хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «думки»

І цей рік буде гівняним

Я про це вже писав напередодні нового року, але повторюся. Чомусь здається (для цього є передумови), що і 2021-й буде таким самим гівняним, як і 2020-й. Коронавірус навряд чи зникне. Знайомі навряд чи запропонують кудись з'їздити на машині. ПриСлуги олігархів будуть і далі прогинатися під Росію.

Чи не заморочитись на автомобільну історію?

Останнім часом зачитався "Автолегендами", тож подумав: чи не заморочитися на опис історії українського автопрому? Ще 6 років тому запланував зробити фотозвіт про автомобілі українського виробництва, але так і не зробив, бо не всі вітчизняні машини відфоткав, а у рамках звіту хотілося б використати лише свої фотки. До того ж, важно знайти інформацію про кількість випущених авто. Та й не визначився з концепцією: базові моделі чи перелік комплектацій і модифікацій. Тому поки він і далі буде готуватися. А зараз, щоб не нудьгувати, можна заморочитись на дослідження українського автопрому. Так, він у нас був. Нехай не завжди це були авто власної розробки, але були вітзичняні модифікації, яких не було у іноземних виробників, а також модернізації і особливі комплектації.Інформація в інтернеті є, але вона розрізнена і несистематизована. А часом і суперечлива (наприклад, неспівпадіння років виробництва).

Думаю, що для міні огляду можна використати свої знімки і частково натирити з інтернету (ну всі так роблять).

Чи цікаво вам дізнатись нове про українську автомобільну історію?


P.S.: Для початку, як корейський Daewoo Lanos став українським.

Пасха

Вітаю всіх з Христовим Воскресінням! Соромно, що і на цей рік не сходив до церкви. Хоча, освячувати паски лише через традицію, кажуть теж неправильно. Але раніше в яких тільки церквах не був: і в Михайлівській, і в Тарасівці, і у військовому ліцеї. Прокинутись раненько, поки всі сплять. Пройтися по сонному місту. І лише біля церкви повно народу. А тепер брат далеко, батьки сумніваються що дійдуть, та й кажуть, що треба постувати.
Мама каже, що сьогодні багато людей ходили в церкву. По ранковим вулицям машин їздило більше, ніж у звичайний вихідний. Однак протягом дня на вулицях не багатолюдно.

А ви як, посвятили паски та крашанки?

Давно мене не було...

Напевно, коли в житті все чудово - блоги перестають бути потрібними. Принаймні, для мене це так, бо свій блог я використовував для того, щоб краще розібратись з тим, що коїться в моєму особистому житті, чому мені кепсько, чи чому справи йдуть не так, як того бажаєш...

Зараз я щасливий, життя чудове, якщо щось і турбує, то я можу це обговорити зі своєю коханою, або друзями... а безликій, анонімний інтернет, що свого часу дуже виручав, має насолоджуватись заслугованим відпочинком (-:

Друга причина, чому я тут не з'являюсь як раніше - тому що тепер мені тут незручно. Дуже багато обмежень у засобах виразу думки, тиск сторонньої реклами, чужа модерація і ще багато того, що мається на всіх сторонніх блог-платформах. Після створення декількох власних сайтів, де є можливість контролювати кожен атрибут в кожному куточку сайту, таке становище є дуже неприємним.

Звісно, зовсім видалятись з цієї мережі теж немає сенсу. Свого часу я приділив немало часу на створення унікального контенту, і тепер ці старання надають мені можливість користуватись деякими цікавими ефектами (-:

Кому цікаво, яким є моє життя поза мережою - можете відвідати мої сайти:

http://haniki.com.ua - витвори ручної роботи (хенд-мейд)

http://svet-it.dp.ua  - комп'ютерна допомога в Дніпропетровську

http://sclinic.dp.ua - сайт для всіх, хто дбає про своє здоров'я та фігуру

Дурний приклад заразний?

Одні дівчата (причому з мого міста — оце так прославили Боярку) вирішили перевірити пораду з ТікТоку. Інші почули новину — і теж вирішили наковтатися таблеток. А потім "пішло поїхало". Цікаво, що у підлітків у башці?! В мої шкільні роки ніхто не перевіряв на собі передозування ліками. А нинішнім жертвам ТікТоку просто нічим зайнятись.
Поки нема відповідей, цікаво що ви думаєте.

Блогери обійшли увагою «Євробачення-2017»

Збирався почитати звіт про Євробачення в бложиках, але так і не знайшов. В кращому випадку — репости відеотрансляцій. В гіршому — обсирання конкурсу рашистами. Дивно, щось українські блогери обійшли увагою «Євробачення-2017». Ну добре, хтось не слухає зарубіжну попсу. Декому байдуже до міжнародного конкурсу. Але ж це подія міжнародного масштабу, яка відбувається в Україні тільки вдруге.

Думки перед сном...

Весна розпочалась, хоч і не погодою, але якимись внутрішніми своїми проявами. Я став активнішим, веселішим, міцнішим, дійовішим. 

