хочу сюди!
-
-
49 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років
Замітки з міткою «романтика»
Остановился на красном!!!
- 08.12.12, 12:19
Работка, участие в которой, принимали блогеры наши ;-)
Все та же техника и тематика. Очень понравилась картинка и я поддался соблазну сделать ее. Как по мне, вышло не плохо;-)
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
5
Надышался лаком
- 28.11.12, 16:28
Сегодня и вчера лаком дышал, вот
что получилось.
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
5
Танцующая пара
- 27.11.12, 18:40
Описывать собственно нечего, все по старой схеме))) все с дерева, кроме рамки:-)
В процессе высыхания 5-ая работка лежит. Она поинтереснее этой, но и это тоже не проста
;-)
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
1
Ночь. Компьютер. Интернет
- 23.11.12, 10:37
Ночь. Компьютер. Интернет
Три часа - а сна всё нет.
Стук по клавишам и ввод.
Из окна в окно проход.
Слово. Фраза. И совет.
Был вопрос - и есть ответ.
ICQ, e-mail'ы сайт,
Память в сотни гигабайт.
Диалог. Письмо. Рассылка.
Форум. Чат. Запрос. И ссылка.
Слово. Поиск.
Сохранить. Напечатать. Удалить.
Ввод. Запрос. Ответ системы.
Ящик. Список. Файл «Без темы».
На часах четыре? пять?!
В Аське новенький опять.
«-Доброй ночи! Что не спишь?
-Доброй… ночи говоришь?
-На часах уже четыре…
-Засиделась в этом мире…
-Как она? - Прости дружок:
Спать хочу… за мной должок…
-Завтра здесь тебя застану?
-Я не знаю. Врать не стану…
-Ладно. Спи. Спокойной ночи!
-Ты пиши, если захочешь…
Значит встретимся в сети?
Точно так. Пора идти…
-До свиданья!»- смайлик - «Всё».
Не в сети. Сигнал идёт.
Отключиться?- Да, сейчас.
На панели пятый час.
Пуск. Работы завершенье.
Завершить работу? - Да.
Подождите. Отключенье.
И смолкают провода.
Мысль. Усталость. Темнота.
Сон под утро. Пустота.
Тишина.
Все мысли прочь.
За окном проходит ночь.
Спустя несколько часов.
С окон снимется засов.
Загрузить. Открыть. Свернуть.
Подключить и развернуть.
Windows, Ася, Интернет.
Снова ночь, и сна вновь нет...
Автор неизвестен , получено по рассылке
Три часа - а сна всё нет.
Стук по клавишам и ввод.
Из окна в окно проход.
Слово. Фраза. И совет.
Был вопрос - и есть ответ.
ICQ, e-mail'ы сайт,
Память в сотни гигабайт.
Диалог. Письмо. Рассылка.
Форум. Чат. Запрос. И ссылка.
Слово. Поиск.
Сохранить. Напечатать. Удалить.
Ввод. Запрос. Ответ системы.
Ящик. Список. Файл «Без темы».
На часах четыре? пять?!
В Аське новенький опять.
«-Доброй ночи! Что не спишь?
-Доброй… ночи говоришь?
-На часах уже четыре…
-Засиделась в этом мире…
-Как она? - Прости дружок:
Спать хочу… за мной должок…
-Завтра здесь тебя застану?
-Я не знаю. Врать не стану…
-Ладно. Спи. Спокойной ночи!
-Ты пиши, если захочешь…
Значит встретимся в сети?
Точно так. Пора идти…
-До свиданья!»- смайлик - «Всё».
Не в сети. Сигнал идёт.
Отключиться?- Да, сейчас.
На панели пятый час.
Пуск. Работы завершенье.
Завершить работу? - Да.
Подождите. Отключенье.
И смолкают провода.
Мысль. Усталость. Темнота.
Сон под утро. Пустота.
Тишина.
Все мысли прочь.
За окном проходит ночь.
Спустя несколько часов.
С окон снимется засов.
Загрузить. Открыть. Свернуть.
Подключить и развернуть.
Windows, Ася, Интернет.
Снова ночь, и сна вновь нет...
