[ Читать дальше ]

Смотрела сегодня передачу, в ней рассказывали про то, что можно планировать пол ребенка. Типа существуют разные методики - от диеты до исскуственного оплодотворения. Тем кто не желает платить за подобное "чудо", деньги, предлагают дешево и сердито посидеть на диете - питаясь легкой пищей получите девочку, тяжелой - мальчика, или провести подсчеты обновления крови и получив результат планировать дату зачатия. Самовнушение, говорят, тоже неплохо. Но как прокомментировал доктор - подсчеты подсчетами, а природа берет свое.

Ну действительно, мне как-то очень слабо верится, что рацион может повлиять на то, какая душа вселится в тело и кем родится ребенок - мальчиком или девочкой. Тем более если смотреть с медициской точки зрения - есть же гены, днк и хромосомы, бывает у одного из родителей он сильнее, то хоть какие заговоры не делай, тебе и на 10-й раз родится мальчик, или наоброт.

По словам все того-же доктора, которые комментировал в передаче все те способы, - "не стоит заниматья всякой ерундой, лучше попросить у Бога чтобы ребенок родился здоровым".

Это действительно так. Но лично мне интересно - практиковал ли кто-то что-то из вышеуказанных способов или какой другой, дабы запланировать пол ребенка и что из этого вышло. Ну так?

http://chmag.ru/

Муж говорит, что в военном спецназе огромные физические нагрузки. Солдатам приходится много бегать и выполнять большое количество физических упражнений. На мой взгляз,  в спецназ можно отправлять детей с 3-х лет: по своей выносливости дети загоняют любой штатовский спецназ. В любое время года в 6 – 6: 30 бодрый голосок будит «Мама, смотри!» и триатлон на целый день. В детсадике большая часть энергии сливается на других детей, а дома

6 часов – побегушки;

7 часов – кувыркачки; «Мама, смотри!!!»

8 часов – беготня на четвереньках и приседания (раз 50 за один заход);

9 часов -  штурм шведской стенки или вверх по пилону; «Мама, смотри!»

10 часов – попрыгушки на кровати – геп-геп-геп-геп – час без перерыва;

Спецназ бы уже ухайдохался, а для малыша это только разминка перед ОСНОВНОЙ ПРОГРАММОЙ

11 вечера – преодоление полосы препятствий – это пробег кругами по комнатам (по стульям, под стульями, на стульях, под столами, наверх не шведскую стенку, вниз по пилону, всё бегом, бегом

12 ночи – начинает танцевать динамичные танцы; и только мое волевое решение загоняет этот протуберанец энергии в постель.

---

 

Ресурсы безграничны.

Эксперимента ради пыталась измерить энергетическую емкость своего энержайзера. Летом в деревне поднялись в 6 утра («Мама, смотри!» и лесами по пересеченной местности двинулись пешим походом к дальнему озеру (километров за 7 в один конец). Интереса ради взяли с собой братишку (4 года).

В пути я пару раз делала привал, на берегу озера подремала часа полтора в тени деревьев и на обратном пути устроила передышку. Дети носились парой карлсонов с форсированными моторами. Штурмовали песчаные откосы и бегали по пояс в воде. Лазили по деревьям и мотались друг за другом. Писку и эмоций, хохота и слёз, воплей и рёва было…

 

Хоть бы кто-то сказал: «Я устал».

Я устала.

Но этого не сказала.

Поэтому возникло впечатление, что никто не устал и по возвращении (10 вечера) пупогрызы ещё час лазили по лестнице на чердак. И только всеобщий отбой по даче уложил их в постель.

В тот день предела ресурсам нащупать не удалось, я выдохлась раньше.

 

А подъем снова был в 6 утра. «Мама, пойдем!». Вчерашний марафон не дает поблажек.

 

В октябре устроила девичник, где передавая свою индиго по цепочке желающих пообщаться, разрешила ей не спать, пока сама не захочет.

 

Пели и танцевали, пили и хохотали мы с подругами до 4-х утра.  В 4:10 те, кто считал себя взрослыми, разбежались по постелям. Индиго, довольная, допытывалась, будет ли завтра продолжение «опять до ночи».

 

Сейчас снова girlfriend лезет мне на голову. Буквально.

---

Хочу вторую индиго.

