Що не кажи, а Ленін правду казав. Що найважливішим є кіно.
Але ж його ще треба зробити цікавим для глядачів.
Я не знаю ,чи тут справді талановитість. Чи просто випадковість. Бува у одного і того режиссера є гарні фільми, а інші ні.
"Бандитський Петербург" Бортка вийшов колись на ура.
А ось про Тараса Бульбу лайно. "Блаблабла, а зємля русская!".
В радецькі часи популярні "17 миттєвостей весни".
"Ад"ютант єго прєвосходитєльста" (тількі не зрозумів, банда Ангела це натяк на Махно, чи просто вигадка).
Звісно такі, де українців показують принизливо. Зрозуміло, крім прорадянських типу Щорса.
"Свадьба в Маліновкє", "Трембіта".
Але крім Параджанова український кінематограф не дуже запам"ятався.
Про Довбуша не дивися.
Але може хтось нагадає?
Документальне кіно, то окрема тематика.
Фільми Данеліі та Гайдая.
Але як? Можливо в сценарій додається щось нове. Що входить в резонанс з офіційним стандартом життя. Як у Гайдая чи Данеліі.
Ну ще додалась комп"ютерна графіка та спец-еффекти. Хоч це знижує природність сценарію.
Закордонний розквіт фільмів мабуть був у 70ті.
Ліно Вентура, Клод Зіді.
А! Сам полюбляю детективи. З комедями режиссерам складніше. Глядач не сміється - провал!