хочу сюди!
 

Юля

39 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «вірші»

Морозець

А до села, на край-кінець,

Де річка ставить кому,

Ішов маленький морозець

У сведрі голубому.

Мовчали тихі ясени,

І терняки мовчали,

І не було тому ціни,

Бо не було печалі.

Був тільки сич, старий-старий,

Що бачив між гіляччям,

Як сведрик ясно-голубий

По калабанях скаче.



І незабаром буде...

І незабаром буде жовто,

І незабаром буде дивно,

Отам, де сум тумани збовтав,

І бурмотів півночі зливно.

Сади достиглі скинуть ябка,

Заволодіє спокій світом,

І журавлі поставлять крапку

Уже дописаному літу.


Сьогодні тихо як ніде...

Сьогодні тихо як ніде,
Сьогодні небо біле-біле,
Нечутно сни скидають крила,
І літо потайки іде.
І ти ідеш, щемливо так,
У небуття, в невідворотнє,
І сяє зіронька самотня,
І губить цвіт останній мак.



В небі хмара хизувалась силою...

В небі хмара хизувалась силою,

В небі хмарі радісно було,

Над сивоголовою могилою

Блискавки ставали на крило.

Не було ні спокою, ні продиху,

Фарбувало безміри свинцем,

І тремтіли з переляку соняхи,

І молились Богові тихцем.


Перебуло, відсюркотіло...

Перебуло, відсюркотіло,
Відворожило, відцвіло,
У виднокраї тонуть крила,
В барліг ховається тепло.
Блукають ранішні тумани,
Печаль влаштовує плачі,
І тільки небо й досі п'яне
Та сіє зорями вночі.



Тут стежки немає, і став обмілів...

Тут стежки немає, і став обмілів,

І саду майбутнє не сниться,

Загублено тисячі сказаних слів

Над поглядом синім криниці.

Сюди забігають дощі мимохідь,

І йдуть, на жалі неспроможні,

І тихо минуле на призьбі сидить,

Та думає думи порожні.

 

Смаглява нічко, чуєш, де ти?..

Смаглява нічко, чуєш, де ти?

Прийди, вродливице, прийди!

Я там, де тіні-мінарети

У тишу дивляться води.

Моя спокуснице остання

Мій розділи зі мною сум,

Скуштуй шербет мого мовчання

І почуттів моїх лукум.



За вечором пряним, де сонце і мед...

За вечором пряним, де сонце і мед,

Де птаха щебече про щось щебетлива,

Де небо ховає в кишеню секрет

Про зорі прозорі, про хмари і зливи,

Де спомином дивним мене обпекло,

Де думать про смертне відверто зарано,

Я думав про Вас, і прозоро було,

І сонячно так, і медово, і пряно.



Тихий диптих

Тихий диптих

 

 

Блакитний день, свобода і земля,

За виднокругом ходить незбагненне,

Як мати ніжно пестить немовля,

Так сонце ніжно дивиться на мене.

Печале – згинь, мої тривоги – цур!

Я вирушаю в зовсім інший вимір,

Де в тишині пасеться чорний тур,

Він точно є, я знаю, він не вимер.

 

                     ***

 

 Чогось собі задумався і жду,

Чого – не знаю, може, просто ночі,

Де вітер любить тишу молоду,

Яка лежати каменем не хоче.

А там і я за тишею услід,

До спокою, до простоти, до Бога,

І зоряний у небі стане рід

Показувати вірную дорогу.



Холодні сни, і літо не літує...

Холодні сни, і літо не літує,
В календарі заклякли місяці,
Упала тінь на землю пресвятую,
І біль стікає сіллю по щоці.
Дими до неба тягнуть чорні шиї,
Кривавим криком труситься ефір,
Ідеш у ніч - а там сирена виє
І ненаситний пролітає звір.