Автор неизвестен , получено по рассылке
9
Marcus Stone (British, 1840-1921)
- 20.11.12, 07:48
- ХУДОЖНИКИ
Стоун Маркус (Stone Marcus, 1840 – 1921) -- знаменитый английский живописец, график, иллюстратор. Родился в Лондоне в семье известного художника, члена Лондонской АХ, Ф. Стоуна, который был очень дружен с Ч. Диккенсом. Учился живописи, рисунку, искусству иллюстрации у своего отца. С 1858 регулярно принимал участие в выставках Лондонской АХ. После смерти отца (в 1859) покровителем молодого художника стал Ч. Диккенс. С этих пор М. Стоун иллюстрировал и оформлял многие книги известного романиста и других писателей. Значительную часть творчества посвятил живописи. В 1860-е увлекался военно-исторической тематикой, связанной с эпохой Наполеона и ирландской гражданской войны. Создал большую галерею женских образов. Получил широкую известность как мастер сентиментальных сцен XVIII – ХIХ вв. Имел много последователей, самые известные из них – У. Седлер и Г. Килберн. В 1876 стал преподавателем Лондонской АХ, в 1886 – академиком. Представлен во многих музеях Европы, в частности в собрании Лондонской АХ, Галерее Тейт и других. (С)
[ Читать дальше ]
29
Водопад для влюбленных.
- 03.11.12, 10:50
- ЖЫЗНЕННЫЙ ОПЫТ.....
Только двигаясь синхронно есть шанс остаться сухим.
------------------------------------------------
Реклама
3
Дивні думки дивної жінки
- 30.10.12, 14:35
- ЖЫЗНЕННЫЙ ОПЫТ.....
Ми любимо обманюватися.
Напевно, так легше жити. Так легше приймати те, що приймати не хочеться. Болюче, тяжке. Особливо це стосується сфери відносин між чоловіком і жінкою. Ми часто споживаємо сурогат стосунків. І умовляємо себе, що краще так, чим зовсім нічого.
Багато років знаходиться поруч людина. І ти умовляєш себе, що це - любов.
Ви зустрічаєтеся, проводите разом час. Ніби все добре. Але щось не дає спокою. Немає радості від зустрічей, справжньої і всепоглинаючої. Ти відчуваєш гіркоту, внутрішню спустошеність. Після зустрічі ти стоїш під душем, обійнявши себе за плечі і думаєш, думаєш. Це любов? Може, ми приймаємо за любов вдячність за секс? Важко на душі. Може не потрібні ці зустрічі? Чому після них довго хочеться стояти під струменями теплої води, наче шукаючи у них захисту і заспокоєння? Ти з тугою думаєш: попереду чекає безсонна ніч з безліччю різних думок, головна з яких : що буде далі?...
Ви зустрічаєтеся, проводите разом час. Ніби все добре. Але щось не дає спокою. Немає радості від зустрічей, справжньої і всепоглинаючої. Ти відчуваєш гіркоту, внутрішню спустошеність. Після зустрічі ти стоїш під душем, обійнявши себе за плечі і думаєш, думаєш. Це любов? Може, ми приймаємо за любов вдячність за секс? Важко на душі. Може не потрібні ці зустрічі? Чому після них довго хочеться стояти під струменями теплої води, наче шукаючи у них захисту і заспокоєння? Ти з тугою думаєш: попереду чекає безсонна ніч з безліччю різних думок, головна з яких : що буде далі?...
Думаєш про себе: я - дивна жінка. Чому я не знаходжу собі спокою? Он подруги говорять про те ж. Що ще потрібно? Поруч - чоловік. Дбайливий, такий, що відбувся. Адже це удача. Спробуйте знайти зараз такого. Та і молоде зухвале покоління дихає в потилицю. Конкуренція нині божевільна. Розум каже : вони праві. Скільки жінок, самотніх і нещасних, бажали б опинитися на твоєму місці. І вони нічим не гірші за тебе. Просто тобі повезло трішки більше.
Але душа, ця сама бунтівна і дивна жіноча душа, жадає чогось зовсім іншого. Це зовсім інше не можна пояснити логікою, буденними словами. Це не піддається аргументам життєвої мудрості.
Ти пристрасно жадаєш любові. Справжньої. Тієї, про яку написані тисячі рядків. І не хочеш думати, що така любов - це вигадка, ілюзія безглуздих романтиків. Адже є ще здоровий прагматизм. Бажання облаштувати свій побут зручно і комфортно.
Але...
Ти хочеш любові.
Ти пристрасно бажаєш розчинитися в коханому.
Жити один одним.
Дихати один одним.
Бути одним цілим.
І в цих дивних думках дивної жінки немає місця прагматизму і розрахунку...
У чому дивність?
У тому, що хочеться почуттів - справжніх.
У тому, що хочеться щастя. Важкого, вистражданого.
Коли тобі вже не сімнадцять, але ти дивишся на світ як і раніше очима юної дівчини. Наївними і чистими.
