...пиво и сигарета уцелели,   - нет!

P.S. ТОСТ:Так выпьем же за то, чтобы никто из нас, как бы высоко он не взлетал, никогда не отрывался бы от коллектива(с)

Сегодня в Сильпо ну совсем неприятный момент был - зашли прикупить спиртосодержащих жидких продуктов впрок (вонявку, которая заменяет дико взлетевшую в цене текилу, водку - ну а куда же без неё - всякие коктейли-шмоктейли, настойки на шипшине и прочие извращения), а еще наше любимое темное "Южная Бавария" местная. Ну вот темную южную баварию мы употребляем вообще в гомеопатических дозах. Буквально по 50-т. Очень вкусное, почти как пепси-кола из детства. И градусов нет практически. Ну что там.. Да, еще и по мелочи всякого-разного. Картошки там, кильки всякой мелкой, солено-мороженной - ну плебейское всё. Хотя и чертовски вкусное. Почти по-Невзорову. Разлагаемся всей страной. Выпиваем 483 тысячи бутылок водки в месяц и ничего не понимаем в этом дико современно-научном мире. Ни в задней ушной вене, ни в коране. Даже за что Єйзенштейн получил нобелевскую премию по теории относительности прямо стоя на движущейся лестнице - ничего не знаем. Неопрятно как-то. И неприятно.

Возвращаясь к неприятному моменту в Сильпо. Там ведь вот как всё вышло. Прямо на кассе с директриссой нашей встретились. Сильный адреналиновый нежданнчик. Небось все наши бутылки пересчитала глазами зыркая (а там немало было всякого разного) и подумала что-то нехорошее. Ну. Или не подумала. Тут одно из из двух.

Ну вот почему всегда все так неудачно получается?

Впрочем, далеко и не это самое главное. Алиса (дочь моя) смогла сама поставить Полинке правильный диагноз, вопреки крымским докторам. Очень горжусь. Сегодня уже обменялись несколькими научными статейками на эту тему.

Надеюсь, что Полинке это поможет.

Хотя ничего хорошего Полинке даже правильно поставленный Алисой диагноз не сулит в призме Крымской медицины.

Ну да, вполне курируем. Но кроме того, еще нужно много и даже очень много работать над повышением порога стрессов.

Надеюсь, что все будет хорошо.

Куда повесить внучкину убликацию, которую нам передали - пока не придумал.

  Алкоголь не помогает найти ответ, он лишь помогает забыть вопрос.

[ Читать дальше ]

Алкоголь способен вызывать у человека состояние эйфории, поднимать настроение, устранять стрессы, снижать субъективную оценку навязчивых мыслей, негативных переживаний, страхов. Такое воздействие на организм после принятия алкоголя внутрь проявляется уже спустя несколько минут.
А что именно приводит организм в состояние опьянения, какие процессы происходят в организме?
Спирт, содержащийся в алкоголе, через желудок и кишечник попадает в кровь. Красные кровяные тельца, эритроциты, основной функцией которых является доставка кислорода ко всем органам организма, изначально несут на себе отрицательный заряд.
Благодаря этому эритроциты отталкиваются друг от друга и не образуют слипшиеся комки. В свою очередь, спирт, попадая в кровь, нейтрализует их отрицательный заряд, что приводит к образованию в крови шариков слипшихся эритроцитов.
Размер слипшегося комка зависит от количества попавшего в кровь спирта: чем больше спирта, тем больше комок. Как известно, каждый орган в организме окутан сетью кровеносных капилляров, диаметры которых можно сравнить с размерами эритроцитов. Так наименьший диаметр капилляров, подающих кровь в кору головного мозга, составляет 8 микрон, а размер эритроцита – 7 микрон.
Понятно, что образованный из 200-500 кровяных телец сгусток не в состоянии пройти через маленький капилляр, сгусток просто закупорит кровеносный сосуд. В итоге, сначала мозг человека, а затем и другие органы испытывают кислородную недостаточность или гипоксию.
Человеком гипоксия воспринимается как состояние обычного, на первый взгляд, безобидного состояния опьянения. Часть головного мозга, в действительности, просто искусственно отключается от восприятия негативной информации извне.

