хочу сюди!
 

Ірина

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Замітки з міткою «гумор»

Бортжурнал

17.00 — Готовимся отдать концы. Суета. Лопнул электрический скат. Капитан напильником подгоняет голову под фуражку. Надоело говорить и спорить.
17.05 — Шторм. У всех сдуло погоны, и теперь мы не знаем who IS who, но это не самое страшное. Замерз бензин. Колем его топором и бросаем в топку кусками. А может быть, это и не бензин...
18.00 — Подняли якорь. Оказалось, что не наш. Подняли второй. Тоже не наш. Старики говорят, что якоря у нас вообще никогда не было, а судно прибивают ко дну гвоздями. Отдали концы. Не знаем, кому. Поплыли. Гвозди скребут по дну. Как бы его отцепить? Никто ничего не знает, тем более без погон.
18.10 — Прошли под мостом. Где ты наша верхняя палуба? На корме — трамвай. Пассажиры чем-то недовольны. Чем — не понять. Да и понимать нечем.
18.30 — Компас заглох. Видимо, кончилось топливо. Идем по флюгеру. Ветер все время меняет направление, но валюты нет как нет.
19.00 — На корме драка. Звука нет. Забыли включить фонограмму. Участники читают текст драки по бумажке. Никто не знает, кого драть. Боцману отбили склянки. Теперь никто не знает, когда заступать на вахту.
20.00 — Шторм. Смыло за борт трамвай. Пассажиры попрежнему недовольны. Им не угодишь. К счастью, трамвай лег в дрейф и мы оторвались от него.
21.00 — Капитан увидел на горизонте землю. Приказал раз¬дать ее крестьянам. Крестьяне приказали долго жить. Ночь.
До рассвета все ловят кайф. Старпому удалось что-то пой¬мать. Оказалось — триппер.
6.00 — Первым утренним бревном прибыл дед Мазай с рэкетирами. Пришлось отдать норд-вест, кильватер, розу ветров и половину бака. В оставшемся полубаке полукок варит полусуп.
7.00 — Вахтенный доложил, что в трюме пожар. Капитан не поверил, и вахтенного сняли с вахты, перерезав веревку.
9.00 — Это и в самом деле был пожар.
10.00 — Все готовятся к традиционному морскому празднику «Гибель «Титаника». Выбросили за борт холодильник. Он должен был играть роль айсберга, но не захотел. Капи¬тан объявил ему выговор.
10.05 — Кто-то стучится в дно. Спрашиваем — не отвечает.
10.07 — В дно стреляют из маузера и поют «Интернационал». Может, открыть? Если такое поют...
10.09 — Открыли кингстоны. Оказалось — просто вода.
10.10 — Воздуха осталась последняя клизма. В дверь бьют прикладами. Где взялись приклады на такой глубине? Видно, для них нет преград ни в море, ни на суше. Сушим весла. Они совершенно несъедобны. Капитан выразил недоверие полукоку. Кто-то подкрался незаметно. Капитан решил, что это конец. Странно — ведь мы же еще вчера отдали все концы. Какой-то неучтенный. Капитан решил, что это сухо¬груз, но мы все уверены, что это тот злополучный трамвай. Куда смотрит ГАИ? У капитана — сексуальные галлюцина¬ции. Он ходит из угла в угол и повторяет одно слово: «СОС». Приплыли...

Сельсовет:

Лектор:
- В настоящее время некоторые пессимистически настроеные элементы катастрофически мистифицируют паталогическую абстракцию. С точки зрения банальной концепции это явление возможно. А вы как считаете, товарищи колхозники?
Колхозник:
- Так-то оно так, потому как быть того не может, кабы чего-нибудь да не было. И не потому, что оно вообще, а когда оно что, вот тогда оно и пожалуста.

Сало в шоколаді.

*
Коли зберЕмось літом на пікнік,
Покинем всю роботу на леваді.
З собой захопим випить й закусить.
І не забудем сало в шоколаді.

Пакунків з їжей -"нікуди дівать"
Їх розпихаєм спереді і ззаді.
І тільки ніжно, ніжно у руках
Тримати будем сало в шоколаді.

Нас "Запорожець" стрімко понесе
В далекий край по рівній автостраді.
І думкой ми уже на пікніку,
Де "наминаєм" сало в шоколаді.

Хоч розхвалЯють Турцію і Крим
Не маєм віри всій отій баладі.
Там відпочинок лиш для буржуЇв.
І там немає сала в шоколаді.

Навіщо ж тоді мчати в далечінь?
Края нам рідні завжди будуть раді.
ЗвернЕмо в ліс і під найближчій кущ,
Бо нас чекає сало в шоколаді.

