напевно, існує.

Ну а 2019-й можу охарактеризувати такими словами: відкриття, зміни, ностальгія і незвична погода.

Яким буде наступний рік? Ну, звіти в новому році не вийде відкрити заброшками. Лазити ніде. Але цікавенький репортаж проанонсував.
Наперед нічого не планую. Хоча наміри, звичайно,є.

На базарі бачив телевізійників. Щось знімали про продаж ялинок. Причому зрозумів не одразу. Довелося швиденько тікати з кадру. Але на фон може і потрапив.

Чим їх зацікавив ялинковий базар в нашому містечку?

Спонтанно захотіли відсвяткувати Різдво по-новому. Але через генеральне прибирання ніколи було готувати. Та й посту не дотримувались. Тому вірішили не змінювати традиції. А ви коли святкуєте Різдво?

P.S.: А ще ж і ялинку не поставили.

В якихось країнах є традиція перед Новим роком викидати старі меблі. А у нас традиція — викидати старий хлам, щоб було місце для накопичення нового.

Я таке не встрягаю. Мені цього року вистачило ревізії полиць з ліками. Ось там я відгулявся! Повикидав пусті упаковки, всі протерміновані ліки. Однак потім батько все одно поліз хазайнувати і знову все порозкидав. Тому зв'язуватись з розбиранням хламу не хочу. Хоча, буває сумно, коли викидають щось потрібне, яке випадково затесалося в непотрібне. Десь загубилися владиші з жуйок, журнал "MotorNews" з "Жигулями", зібраними в країні. Ех... Проте іноді щось знаходиш. Цього разу прзжився чистим папером. Правда, малювати вже відвик. Ну, буду робити нотатки.

А так, радує, що прибирання не переросло в сварку. Хоча, ще не вечір)

Знов довелося подорожувати і здійснювати вилазку самотужки. По дорозі до заброшки собаки ледве не зжерли (треба щось з собою брати для самооборони). Сходив на панорамну гору, на яку збирався піти ще декілька років тому. Пройшов до дірявому пішохідному мосту. Намотав аж 22 кілометри!!! Нафотографував і записав відео майже під зав'язку картки пам'яті.

P.S.: На заброшки ходити одному не альо. Сцикотно.