Замітки лірика

Замітки з міткою «лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Місяць крислатий... (трохи гумору ;) )

27.03.11, 15:49
Творческая Masterская
master-стихи, гумор, лірика, шуточные стихи

Місяць крислатий...
                            цеберку похнюпившись...
                                                 ніс, та й беркицьнувся
                                                                            воду всю виливши.
"Дощ , мов з відра!"-
                            чувся гомін по вулиці,-
                                                    "Швидше худобу у хлів ...
                                                                            заганяйте но!"

Ревли корови і кози всі мекали...
                                            Ґвалт, ґелґотіння...
                                                            в тимпани хтось брязкає.
Ревли корови і кози всі мекали -
                                            Грім гуркотів,
                                                              мов хотів від них
                                                                                         спекатись.
Шибки дрижали
                               від страху соромлячись.
Баба на возі
                        вищала, мов різана,
                                                             ледве в калюжу
                                                                                       не впала -
                                                                                                     вдержалася.
Дід реготав,
                        ту картину, побачивши
                                                            гепнувся сторчма...
                                                                                                 лежав розкорячившись.
Кінь зупинивсь,
                        головою похитував:
                                                          "Зроду такого
                                                                                            ніколи не бачив він!"
Діда та бабу тих,
                       ви не шукайте бо...
                                                         Кінь той, що вгледів це...
                                                                                           мабуть все вигадав.

Місяць крислатий...
                            цеберку похнюпившись...
                                                     ніс, та й беркицьнувся
                                                                                        воду всю виливши...

Коментарі: 32

Master

Де ж оті вії, та гарнії очі?!Що до звитяг надихають... буремних.

Знову шаленеє море... цілунків...
Мене в полон свій бурхливий... забрало.
В нетрі забрало- собой оповило...
Цілими тижнями ... пестило жваво.
Ой же ...які вони всі ...та гарячі...
Тії цілунки... їх хочеться вдосталь.
Чом же тих пестощів... дуже замало?!
Де ж оті руки... та ніжнії плечі?!
Що так сумують... дарують блаженство...
Що нас кохають... і нам відмовляють.
Де ж оті вії, та гарнії очі?!
Що до звитяг надихають... буремних.

Коментарі: 67

Master

...хотів все зануритись, cпину і ноги з руками подряпавши

09.03.11, 21:38
Творческая Masterская
azubr, master-стихи, лірика, шутка, экспромт

"…Сонце вечірнє, мов рана на небі, Світло криваве ллє в моря смарагди. Хвилі, мов коні, гонитвою спінені, Спини блищать їх вологими кахлями. Чайки чаклують - у вітрі потужному Час зупиняють, не рухають крилами. День помирає. І серцю щось тужно, І, мов щеня воно, згублене, квилить. Місяць зірки забиває у дошку Чорного всесвіту, пилом укритого. Може він – кат? Щоби жертві дошкулити Тіло її обертає на сито? Чорними пальцями гори в молитві Витягли тіні, бажаючи милості. Дзвони, із тиші вечірньої вилиті, Мовчки виконують арію з «Тоски»…" azubr

Темної фарби... не забагато?! Автора... я хотів запитати. В мОря смарагди хотів все зануритись... Спину і ноги з руками подряпавши. В небо дививсь і щось підраховував... Звів ось баланс із зірок... що розгублені, Та... навіть тих, що кудись розлетілися. "Дуже цікаво",- в душі щось проклацало. Як кастан'єти, а може і пальцями. Вітер пронісся, керуючи дзвонами, Тіні з кутків... на світ виганяючи, Хвилями дивними... щось проголошував.

