Заработала...
- 06.02.12, 09:04
Возможно, что это и не совсем "утка по-пекински". Даже не так - это вообще не то, о чем вы подумали. Хотя, по-пекински тоже как-то делал. В квартире и подъезде потом больше недели специфически, но очень вкусно пахло.
Вынужден признаться, что утка по-пекински это, во-первых, слишком вкусно, а во-вторых,... слишком долго (двое с лишним суток). Так что то, что было сегодня - просто экспромт. Хотя порода зверя, как ни странно таки "утка пекинской породы".
Немного обидно, что чуть-чуть не дошла. Но тут не я виноват, а жена. "Я вся уже такая голодная, что доставай и корми скорее". Увы, отстоять свою точку зрения не удалось. С ней вообще сложно спорить. И всего-то минут тридцати не хватило, чтобы дошло до кондиции в выключенной духовке. А вообще рецепт родился, как всегда, внезапно.
Хорошо промыл утку, внутри туго начинил крупно резанными белыми баклажанами (без кожицы) и чесноком. Но! Предварительно густо промазав внутри и снаружи секретной смесью из пряностей, растворенных в горчице с оливковым маслом и соком лайма. Ну там всякие карри, паприка, тмин, перец и пр. Не спрашивайте какими... Говорю-же - смесь сильно секретная. Даже для меня. Все шедевры рождаю экспромтом, - это как джем-сейшн. Или попал в струю или нет. Сегодня снова попал. Кстати, сок лайма - это совершенно отдельная песня. Сегодня Проклова в Смаке говядину жарила, запечатывая поры соком лимона. Лимон - сильно проигрывает. Но это я отвлекся.
Жаль, конечно, что баклажаны внутри чуть-чуть не дошли до кондиции. Задумывалось, что получится абсолютно нежное пюре (что-то вроде хумуса), а вышло чуть-чуть недо...
Умницы, красавицы и вааще... ёпсель-мопсель. Забредя по ссылке "еще одна жертва "В контакте" и просмотрев все это (или почти все) задумался о простой вещи: то-ли я безнадежно отстал от жизни, то-ли.... В общем, маразм крепчал и пальцы наши быстры. Разделите наслаждение от глубоко интеллектуального, талантливого и одухотворенного Нарезка авторская, наслаждайтесь:
Дебилизация молодежи как условие всемирной коммерческой интеграции: http://left.ru/2005/2/glog119.phtml
Похоже, это общее. Ура!
Два роки тому, купив я собі квартиру . Гроші на неї заробив трохи брудним ділом. Поганив репутацію одній людині. То яйцем у нього кину, то зміню пару слів у його промовах. Наприклад: різні географ. Назви, деякі терміни…було навіть проник у радіорубку і об*явив його іншим ім.*ям . Ось так. Весела робота. Але це зовсім інша історія.
Так от,накопив грошенят-купив квартиру.
Квартира класна - три кімнати, євро ремонт. Не соромно показати людям. Майже кожного вечора збирав у себе друзів, пили пиво, курили травку, веселилися.
Так пройшло 2 місяці. Потім мені ці гулянки набридли, стало нудно . Перестав кликати народ. Проводив вечори на самоті. Але став помічати, що повертаючись додому з роботи ніхто мене не зустрічає, у квартирі пусто, вечори проходять в тупу перед телевізором чи Інтернетом.
Поділився цією проблемою з програмою «спитай у Путіна». І той порадив мені завести хатню тваринку. Ідея мені сподобалася, і я почав думати.
Усе життя мріяв про пса. Знав, що коли випаде нагода його завести, то це буде ретрівер на ім.*я Рон. Собаки круті та дурнуваті, особливо, коли ще зовсім цуценята. Вони лащаться до тебе, граються, сплять поруч. Віддані створіння. Але гавчик не варіант. У мене на нього немає часу. Ніхто не буде його вигулювати, годувати. Здохне тварюка.
Може завести папугу? Папуги яскраві. І глядіти їх не потрібно. Зранку насипав йому корму, налив води. Раз на день прибрав клітку. Ідеально… Хоча…вони ж наче говорять…уявляю, навчиться цей Кеша усіляких матюків., Прийде до мене якась дівчина, подивитися колекцію літачків, і одразу до папуги, уті -путі йому, а він її на три букви…так не піде…
Заводити щура теж не варіант - він бридкий.
Морські свині і ховрахи – товсті та не прикольні.
Черепашки…нудні… і я боюся, що колись мені стане ліньки йти купувати пельмені , я просто зварю черепашачий суп)
Змії, павуки - ніколи…
Думав так ще декілька хвилин, і тут до мене дійшло, що я пропустив класний варіант-КІТ.