При дальнейшем поступлении в кровь алкоголя, в организме включается защитная реакция – сон. Это не обычный физиологический сон, а потеря сознания, вызванная алкогольной гипоксией мозга. Ведь в состоянии сильного опьянения и, соответственно, кислородного голодания, организм не может дышать в полную силу. Поэтому, снижается скорость обмена веществ, что возможно только в состоянии сна. 
Вот что приводит к состоянию опьянения.

110-річна Агнес Фентон з штату Нью-Джерсі стверджує, що їй вдалося прожити так довго завдяки щоденному вживанню алкоголю протягом останніх 70 років.

В армії я зробив цікаве дослідження: ми не одинокі у всесвіті. Пам’ятаєте захоплюючу кінострічку «Аватар»? У фільмі люди, керуючи тілами аборигенів, досліджували іншу планету, а потім навіть воювали разом з ними проти інших, поганих людей.

В українській армії теж є аватари! Служу я недавно, але, в силу своєї професії, побував у кількох військових частинах, і завжди поміж людських облич траплялися химерні маски: морда червона, зір розфокусований, з рота слина тече.

Аватари приїжджають до війська п’яними і примудряються залишатись у такому стані практично весь час, до самої демобілізації.

Коли аватара призивають, він, дізнавшись день і час, коли треба явитись з речами у військкомат, розпочинає довгий та ґрунтовний процес прощання з друзями та знайомими. А як же інакше? От він, майбутній герой, який іде на смерть, за свободу та незалежність своєї батьківщини! З таким всі хочуть випити, підбадьорити. І починається: «Давай, давай, наливай…».

У процесі проводів аватар гордо сидить на почесному місці, обіцяє зубами загризти всіх сеперюг та ногами розкопати російські танки. За кілька днів безпробудної синьки аватар, у рідких випадках сам, а здебільшого за допомогою колег по чарці, з’являється на призивний пункт. З собою він має неабиякий запас спиртного, бо мусить випити з майбутніми побратимами!

Відібрати в нього алкоголь неможливо, адже пляшки заховані між особистих речей, і законодавство не дає права працівникам військкомату ритись у сумках, бо в нас демократія, вільна країна, а кожен аватар дуже гостро реагує на порушення прав людини.

«Я на смерть іду!», – кричить мобілізований. – «Що ти мені заборониш? Ти, криса тилова!!!».

Стан алкогольного сп’яніння не є приводом для демобілізації, і аватара грузять у поїзд або автобус. Як правило, у транспорті вже сидить один, або кілька аватарів, які раді бачити особу свого роду-племені. Знову п’янка, в яку намагаються втягнути і звичайних українців – землян.

Риторика в аватарів досить переконлива. Наприклад, мало хто втримається відмовитись випити після тосту: «Давай за нашу перемогу!». Це ж гарантований конфлікт із майбутнім звинуваченням у сепаратизмі або шпигунстві на користь Російської Федерації! Землянин погоджується, і незабаром теж синіє та відрощує хвіст.

Отже, п’ємо за Україну, та нашу перемогу, а на ділі виходить, що за здоров’я Володимира Путіна.

Ватага аватарів, які прибули в частину – справжня проблема для офіцерів. Аватар проявляє чудеса винахідливості у питаннях пошуків спиртного. Перелізаючи через паркани або чіпляючись за борти техніки, яка виїжджає, аватар відправляється в місто, звідки його приносять місцеві жителі чи привозить міліція. Він ніколи не був на війні, але впевнено розповідає про вісім підбитих російських танків і вимагає свої «100 грам за збитий».

Через паркан він впрошує місцевих купити йому горілки, бо він, як Шаріков з відомого твору Булгакова, контужений «на колчаковських фронтах» і не може заснути, доки не вип’є.

