Ніч читає Псалтир,
Сяє місяць химерний,
На березі заснув
Зачарований крук,
І виходить на двір
Престарий Юленшерна,
Та ховає в тепло
Відпрацьованість рук.
Над горою вітри
Колихають заграву,
Там життя молоде,
Веселяться міста,
І в далекі краї
Неполохана слава
На корогвах несе
Золотого хреста.
І новим королям
Ще чомусь невідомо,
Що не зможе ніхто
Вікувать молодим.
Позіхає старий,
Топче сніг і солому,
І покручена тінь
Пританцьовує з ним.
Співали півні пісню величальну,
У очеретах хлюпала вода,
Повітрям п’яним віяло з гуральні,
Та йшла на пасовисько череда.
Іще теплу не вистачало духу,
У небі розплодились баранці,
І за телям, згубивши капелюха,
Біг пастушок, тримаючи штанці.
Прогрес не стоїть на місці,
він навіть спочить не ліг,
Ще років тому за двісті
й подумать ніхто не міг,
Що іншими будуть люди,
народять нові думки,
І срібло прийдешнім юдам
скидатимуть на картки.
Мене спіймала ніч в тенета,
Зірковий збудувавши міст,
Летіла в космосі комета,
І задирала пишний хвіст.
Тихенько бомкали колонки
Та розливали ніжний джаз,
З душі зривалась оболонка,
Я забував про світ і час.
І настрій був таким природним,
Не дивувала дивина,
І пахло березнем холодним
З напіврозкритого вікна.
Блищить асфальт –
Уламок чорний ночі,
Насичене повітря
Сивиною,
То тихий дощ,
Він тихо жити хоче,
Долонею втішаючись
Земною.
Мовчать створіння на гілках
Крилаті,
На вікнах –
Білі дотики холодні,
То тихий дощ
Наївно хоче знати,
Чи ти на нього дивишся
Сьогодні.
За хмарами безсиле сонце
Тліє,
Летять слова,
Туманом оповиті,
Це тихий дощ,
Який не розуміє,
Навіщо він навчився
Говорити.
Человек – снег,
Человек – пыль,
Ветер дунет –
Ищи его в поле.
Злее зла для него
Неживой штиль,
Без движения он
Болен.
Я не дёргаюсь,
Просто лечусь.
01.04.2016
Закат уже индиговый,
Растоптан суток груз,
Давай, душа, наигрывай,
Горчично-острый блюз.
Кричи векам неистово,
Как ты умеешь, ну!
В пунктире дня тернистого
Пугая тишину.
Играй же, сколько сможется
Минут, недель и лет,
Пусть сказанное сложится
В какой-нибудь сюжет.
Пусть прожитое сплавится
В бесформенный комок,
И мило позабавится,
Рисуя эпилог.
17.12.2015
Перечное слово,
Влага на щеках,
Что ты хочешь, рёва?
Что в твоих мечтах?
Или кто подарком
Обошёл тебя,
Что румянцем ярким
Ты горишь, вопя?
День излечит новый,
Стоит лишь хлебнуть,
Будет радость, рёва,
Подожди чуть-чуть.
11.12.2015
Тихо-тихо, вже поснули
Співані пісні,
Тонуть, тонуть у минулім
Ноти голосні.
Темно-темно, навіть зорі
Сплять уже давно,
Добрих-добрих снів прозорих
Дивляться кіно.
Досить, досить серце моє
Вірити казкам,
Баю-бай, не бався грою,
А віддайся снам.
09.12.2015
Проклюнулось сознанье поутру,
Как зелень сквозь асфальтовое ложе
И юркими мурашками по коже
В свою играет давнюю игру.
Летя в голубоглазой вышине,
Оно чеканит страждущее слово,
И интересно, что ещё такого
Найдёт моё сознание во мне?
26.11.2015