100% мені потрібен кіт.
Ця тварюка живе сама по собі. В квартирі йому не нудно, привчу до унітаза. Хавки насиплю на цілий день. Супер, це воно!
В переході купив цього білого, пухнастого дурника. Назвав Каспером.
Коли я приніс його у квартиру, тому було 3 місяці.
Цей пафосний клубок хутра, пройшовся трохи по квартирі, подивився на мене, і м’якнув щось на кшталт «Чувак, тепер я тут заправляю». Ну-ну подумав я, а як же =)
Квартира йому сподобалась. Каспер облазив її декілька разів. Усе нюхав і намагався подерти мій шкіряний диван.
Пацан у себе на хаті.
Я його одразу полюбив. Ну а як інакше. Ми разом казилися, грали у різні ігри, ганялися один за одним. Було весело. Кіт афігенський.
На наступний день , я зрозумів , що він підступний гад.
Цей придуркуватий привид, напудив мені у капці. Я б може поржав з цього, якби помітив це, до того як одягнув їх.
Зняв тапочки. Вигадав кілька нових матюків. Записав їх. Помився. Знайшов кота, потицяв його у «діло».
Тоді я зрозумів, що треба Каспера привчати до туалету.
Це були важкі 3 дні.
Я йому пояснював українською, потім російською-не дійшло. Переклав на англійську - знов не так. Показав на собі. Ніякого результату. І тільки коли я опустив руки, сказав йому, що він тупий, Каспер демонстративно усівся на унітаз…ну а далі то вже історія.
Треба визнати, що мій улюблениць не був паінькою. Такого розбишаки світ не бачив.
Коли він був малим, то і робив маленький безлад…перекине якусь вазочку, пошматує туалетний папір….
Але ж воно росте! Із маніпусінького кошенятка виріс здоровенний котяра.
Я вже не дивуюся, коли приходжу додому і бачу усі свої шмотки розкиданими по квартирі. Уже забув, що таке скляні речі на полицях, він усе змітає . Також він любитель зірвати штори, подряпати меблі, пообдирати шпалери.
Звик до хаосу у нашій квартирі. Звик до мого проблемного звіра. Як не крути а коти рулять!!!!!!!!!!!!!
Полтора века рецепт производства этого национального напитка был достоянием только одной семьи – потомков Бехера. Карлсбадский аптекарь Йозеф Бехер изобрел спиртное чудо, доработав рецепт терапевта Фробрига, своего английского гостя. Отдыхая в Карсбаде, доктор Фробриг экспериментировал с местными травами, а рецепт подарил аптекарю, тоже увлеченному смешиванием трав.
Приготовленная настойка сначала продавалась в бехеровской аптеке как желудочные капли. Уже при Йозефе Бехере желудочные капли по достоинству оценили, он наладил производство напитка. Свою коммерческую тайну Бехер передал наследнику, тот – своему сыну. Каждый из Бехеров вносил лепту в процветание и успех марки, не меняя при этом рецепта. Йоганн Бехер, сын Йозефа, выстроил новую фабрику, стал разливать Бехеровку в те самые зеленые плоские бутылки, по которым узнают ее и сегодня.
Густав Бехер, сын Йоганна, зарегистрировал торговую марку «Бехеровка» – в его время уже стали появляться подделки. Он же стал сопровождать бутылку Бехеровки фарфоровой рюмочкой.
В смутное военное время Бехеры доверили свою тайну земле: рецепт закопали в саду возле дома. В 1945 году его с помощью сыщиков откопали. Так рецепт Бехеровки стал достоянием общественности. Казалось бы, теперь ее можно приготовить хоть в России. Но не тут-то было. Бехеровку все равно готовят только в Карлсбаде. Все попытки воспроизвести ее в любом другом городе провалились. Даже если Бехеровку настаивают на травах, собранных и высушенных в Карсбаде, результат далек от оригинала.
Самое распространенное объяснение этому: Бехеровка получается только на знаменитых карлбадских водах. Именно поэтому ее еще называют «тринадцатым источником Карлсбада», а первым ее так назвал еще Йозеф Бехер. Возможно, на итоговом неповторимом вкусе напитка сказывается особенный температурный режим в местных подвалах, или старинное дерево бочек. Бехеровку настаивают в дубовых бочках специальной овальной формы.
Бехеровка, хотя и широко экспортируется, так и остается главной гастрономической достопримечательностью Карлсбада.
Для Справки:Этот целебный ликер, настоянный на 20 травах, называют «тринадцатым источником Карлсбада». Производят его только в Чехии, и технология не менялась с 1807 года.