Прям напасть якась, зранку до вечора (

Для початку забула що друга пара - на 10, а не на 12...і це при тому що 6 років в інституті провчилась...добре що розклад на очі попався, але на першу півпару таки не встигла

Потім забула зарядити мобільний, а тому на час пари його вимкнула...після пари вмикаю і розумію що я забула пін-код, який у мене не мінявся з часу появи цього номера - починаю перелякано згадувати - три спроби, телефон заблоковано...якимось чудом в сумці виявився секретний лайфовський номер, але ті хто мав мені дзвонити, зокрема доставка інтернет-магазину мені не додзвонились....

В Фокстроті так і не дочекалась консультанта щоб подивитись радіобудильник, нагавкала на дівчинку-стажера і грюкнула дверима...у взуттєвому не найшовся мій розмір приглянувшихся чобітків...

В Домашній кухні замість картоплі з грибами і м"яса беру картоплю з м"ясом і мясо - звичайно мені то не зашкодить, але можна і дешевше обідати...

Єдина радість - не забула форму на тренування...і ввечері таки найшла пак-код від свого номера...

 

Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат .
Двор. Качели. Детский сад.
Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.
Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом .
Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.
Дом. Работа.
Дом. Семья.
Солнце. Лето.
Снег. Зима.
Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.
Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.
Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач

[ null ]

                                            

                                                  *****

Дивлюсь на дерева і бачу ліси.
Дивлюся на трави і бачу степи.
Дивлюся на хмари і чую я грози,
Дивлюся на сонце, а чую морози.
Дивлюся на птаха і ніби лечу,
Дивлюся у душу, а там я кричу.
Дивлюся на води і бачу моря,
Дивлюся у небо - і бачу життя!

 

*****

Честно скопипастено:

A woman was waiting
At an airport one night
With several long hours
Before her flight.

She hunted for a book
In the airport shop,
Bought a bag of cookies
And found a place to drop.

She was engrossed in her book
But happened to see,
That the man sitting beside her,
As bold as could be

Grabbed a cookie or two
From the bag in between
Which she tried to ignore
To avoid a scene.

So she munched the cookies
And watched the clock,
As the gutsy cookie thief
Diminished her stock.

She was getting more irritated
As the minutes ticked by,
Thinking, “If I wasn’t so nice,
I would blacken his eye.”

With each cookie she took,
He took one too,
When only one was left,
She wondered what he would do.

With a smile on his face,
And a nervous laugh,
He took the last cookie
And broke it in half.

He offered her half,
As he ate the other,
She snatched it from him
And thought… ooh, brother!

This guy has some nerve
And he’s also rude,
Why he didn’t even show
Any gratitude!

She had never known
When she had been so galled,
And signed with relief
When her flight was called.

She gathered her belongings
And headed to the gate,
Refusing to look back
At the thieving ingrate.

She boarded the plane,
And sank in her seat,
Then she sought her book,
Which was almost complete.

As she reached in her baggage,
She gasped with surprise,
There was her bag of cookies,
In front of her eyes.

If mine are here,
She moaned in despair,
The others were his,
And he tried to share.

Too late to apologize,
She realized with grief,
That she was the rude one,
The ingrate, the thief!

З сьогоднішнього дня на роботу мені на 9 - жах просто... Проте якби це було взимку - точно повісилась, а так - що може бути краще за ранкову прогулянку до кінцевої маршрутки крізь підсвічені під сонцем весняні двори....

А ще - як чудово прокидатись від муркотіння кицьки над вухом і холодного носа у щоку :))) Зара не уявляю як я стіки часу прожила без тваринки в домі...без вечірнього тупотіння по коридору (не знаю як ці 700г ваги примудряються шуміти як стадо диких мустангів :) ), без хитрих оченят з-під крісла ("ну як ти могла подумати що це я його деру")...

Потроху прибираюся в квартирі, щось міняю...будую плани - життя продовжується, весна іде :)))

І взагалі - життя прекрасне:))) Посміхніться :)))

Дзвінок клієнта:

 - "Я тут у вас монітори купив, а ви мені не ті віддали?"

 - "Як не ті? Модель та сама що і в рахунку і в вашому замовленні"

 - "Так, але я хотів плоскі, а ви мені дали великі"

 - "Ви цю модель замовляли?"

 - "Цю"

 - "То в чому проблема?"