В салоні Запрожця,де уже
З комфортом розмістилися дві бл**і,
Ми будем пити рідний самогон
І будем їсти сало в шоколаді...

24 липня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Фалоімітатор.

*
Прочитав у блозі ЕПІКУРІЙЦЯ
http://blog.i.ua/user/636888/141724/
питання до жінок про фалоімітатор,
та вирішив і свою думку висловити з цього приводу.
*
Дуже здивувала
Зранку мене мила:
-Фалоімітатор
Я собі купила.

Що це штука гарна
Досі я не знала...
-Краще б ти купила
Імітатор сала...

Ним би ти наїлась?
Мабуть що нізАщо...
Може б зрозуміла
Що насправді краще.

24липня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

ЖЖ президента

16 Июля

Сегодня, расписывая ручку, я случайно подписал указ о предоставлении украинского гражданства 278 лицам из других стран. Сначала меня охватила паника, но Балога меня вовремя успокоил, мол, согласно новой поправке к Закону о гражданстве, новоиспеченные граждане Украины, автоматически становятся членами ЕЦ. Так это ж другое дело! Становитесь китайцы в очередь – всех гражданами сделаю! Эх, еще б мне Жванию гражданства лишить, чтоб потом снова торжественно вернуть… Его деньги новой партии ой как пригодятся.
Кстати, о гражданстве. Тут Россия заявила, что Сацюк является подданным Федерации, и не хочет его выдавать, несмотря на мое приглашение. Нет, ну это вообще никуда не годится! Я у него в гостях поужинал, а он ко мне в гости приехать отказывается. Не по-человечески как-то…
Потребовал созвать внеочередную сессию Верховной Рады. В тексте требования так и говорится: «Многоуважаемые депутаты, не соблаговолите ли вы, не будете ли вы столь любезны, прервать свой заслуженный отпуск и появиться в здании Верховной Рады хотя бы на несколько минут. С оплатой что-то придумаем».

http://www.balagan.fm/lj_president/

Як би індіянцем в Америці жив...

*
Як би індіянцем в Америці жив.
У племені весело б жив не тужив.
Тоді мабуть вийшло усе там само,
Мене б там назвали "Велике гальмо".

Не міг зрозуміти, чому так було.
Ще зранку почув, аж надвечір "дійшло".
Не маю багатства й пошани не маю.
Де інші їдять, я лиш рот роззявляю.

Коли покохав я дівчину чудесну
Її так возніс, мов царицю небесну.
Та інший з’явився з товстим гаманцем.
Тихенько зібралась й пішла похапцем.

Любов закінчилась дівчини немає.
А я все не вірю... А я все кохаю...
Хоч може і краща вже поруч десь ходить,
Та тільки до мене ніяк "не доходить".

Мій шеф підкидає роботи багато,
Та все забуває платити зарплату.
Такі інценденти частенько бувають.
Та ще не дійшло, що мене "обувають".

Сусід попросив узайми трохи грошей.
Ну як тут не дать, як стосунки хороші.
Та от боржником він себе не вважає,
А я ще і досі його поважаю.

Ось так і живу, щось змінити не смію.
Бо мабуть по іншому жити не вмію.
Сказавши "Не вмію" збрехав проти ночі,
Тому, що по іншому жити не хочу.

10 травня 2008 р
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Літо наступило.

*
Літо наступило.
Сонечко пече,
Аж в очах тьмяніє
Й по спині тече.

Чом ти,моє сонечко,
Так жорстоко грієш.
Та чому сердешних нас
Зовсім не жалієш?

Ми тебе чекали
У зимовий холод
Чом своїм теплом ти б’єш
Як ковальський молот.

Де ж ти, моє сонечко,
Зиму зимувало.
Чом своє жорстке тепло
Там не вгамувало.

2 Червня 2007 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Молитва.

*
І знову у безмежному відчАї
Впаду з благанням перед богом ниць:
-За що жорстоко так мене караєш?
Живу порядно я, а тягне до блудниць.

Навіщо, боже ,з мене ти смієшся?
Ти сам до них мої думки звертаєш.
Слухняно підкоряюсь твоїй волі,
А ти мене за це іще й караєш.

Не можу зав’язати плоть на вузол,
Завжди ходити, опустивши очі,
Коли навколо так яскраво сяють
Принади і опуклості жіночі.

То що ж мені з бідой такой робити?
До тебе із питанням я звертаюсь.
Після гріхів тяжкИх, але солодких,
Весь час тобі молюсь але не каюсь.

5 січня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Анекдот

- Чем закончилась твоя вчерашняя ссора с женой?
- Ха! Она приползла ко мне на коленях!
- И что дальше?
- Сказала: "Вылезай из-под кровати, свинья!"

23%, 3 голоси

62%, 8 голосів

15%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.