Пішли на рибалку з сином зранку, погода була холодна, вітер пронизував наскрізь. Для зручності ловили з човна, привязаного біля берега.
І тут моє дитя видає: "Мама, ти вже потихеньку старієш..."
Я у шоці: "Як????!!!!"
"А он у тебе вже ліва нога постаріла.." - показує.
Дивлюсь.Поморщилась нога від холоду,в шльопках.
***
Вирішила спробувати ловити на борозняка, зосереджено наживлюю його на гачок, фе який же він бридкий, і гачок з нього весь час вилазить...
-Мама, шо ти робиш, він же отруйний, його не можна чіпати руками!!! -кричить.
-Тоша, почекай, не заважай,- відсунула в сторону малого.Причепила, закинула.Сидимо чекаємо.Через 5 хвилин голос малого:
-Мам,а ти коли будеш вмирати, тобі дуже больно буде?
.....німа сцена, далі доходить: дитя думало весь цей час про отруйного борозняка.