НАША РЕАЛЬНІСТЬ Є ПРОСТО МАЛЮНКОМ НА ПАПЕРІ ( відповіді на коментарі та запитання) Цитата: «Для де-інсталяції обмежувальної програми у нашій свідомості, необхідно зробити три кроки. Перший крок – взнати, що це можливо, та захотіти цього. Щось всередині нашої свідомості опирається визнанню духовної природи реальності.» Коментар (Коринфянин): « в самом деле, ОЧЕНЬ ВАЖНО узнать и захотеть, что есть "духовное самоосознание". Хотя это вовсе не есть не только достаточное, но даже и не необходимое условие.  Это будет просто частью  эрудированности.» Усі ми знаємо, що десь там у світі є щось невідоме. Доки це знання є тільки інтелектуальним, тобто відірваним від нашого тіла, та наших почуттів, воно залишається частиною ерудованості. Це знання є формальним, бо не зачіпає нашої середини, не міняє нас кардинально,  не впливає на  життя. Взнати, що це можливо, та захотіти цього, означає відкритися знанню, дозволити йому доторкнутися нашого тіла, впустити у себе його пробуджувальну енергію.   Але:  "Щось всередині нас опирається визнанню духовної природи реальності.» Оскільки нас виховали матеріалістами, ми знаємо, що: - ми усі живемо у матеріальному світі, - ми самі є матеріальними істотами, - наша свідомість виступає єдиним віддзеркаленням світу, єдиним вікном у Світ, а значить, єдиним інструментом нашого виживання. Сама думка про те, що необхідно змінити свою свідомість, викликає у нас здивування та недовіру . Ми впевнені, що з нашою свідомістю усе в порядку. Єдине, що ми допускаємо,  це змінити своє життя: - матеріально (змінити обставини життя: роботу, місце проживання), - соціально: ( зайняти високий соціальний статус), - емоційно: (знайти кохання, друзів). У колі цих трьох сценаріїв обертається уся культура, мистецтво, а з ними й ми самі Так от, впустити в себе нове знання, означає допустити, що усе увесь наш світ є просто виставою,  що  наша реальність є просто малюнком на папері, який можна проштрикнути парасолькою. І коли ми допускаємо це, нас нарешті ТОРКАЄТЬСЯ ЕНЕРГІЯ СПРАВЖНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ – ми відчуваємо поклик, та починаємо свій пошук. Цитата: Наступний крок - пошук нових знань. Більшість людей, зацікавившись духовною стороною світу, поринають в езотерику. Насправді, езотерика є досить бурхливим потоком, у якому дуже важко зорієнтуватися, та виплисти на чистий простір духовної реальності. Коментар (Коринфянин): "Эзотерика" потому так и названа, что есть СКРЫТОЕ ЗНАНИЕ. И в него просто так не "нырнешь". А то, во что ныряют большинство из "заинтересовавшихся и захотевших" - это обычная эКзотерика. Т.е. псевдоэзотерические знания, которые как раз и открыты для праздно интересующихся. Зацікавившись містичною стороною Світу ми починаємо шукати приховані від нас знання. Розпочавши свій пошук, ми натикаємося на цілий океан різноманітної інформації, у якій не здатні зорієнтуватися. Зневірившись у спробі розібратися у цьому самотужки, ми шукаємо людину, яка здатна навчити. Я також, у свій час  довго шукав вчителя. Шукав, і нарешті таки знайшов його. Але знайшов зовсім не там, де очікував знайти. Я шукав його ззовні, серед людей а він, як виявилося, завжди був поруч, всередині мене самого.   Справжній вчитель знаходиться всередині нас самих  - ПОГОДИТИСЯ З ЦИМ  НАМ ДУЖЕ ВАЖКО. Усіх нас привчили ставитися до себе погано, усвідомлювати себе недосконалими, та тим самим, відмовлятися від Внутрішнього Вчителя. Нас примусили ВІДМОВИТИСЯ ВІД СЕБЕ САМИХ.  Відмовившись від своєї містичної природи, ми перетворилися у штучну посудину, яку соціум наповнив матеріалістичним світоглядом та матеріалістичними цінностями. Це процес відбувається  на тлі нагнітання у свідомість людини страху та невпевненості. Страх необхідний - він породжує у нас прагнення до соціального самоствердження, та примушує самовіддано виконувати роль соціального гвинтика. Люди, яких примусили повністю відмовитися від себе, прийняти матеріалістичні цінності, та розчинитися в них, виглядають плоскими, нібито вирізаними з картону. Ще дітьми, під час навчання у школі, вони не опиралися соціалізації (засвоєння соціального досвіду) та погоджувалися із своїми вчителями. Це, в першу чергу, відмінники, чи просто конформні діти.

З іншої сторони, були діти, які відчували неприродність нав’язаного їм бачення світу, оскільки всередині себе вони мали щось справжнє, що відчувало усе інакше. Вони опиралися соціалізації, конфліктуючи з дорослими, аби зберегти та відстояти себе.

