[Приєднана картинка]Ніч з вікна забрала місяць, та із серця спокій мій. Не знаходжу нині місця – пам'ять, як той лиходій. Рину вмить увесь під ковдру - в темряві я тут один. І сиджу неначе бовдур, кат нічних своїх годин. Мої думи, думи мої, як, куди від вас втекти? Пам'ять травнем новим поїть, схожим травнем, де є ти… Я тікав від дум у гори, в цвіт весняних полонин, та на жаль, на моє горе, там зібрав лише полинь… Тягне все мене в минуле, де від погляду тепло, де...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Останні дні зими неначе не останні – Січе обличчя сніг, як кара людям всім. Останні дні зими вподобі не весняній, І люди кажуть: Ні! Тікають в теплий дім. Бо вдома теплий чай, та діти, чи – онуки, Коли все так, то й сум по тій весні – дарма. Годинник на стіні ковтає миті, – слухай! А може і не слухай… Зима піде сама. Останні дні зими – чомусь лютує небо. Мете в обличчя, дме - напевно є за що. Полотна крижані, чи є нам в них потреба? Чому набридлий сніг ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Крок стелиться в слід. Слід стелиться в шлях. І далі - вперед без сумнівів жодних. Хай місяць в ночі – ліхтарик Творця, Сіяє й надалі в холодній безодні. Та думка мене тримає одна: Не вмію, не зможу, а чи боюся… Не здійсненні мрії неначе орда За мною з надією віддано рвуться. Ось постріл луна, і зграя пташок Зірвавшись у мить з прилеглого гаю, Віщує мені: Життя – це ніщо, Та лише воно здатне вести до раю. Не згинули ще мої вороги – Кують свою лють, та сил...

Читати далі...

[Приєднана картинка]У час, коли світом керує зима, Все кригою вкрито, і навіть вуста Забули про дотик, з’явилась вона… З’явилась зненацька, неначе не звідки. Примарилось літо, блакитний лиман, Єдину її я лиш там розпізнав, І впевнений я – не відався я снам. Було це по справжньому реалістично. Мій сум, що на серці, розвіявся в мить - Спасінням було для мене ведіння. До нього торкався, міг з ним говорить, Бо досі ще в щире кохання я вірив. Та зустріч, що сталась у шепоті...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Я все частіше - день у день,у небо погляд піднімаю,і все частіше - день у день,душею ніби помираю…Скажіть, хто зможе пояснитимені страшні буденні дні,в яких голодні плачуть діти,та гинуть люди на війні?Чому колишні наші браттявіднині стали ворогами?Хто розпалив війни багаття,та прірву утворив між нами?Чому від геніїв-тиранів ми кривду маємо терпіти?Невже це - наші дні останні?Коли ж любов тоді творити?06.02.18© Copyright: Віталій Тугай, 2018-----------------...

Читати далі...

присвячується річниці Дня Незалежності України, та тим, хто захищав, і продовжує зараз захищати нашу Матусю-Україну. [Приєднана картинка]Україна, моя ти матуся,бачу сльози твої, що – з неба.Я на тебе із сумом дивлюся -в час війни – в дітях є потреба! Бачу сльози твої, рідненька, ці могили дітей-героїв.Я вклоняюся їм низенько,хто життям своїм мир відстоїв. Ти сумуєш за ними, мамо,в вишиванці вишнево...

Читати далі...

*громадянська лірика[Приєднана картинка]Днем з вогнем не знайти нам любові - зіпсувався теперішній світ. Що Старий заповіт, а що Новий ігнорується не один вік. Днем з вогнем не знайти тут любові,буцім нині на неї - табу.Лиш байдужість і помста - у крові,бур’яном на Землі квітне блуд.Днем з вогнем не знайти вже любові,ми без неї змогли існувати.Ми, напевно, усі не здорові,та не прагнемо душ рятувати.Днем з вогнем не знайти вже любові - ось про що серце з сумом...

Читати далі...

[Приєднана картинка] нарешті спробував написати вірша українською серпень-павук вже по-тихеньку плете собі бабине літо, крок мій, як друкколишніх, чорних тих машино-писаних літер.колишніх – так!літер, що б’ють не папір, як тоді, але душу. чорний той знак,римою закарбувати на серці все ж мушу.час для подяк – осінь дари вже духмяні нам щедро готує,та на поляхвтомлених сонцем нещадним, дощ спрагу вгамує...

Читати далі...