Ось взяти блогерів на i.ua. Нас багато, але подивіться, як відрізняємося ми тим таки ставленням до КОХАННЯ:
1) є стільки людей, котрі вже кохають, мають (чи ще ні) власну сім*ю і пишуть про це світле та життєдайне почуття;
2) ще частина мучається від невзаємного кохання;
3) купа хлопців та дівчат хочуть і активно (чи не дуже) шукають цього Кохання, вони марять любов*ю і мріють поповнити першу групу.
4) далі йдуть розчаровані й ображені на весь світ і свою недавню ще половинку;
5) з ними поруч починуті чи зраджені, котрі ще в роздумах (чи вже вирішили), що ж діяти далі.
6) ще є ті, хто з філософським настроєм стверджують, що прийде кохання і вже тоді вони вирішать, що з ним робити, а спеціально нікого і нічого шукати не стануть.
7) але трохи людей думає, що кохання насправді не існує, а це лише одна з тем для заміток;
8) виявляється, дехто не хоче задумуватися про кохання, бо твердо збирається "трохи погуляти", а вже через n-ну кількість років можна буде подумати, як про любов, так і про серйозні стосунки.
--------------------------------------------------------------------------------------------------
Я ніколи не говорила, що я самотня чи що мене кинули/не люблять/використали, я тільки усміхалася: "я зараз вільна для нових стосунків і тому знаю, що зустріну своє кохіння".
Я й справді стріла СВОГО чоловіка.
Якщо зайняти позицію жертви, то всі й будуть ставитися до тебе, як до жертви, якщо ж мати впевненість, що все в житті відбувається вчасно, і, що твоє щастя обов*язково десь існує, то доля буде тобі усміхатися і ти побачиш всі її добрі знаки.