Таких дітей соціум намагався підкоритися, іноді - зламати . Саме з таких дітей, що не втратили зв’язок із своєю сутністю, виросли дорослі, які є глибокими. Зовнішньо такі люди так і виглядають – глибокими. Вони є сильними, цікавими у спілкуванні, наповненими життєвою енергією. Цитата: Останній крок найважливіший: зайняти чисту позицію очікування (нагадаю, що позицією називається ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе) Запитання (Little Love): чи можна зробити третій крок роблячи другий?Тобто, як можна завмерти в очікуванні якщо ти все одно шукаєш? Для того, щоб вижити у світі, нас навчили діяти: Необхідність діяти виходить із припущення, що навколишній Світ – мертва матерія, і вижити можна тільки через діяльність. З позиції духовного світогляду,  Світ - живий. Тоді, замість діяльності, ми можемо довірити проблему нашого виживання живому Світу. І коли це відбувається, наше життя змінюється. Торкнемося тільки одної якості цієї переміни - процесуальності.

Процесуальність світу та людського життя розглядає процесуальна психологія. Світ, з її позиції, є процесом, потоком речей та подій, який сам по собі рухається у належному напрямку.

Людина здатна відчути цей потік, та підкоритися, віддатися йому. У цьому випадку її життя набуває якості процесу: усе, що з нею відбувається втрачає буденну хаотичність та стає частинками цілісного гармонійного руху людини у Світі.

Саме у такому розумінні, ми можемо спокійно сидіти на березі річки, знаючи, що по воді до нас пливуть подарунки - все, чого ми бажаємо для себе від життя.

Щоб таке відбувалося, ми маємо впустити у себе нове знання, відкритися живому Світу та встановити з ним зв'язок.

Це не означає, що ми відмовляємося від діяльності. Вона стає більш активною. Ми починаємо діяти не тільки тому, що вимушені, а тому, що процес діяльність все більше дарує нам радість.

З Повагою,…

Дети индиго… многие мечтают о таких потомках – индиго. Много из пустого тщестлавия – чтобы похваляться в кругу знакомых успеваемостью и кругом интересов, паранормальными способностями ребенка…

 

            В сосуществовании с ребенком индиго (поскольку назвать воспитанием в обычном понимании этот процесс нельзя: сложно поянть, кто кого воспитивает) множество сложностей физического, политического и этического планов. Информационного тоже.

Физически сложно с одним ребенком – её не на кого замкнуть. Обычная практика – чем больше детей – тем проще: подаешь интересный пример, замыкаешь их друг на друга и  игра вертится от 15 до 45 минут на самоподдержании. С одним суперактивным ребенком это маловозможно – она, как радио – с 6 утра до 12 ночи говорит безостановочно, требует внимания, иногда с перервыом на дневной сон, но чаще – без.

Занятно то, что всякий человек на протяжении дня переживает моменты уединения и одиночества – даже в толпе большого города можно отгородиться безразличием, наушниками, стеклом автомобиля или солнечных очков. В обыденности такие мгновения восстановления душевного тонуса обычно не замечаешь – до тех пор, пока тебя их не лишают совсем. «Мама, смотри… мама, почему… мама, ой!,, мама, мне надо…», бьются позывные надоедливой мухой по три раза на минуту на протяжении всего дня.  Закрыть ребенка в его комнате на полчаса, даже заняв её чем-то – чревато непредскауемыми рисунками мрачных расцветок на обоях, мокрыми коврами с пластилиновыми проплешинами, вывороченными нарядами из шкафа, изрезанными носками, съеденной втихую акварелью…

Индиго обладает буйной фантазией.  Это сильное качество личности подлежит развитию, но уже в трехлетнем возрасте значительно превосходит мои возможности. Временным выходом я посчитала включить мультфильм, но ребенок вскоре стал цитировать саундтреки целыми отрывками, мастерски копируя интонации, вставляя цитаты в разговор на манер попугая из туповатых анекдотов. Меня стало доставать постоянное общение с мультперсонажами. Ибо с возможностями сверхребенка иногда остро ощущаю свое убожество. В нравственном отношении до уровня индиго мне еще расти и расти, но неотложные обстоятельства требуют быть независимым авторитетом во  всех смыслах. Лукавить не получается – индиго чувствует фальшь. Необязательные обещания приводят к инфляции отношений. Авторитет родителя обязывает быть на высоте.

Всегда.

Порою чувствую себя девочкой-подростком, желающей сбежать от докучной опеки. Опеки моей дочери – индиго.

  Про друзей.    

  Дети и зефир ))))))))))))))) Сладкий зефир сохранит стройность ))))))))  

Зефир... История этого слова берет свои корни еще со времён Древней Греции. Греческая мифология ведает нам о славном боге западного теплого легкого ветра, имя которому - Зефир. Зефир нашей эпохи так же соблазняет, манит своей легкостью, изящностью формы и вкуса.

