Фотограф з Румунії Міхаела Норок відкрила для себе напрямок, в якому можна працювати вічно. Вона подорожує світом і фотографує матерів і їхніх діточок, такими колоритними, якими вони є. У цих кадрах зосереджена вся доброта, любов і сенс життя, які є у людей.
Ісландія. Андреа і її син Бенджамін.
Шіорі з донькою Канаді з Японії
[ Читати далі ]Жила-була дівчинка, що зачитувалась «Мойдодиром»,
там де:
«Простирадло - утікало
І білизна, І матрасик,
Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?»
http://blog.i.ua/user/290876/?&brief=0
Дівчинка мріяла мандрувати…
Потім дівчинка стала дорослою, вийшла заміж,
як потім виявилось за п`яничкою....
Часто той приходив додому пізно вночі п`яний...
Якось вночі вона прокинулась від звуку
«Грюк та грюк»…
Дивиться, а то її п`яничка підходить до Холодильника, одкриває дверцята Холодильника:
«Шеф, поїдем на вулицю таку-то? Ні? Ну і пішов ти наФіҐ…»
І потім знову іде на повтор…
«Хай виспиться на кухні, завтра з ним поговорю…!», - подумала жінка, і повернулась до спальні.
Вранці було тихо, жінка заглянула на кухню,
але Чоловіка там не було…
Не було на кухні і Холодильника…
«Поїхали таки!», - подумала жінка…
Колись дитяча мрія маленької Дівчинки збулась таки вже в дорослому віці, але не у неї, а у її Чоловіка…
Простирадло - утікало
І білизна - хай їй грець
І матрасик, мов карасик
Від мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.
Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.
Що за жарти недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть?
Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?
Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак
Шкутильгає водомийщик
І до мене мовить так:
Ти гидкеє, ти бруднеє.
Неохайне поросятко
Ти брудніш за сміттєзбірник
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оці
У тебе гівно на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!
Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята
І шпачки, і пацючки.
Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився
То ж забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.
Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.
І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"
Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Часто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь"
Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить
Ось вовтузить мов шибало
І волає, і ганьбить.
Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок
А вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.
Я до Бабиного Яру
Навпростець я повз кошару,
А вони - через мури,
Як підступнії щури.
Тут назустріч мій коханий
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап
І мочалку, наче галку
Він щелепами цап-цап!
А за тим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой!" він мовляв
"Да лицо свое умой!" він мовляв
"А не то как налечу!" він мовляв
"Растопчу и проглочу" він мовляв
Я по вулицях борснувся підтупцем
Втік до водомийника кінець кінцем
Милом мивсь, циберком грюкав,
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.
Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух
А за ним цукерок купа:
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з Інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер мені приязний,
То ж нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"
Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько пухкенький
І мило духмяне, мов ненька,
І кістковий гребінь,
І голярський камінь!
То ж мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилим Тикичу, що в Кам. Броді
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!
(Переклад Oлександра Тарасенко, серпень 1993)
Современные технологии творят чудеса: сегодня беременная мать может увидеть трёхмерное изображение своего ребёнка ещё до рождения, определить его пол и внешность.
Но врачи пока не научились определять цвет глаз ребёнка и то, сколько у него будет волос.
[ Читати далі ]