 - "Я хотів плоский, а вони - звичайні"

 - "І вас не здивувало що вони коштують вдвійчі дешевше?" (мужик вигріб у нас все що на складі залишалось)

 - "Я вирішив що у вас розпродаж, і взагалі вони на сайті намальовані як плоскі ( в атуі, для тих хто не вірить - картинка з сайту, яким місцем монітор плоский - не знаю )

   Я тоді доплачу і візьму інші, плоскі"

 - "Добре, тіки повертати їх тепер треба через сервісний центр, щоб вони перевірили чи вони робочі, і тільки після того можна буде говорити про доплати і заміни"

Мужик через свою жадібність попав добряче - йому тер треба робити акти в сервісному центрі про те що ми монітори приймаєм, тоді доплачувати стільки ж скільки він заплатив і ще й міняти всі бухгалтерські документи...

 

 

Дневная маршрутка. Без напрягов, полупустая.Заходят трое школьников. Двое(малчык-девацька, мило целууцца) - предвыпускники, один - совсем ребенок, лет 11-12.

Доходя до средины маршрутки, мальчик, очень натуральным голосом гнусливого дебила, начинает вещать на всю маршрутку:

- Папа сказал, что у меня геморрой и мне - нельзя садиться! Папа сказал, что у меня геморрой и мне - нельзя садиться! Я лучше постою... потому что ... Папа сказал, что у меня геморрой и мне - нельзя садиться!

Взрослые, от неожиданности , начинают ржать. Малчык(сапсем дытына) продолжает подобные речи , только на другие темы, в совершенно естественном стиле. И постепенно складываеться впечатление, что мальчик - умственноотсталый. Когда он заявлет(спокойно), что в маршрутке дует, ветер и может пойти дождь и ... раскрывает при этом зонтик.... кака-то тетка не выдерживает и делает ему замечание, приговаривая, что он может выколоть себе или окружающим глаза...

Тут раздаеться фраза(подчеркиваю, из уст 12-летнего мальчика):

- "Тетя, не трогайте меня. Я - ИДИОТ!"(совершенно обыденным тоном).

Тетя(успокаивающе): "Да не может быть! такой красивый мальчик..."

красивый мальчик начинает совершенно по-идиотски хихикать ей в лицо. Тетя отворачиваеться и через 5 мин выходит.

Тут мальчик возвращаеться в свою(!) компанию из 3-х и они начинают ржать, обсуждая случившееся. Совершенно осмысленно ржать.

После ржания...

Начинают "говорить о своем"... и тут до меня доноситься(рядом сидел) фраза "кидалаво на ипотеке".  Согласитесь, из уст несовершеннолетних, не очень привычная.

Прислушиваюсь... Наш "идиот" рассказывает друзьям совершенно реальную(!) схему настоящего кидалова на ипотечных договорах(с использованием усыновления и опекунских советов). При этом употребляються термины, известные далеко не всем очень взрослым дядинькам и тетинькам... Друзья очень проффесионально обсуждают ньюансы дела.

Еще раз повтрояю, речь идет о 12-летнем ребенке и его 14-15 летних друзьях.

Дык вот я и думаю...

назвалси я идиётцем...

но новое поколение - лехко переплюнуло меня.

Не  хочу  умирать  ежедневно
От  простого  безсилия  мысли
Каждый  раз  в  ожидании  нервном
Всё  мечтать  о  заоблачной  выси...
Я  хочу  сейчас  и  сегодня
Оказаться  в  выйгрыше  верном
И  пусть  не  всегда  и  всё  ровно
Быть  всегда  везде  хочу  первым  !!!
Чёрта  пошлю-ка  я  к  чёрту
Лишь  Богу  единному  верен...
Человеком  последнего  сорта
Я  не  буду  –  и  в  этом  уверен  !!!

Судьба  совсем  скелетом  стала
Но  всё  дудит  в  свою  трубу
И  нам  с  тобою  не  пристало
Скулить  и  ныть,  кусать  губу...
Пусть  лучше  музыка  играет
И  соло  на  трубе  -  в  судьбе
Ещё  не  раз  с  тобой  сыграем
На  этой  кругленькой  земле  !
Не  в  оптимизме  нашем  дело
И  не  в  удаче  вовсе  –  нет...
Ну  сколько  можно  ?  -  Надоело  !
Тянуть  за  пройгрышный  билет  !
Мне  надоели  воздыханья
Что,  то  не  так  и  там  ни  как...
Я  круг  порочный  –  РАЗРЫВАЮ  !
Да  будет  свет  !  Да  сгинет  мрак  !
Пусть  будет  всё,  что  я  желаю
Себе,  друзьям,  своей  любви
Я  вновь  страницу  открываю...
Ну  что,  Судьба  ?!  Давай  –  пиши  !!!