Сладкий зефир сохранит стройность

Так хочется оставаться всегда стройной. И сладкого тоже хочется. Как же быть? Найден выход! Вы утверждаете, что сладости и стройная фигура не совместимы. Но только не в том случае, если эта сладость – зефир . Именно этот сладкий продукт диетологи рекомендуют употреблять женщинам в пищу, так как зефир мало того, что богат углеводами, дающими энергию для активной жизни и тренировок, он практически не содержит жиров! В состав зефира входят натуральные компоненты, которые оказывают положительное воздействие на многие системы организма и физиологические процессы. Одним из них является пектин – вещество растительного происхождения, уникальное по своим свойствам. Пектин нейтрализует и выводит из организма радионуклиды и соли тяжелых металлов, снижает уровень холестерина и сахара в крови, нормализует функции желудочно-кишечного тракта, обладает выраженным противовирусным и противоязвенным эффектом. Не менее полезными являются и другие ингредиенты, используемые для приготовления зефира. Например, фруктово-ягодное пюре богато витаминами, яичные белки служат строительным материалом для мышечной ткани, а патока укрепляет иммунитет, способствует концентрации внимания и, в целом, улучшает мозговые функции. Это означает лишь одно, что женщины вполне могут время от времени баловать себя зефиром, не опасаясь за стройность.

В животе беременной женщины разговаривают двое младенцев.

- Ты веришь в жизнь после родов?

- Да, конечно. Всем понятно, что жизнь после родов существует. Мы здесь для того, чтобы стать достаточно сильными и готовыми к тому, что нас ждет потом.

-Это глупость! Никакой жизни после родов быть не может! Ты можешь себе представить, как такая жизнь могла бы выглядеть?

- Я не знаю все детали, но я верю, что там будет больше света, и что мы, может быть, будем сами ходить и есть своим ртом.

- Какая ерунда! Невозможно же самим ходить и есть ртом! Это вообще смешно! У нас есть пуповина, которая нас питает. Знаешь, я хочу сказать тебе: невозможно, чтобы существовала жизнь после родов, потому что наша жизнь пуповина и так уже слишком коротка.

- Я уверен, что это возможно. Все будет просто немного по-другому. Это можно себе представить.

- Но ведь оттуда ещё никто никогда не возвращался! Жизнь просто заканчивается родами. И вообще, жизнь это одно большое страдание в темноте.

- Нет, нет! Я точно не знаю, как будет выглядеть наша жизнь после родов, но в любом случае, мы увидим маму, и она позаботится о нас.

- Маму? Ты веришь в маму? И где же она находится?

- Она везде вокруг нас, мы в ней пребываем и благодаря ей движемся и живем, без нее мы просто не можем существовать.

- Полная ерунда! Я не видел никакой мамы, и поэтому очевидно, что ее просто нет.

- Не могу с тобой согласиться. Ведь иногда, когда все вокруг затихает, можно услышать, как она поет, и почувствовать, как она гладит наш мир. Я твердо верю, что наша настоящая жизнь начнется только после родов.

Запитання: якщо програму з комп'ютера видаляють
шляхом деінсталяції, то як видалити обмежуючу свідомість "програму"?

Відповідь: під дією обмежувальної програми, нашу свідомість починає "глючити".
Спочатку ми втрачаємо радість життя, потім виникають розчарування, потім:
депресії, чи хвороби. Люди думають, що і розчарування і хвороби є нормальними, природними явищами, що, так і має бути, що  це і є справжнє доросле життя.

Насправді: і втрати радості життя, і  хвороб - можна запобігти.
Як?
Зрозумівши, що проблеми, депресії та хвороби несуть у собі можливість змінити життя, і у цьому сенсі вони є дарунками Живого Світу кожній людині.

Для де-інсталяції обмежувальної програми у нашій свідомості, необхідно зробити три кроки.

Перший - взнати що це можливо, та захотіти цього. Щось всередині нашої свідомості опирається визнанню духовної природи реальності. Так діє сама обмежувальна програма.

Наступний крок - пошук нових знань. Більшість людей, зацікавившись духовною стороною світу, поринають в езотерику. Насправді, езотерика є досить бурхливим потоком, у якому дуже важко зорієнтуватися, та виплисти на чистий
простір духовної реальності.

Останній крок найважливіший:  зайняти чисту позицію очікування (нагадаю, що позицією називається ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе):

В одній з попередніх бесід ми наводили приклад людини, яка сидить на березі річки та дивиться на воду.
Ця людина знає, що по воді пливуть до неї подарунки - все, чого вона бажає для себе від життя.
Вона знає, що подарунки вже існують, що вони вже належать їй так само, як і ріка,
адже це річка є її життям.
Не потрібно переживати, метушитися, пришвидшувати хід часу, штовхати річку.

МАЄМО ПРОСТО ДОВІРИТИСЯ.

Таке очікування само по собі дарує радість та наповненість, і в якусь мить ви, можливо, помітите, що вже не існує ні вас ні берега, а тільки спокійний та чистий потік життя.

З Повагою,...