Кожен повинен скласти в ціле те, що в ньому найкраще і роздати іншим. І ділитися разом з тими , яких любить , щоб відновити радість. (Robert Fulghum)
Klopoty zakochanych Zakochani mowili - przeciez nie do wiary czy to prawda, moze sie nam zdaje, czy tak latwo sie spotkac cierpia*cym na milosc w swiecie, w ktorym klopoty nasze nie ustana*, bo jak diabel ucieknie - odejdzie i aniol. Jestes i nie ma ciebie. Ten sam , znowu inny troche na odczepnego i troche na niby. Jak len, co kwitnie niebiesko, bialo i rozowo choc swit i zmierzch sprawia, ze inne kolory. Czy to ty Jestes blisko, jakbys sluchal serca i Jak matka przechodzisz przez srodek sumienia. Jesienia* deszcz zaslania, zima* snieg zabawny. Ten, ktorego sie kocha jest wcia*z niewidzialny. ( ks. Jan Twardowski )
W kolejce do nieba Powoli nie tak predko prosze sie nie pchac. Najpierw trzeba wygla*dac na swietego, ale nim nie byc. Potem ani swietym nie byc, ani na swietego nie wygla*dac. Potem byc swietym tak, zeby tego wcale nie bylo widac. I dopiero na samym koncu swiety staje sie podobny do swietego.
( ks. Jan Twardowski )
До тополі втомлено
Осінь прихилилась.
Сумно так і болісно
В очі задивилась...
Плакала... й спитала -
Що тобі болить?
Листом з гілки впала,
Зойкнувши на мить...
Сьогодні у прохолодний, а на десь і дощовий, осінній день відмічають День свого Ангела Віри, Надії та Люби.
Тож віттаю Вас, і бажаю, щоб ці слова супроводжували Вас все життя.
А на додачу кілька позитивчиків, що я зустрів на вулицях Києва цього місяця:
Або так:
І це мабуть гарбуз?
А ця фея ще до когось поспішає:
І вам усім бажаюзустріти свою фею у наступному місяці!
Осінь...
А що тут скажеш? Осінь найкраща пора, як і рання, так і пізня! Про осінь майбуть написано набільше віршів, та і блогів теж. Я люблю осінь, люблю осіннє сонце і багряно-жовте листя, яке злітає з дерев і падає тобі під ногі. А ще я люблю осінню подорожувати! Їдиш, а навколо тебе різнокольоровий світ. А захід сонця в цю пору незвичайно красивий, особливо в Криму, на березі моря! Заздрю Кримчанам, по доброму. Якось потрапив в Крим якраз на Оксамитовий сезон. Дочого там красиво... Ні, я не можу написати, це неможливо передати словами. Та це все початок осені, Вересень і Жовтень, але найбільш мені подобається Листопад! Чому? Тому що я дуже люблю дощ, особливо осінній. Мені подобаються похмурі дні, коли небо затянуте хмарами а на землю падає дрібний холодний дощ! В таку погоду я вдягаюсь так щоб мені було комфортно й тепло і прогулююсь містом, розглядаючи голі та мокрі дерева на яких подекуди ще висять самотні листочкі. Сірі люди, які повертаються з роботи або магизину, хто в авто, хто під парасолькою, хто з піднятим комірцем куртки, пошпішають до теплого дому. Я ж собі іду малим кроком і просто насолоджуюсь і мрію. Ех... Якби я мав автівку, я б залив повний бак і просто їхав, байдуже куди аби тільки було менше авто і людей. Їдиш собі тихенько, розслаблено, нога ледь-ледь торкається педалі газу, в салоні грає тиха спокійна музика а двірники час від часу прибирають краплі на лобовому склі.
P.S. Для тих хто не зрозумів що таке Термінал http://blog.i.ua/user/1003466/323584/
.( Ліна Костенко )
РОЗМОВА З ЛИСТКОМ Діткнулась ставу осені рука, Паде на хвилі журавлине: кру, І поширяється далеч укруг, Друкує в хмарах зорями друкар.
В руці з землі листок маленький дру.
О, як є повно в нім зими примар, Та крихта літа ще життя трима. Листок маленький, мій зів’ялий друг. Розвіється життя останній хунт, Що вітер все про нього грав, брехун, Коли за щастя вів із ним ти спір. Та не сумуй; ти весну мав. Тям те: Не раз майстерством є та щастям теж Знання самоошуки пити спирт.( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )