Пока карпатские склоны оппадают снегом и обвалакиваются морозом, велосипеды можно ставить в дальний угол, нет не наказывая их, ни в коем случае. Нужно дать им заслуженный отдых, они не плохо потрудились с весны по осень. Кое-где подмазать солидолом, смыть грязь и поставить или повесить в свой угол. Иметь такой угол в квартире кому-то может быть малоприятно. Если есть место в подвале, гараже или чердаке, его можно приютить там, заодно, поближе пододвинув лыжное снаряжение или сани. Рокировочка.  Снег уже не тот, что был пятнадцать лет назад, нет таких осадков, нет таких горок в городе и в селе, чтоб можно было прокатится не затормозив носом об асфальт. Поэтому безопаснее и веселее лыж будут сани. Самые простые, без лишних навесов деталей и понтов. Руль  на санях мешает шевелить задницами, отчего часто они толстеют и становятся непривлекательными. Это лишнее. Обыкновенные сани с парой снегурочек в придачу, как раз то, что нужно в морозную и снежную зиму реальному гонщику.
   Чтобы передвигаться на велосипеде зимой, по льду, снегу, по грязи и снежно-грязевой жиже, нужно чувствовать велосипед очень хоошо, он должен быть продолжением тела. Так или иначе это создаёт большую угрозу не только велосипедисту, а ещё и окружающим этот мир людям, пешеходам, собакам, котам и водителям автотранспорта.

 

http://fishki.net/1735592-zhivotnye-kotorye-vidjat-sneg-vpervye-v-zhizni-jeti-volshebnye-foto-podarjat-tebe-zimnee-nastroenie.html?mode=recent

34. ...в зимності.

злетом натхнення далеко не лєпські -
у самоті із крилами справи кепські.
побиті, зламані, в ранах, рвані...  -
у самотності з крилами діло швак!

...я у собі весь
в магічних фантазіях
розІп"ятий поміж европ і азій
в апОкаліптичних у гуркоті звуках,
що істеричний людський перегук.
і мов офіцини роздУм
словами
поліфонічні роялеві гами,
й мелодії струнні
і бій барабанів,
лунає мов крик оркестрОва труба... -
Але що крик той!
нащо те завтра!
стану на шлях
хай виведе він
мене звідси
чим далі - у білий морок,
де все  несправжнє
і москАлиця,
нице,
зведено все у ніщо,
на ніц,
де наче риба в розкинутій аві
б"юся,
здригаюсь,
як доказ звитяг і слави...

...а у природі
так зимно, морозно,
хвилями снігу у білі кросна
щільно огорнуто все,
шаманить, оперлась на костур льодовий зима.
вітер холодний ріже обличчя,
від сьогодення люто кличе... -
бо сучасне...кому воно треба!..
мені
подорожньому
без потреб...

____
швак - безнадійна справа
офіцини - тут: флюгери
ава - риболовна сіть
москалиця - московитські матюки

22. february - місяць лютий.

непримітний контур долі
по долоням юлиць голих
february креслить криво
снігоспадами примхливо
і сльоту у зморі сонну -
косооким хитрим блазнем
змерзлу волю у полоні
водить містом напоказ

ухопив у зашморг мокрий
древа всі малі й великі
долу гне хита і душить -
холод вдихує у душу
видноколо на заслони
й сонце зранене у схрони
нагло сховано на скон

закрутив сніги мов дзигу
дзвоном гулом тріском криги
мов скажені коні хури
перемелюють на хугу
простір-час-і вимір суті
усього в нестримній люті -
білим мороком хурдел
у льодовій брилі скуто
все в зимовій тій купелі...-
там життя в недолі білій
ледве дихаючи мліє
у судомі б"ється в брилі
нігті зламує об лід

...сніг спадає
тане
зтанув з неба знов сльотою
що захмаренням туманне
а в калюжах - вирій в скалках
птах в яких лиш випадковий
тінь мов явиться низинна
й одним помахом крила
промайне міраж оманний...

20. туман у розсвіт.

туман як сон у загадковості
світань лютневої зорі
і білий іней ажуровистий
на гілках гОйдають вітри

і білосивий у прозорості
сумний приблудою в добу
схилився стомлений у сонності
хвилерухливо у степу...

блідочервона риска обрію -
над ним рожеві тіні хмар
під ними в сніг і лід охоплені
руїн ряди кривих примар -

з яких радіє так і тішиться
чумний злодюжка у кремлі...
а тьмяним сонцем в небі діється
на розпач день в моїй землі -

що там заховано туманами?..
про що кричить той чорний птах?..
якою ще уп"юсь оманою
в своїх відчуджених віршах?.. -

спитав себе у цій буденності...
з морозу щулиться туман,
туман у лютій повсякденності
мовчить під сонцем на заклан...

(с)
Если вы подумали шо это зимнее фото, то вы не в курсе шо есть на земле Воркута. фото 5-го июля, а тут 6-го)))

Зима відкрилася мені

Мов одкровенням дорогим:

Як ті сніги, спливають дні,

І тануть дні, як ті сніги.

 

Блискучі, білі – як життя.

А чорні – схожі на біду:

Без вороття, без вороття

Вони, підталі, в землю йдуть.

 

І я піду, як ті сніги…

Мені відкрилася зима,

Як втратив друзів дорогих:

Не повернуть – кого нема.

 

І той пішов, і та, і ті…

Як ці сніги. Хоч клич, хоч ні.

Мої ясні ви, золоті,

Мого життя щасливі дні!

 

Хоч слово ще, хоч пів – мені.

Весна ж,  погляньте навкруги!

Як ті сніги, спливають дні,

І тануть дні, як ті сніги.

 

Чорніє зорана рілля.

Усівся промінь на щоці.

Спиває спрагло сніг земля,

Щоб уродили пшениці.

 

Життя! О, земле дорога,

Даєш надію ти мені:

Не час мені! – кажу снігам.

А час життю. І час – весні.

 

І хай слабка утіха та.

І біль, як був, не дівсь ніде,

Радію я, що сніг розтав,

А день і цей – і цей – мій день.

 

Дай, Боже, буде і новий.

А вже як ні, тоді вже ні.

Тоді повірите і ви,

Що, як сніги, спливають дні.

 

Без вороття. Без вороття.

Я тільки зараз це збагнув,

Тому й ціную так життя,

Бо інше втратило ціну....

Мерзкая вчера была погодка...