Коли в аватара закінчуються гроші, він клянчить їх в тих солдат, які сильніші за нього, та вимагає від слабших, пише додому листи і просить гроші на форму, їжу, медикаменти, бо підлі військові нібито його обманули і нічого не дали. На той час форма, яку видала держава, може бути продана чи поміняна на горілку.

Найгірше, що командування частини не має жодного важелю впливу на пияка. Поставити аватара в наряд неможливо, бо практично весь час він перебуває у непритомному стані. Розмовляти немає сенсу, бо на завтра він навіть і не згадає, хто і що йому говорив. Бити не можна. Військова прокуратура не втрутиться, доки він не натворить чогось більш серйозного, ніж лежання у калюжі власного блювотиння. Посадити його на гауптвахту? Аватар винахідливий! Він дзвонить журналістам і заявляє, що це командир зводить з ним рахунки. Коли я ще був «на гражданці», мені дзвонив один такий. Я, палаючи праведним гнівом, прилетів у частину і дізнався, що «герой» за два тижні примудрився влаштувати три бійки, переплутати навчальний клас з туалетом, та заснути під військовим УРАЛом, який, коли рушав, дивом не розчавив йому ноги.

Відправити аватара в АТО? Це однозначно, що підписати цій людині смертний вирок, більше того, через такого пияка можуть загинути інші люди, може опинитись під загрозою військова операція. Військові фіксують, коли і за яких обставин загинула людина. 70% загиблих у тій чи іншій мірі були під впливом алкоголю!

Але аватар не боїться смерті і щиро впевнений, що ворожі кулі мають від нього відскакувати. На всі спроби пробудити його совість, аватар відповідає: «Я сюди не просився! Не подобається, то я розвертаюся і їду додому».

Прошу зауважити, як змінилась риторика аватара з моменту приходу на призивний пункт і зараз, коли він прослужив кілька тижнів.

Що робити? Дійсно відправити його додому? А що тоді скажуть інші бійці, які чесно несуть службу? Вони також залишили свої сім’ї, роботу. Вони підуть під ворожі міни, а п’яничка поїде у рідне село, чи місто, де його зустрінуть як героя?

У Львові я вже бачив такого красеня, який у камуфляжі підходив до нічних клубів і нібито збирав гроші на білет додому. Мовляв, ви тут гуляєте, а я там за вас кров проливав, то дайте, не скупіться…

Зараз у 14-й бригаді випробовують новий спосіб боротьби з аватарами. Керівництво пише лист матерям алканів, в якому розповідає про подвиги їх синів. Копію листа відправляють в органи місцевого самоврядування, додавши фотографію прибульця у непритомному стані.

Навряд чи це вирішить проблему, оскільки, зазвичай, аватару наплювати, що про нього думають. І все ж, такий лист не дозволить хизуватись вдома своїми військовими «подвигами».

Я б взагалі зробив в інтернаті сайт, де виставляв фото наших «синіх» друзів. Шкода, що це наразі не можна зробити. Подібна сторінка стане невичерпним джерелом натхнення для російської пропаганди.

Аватар – яка влучна назва! Це тіло, яке думає, що він патріот України, а насправді лялька, від якої Росії більше користі, ніж від армії найманців та диверсантів. І це не перебільшення. Кошти на утримання аватара, користі від якого ніякої, держава витрачає? Так! І, наприклад, каска, яку загубив аватар, могла б врятувати життя якомусь бійцю. Моральний стан підрозділів, у складі яких є алкани, падає? Факт! Авторитет армії в очах цивільного населення знижується, коли люди бачать такого «бійця»? Безперечно. Тепер скажіть, яка диверсійна група могла б завдати стільки шкоди Україні?

В яскравому кіно із назвою «Аватар», хвостаті аборигени списами та стрілами трощать космічний флот ворогів. Але тут не кіно і підбити російський танк пустою пляшкою з-під горілки, неможливо. Щодня на фронті гинуть солдати. Можливо, хтось з них залишився б живим, якщо б поруч опинився тверезий побратим.

Влад Якушев

http://zik.ua/ua/analytics/2015/07/28/viyskovyy_shchodennyk_zustrich_z_avatarom_611157