В середу їду собі спокійно на четверту пару, тут дзівнок "Тетяна Юріївна, ви де? у нас пара вже годину назад почалась"

Виявляється я переплутала розклад, у мене мала бути і третя і четверта пара...добре група толкова, не розбіглись, одну пару я таки їм провела...

Начальство посміялось, сказало "З ким не буває" і порадило поставити будильники в телефон...що я і зробила)))

 

 

Мабуть єдина нормальна придумка нашої мерії за останні роки...

Звісно з роботи на ньому вертатись щодня не зручно, але раз на тиждень проїхатись годинку вечірнім Дніпром дуже приємно ;)

В перукарню при мені забігли хлопчик і дівчинка, років 8-10, не бідно вдягнені, і дуже настирно почали пропонувати свої послуги з розповсюдження рекламок...

 

Було сьогодні вранці

Блакить крізь шибку майже справжня;

Метелик на гостину – у вікно. «Вітаю!»

І стрепенулось серце радісно-тривожно…

«Лети, малий!» - Метелика – в долоні… «Як він б’ється!!!»

В блакить полинув гість ранковий… Ніби й не було…

18.09.2009

Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Черга у маршрутку на автостанції, перед самими дверима у жіночки ламається ручка на корзині і по асфальту розсипаються абрикоси...всі мовчки через них переступають і заходять, поспішають зайняти місця, помогти зібрати кинулася тільки я і ще двоє дітлахів...

Співають коропи, і крають води леза, 
дахи, мов віка скринь, підносить вітер, 
і проповідь говорить окуням береза. 
Це все недійсне, навіть неймовірне, 
цьому не вірте! 

Та дійсне те, що бачив я уранці 
там, де ріка коріння миє гаю, 
коли вітри, мов пристрасні коханці, 
до купелі дівчата роздягають.
( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )

До карасів, до коропів і до дельфінів,  до всіх братів з солодких і солоних вод:  — Ви не давайте нам ікри ані фішбінів,  ми прагнем ваших просторів, і волі, і пригод.  Важка вода, та від води ще важче небо.  Тому принаджує нас ваша глибина,  чарує й кличе нас спокусливо до себе  ваш коралевий бог з морського дна.

( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )

                                             

Це мабуть єдиний поверх у поліклініці де пацієнтам (а точніше виключно пацієнткам) в середньому близько 30, галасливі бабульки-іпохондрики сюди заглядають рідко...чоловіки тут деколи з"являються, але виглядають приголомшено і забиваються в куток в очікуванні своїх половинок...

Такий собі концентрат сучасних жінок - від закутаних з ніг до голови, не зважаючи на спеку, "воцерковлених" пуританок до фіфочок на 20-сантиметрових шпильках. Суворі бізнес-леді безперервно розмовляють по телефону або строчать на ноутбуках, студентки уважно вивчають конспекти.

Поважно прогулюються по коридору майбутні мами...вони тут королеви, навколо них бігають і піклуються медсестри...вкотре з"являється думка про те що я вже теж так хочу)))

Чорнява дівчина просиділа в черзі години півтори, але бачили б ви її кочі коли вона виходила з кабінету і вітала майбутнього тата, який також прям засвітився...

А кучерява білявка з ляльковим обличчям що з огидою поглядала на вагітних і бурчала що їй призначили на 10, а вже 10.15 і її не помічають, з гордо піднятою головою продефілювала в операційну...

В одній черзі сидять жінки які вже стали матерями, стануть їми невдовзі або мріють стати і ті хто хоче вбити життя в собі...можливо право вибору таки за жінкою...але не тре забувати для чого ми створені природою і що нема нічого красивішого за матір з дитям...

 

В кілька тижнів тому я витрусила його з волосся після прогулянки...павучку добряче повезло - замість того щоб потрапити у воду і поринути у нетрі каналізації він досить вдало впав на краєчок ванни...Не люблю просто так вбивати живих істот тим більше що нічого поганого павуки не роблять, тому не стала його змивати, а з цікавістю спостерігала як це вперте створіння таки викараскалось з ванної...Тер павучок живе у мене у ванній кімнаті, досить вдало дражнить і тікає від котяк і приходить щоранку на дзеркало здороватись зі мною...