Коментарі: 10

Master

Народивши у серці моїм Міць та Радість…

"Я не хочу тобі зла, я не така,
Я в очах твоїх шукаю лиш тепла,
Я в устах твоїх шукаю лиш добра,
Ти пробач все, що буде і що було.
Я не хочу тобі болю,зрозумій,
Я не хочу щоб за мене ти страждав,
І в очах моїх погасло стільки мрій,
Знаю,ти б мені життя віддав.
Будь щасливим! Я не хочу тобі зла!
Я не варта навіть краплі твоїх сліз,
Я піду від тебе так, як і прийшла,
Снігом розлечусь, розтану скрізь..." Angel W

Снігом розлетілася … пішла.
А в очах… не лише туга і журба.
В тих очах хурделиця мела,
Хоч настала знову вже Весна!
Я хотів догнати лиш, спинить…
Жевріла надія у душі… ще мить.
Та чомусь не зміг, забракло сил…
А у серці – сум… і щось щемить.
Вірогідність зустрічі була -
Лише б я з’явився на вокзал.
Зміг лише «люблю» одне сказать,
Та не смів…її тоді кохать,
І тому надію не давав.
Щоб коханою була вона…
Бажав. І у решті решт… щоби змогла…
Полюбить. В моїй душі імла…
Знов лежить. Боюся, що вже втратив її…
У суцільній …болючій … імлі.

Сил надайте мені! О! Боги!
Припадаю до Неньки-Землі!
Щоб кохану мою… знов зустріть…
І змогли у любові ми жить.
О! Свароже! Ярило! До Вас
Мій летить з підсвідомості глас…
Дайте людям надію, щоб сум…
Негаразди… народ обминув.
Щоб Звитяга і Успіх…були
Невід’ємні від нас. Загули…
Чую сосни… і вітер вщухав,
Що піднявсь поневолі. «Та хай!»-
З під небес мов би ріг… заволав.
Гуркотнуло зненацька …та ще…
Із душі щезли туга та щем.
Народивши у серці моїм
Міць та Радість… що я не один.

Коментарі: 10

Oliviya

Кав’ярня

Кав’ярня. Занавісок шоколад,
Веселий зайчик знов на підвіконні.
Приємний погляд, кави аромат
Й моя рука в твоїй тремкій долоні…

Сковзне усмішка зайчиком смішним,
Запахне день сп’янілою весною…
І що проблеми, коли поруч ти…
Приємно так і затишно з тобою…

Немов за склом всі прикрощі тривог,
Образи і турботи за дверима…
Лише кав’ярня, у якій ми вдвох
Втекли від світу з сірості очима…

У чашку зайчик знов хлюпне свою
Весняну радість й мрію нашу давню…
І хоч я кави вже давно не п’ю,
Та хочу так до тебе в цю кав’ярню!

Коментарі: 62

The Beauty!

Вечір. Дорога додому

13.02.11, 07:25
Творческая Masterская
вірші, вітер, вічність, зима, лірика, лютий, небо, поезія

Лютий надимає щоки,
Люто дме, шибками грюка,
Знахабніло в двері стука...
Космос чорний і високий

Зоревітром срібним дмуха,
ЗореПросо сипле з міху.
Оріон потужно диха...
Лютий дме.
Я небо слуха.

11.02.2011
© Stepans’ka Marina (SMG)

Коментарі: 13

sestryncja

Ван-Гог

11.02.11, 20:22
краса, лірика, поезія

Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одноокістю
небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп'ятий світ.
Я - надгріб'я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрякло грозою.
Вигинаються пензлі-хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня, залатаних терпінням,
я кулаки до смерті донесу.
Самовитий - несамовитий -
не Сезанн - не Гоген - не Мане
але що ж я можу зробити,
як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть.
Божевільний!
Що ж, може бути. Він - це значить я.
Боже - вільний...
Боже, я - вільний!
На добраніч, Свободо моя!
Ліна Костенко.

Коментарі: 7

sestryncja

А затишок співає...

11.02.11, 19:44
лірика, наболіле, поезія

А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:

— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.

Коментарі: 3

sestryncja

Я дуже тяжко Вами відболіла...

11.02.11, 14:34
лірика, поезія, почуття

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.

Ліна Костенко

Коментарі: 3