І ще з дівчатами навколо щось відбувається - вони всі такі гарнюні, такі приємні, милі, гарні  smutili

Глаз радіє, гормони грають... хоч і не думаю, що пійду за покликом інстинктів, стримувати компліменти досить складно - так і сиплються з мене, так і сиплються. Й не стільки словами, скільки своїм закоханим поглядом та засмученою безсовісною посмішкою на обличчі (-:

От тільки не розумію, навіщо мені ця застуда з нежиттю та кашлем зараз? Адже точно не час почуватись хворим та знесиленим!!! Геть від мене, зараза, геть!

Прийдіть до мене краще злагода, тепло та спокій. Стільки ще добрих і цікавих справ я маю встигнути зробити вже зараз. Не хочу вже нічого відкладати на потім!

І читачам всім теж хай прийде все добре! А я пійду спати, щоб скоріше настало завтра - із всіма своми можливостями та шансами змінити життя на краще!  dada

"Синдром відкладеного життя"

Взагалі-то я зараз дуже зайнятий (вкотре трахаюсь з редагуванням блогу), але оскільки зайшов сюди, напишу допис про сьогоденність. Випадково почув про термін, яким описується стан, коли все відкладаєш на "потім". Як казав Подерв'янський: "Деякі речі існують поза нашим розумінням до того, як ми придумали їм назви". Так ось, "відкладання життя на потім" називається "синдромом відкладеного життя". Зараз все відкладається до закінчення війни. Однак є деякі нюанси: що вважати закіченням війни? А якщо війна триватиме не один рік? Прогнозували, що війна закінчиться до початку літа і шо, закінчилася? І жити якось треба, бо час все одно йде.

Знайомі відкладають все до закінчення війни. Навіть зустрітись, щоб просто прогулятись не вдається. Про вилазки взагалі не йде мова. Навіть не хочу думати, коли можна буде продовжити сталкерство. Але дещо все таки дозволити можна. Дивлюсь, що на Заході країни люди спокійно подорожують. Інша річ — фінанси. Однак то окрема тема.

Я теж люблю відклати на "потім". Часто казав собі: "З наступного понеділка буду робити зарядку", "Наступного місяця почну шукати знайомства", "Навесні/влітку/восени поїду подорожувати". Але продовжував жити очікуваннями. Тепер все відкладається до закінчення війни.

Звичайно, для відкладання є логічні причини. Однак розповідають, що потрібно жити "тут і зараз" і робити хоча б те, що можна здійснити за нинішніх обставин. Наприклад, я зумів протриматись без музики мабуть місяць. Те саме стосується прогулянок. По магазинам все одно потрібно ходити. Що ще... Не відмовляти собі у смачненькому. Хоча зрозуміло, що не все, що хочеться, можна робити.

В соцмережах зустрічав опитування про плани після закінчення війни. А у мене особливих планів і нема. Звичайно, на думці є декілька місць, які хотів відвідати після закінчення пандемії. Аля я їх не відкладав би, якби не необхідність редагувати блог.

А ви як, відкладаєте справи до закінчення війни?

Нова хвиля ковідла / Про особисте

Цікаво виходить: у перший рік пандемії ковіду-19 фактично була одна хвиля захворюваності, в минулому, 2021 році, було дві хвилі. А в 2022-му, схоже, буде аж три хвилі. Вже зараз є стрімке зростання кількості нових хворих. Заспокоює лише те, що смертність від омікрону нижча, ніж від штаму дельта. Це засвідчує статистика епідемії.

Нова хвиля ковідла означає, що фіг куди поїдеш громадським транспортом. Та й на вакцинування не підеш, оскільки щеплення організоване по-дурнуватому: в черзі можна запросто підчепити бацилу. Про те, що невідомо скільки разів потрібно вакцинуватись і скільки діятиме захист, само собою, невідомо.

------------
Про особисте. Надумав ще з минулого року пошукати когось, але виходить замкнуте коло — щоб пофоткатись для анкети, потрібно знайти друга або подругу, а для того, щоб знайти друга або подругу, потрібно пофоткатись. Селфі робити не вмію. Причому так, щоб було класно, а не абияк. А з цим якраз і проблеми, бо то щетина, то фурункули, то клятий демодекоз, то стрижка така, що самому не подобається. Ну от таке.
Та й місця для зустрічей немає. А їхати на зустріч під час карантину, звісно, теж нереально.

Про запити, то окрема річ. Для мене в пріоритеті дружба. Дивуюсь, як створюються сім'ї. Та і пофіг. Сидів же вдома і далі буду сидіти.

Черговий епідемічний рекорд

Статистика захворюваності на ковід — одна з головних новин. Цікаво, що експерти прогнозували, що кількість хворих не перевищить показники минулорічної осені (17 з чиморсь тисч хворих) і що кількість померлих буде невисока. Але, мабуть, ті експерти не дуже професійні, бо статистика показує інші цифри. Те ж саме стосується піку захворюваності. Одні кажуть, що він буде пройдений через тиждень. Інші кажуть, що пік буде досягнутий у листопаді.

Я вже пів року не роблю прогнози, хоча думав, чи буде подоланий минулорічний рекорд. І ось, подоланий не лише рекорд осені-2021-го, а навіть цьогорічний квітневий пік (21 тис. хворих). Чесно кажучи, це жахливо. Але ріст захворюваності буде тривати. Тож, як вважаєте, які показники покаже нинішня хвиля ковіду?