Позаду роки. Роки розчарувань і випробувань, роки болю від нерозуміння і недомовленості. Які окрім цього самого болю принесли цінний життєвий досвід. Він вистражданий, цей досвід і тому такий дорогий. Але досвід не зробив тебе, дивну жінку цинічною.
.
.
У серці завжди жила мрія.
Завжди жила надія.
Вона була крихітною. Маленькою. Але дуже, дуже гарячою.
Її не загасили ці роки. Тому що жила мрія в серці дивної жінки, з дивними думками. Жінки, якій снилися дивні і
чарівні сни. У снах небо було дивовижної синяви, Сонце не сліпило очі і на нього можна було дивитися не жмурячись. Ще в снах було море. З водою - ніжною і ласкавою. Було надзвичайно приємно торкатися долонею до цієї води.
Уві сні був пустинний беріг і тиша.
Уві сні були дерева. З листям ліловим, якого не буває на Землі.
Уві сні можна було літати.
Але - найголовніше - уві сні до дивної жінки приходив ВІН.
Незвичайний. Що дарує любов. Він брав долоню дивної жінки і підносив до своїх губ. Він ніжно торкався губами її волосся....
А на ранок залишалося відчуття щастя. Реального.
А на ранок залишалося відчуття щастя. Реального.
Ви думаєте дивні сни дивної жінки не можуть стати дійсністю?.
3
Нет худа без добра. :) Стала ездить городской электричкой, и каждое утро поражаюсь - еду не в городе, а в лесу :) почти 30 минут среди склонов. Сквозь заросли изредка выглядывают гаражи или загадочные отчаянно-запойные руины деревянных домиков.
Сегодня красивое утро.
Листья покрылись золотом с красными подпалинами, солнце разукрашивает склоны янтарной подсветкой.
Последние деньки такие, с четверга похолодание, и в следующие выходные ожидается снег.
Старых книг, одежд, оружья,
Где сокровищ каталог
Перелистывает стужа
Сегодня красивое утро.
Листья покрылись золотом с красными подпалинами, солнце разукрашивает склоны янтарной подсветкой.
Последние деньки такие, с четверга похолодание, и в следующие выходные ожидается снег.
Борис Пастернак
Золотая осень
Осень. Сказочный чертог,
Всем открытый для обзора.
Просеки лесных дорог,
Заглядевшихся в озера.
Как на выставке картин:
Залы, залы, залы, залы
Вязов, ясеней, осин
В позолоте небывалой.
Липы обруч золотой
Как венец на новобрачной.
Лик березы под фатой
Подвенечной и прозрачной.
Погребенная земля
Под листвой в канавах, ямах.
В желтых кленах флигеля,
Словно в золоченых рамах,
Где деревья в сентябре
На заре стоят попарно,
И закат на их коре
Оставляет след янтарный,
Где нельзя ступить в овраг,
Чтоб не стало всем известно:
Так бушует, что ни шаг,
Под ногами лист древесный,
Где звучит в конце аллей
Эхо у крутого спуска
И зари вишневый клей
Застывает в виде сгустка.
Старых книг, одежд, оружья,
Где сокровищ каталог
Перелистывает стужа
8
Краплини дощу
- 11.10.12, 20:43
Осінь.
Рахує краплинами дощ
Здичавілий смуток.
Бродиш бездомником
Станціями до стацій.
Восьма, дев'ята…
І тільки би не забути
Літні обличчя ЛЮДЕЙ
В черговій фрустрації.
Осінь.
Ще не зажовтіло
Останнє листя.
Тиха молитва доріг
У вечірніх пазухах…
Десять…
Дванадцять, тринадцять...
Укотре вистигне
Слово не вимовлене
У самотніх враженнях.
Це не Голгофа,
Це осінь на склі сльозиною.
Тільки би йти
До кінця і не зупинятись, та
Перший листок опадає
Так безневинно
І,
Зрештою, станція-стація
Чотирнадцята.
Рахує краплинами дощ
Здичавілий смуток.
Бродиш бездомником
Станціями до стацій.
Восьма, дев'ята…
І тільки би не забути
Літні обличчя ЛЮДЕЙ
В черговій фрустрації.
Осінь.
Ще не зажовтіло
Останнє листя.
Тиха молитва доріг
У вечірніх пазухах…
Десять…
Дванадцять, тринадцять...
Укотре вистигне
Слово не вимовлене
У самотніх враженнях.
Це не Голгофа,
Це осінь на склі сльозиною.
Тільки би йти
До кінця і не зупинятись, та
Перший листок опадає
Так безневинно
І,
Зрештою, станція-стація
Чотирнадцята.
14
